Рішення

від 19.10.2020 по справі 916/2408/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2408/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/2408/20

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Октава-8 (вул. Пішонівська, № 22/1, м. Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 40571804)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Полібуд Ліфт (вул. Гагарінське Плато, № 5/2, кв. 339, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 41093861)

про стягнення 34 800,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та аргументів учасників справи.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Октава-8 звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Полібуд Ліфт , в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з передоплати поставки та підряду у зв`язку з невиконанням останнім своїх зобов`язань щодо виконання поставки та робіт з установки в розмірі 34800,00 грн.

Так, Позивач зазначає, що на підставі договору № 10/05 від 01.06.2018 року на технічне обслуговування ліфта за індивідуальним розрахунком, позивач мав з вказаного часу договірні стосунки з ТОВ Полібуд Ліфт , тож, при виникненні у ОСББ Октава-8 необхідності в установці карткової системи пропуску до ліфтів, що не було включено в об`єм послуг з технічного обслуговування ліфтів, останні звернулись саме до відповідача за виконанням робіт щодо установки карткової системи допуску до ліфтів в обслуговуваних будинках.

Отже, як вказує позивач, відповідно у лютому 2020 року між позивачем та відповідачем виникли правовідносини змішаної природи поставки та підряду по виконанню робіт з установки карткової системи ліфтів та поставки такої карткової системи, укладених у спрощений спосіб відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України.

Крім того, позивач стверджує, що факт укладення договору, з погодженням виду зобов`язань, та його виконання позивачем своїх зобов`язань за договором підтверджується наступними документами виставленим відповідачем рахунком №0128 від 18.02.2020 року на суму 34 800, 00 грн., де в якості сторін за договором зазначені позивач та відповідач, зазначена вартість робіт по установці карткової системи, та вартість поставки самої карткової системи доступу на 4 блоки та 320 карток, а також оплаченими платіжним дорученням №22 від 19.02.2020 року на суму 17 400, 00 грн. та платіжним дорученням №23 від 19.02.2020 року на суму 17 400, 00 грн., де в призначені платежу зазначено за карткову систему доступу ліфтів в\п 630 кг., в\п 400 кг. згідно рах№0128 від 18.02.2020 року ,

Однак, за твердженням позивача, станом на день подачі позову відповідач поставку карткової системи не здійснив, роботи по її установці не виконав.

Додатково позивач зазначає, що 10 червня 2020 року за вих. 10/06 він направив відповідачу лист з проханням прискорити виконання роботи або повернути гроші. Також позивач 14 липня 2020 року направив позивачу вимогу виконати договірні зобов`язання по установці карткової системи допуску або повернути грошові кошти у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, яка була повернута, згідно штампу 05.08.2020р. по причині закінчення строків зберігання.

Відповідно, на думку позивача, 05.08.2020 року вимога позивача є врученою відповідачу, а з 13.08.2020 року відповідач є таким, що не виконав зобов`язання перед позивачем та прострочив виконання зобов`язань.

Загалом станом на момент подачі позову відповідач не виконав свої зобов`язання по поставці та підряду, а також і не повернув відповідачу сплачені 34 800, 00 грн.

Оскільки вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення, позивач вважає свої права порушеними, через невиконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару та виконання робіт.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020р. позовна заява вх.№2493/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

За змістом ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

19.08.2020 року ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву (вх.№2493/20 від 17.08.2020р.) прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі №916/2408/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.

Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України надати суду відзив на позов.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Про судовий розгляд справи № 916/2408/20 сторони повідомлялись належним чином, шляхом направлення копії ухвали суду від 19.08.2020р. на адреси учасників справи, які зазначені в позовній заяві та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№38308/20 від 03.09.2020р. та вх. №40891/20 від 22.09.2020р., ухвала суду від 19.08.2020р. направлялась на адресу позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Октава-8 , проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою адресат відсутній за вказаною адресою .

Як свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№38175/20 від 03.09.2020р. та вх. №40062/20 від 16.09.2020р., ухвала суду від 19.08.2020р. направлялась на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Полібуд Ліфт , проте, надіслані судом копії ухвал суду також були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п. 99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка» , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Так, надіслані на юридичну адресу відповідачів копії ухвал суду щодо розгляду справи повернулись на адресу господарського суду Одеської області з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі №915/1015/16.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, ухвалою від 19.08.2020 року про відкриття провадження та розгляду справи № 916/2408/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідачів при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

19.10.2020 року судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Полібуд Ліфт та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Октава-8 було укладено договір № 10/05 від 01.06.2018 року на технічне обслуговування ліфта за індивідуальним розрахунком, відповідно до якого виконавець зобов`язувався виконувати роботи з технічного обслуговування та експлуатації ліфтів, встановлених за адресою: м. Одеса, вул. Пішонівська, 22/1.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №0128 від 18.02.2020р. на суму 34800,00 грн. за поставку карткової системи доступу на 4 блоки та 320 карток та роботу по установці на загальну суму 34800,00 грн.

Позивачем вказаний рахунок оплачено повністю, що підтверджують наявні у справі платіжні доручення №22 від 19.02.2020р. на суму 17400,00 грн. та №23 від 19.02.2020р. на суму 17400,00 грн. з вказаним призначенням платежу за карткову систему доступу ліфтів в/п 630 кг, в/п 400 кг згідно рах№ 0128 від 18.02.2020р. Також сплату позивачем вказаних коштів на рахунок відповідача підтверджується випискою по рахунку за 19.02.2020р. Тобто, рахунок оплачено на наступний банківський день від дня його виписки.

Матеріали справи не містять відомостей стосовно того чи відмовився відповідач постачати товар через оплату його позивачем з простроченням строку, зазначеного в самому рахунку, як і не містять доказів повернення відповідачем позивачу фактично сплачених ним коштів по такому рахунку.

10.06.2020 року ОСББ Октава-8 надіслало на адресу ТОВ Полібуд Ліфт лист № 10/06, відповідно до якого позивач просив прискорити виконання робіт або повернути раніше переказані кошти протягом 5 робочих днів.

Як вбачається із квитанції та накладної 14.07.2020р. позивач на адресу відповідача надіслав останньому вимогу від 14.07.2020р. №14/07 про виконання робіт по установці карткової системи доступу до ліфтів або повернення суми попередньої оплати в розмірі 34800 грн. у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, яка вручена не була із поміткою пошти за закінченням терміну зберігання . У зв`язку з чим таке надсилання претензії суд вважає належним.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність; юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

За приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Наразі стаття 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч.1, 2 ст.640 ЦК України).

Положеннями ч.1 ст.181 ГКУ господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому відповідно до ч. 1, 2 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ч.2 ст.526 ЦК України виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Так, відповідно до роз`яснень, наведених абз. 1 п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань?, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

До того ж, строк виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України визначено право сторін договору застосовувати елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Отже, наявні у справі докази, а саме, рахунок №0128 від 18.02.2020р., платіжні доручення №22 від 19.02.2020р. та № 23 від 19.02.2020р., свідчать про укладення між сторонами спору у спрощений спосіб договору поставки карткової системи доступу та виконання робіт по установці.

При цьому, основною метою укладення договору було отримання замовником певно визначеного ним обладнання з певно визначеними ним же характеристиками та подальше встановлення цього обладнання на об`єкті позивача.

Таким чином, укладений сторонами у справі договір за своєю правовою природою містить елементи договору поставки та підряду.

При цьому, справа не містить доказів досягнення сторонами домовленості стосовно строку поставки відповідачем позивачу товару та виконання обумовлених робіт, Водночас, подані позивачем до справи, як докази оплати вартості товару згідно до рахунку, платіжні доручення №22 від 19.02.2020р. на суму 17400,00 грн. та №23 від 19.02.2020р. на суму 17400,00 грн. містять штамп банку платника щодо проведення таких платіжних доручень банком 19.02.2020р. о 15:00:50 та виписки по рахунку за 19.02.2020р. вказує на зарахування коштів безпосередньо на розрахунковий рахунок ТОВ Полібуд Ліфт із призначенням платежу: за карткову систему доступу ліфтів в/п 630 кг, в/п 400 кг згідно рах№0128 від 18.02.2020р. .

Між тим, як на підставу заявлення позовної вимоги про стягнення попередньої оплати позивач посилається на положення ст.693 ЦК України, яка передбачає, що, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, за правилами ч.2 ст.530 ЦК України, позивач має право вимагати від відповідача поставку у будь-який час, але у відповідача виникає обов`язок здійснити поставку у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Матеріали справи місять докази того, що позивач звертався до відповідача із вимогою саме про здійснення поставки товару та виконання робіт по установці вказаних карткових систем, проте останнім не було виконано вказану вимогу. Більш того, позивач двічі надсилав відповідачу претензії щодо виконання зазначених робіт або повернення попередньої оплати. Отже, дії позивача вказують на бажання у встановлений законодавчо спосіб вимагати виконання відповідачем зобов`язань.

Звідси, за встановлених судом обставин, в силу вимог ч.2 ст.530 ЦК України прострочення відповідача з поставки товару та виконання обумовлених робіт настало, так як позивач висунув до нього вимогу про виконання ним обов`язку, обумовленого договором, а саме виконання робіт по установці карткової системи доступу до ліфтів на 4 блоки та 320 карток в будинках по вул. Пішонівська, № 22/1 та №20/2 у м. одеса. Тобто, у такий спосіб позивач фактично намагається в односторонньому порядку відмовитись від укладеного із відповідачем у спрощений спосіб договору та повернути виконане за ним.

Враховуючи встановлення судом наявності у позивача права вимагати від відповідача повернення попередньої оплати за підставами даного позову, суд вбачає доведеним позивачем прострочення відповідачем виконання зобов`язання щодо їх повернення в розмірі 34800,00 грн.

Керуючись наведеними нормами права, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не доведений факт надання відповідачем послуг позивачу, обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань у справі відсутні.

Суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 34800,00 грн. попередньої оплати в судовому порядку є правомірною та обґрунтованою, оскільки матеріали справи містять докази перерахування позивачем обумовленої у позові грошової суми та не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором у визначені законодавством строки.

Під час здійснення правосуддя у господарських справах суд, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Господарський суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем у належний та допустимий спосіб наведено суду докази того що саме відповідачем порушені права ОСББ Октава-8 , відповідачем зазначені обставини належним чином не спростовані, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та належними доказами, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

Суд встановив, що при подачі позову позивачем сплачено 2 012,00 грн. судового збору за платіжним дорученням №166 від 13.08.2020р. Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено довідкою фінансово-економічного відділу Господарського суду Одеської області від 18.08.2020р., який на підставі ст. 129 ГПК України підлягає відшкодуванню платнику внаслідок задоволення його вимог за рахунок відповідача в сумі 2 102,00 грн.

Керуючись ст. 2, 13, 76, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Полібуд Ліфт (вул. Гагарінське Плато, № 5/2, кв. 339, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 41093861) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Октава-8 (вул. Пішонівська, № 22/1, м. Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 40571804) грошові кошти у розмірі 34800 (тридцять чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський