Рішення

від 15.10.2020 по справі 914/1449/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020 Справа № 914/1449/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонспецдеталь", м. Запоріжжя

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Буравського Ігоря Антоновича, с. Туринка Львівської області

про стягнення 56 833, 00 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Полюхович Х.М.

Представники сторін справи не з`явились

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонспецдеталь" до Фізичної особи-підприємця Буравського Ігоря Антоновича про стягнення 56 833, 00 грн на підставі договору оренди № 11 від 04.10.2018.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 31.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено на 24.09.2020.

Ухвалою суду від 24.09.2020 розгляд справи відкладено на 15.10.2020.

10.08.2020 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

В судове засідання 15.10.2020 сторони явку повноважних представників не забезпечили.

Слід зазначити, що поштова кореспонденція скеровувалась судом на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак копія ухвали про відкриття провадження у справі повернута відділенням поштового зв`язку із зазначенням причин: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвала про відкладення розгляду справи (поштове відправлення № 7901413470709) також не вручено відповідачу.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Однак, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

З огляду на викладене, суд здійснив всі можливі дії для повідомлення відповідача про розгляд справи, тому такий є належним чином повідомлений.

Враховуючи строки розгляду спору в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін та за наявними в матеріалах доказами.

Аргументи сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням укладеного сторонами договору оренди № 11 від 04.10.2018 в частині оплати за тимчасове користування майном за період листопад 2018 року - березень 2019 року на суму 51 642, 00 грн. Також на підставі п. 2 ст. 625 ГПК України позивачем нараховано на суму заборгованості 3 379, 00 грн інфляційних втрат та 1 812, 00 грн 3% річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, проти позову в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи.

04 жовтня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетонспецдеталь" (за текстом договору - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Буравським Ігорем Антоновичем (за текстом договору - Орендатор) укладено договір № 11 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець дає Орендарю в тимчасове користування (оренду): спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид КРАЗ 65055 реєстраційний номер № НОМЕР_1 2007 року випуску для перевезення насипних і штучних вантажів масою 15 100 кг (а.с. 5).

Згідно з п. 3.1 договору Орендар за користування автомобілем КРАЗ 65055 сплачує щомісяця Орендодавцю суму, яка складається: а) постійної складової в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн; б) змінної складової, виходячи з місячного пробігу автомобіля 2, 6 грн за один км, згідно з показниками спідометра і пристрою спостереження за рухомими об`єктами GPS.

Розрахунок виконується Орендатором шляхом перерахування коштів згідно п. 3.1 а) Орендодавцю не пізніше 15 числа кожного місяця. Остаточний розрахунок згідно п. 3.1. б) виконується не пізніше 5 числа кожного місяця за попередній місяць.

У пункті 4 визначено термін користування, в якому зазначено, що нинішній договір діє з 04.10.2018 по 04.03.2019, а в частині взаєморозрахунків до повного їх завершення.

На виконання умов договору сторонами 04.10.2018 підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі (а.с. 6).

18.10.2018 відповідачем перераховано позивачу 10 000, 00 грн, що підтверджується банківською випискою про рух коштів останнього (а.с. 7).

30.03.2019 сторонами підписано акт приймання-передачі (повернення майна), в якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 51 642, 00 грн (по 3.1 а 4 місяці+10 000, 00 грн=40 000, 00 грн, 26 днів=8342, 00 грн. І того=48342, 00 грн; по 3.1 б змінна складова-пробіг=3 300, 00 грн).

Позивачем скеровувались відповідачу вимога № 25 від 02.03.2020 про сплату заборгованості в розмірі 55 467, 00 грн. Відповіді на неї матеріали справи не містять.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджено, що 04.10.2018 відповідач передав, а позивач прийняв в тимчасове користування спеціалізований самоскид КРАЗ 65055 на підставі договору №11 від 04.10.2018.

Як вказано вище, у п. 4.1 договору сторони погодили термін користування майном, а саме, з 04.10.2018 по 04.03.2019.

У договорі сторонами обумовлено щомісячну орендну плату - не пізніше 15 числа кожного місяця.

Із поданих позивачем доказів вбачається, що відповідач фактично користувався майном і після закінчення терміну його користування, встановленого п. 4.1 договору, повернув його лише 30.03.2019.

Отже, зобов`язання з оплати 8 342, 00 грн за 26 днів оренди є позадоговірними.

Відповідачем оплачено орендну плату лише за жовтень 2018 року. Доказів інших проплат матеріали справи не містять.

Також сторонами обумовлено і оплату змінної складової, виходячи з місячного пробігу автомобіля 2, 6 грн за один км, згідно з показниками спідометра і пристрою спостереження за рухомими об`єктами GPS.

В акті приймання-передачі від 30.03.2019 відображено, що така становить 3 300, 00 грн.

Тому позивачем правомірно заявлено до стягнення 48 342, 00 грн орендної плати та 3 300, 00 грн оплати за змінну складову - пробіг.

Крім того, на підставі п. 2 ст. 625 ГПК України позивачем заявлено до стягнення 3 379, 00 грн інфляційних втрат та 1 812, 00 грн 3% річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою Інформаційно-аналітичного центру Ліга , судом встановлено, що до стягнення підлягає 1 810, 66 грн 3% річних за період з 01.04.2019-31.05.2020.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що такий є неправильним, оскільки позивач почав нарахування з січня 2019 року на суму заборгованості - 30 000, 00 грн.

Проте нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок боргу з врахуванням індексу інфляції повинен був бути визначений позивачем виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Тобто станом на початок січня 2019 року існувала заборгованість з орендної плати на суму 20 000, 00 грн. Відповідно станом на лютий існувала заборгованість на суму 30 000, 00 грн, станом на березень - 40 000, 00 грн.

Також судом встановлено, що позивачем нараховано інфляційні втрати за січень - травень 2019 року, вересень, листопад 2019 року, січень, березень та квітень 2020 року.

Проте нарахування індексу інфляції згідно статті 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому, за весь період прострочення. І, якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю (дефляція), то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов`язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат, позивачем в порушення вказаних норм вибірково обрано період нарахування, а саме, лише ті місяці, в яких була інфляція, водночас, ті місяці, в яких була дефляція - червень, липень, серпень 2019 року та лютий 2020 року позивачем не враховано. Також позивачем і не враховано жовтень 2019 року, в якому індекс інфляції становив 100, 7%.

Тому суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за весь період прострочення, встановив, що до стягнення підлягає 2 350, 17 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Судові витрати.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Буравського Ігоря Антоновича (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідент. номер: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонспецдеталь" (місцезнаходження: 69084, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Кольорова, будинок 7, ідент. код: 42081878) 51 642, 00 грн заборгованості, 1 810, 66 грн 3% річних, 2 350, 17 грн інфляційних втрат та 2 063, 90 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20.10.2020.

Суддя Галамай О.З.