Рішення

від 13.10.2020 по справі 922/1898/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1898/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання Казмерчук М.Т.

за участю представників учасників справи:

позивача - Чорнобай О.Є., ордер серія АХ № 1016993 від 15.06.2020 року,

відповідача - не з`явився,

третьої особи 1 - не з`явився,

третьої особи 2 - не з`явився,

третьої особи 3 - не з`явився,

третьої особи 4 - не з`явився.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Восток Агро - 2004 , с. Підвисоке,

до Підвисочанській сільській раді Борівського району Харківської області, с. Підвисоке,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Сільськогосподарське фермерське господарство «Анна» , село Підвисоке, Фермерське господарство «КСІОН, село Підвисоке, Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Восток» , село Бугаївка, Фермерське господарство «Юг» , село Вище Солоне,

про визнання незаконними та скасування рішень,-

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/1898/20.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Восток Агро 2004 , звернувся із позовом до відповідача, Підвисочанській сільській раді Борівського району Харківської області, про визнання незаконним та скасування у повному обсязі рішення LVI сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 14 травня 2020 року та зобов`язати Підвисочанську сільську раду Борівського району Харківської області розглянути листи-повідомлення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Восток Агро 2004 від 20 травня 2020 року про поновлення договорів оренди земельних часток (паїв). Одночасно з поданням позовної заяви позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову в порядку статей 136-137 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 1898/20 від 15 червня2020 року), в якій просив заборонити Підвисочанській сільській раді Борівського району Харківської області, до завершення розгляду справи по суті, укладати договори оренди земельних часток (паїв) номери земельних ділянок 263-271, 276-282, 436, 439, 445-461, 463-480,485, 487, 492, які розміщені в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдим масивом, у відповідності до проекту організації території земельних часток (паїв) ріллі колишнього КСП Дружба на території Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області, що знаходяться в оренді СТОВ Восток Агро 2004 та зупинити до моменту розгляду справи по суті дію рішення LVI сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 14 травня 2020 року.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 17 червня 2020 року прийнято позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Восток Агро - 2004 до розгляду та відкрито провадження у справ, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження; почато у справі № 922/1878/20 підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 13 липня 2020 року та повернуто Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Восток Агро 2004 заяву про забезпечення позову (вх. № 1898/20 від 15 червня 2020 року).

30 червня 2020 року від позивача надійшла заява (вх. № 14801), в якій останній просить змінити предмет позову (матеріально-правову вимогу позивача) та у подальшому розглядати позов за такими позовними вимогами: визнати незаконним та скасувати рішення LVI сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 14 травня 2020 року, визнати незаконним та скасувати рішення LVIІ сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 червня 2020 року про відмову Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Восток Агро - 2004 в поновленні договорів оренди земельних часток (паїв), які на час звернення залишились не витребуваними, шляхом укладення додаткових угод строком на 7 (сім) років з запропонованою орендною платою, збільшивши з 4% (чотирьох відсотків) на 12% (дванадцять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, визнати незаконним та скасувати рішення LVIІ сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 червня 2020 року про надання Сільськогосподарському фермерському господарству Анна дозволу на розробку технічної документації землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, визнати незаконним та скасувати рішення LVIІ сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 червня 2020 року про надання Фермерському господарству К.С.І.О.Н. дозволу на розробку технічної документації землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, визнати незаконним та скасувати рішення LVIІ сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 червня 2020 року про надання Товариству з обмеженою відповідальністю СК Восток дозволу на розробку технічної документації землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, визнати незаконним та скасувати рішення LVIІ сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 червня 2020 року про надання Фермерському господарству Юг дозволу на розробку технічної документації землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, стягнути з Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Восток Агро - 2004 суму витрат зі сплати судового збору.

30 червня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду заяву позивача (вх. № 14801 від 30 червня 2020 року) про зміну предмета позову. Ухвалено здійснювати подальший розгляд даної господарської справи за такими позовними вимогами: визнати незаконним та скасувати рішення LVI сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 14 травня 2020 року; визнати незаконним та скасувати рішення LVIІ сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 червня 2020 року про відмову Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Восток Агро - 2004 в поновленні договорів оренди земельних часток (паїв), які на час звернення залишились не витребуваними, шляхом укладення додаткових угод строком на 7 (сім) років з запропонованою орендною платою, збільшивши з 4% (чотирьох відсотків) на 12% (дванадцять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельних ділянок; визнати незаконним та скасувати рішення LVIІ сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 червня 2020 року про надання Сільськогосподарському фермерському господарству Анна дозволу на розробку технічної документації землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок; визнати незаконним та скасувати рішення LVIІ сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 червня 2020 року про надання Фермерському господарству К.С.І.О.Н. дозволу на розробку технічної документації землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок; визнати незаконним та скасувати рішення LVIІ сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 червня 2020 року про надання Товариству з обмеженою відповідальністю СК Восток дозволу на розробку технічної документації землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок; визнати незаконним та скасувати рішення LVIІ сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 червня 2020 року про надання Фермерському господартву Юг дозволу на розробку технічної документації землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Водночас, 30 червня 2020 року, позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд: вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони Підвисочанській сільській раді Борівського району Харківської області, до завершення розгляду справи по суті, укладати договори оренди земельних ділянок (паїв) на земельні ділянки, що на момент звернення залишаються не витребуваними, номери земельних ділянок 265-271,276-282,459,466-480, які розміщені в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, у відповідності до проекту організації території земельних часток (паїв) ріллі колишнього КСП "Дружба" на території Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області, що знаходяться в оренді СТОВ "Восток Агро -2004" та зупинити до моменту розгляду справи по суті дію рішення LVI сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 14 травня 2020 року та дію рішень LVІI сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 червня 2020 року.

30 червня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30 червня 2020 року), заяву про забезпечення позову (вх. № 14802 від 30 червня 2020 року) задоволено. Вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони Підвисочанській сільській раді Борівського району Харківської області (63820, Харківська область, Борівський район, село Підвисоке, вулиця Садова, будинок 43-а, ідентифікаційний код юридичної особи 04397974), до завершення розгляду справи по суті, укладати договори оренди земельних ділянок (паїв) на земельні ділянки, що на момент звернення залишаються не витребуваними, номери земельних ділянок 265-271,276-282,459,466-480, які розміщені в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, у відповідності до проекту організації території земельних часток (паїв) ріллі колишнього КСП "Дружба" на території Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області, що знаходяться в оренді СТОВ "Восток Агро -2004". Зупиненно до моменту розгляду справи по суті дію рішення LVI сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 14 травня 2020 року та дію рішень LVIІ сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 червня 2020 року.

Крім того, позивачем, до заяви про зміну предмета позову, додано клопотання про витребування доказів та за яким позивач просить суд витребувати у Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області належним чином завірену копію регламенту Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області, оригінал для суду; належним чином завірену копію інструкції з діловодства у Підвисочанській сільській раді Борівського району Харківської області, оригінал для огляду у суді; інформацію про публікацію в засобах масової інформації або на сайті Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області про намір Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області передати в оренду не витребувані земельні ділянки відповідно до проекту організації території реформеного КСП "Дружба", з наданням відповідних документів на підтвердження такої публікації; належним чином завірену копію рішення постійної комісії з питань бюджету, агропромислового комплексу, земельних відносин, використання природних ресурсів, екології Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 18 березня 2020 року, оригінал для огляду у суді; належним чином завірені копії рішень Підвисочанської сільської ради LVII сесії VII скликання від 17 червня 2020 року, оригінал для огляду у суді; належним чином завірені копію протоколу засідання Підвисочанської сільської ради LVII сесії VII скликання від 17 червня 2020 року, оригінал для огляду у суді.

Ухвалою суду від 06 липня 2020 року відмовлено позивачу у задоволенні клопотання (вх. № 14801 від 30 червня 2020 року) про витребування доказів.

13 липня 2020 року, протокольною ухвалою суду, на підставі статей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, 232 Господарського процесуального кодексу України, відкладено підготовче засідання на "03" серпня 2020 року.

13 липня 2020 року, відповідач, реалізуючи право, надане статтями 42 та 165 Господарського процесуального кодексу України, скерував до матеріалів справи відзив на позов (вх. № 15961), у якому просить залишити без розгляду позовну заяву через порушення позивачем вимог щодо предметної юрисдикції даного спору.

20 липня 2020 року за ініціативою суду продовжено відповідачу до 20 липня 2020 року процесуальний строк для надання відзиву. Прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи відзив (вх. № 9061 від 14 квітня 2020 року).

21 липня 2020 року позивач, реалізуючи право, надане процесуальним законодавством, надав суду, в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України, клопотання (вх. № 16706) про витребування доказів, а саме: належним чином завірену копію регламенту Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області, оригінал для суду; належним чином завірену копію інструкції з діловодства у Підвисочанській сільській раді Борівського району Харківської області, оригінал для огляду у суді; інформацію про публікацію в засобах масової інформації або на сайті Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області про намір Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області передати в оренду не витребувані земельні ділянки відповідно до проекту організації території реформеного КСП Дружба , з наданням відповідних документів на підтвердження такої публікації; належним чином завірену копію рішення постійної комісії з питань бюджету, агропромислового комплексу, земельних відносин, використання природних ресурсів, екології Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 18 березня 2020 року, оригінал для огляду у суді; належним чином завірені копії рішень Підвисочанської сільської ради LVII сесії VII скликання від 17 червня 2020 року, оригінал для огляду у суді; належним чином завірені копію протоколу засідання Підвисочанської сільської ради LVII сесії VII скликання від 17 червня 2020 року, оригінал для огляду у суді. 03 серпня 2020 року під час судового засідання, представник позивача звернувся до суду із усним клопотанням про поновлення процесуальних строків на подання клопотання, в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

03 серпня 2020 року, ухвалою суду, клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Восток Агро 2004 , в порядку статті 81 ГПК України, задоволено. Визнано обґрунтованою неможливість подання клопотання про витребування доказів в строк, встановлений законом. Поновлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Восток Агро 2004 процесуальний строк на звернення з клопотанням до 03 серпня 2020 року. В порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України, витребувано у Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області у строк до 10 серпня 2020 року наступні документи: належним чином завірену копію регламенту Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області; належним чином завірену копію інструкції з діловодства Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області; інформацію про публікацію в ЗМІ або на сайті Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області про намір Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області передати в оренду не витребувані земельні ділянки відповідно до проекту організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП Дружба , з наданням відповідних документів на підтвердження такої публікації; належним чином завірену копію рішення постійної комісії з питань бюджету, агропромислового комплексу, земельних відносин, використання природних ресурсів, екології Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 18 березня 2020 року; належним чином завірені копії рішень Підвисочанської сільської ради LVII сесії VII скликання від 17 червня 2020 року; належним чином завірену копію протоколу засідання Підвисочанської сільської ради LVII сесії VII скликання від 17 червня 2020 року.

03 серпня 2020 року відкладено підготовче засідання на 11 серпня 2020 року.

11 серпня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, задоволено заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Восток Агро 2004 . Залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Сільськогосподарське фермерське господарство Анна ; Фермерське господарство КСІОН ; Товариство з обмеженою відповідальністю СК Восток ; Фермерське господарство Юг . Встановлено третім особам п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання пояснень. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 16 вересня 2020 року. Протокольною ухвалою суду 11 серпня 2020 року відкладено підготовче засідання на 25 серпня 2020 року.

19 серпня 2020 року позивачем скеровано до суду докази направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів на адреси третіх осіб (вх. № 19296), які протокольною ухвалою від 25 серпня 2020 року долучено до матеріалів справи. 25 серпня 2020 року, на підставі статей 42, 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 ГПК України, відкладено підготовче засідання на "01" вересня 2020 року.

25 серпня 2020 року від позивача надійшла заява (вх. № 19392), в якій останній просить прийняти до розгляду позовні вимоги в редакції позовної заяви з урахуванням зміни предмета позову, а саме: визнати незаконним та скасувати рішення LVI сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 14 травня 2020 року, визнати незаконним та скасувати рішення LVIІ сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 травня 2020 року та зобов`язати Підвисочанську сільську раду Борівського району Харківської області про відмову Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Восток Агро 2004 в поновленні договорів оренди земельних часток (паїв), які на час звернення залишились не витребуваними, шляхом укладення додаткових угод строком на 7 (сім) років запропонованою орендною платою, збільшивши з 4% (чотирьох відсотків) на 12 (дванадцять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, визнати незаконним та скасувати рішення LVIІ сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 травня 2020 року про надання Сільськогосподарському фермерському господарству Анна дозволу на розробку технічної документації землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, визнати незаконним та скасувати рішення LVIІ сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 травня 2020 року про надання Фермерському господарству К.С.І.О.Н. дозволу на розробку технічної документації землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, визнати незаконним та скасувати рішення LVIІ сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 травня 2020 року про надання Товариству з обмеженою відповідальністю СК Восток дозволу на розробку технічної документації землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, визнати незаконним та скасувати рішення LVIІ сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 травня 2020 року про надання Фермерському господартву Юг дозволу на розробку технічної документації землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, визнати укладеними між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Восток Агро 2004 та Підвисочанською сільською радою Борівського району Харківської області додаткові угоди № 2 від 20 травня 2020 року до договорів від 18 лютого 2015 року оренди земельних часток (паїв), перелік номерів яких вказаний у вище зазначеній заяві та внести зміни до абзацу 1 підпункту 2.2. пункту 2 Договору оренди земельної частки (паю) від 18 лютого 2015 року на умовах, які викладені у вище зазначеній заяві, у зв`язку з чим просить поновити договори від 18 лютого 2015 року оренди земельних часток (паїв), які укладені між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Восток Агро 2004 та Підвисочанською сільською радою Борівського району Харківської області на земельні ділянки (паїв) за переліком, вказаним у вище зазначеній заяві. 01 вересня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, повернуто позивачу заяву (вх. № 19392 від 25 серпня 2020 року) про зміну предмета позову.

25, 27 та 31 серпня 2020 року від третіх осіб, в порядку статті 168 Господарського процесуального кодексу України, надійшли пояснення (вх. № 19513 від 25 серпня 2020 року, вх. № 19717 від 27 серпня 2020 року та вх. № 19917 від 31 серпня 2020 року) у яких треті особи позовні вимоги не визнають та водночас клопочуть про залишення позову без розгляду з підстав порушення позивачем предметної юрисдикції. 01 вересня 2020 року на підставі статей 42, 161, 168, 232 Господарського процесуального кодексу України, протокольною ухвалою долучено пояснення третіх осіб (вх. № 19513 від 25 серпня 2020 року, вх. № 19717 від 27 серпня 2020 року та вх. № 19917 від 31 серпня 2020 року) до матеріалів справи.

01 вересня 2020 року, протокольною ухвалою суду, відкладено підготовче засідання на 14 вересня 2020 року.

14 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду по суті на 17 вересня 2020 року.

17 вересня 2020 року суд розпочав розгляд справи по суті. 17 вересня 2020 року відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 05 жовтня 2020 року. 05 жовтня 2020 року оголошено перерву до 13 жовтня 2020 року.

13 жовтня 2020 року присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позов (із урахуванням заяви про зміну предмета позову). Інші учасники справи в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не сповістили, про час, місце та дату судового засідання були повідомлені належним чином. 13 жовтня 2020 року, у відповідності до норми статті 240 Господарського процесуального кодексу України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено такі обставини.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивачем зазначено, що 18 лютого 2015 року між Борівською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Восток Агро - 2004" укладено 61 договір оренди земельних часток (паїв) за умовами яких орендодавець, на підставі розпорядження Борівської районної державної адміністрації № 50 від 13 лютого 2015 року передає, а орендар приймає в оренду земельні частки (паї), які розміщені в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, у відповідності до проекту організації території земельних часток (паїв) ріллі колишнього КСП "Дружба" на території Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області. Договори укладено сторонами на строк до отримання права власності на земельні ділянки та виділення їх в натурі (на місцевості), але не більше ніж на п`ять років (розділ 1 та п. 2.3 договору).

У розділі 2 передбачено, що за користування земельною ділянкою (паєм) орендар сплачує щороку орендну плату в розрахунку на одну земельну частку) у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки.

Всі 61 договір зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів земельних часток (паїв) Підвисочанської сільської ради 17 червня 2015 року.

З 01 січня 2019 року розпорядником нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток стали сільські, селищні та міські ради, у відповідності до умов Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10 липня 2018 року.

На адресу Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області, позивачем були направлені листи-повідомлення від 18 лютого 2015 року про намір поновити договори оренди, які на момент звернення залишались невитребуваними, шляхом укладення додаткових угод, в яких пропонувався розмір орендної плати в розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки землі та продовжити строк оренди не менше ніж на 7 років.

14 травня 2020 року рішенням LVI сесії VІІ скликання Підвисочанської сільської ради відмовлено позивачу у поновленні терміну дії договорів оренди земельних часток (паїв), шляхом укладення додаткових угод, які на час звернення залишались невитребуваними.

20 травня 2020 року позивач повторно звернувся до відповідача із листами-повідомленнями про поновлення договорів оренди земельних ділянок (паїв) на земельні ділянки, що на момент звернення залишались невитребуваними, шляхом укладення додаткових угод, в яких було запропоновано орендну плату на рівні 12% від нормативної грошової оцінки землі зі строком дії - не більше ніж 7 років.

17 червня 2020 року рішенням LVI сесії VІІ скликання Підвисочанської сільської ради відмовлено позивачу у поновленні договорів оренди земельних ділянок (паїв) на земельні ділянки, що на момент звернення залишались невитребуваними, шляхом укладення додаткових угод.

Позивач вважає, що дії відповідача свідчать про порушення переважного права позивача на поновлення договорів оренди земельних ділянок (паїв) на земельні ділянки, що на момент звернення залишались невитребуваними, шляхом винесення невмотивованого рішення про відмову у їх поновленні та є недобросовісними та такими, що порушують права і законні інтереси підприємтсва-позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Щодо юрисдикції даного позову суд зазначає наступне.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі Безимянная проти Росії (Bezymyannaya v. Russia) (заява № 21851/03) ЄСПЛ констатував порушення самої суті права заявника на доступ до суду , а отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, вказавши, що заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони .

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції (Bellet v. France)).

За змістом статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України ЄСПЛ зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів .

Відповідно до частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У свою чергу публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (частина перша статті 19 КАС України).

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

За логікою законодавця, адміністративне судочинство за своєю сутністю покликане надавати можливість фізичній чи юридичній особі ефективно захищати свої права чи інтереси, з урахуванням того, що протилежна сторона є суб`єктом владних повноважень, який апріорі має у своєму розпорядженні значно більше ресурсів як для утвердження своєї позиції у правовідносинах, так і щодо представництва та відстоювання власних інтересів у судовому розгляді.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Його метою є поновлення саме публічного порядку і процедури вчинення його учасниками певних дій.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У поданому позові до Підвисочанської сільської ради, позивач посилається на те, що рішення позивача від 17 червня 2020 року, порушує його права як орендаря на переважене права на поновлення договорів оренди.

У частині першій статті 4 ГПК України проголошено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга вказаної статті).

Відповідно до пунктів 6, 10 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Змістом позовних вимог є захист переважного права на поновлення договорів оренди земельних часток (паїв) через скасування, на думку позивача, необґрунтованого рішення Підвисочанської сільської ради від 17 червня 2020 року. Тобто усі вимоги, заявлені позивачем, є взаємопов`язаними, та стосуються захисту його права, визначеного Законом України "Про оренду землі".

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень, яке є предметом судового розгляду у даній справі, поглинається спором про майнове право (в широкому тлумаченні), захист якого відбувається у порядку господарського судочинства у спосіб, характерний для приватноправових відносин.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Разом з тим завданням господарського судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави у приватноправових відносинах.

За змістом частини першої статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Спір між сторонами є приватноправовим, оскільки у позивача захищає своє право користування об`єктом нерухомого майна (земельною часткою/паєм), тобто конкретним об`єктом нерухомості, рішення відповідача стосовно якого ним оскаржуються.

Крім того, оскільки позивач є юридичною особою, який отримав орендовані земельні ділянки виключно для сільськогосподарських потреб (розділ 2 договорів від 18 лютого 2015 року) спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам

Близькі за змістом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 483/1863/17, від 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17.

З огляду на викладене враховуючи, що спір стосується речових прав на земельні ділянки, надані позивачу в оренду на підставі договорів оренди, тому заявлені позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

В світлі зазначеного, позиції відповідача та третіх осіб є такою, що не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, оскільки зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин за всіма позовними вимогами підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Обґрунтовуючи підстави позову позивач зауважив, що спірними рішеннями Підвисочанської сільської ради від 14 травня 2020 року та від 17 червня 2020 року порушується його переважне право, як орендаря, на поновлення 61 договору оренди земельної частки (паю), а відповідач, діючи не у спосіб та порядок, визначений чинним законодавством, надав дозвіл іншим господарюючим суб`єктам на розробку технічної документації землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, які у 2015 році були надані йому в оренду.

Для правильного вирішення цього спору суд визначає чи відносяться до компетенції Підвисочянської сільської ради повноваження розпорядника спірних земельних часток (паїв).

Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження. Тут варто наголосити, що дана редакція норми матеріального права зазнала змін через прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні".

З аналізу наведених норм у їх сукупності можна зробити висновок, що прийняття органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, що пов`язані із реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування є підставою для виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

Тобто на момент прийняття оспорюваних рішень, Підвисочанська сільська рада Борівського району Харківської області діяла в межах своїх повноважень, як орган місцевого самоврядування, який є розпорядником нерозподілених земельних ділянок, невитребуваних часток (паїв).

Надалі, суд розглядає правовий алгоритм, пов`язаний із застосуванням до позивача умов статі 33 Закону України "Про оренду землі" (переважне право на поновлення).

Так, механізм поновлення дії договору оренди за своєю юридичною сутністю є способом реалізації переважного права орендаря, оскільки поновити орендні відносини не має ані правової підстави, ані сутнісної можливості жодна інша особа, крім орендаря за поточним договором.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки пролонгації такого договору: поновлення договору оренди землі на новий строк у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми) та користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/233/18 аналіз статті 33 Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Суд, проаналізувавши положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", позицію Верховного суду та врахувавши позицію Європейського суду з прав людини, зазначає, що для поновлення договору оренди землі повинні враховуватися наступні обставини:

- по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі);

- орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі;

- до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди;

- при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється;

- орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення;

- у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором;

- додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку;

- відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Відтак, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п`ятої зазначеної статті, та не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною шостою наведеної вище статті.

Наведене є підставою для висновку про застосування до обох правових конструкцій поновлення договору оренди землі частини 3 наведеної норми, відповідно до якої орендар має надіслати проект додаткової угоди орендодавцеві і оскільки про пролонгацію може бути остаточно відомо лише через місяць після закінчення строку дії договору, то надіслати проект про продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах після спливу цього місячного строку і відмови у місячний строк укласти відповідну саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткову угоду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 5 ГПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні попереднім орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такі висновки викладені в постановах Верховного суду України від 25.02.2015 року в справі № 6-10цс15, від 18.03.2015 року в справі № 6-4цс15, від 15.04.2015 року в справі № 6-55цс15, від 23.03.2016 року в справі № 6-146цс16, від 13.04.2016 року в справі № 6-2027цс15, від 23.11.2016 року в справі № 6-2540цс16.

Як зазначено вище, позивач 02 березня 2020 (більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі від 18 лютого 2015 року) звернувся до відповідача із листами-повідомленнями на підставі Закону України "Про оренду землі". В даних листах-повідомленнях містились додаткові угоди до договорів за змістом яких позивач пропонував орендну ставку на рівні - 6 % від нормативно-грошової оцінки (проти 4%, зазначених у договорах оренди від 18 лютого 2015 року) та строк дії не менше ніж 7 років (проти 5 років, визначених у договорах оренди від 18 лютого 2015 року).

Таким чином, орендар земельної ділянки виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця у строк, передбачений умовами договору оренди, що також узгоджується з положеннями частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі", змінивши у проекті додаткових угод строк та розмір орендної ставки за орендовані частки (паї).

Законодавець у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначив алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/233/18 зазначив що необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

З`ясовуючи чи досягнуто між сторонами (позивачем та відповідачем) згоди в процесі погодження нових істотних умов договору суд зазначає наступне.

Так, 18 березня 2020 року на засіданні постійної комісії з питань бюджету, агропромислового комплексу, земельних відносин, використання природних ресурсів, екології Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області, оформлене протоколом, за листами-повідомленнями директора СТОВ "Восток Агро - 2004" Шевченко В.М. про поновлення договорів оренди земельних часток (паїв) від 02 березня 2020 року екомендувано депутатам сільської ради під час розгляду листів-повідомлень директора СТОВ "Восток Агро - 2004" Шевченко В.М. про поновлення договорів оренди земельних часток (паїв) від 02 березня 2020 року відмовити в поновленні договорів оренди земельних часток (паїв) у зв`язку з низькою запропонованою орендною платою. Дана рекомендація обґрунтована тим, що запропонований розмір орендної плати (6% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є замалим, з урахуванням того, що по Підвисочанській сільській раді орендна плата за аналогічні земельні ділянки (паї), власниками якими є громадяни та які передали ці ділянки в оренди сільськогосподарським підприємствам, складає 10% від нормативно-грошової оцінки.

14 травня 2020 року, рішенням Підвисочанської сільської ради, було розглянуто листи-повідомлення директора СТОВ "Восток Агро - 2004" Шевченко В.М. про поновлення договорів оренди земельних часток (паїв) від 02 березня 2020 року та вирішено, через занизьку запропоновану орендну плату, відмовити у поновлені дії договорів оренди земельних часток (паїв), які на час звернення залишаються невитребуваними, шляхом укладення додаткових угод.

В матеріалах справи міститься Витяг з протоколу № 1 Підвисочаської сільської ради Борівського району Харківської області LVI сесії VII скликання у якому розгорнуто визначено підстави відмови директору СТОВ "Восток Агро - 2004" Шевченко В.М. у поновленні дії договорів оренди земельних часток (паїв). В даному протоколі орендодавець зазначив на конкретні істотні умови договорів щодо яких орендар пропонує зміни та з якими не погоджується (рівень запропонованої орендної ставки - 6%)

Тобто, наявна чітка й однозначна позиція відповідача про небажання продовжувати орендні правовідносини з позивачем і яка розцінюється як заперечення щодо поновлення договору оренди в контексті статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Для застосування положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

В даному разі відсутнє волевиявлення Підвисочанської сільської ради, як орендодавця земельних часток (паїв), на поновлення договорів оренди із позивачем, яка сформована у вигляді рішення органу місцевого самоврядування через не згоду із запропонованим розміром орендної ставки (тобто не досягнення згоди щодо істотної умови договору).

Відповідно до частин 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Отже, для поновлення договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо істотних умов договору із застосуванням переважного права орендаря на поновлення договору оренди, у тому числі на змінених умовах.

Імперативною вимогою, зазначеною у статті 33 Закону України "Про оренду землі", в частині поновлення договору оренди - є погодження обох сторін щодо істотних умов договору.

Позивач у цій справі неодноразово підтвердив у ході розгляду справи, що об`єктом захисту є право орендаря (позивача) на поновлення договорів оренди в порядку, встановленому частинами 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тобто шляхом реалізації переважного права перед іншими особами).

Враховуючи цитування позивачем у своїй позовній заяві положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень цієї норми поновлення договору можливе лише на тих самих умовах на той самий строк (відповідна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16 вересня 2019 року у справі № 908/2314/18).

Враховуючи, що позивач звертаючись до відповідача про поновлення договорів оренди змінив істотні умови договору (орендну ставку та строк дії), з якими відповідач не погодився, а при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені лише за згодою сторін, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилось.

З огляду на те, що сторони даного спору не досягли згоди щодо поновлення договору та додаткова угода до договору про його поновлення не була укладена сторонами у місячний строк, як цього вимагає частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", переважне право орендаря, передбачене частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" припинилось, а договір оренди припинив свою дію по закінченню строку, на який його було укладено, відповідно до положень статті 31 вказаного Закону.

У разі припинення орендних відносин через небажання орендодавця поновлювати договір оренди, позивач може розраховувати на укладення договору оренди землі (невитребуваних земельних часток/паїв) в порядку одержання ділянки на праві оренди, тобто в загальному порядку, передбаченому Земельним кодексом України, а не в пріоритетному, визначеному в статті 33 Закону України "Про оренду землі".

В даному разі, направлення 20 травня 2020 року на адресу відповідача листів-повідомлень з приводу поновлення 61 договору оренди не узгоджується із нормами матеріального права, які регулюють орендні правовідносини, оскільки 14 травня 2020 року останньому було надано вичерпну відповідь щодо небажання відповідача поновлювати орендні правовідносини.

17 червня 2020 року Підвисочанська сільська рада розглядала питання в порядку черговості, яка визначена порядком денним, оскільки наявний факт відсутності домовленості між сторонами з приводу змінених позивачем умов договору (орендна ставка), що унеможливлює для позивача застосування умов статті 33 Закону України "Про оренду землі" в частині переважного права на поновлення договорів оренди землі.

Висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, який у справі 908/2314/18 зазначив, що в разі недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає можливість поновлення договору оренди землі з підстав переважного права.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено відсутність правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення LVI сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 14 травня 2020 року та визнання незаконним та скасування рішення LVIІ сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 17 червня 2020 року про відмову Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Восток Агро - 2004 в поновленні договорів оренди земельних часток (паїв), інші позовні вимоги є похідними. Так судом встановлено, що орган місцевого самоврядування надаючи дозвіл Сільськогосподарському фермерському господарству Анна , Фермерському господарству К.С.І.О.Н. , Товариству з обмеженою відповідальністю СК Восток , Фермерському господартву Юг на розробку технічної документації землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок діяв в межах та на підставі повноважень розпорядника нерозподілених земельних часток (паїв) та в інтересах територіальної громади, оскільки запропоновані орендні ставки даних субєктів господарювання є оптимальними для даного районму - 12% від нормативної грошової оцінки.

В силу норм частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 Земельного кодексу України).

За системним аналізом земельного законодавства, ретельним дослідженням обставин справи, яка розглядається, суд враховуючи, що відповідачем з дотриманням визначеної процедури відмовлено позивачу у поновленні договорів оренди у спосіб, який передбачений Законом України "Про оренду землі", а саме, рішення містить належне обґрунтування його прийняття, підстави для задоволення позовних вимог - відсутні, що зумовлює і відмову в задоволенні інших похідних вимог.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, ч. 9 ст. 145, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 30 червня 2020 року у даній справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень цього Кодексу.

Повне рішення складено "20" жовтня 2020 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/1898/20