Рішення

від 29.09.2020 по справі 917/913/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2020 Справа № 917/913/20

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група ЮВП", 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", 39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Івана Приходька, буд, 141

про стягнення 233582,82 грн. заборгованості

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін:

від позивача: відсутні.

від відповідача: відсутні.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова група ЮВП" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення 233582,82 грн. заборгованості з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" з яких: 219076,00 грн. - основного боргу, 1197,56 грн. - 3% річних, 5299,99 грн. - інфляційних збитків, 8009,27 грн. - неустойки у вигляді пені.

Ухвалою суду від 09.06.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

09.07.2020 р. суд закрив підготовче провадження та поновив відповідачу строк для подачі відзиву

14.07.2020 р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що поставку товару вважає незакінченою, оскільки, згідно договору (п. 4.1, 4.2) підтвердженням якості та комплектності товару з боку позивача є сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат відповідності, протокол узгодження якості. Також відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій, посилаючись на форс-мажорні обставини у зв`язку із запровадженням на території України карантинних заходів.

24.09.2020 р. позивач надав письмові пояснення по справі, в яких повідомляє про сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 219076,00 грн. В іншій частині позовних вимог, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить судовий розгляд справи проводити без участі його представника.

Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

У судовому засіданні 29.09.2020 суд дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

12 вересня 2019 року між ТОВ Промислова група ЮВП (далі за текстом - Позивач ) та Публічним акціонерним товариством КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД (далі за текстом - Відповідач ), далі разом іменуються - Сторони , було укладено Договір поставки товару №1277-СН від 12 вересня 2019) року (далі за текстом - Договір ).

Умовами даного договору сторони погодили наступне:

- постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1. договору);

- найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією (ями), що є додатками до цього договору. (п..1.2. договору);

Протягом строку дії Договору між Сторонами було узгоджені та підписані ряд додаткових угод, які є його невід`ємною частиною, зокрема: Додаткова угода №6 від 04 грудня 2019 року, в змісті якої зокрема відображена специфікація №7, Додаткова угода №7 від 18 грудня 2019 року, в змісті якої зокрема відображена специфікація №8, Додаткова угода №9 від 29 січня 2020 року, в змісті якої зокрема відображена специфікація №10, Додаткова угода №10 від 29 січня 2020 року, в змісті якої зокрема відображена специфікація №11 (далі за тексом разом іменуються - Специфікації), які містять в собі відомості щодо найменування товару, його кількості, ціну одиниці товару та загальну ціну товару (партії товару).

- загальна ціна товару за цим договором становить 79296,00 (п. 1.4. договору );

- датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про отримання вантажу (п.2.4. договору);

- підтвердженням якості та комплектації товару з боку Постачальника є сертифікат якості постачальника або виробника товару (у разі якщо постачальник не є виробником) або паспорт заводу виробника (п. 4.1. договору);

- розрахунок за товар здійснюється протягом 14 календарних днів по факту поставки матеріалу на ПАТ "КСЗ" (п. 6.1 Договору).

- передавання товару постачальником та приймання товару покупцем здійснюється в місці здійснення поставки, визначеному в п. 8.1 Договору (п. 9.1. договору);

- з інших питань приймання-передачі Товару, що не передбачені цим договором сторонам слід керуватись Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 П-7 (п. 9.4. договору);

- у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов`язання від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 10.6. договору).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ним на виконання умов договору та Специфікацій Позивач поставив Відповідачу товар (партії товару):

1. 17 лютого 2020 року на загальну суму - 20 517, 94 гривень, що підтверджується видатковою накладною №217-01 від 17 лютого 2020 року та товарно-транспортною накладною №Р217-01 від 17 лютого 2020 року. Далі за текстом - Партія товару №1 .

2. 19 лютого 2020 року на загальну суму - 1 260, 00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №219-02 від 19 лютого 2020 року та товарно-транспортною накладною №Р219-02 від 19 лютого 2020 року . Далі за текстом - Партія товару №2 .

3. 19 лютого 2020 року на загальну суму - 20 517, 94 гривень, що підтверджується видатковою накладною №219-01 від 19 лютого 2020 року та товарно-транспортною накладною №Р219-01 від 19 лютого 2020 року. Далі за текстом - Партія товару №3 .

4. 26 лютого 2020 року на загальну суму - 86 407,08 гривень, що підтверджується видатковою накладною №226-03 від 26 лютого 2020 року та товарно-транспортною накладною №Р226-03 від 26 лютого 2020 року. Далі за текстом - Партія товару №4 .

5. 05 березня 2020 року на загальну суму - 62 950, 96 гривень, що підтверджується видатковою накладною №305-01 від 05 березня 2020 року та товарно-транспортною накладною №Р305-01 від 05 березня 2020 року. Далі за текстом - Партія товару №5 .

6. 12 березня 2020 року на загальну суму - 13 022, 08 гривень, що підтверджується видатковою накладною №312-04 від 12 березня 2020 року та товарно-транспортною накладною №РЗ 12-04 від 12 березня 2020 року. Далі за текстом - Партія товару №6 .

Партії товару №1-6 прийнятті Чекіною Тетяною Григорівною, що діяла на підставі довіреності №0000000181 від 17 лютого 2020 року, яка видана (підписана) керівником Відповідача.

7. 25 березня 2020 року на загальну суму - 14 400, 00 гривень, що підтверджується

видатковою накладною №325-01 від 25 березня 2020 року та товарно-транспортною накладною №Р325-01 від 25 березня 2020 року, який прийнятий Чекіною Тетяною Григорівною, що діяла на підставі довіреності №Ю0000000295 від 25 березня 2020 року . Далі за текстом - Партія товару №7 .

Загальна вартість поставлених Позивачем Відповідачу Партій товару №1-7 за Договором та Специфікаціями склала - 219 076,00 гривень.

Дана обставина не спростовується відповідачем.

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати Партій товару 1-7 не виконав.

24 квітня 2020 року Позивач на адресу Відповідача направив лист-вимогу №240420 від 24 квітня 2020 року. Факт направлення листа підтверджується фіскальним та службовим чеками Укрпошти від 24 квітня 2020 року та описом вкладення від 24 квітня 2020 року.

В листі Позивач вимагає від Відповідача перерахувати грошові кошти за поставлений товар у сумі - 219 076,00 гривень, протягом трьох днів від дня отримання листа. Крім того, Позивач повторно направив Відповідачу рахунок на оплату №212-01 від 12 лютого 2020 року, рахунок на оплату №219-03 від 19 лютого 2020 року, рахунок на оплату №226-03 від 26 лютого 2020 року, рахунок на оплату №305-02 від 05 березня 2020 року , рахунок на оплату №312-08 від 12 березня 2020 року, рахунок на оплату №325-06 від 25 березня 2020 року.

Лист отриманий Відповідачем 28 квітня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення .

Однак, Відповідачем проігноровані вимоги Позивача викладені в листі.

Оскільки відповідач у визначені законодавством строки не здійснив оплату товару, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зокрема, стягнути 219076,00 грн. - основного боргу, 1197,56 грн. - 3% річних, 5299,99 грн. - інфляційних збитків, 8009,27 грн. - неустойки у вигляді пені.

Згідно пояснень позивача від 24.09.2020 (вхід. №10540) відповідачем після прийняття позовної заяви сплачено на користь відповідача суму основного боргу в розмірі 219076,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладені між сторонами договори за своєю природою є договорами поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару на загальну суму 219076,00 грн. підтверджується наступними документами: видатковими накладними та довіреностями виданими відповідачем на отримання цінностей (арк. с. 31-46).

За даними позивача, відповідачем, після відкриття провадження у справі сплачено позивачу вказану суму боргу повністю.

Таким чином, на момент постановлення рішення по справі, основний борг відповідачем погашено у повному обсязі.

Оскільки суму боргу в розмірі 219076,00 грн. відповідачем було сплачено після звернення позивачем з позовом до суду, то предмет позову в цій частині на момент винесення рішення відсутній, що є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення вказаної суми на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони у договорі передбачили, що у випадку порушення Покупцем строку розрахунку за поставлений Товар останній сплачує на користь Постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов`язання від суми заборгованості за кожний день прострочення (відповідно до п. 10.6. Договору поставки).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі вказаних положень нараховано відповідачу:

- 8009,27 грн. - розмір пені, відповідно до п. 10.6. Договору поставки за загальний період з 17.02.2020 р. по 09.04.2020 р.;

- 5299,99 грн. - інфляційні нарахування за загальний період з 17.02.2020 р. по 09.04.2020 р.

- 1197,56 грн. - три відсотки річних від простроченої суми за загальний період за загальний період з 17.02.2020 р. по 09.04.2020 р.

За перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3", стягненню з відповідача підлягає 1637,41 грн. - інфляційних втрат, 7340,41 грн. - пені, 1194,28 грн. - 3% річних. В іншій частині позовних вимог, суд відмовляє в задоволенні.

Суд звертає увагу, що при здійсненні розрахунку інфляційних втрат він керувався тим, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць . Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Після перевірки правильності нарахування інфляційних судом встановлено, що позивачем нараховувалася інфляція за періоди, менше за місяць.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо заперечень відповідача, суд відхиляє їх за необґрунтованістю, оскільки відповідач не навів будь-яких аргументованих та законодавчо встановлених підстав для відмови у позові.

За даних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, зокрема, стягнути з відповідача 1637,41 грн. - інфляційних втрат, 7340,41 грн. - пені, 1194,28 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи викладене та у відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати щодо сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог (виходячи із ставки судового збору 2102,00 грн, яка підлягає застосуванню до позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат). Крім того, суд зазначає, що на підставі п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивач вправі звернутися до суду із клопотанням про повернення суми судового збору в частині позовних вимог, провадження по яких закрито.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 28000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно приписів ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається, позивачем заявлено про віднесення на відповідача витрат на правову допомогу в сумі 28000,00 грн.

В підтвердження надання адвокатських послуг позивачу було надано суду: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3261 видане Оплімаху Артему Вікторовичу 24.06.2009 року; ордер серії КВ №834021 виданий 20.05.2020; договір №200420 від 20.04.2020 року про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Оплімах А.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група ЮВП"; додаткова угода №2 від 23.04.2020 року до договору №200420 від 20.04.2020 року про надання правничої допомоги; акт приймання-передачі наданих юридичних послуг (правової допомоги) №2/01 від 20.05.2020 року.

Згідно акту наданих юридичних послуг (правової допомоги) №2/01 від 20.05.2020 року, відповідно до умов договору №200420 від 20.04.2020 року, адвокатом Оплімах А.В. були надані послуги на загальну суму 28000 грн., з яких:

-3000,00 грн. - зустріч, консультація Клієнта (директора), аналіз наданих документів (договору, первинної документації тощо), узгодження правової позиції щодо стягнення заборгованості з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" за договором поставки №1277-СН від 12 вересня 2019 року, неустойки у вигляді пені, трьох відсотків річних та інфляційних збитків;

- 3000,00 грн. - підготовка та відправлення листа-вимоги адресованого ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод";

- 22000,00 грн. - підготовка та подача до господарського суду Полтавської області позовної заяви про стягнення основної суми заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних збитків (а також їх розрахунок) з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод".

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідач проти задоволення витрат на правничу допомогу в розмірі 28000,00 грн заперечує.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Враховуючи те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказано колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до стягнення з відповідача 28000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на наведене, суд враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки. У спорах такого характеру, за відсутності особливостей поставки товару у спірних правовідносинах, відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту поставки товару і його часткової оплати, судова практика є сталою (тим більше, що відповідач навіть не заперечує поставку і суму позовної вимоги).

Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Матеріали справи 917/913/20 не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Всі документи, що були надані позивачем і стосуються суті спору.

Виходячи з принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); враховуючи час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 123,126,129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Івана Приходька, буд, 141, код ЄДРПОУ 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група ЮВП" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, код ЄДРПОУ 42442251) 1637,41 грн. - інфляційних втрат, 7340,41 грн. - пені, 1194,28 грн. - 3% річних, 1583,04 грн. - судового збору, 7000,00 грн. - витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 219076,00 грн. - основного боргу.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити в задоволенні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256,257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Паламарчук