Рішення

від 13.10.2020 по справі 922/4171/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4171/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІВАПАК" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, ідентифікаційний код 41049079) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична транспортна компанія "Лидер" (141076, Російська Федерація, Московська область, м. Корольов, вул. Калининградська, 20, індивідуальний номер платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення 1120132,78 грн., що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на день подання позову складає 2981931,58 російських рублів за участю представників сторін:

позивача - адвоката Качанова Є.О., довіреність № 05/12-19 від 05.12.2019

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

17.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "АРІВАПАК" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична транспортна компанія "Лидер" суми боргу у розмірі 962529,94 грн., що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на день подання позову складає 2562400,00 російських рублів, інфляційних втрат в розмірі 138605,75 грн., що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на день подання позову складає 368985,60 російських рублів та три проценти річних у розмірі 18987,09 грн., що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на день подання позову складає 50545,97 російських рублів, усього 1120132,78 грн., що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на день подання позову складає 2981931,58 російських рублів.

Відповідно до п.9.2 контракту № 1212.2018 від 12.12.2018, сторони погодили, що в разі якщо сторонами не досягнуто згоди, будь-який спір, що виникає за цим Контрактом або в зв`язку з ним, підлягає розгляду в Арбітражному суді м. Харкова, Україна, відповідно до норм законодавства України. Мова розгляду російська, українська - за вибором сторін.

Крім того, 19.12.2019 до суду від позивача надійшло клопотання (вх. №31010), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи дане клопотання із зазначенням контактних даних представника позивача, а також рахунок - інвойс №1 від 12.12.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 грудня 2019 року залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІВАПАК" без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до господарського суду Харківської області оригіналу платіжного доручення №2236 від 17.12.2019 про сплату судового збору у розмірі 17296,10 грн.; позовної заяви складеної українською мовою; перекладу копій документів доданих до позовної заяви з російської мови на українську, посвідчених нотаріусом у відповідності до вимог чинного законодавства (контракту №1212.2018 від 12.12.2018, специфікації №1 та рахунку - інвойса №1 від 12.12.2018); відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви та попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

26.12.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява (вх. №31647) про усунення недоліків, до якої позивачем надано оригінал платіжного доручення №2236 від 17.12.2019 про сплату судового збору у розмірі 17296,10 грн.; позовну заяву складену українською мовою; переклад копій документів доданих до позовної заяви з російської мови на українську, посвідчених нотаріусом у відповідності до вимог чинного законодавства (контракт №1212.2018 від 12.12.2018, специфікація №1 та рахунок - інвойс №1 від 12.12.2018); зазначено про відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, а також надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4171/19. Зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03 лютого 2020 р. о 10:00 год.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 03 лютого 2020 року про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 25.03.2020 о 10:00 год.

03.02.2020 судом було направлено доручення до Арбітражного суду Московської області про вручення відповідачу ухвали господарського суду Харківської області від 03 лютого 2020 року з метою повідомлення Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістична транспортна компанія "Лидер" про відкладення підготовчого засідання на 25 березня 2020 року об 10:00 год. по справі № 922/4171/19.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 25 березня 2020 року на адресу господарського суду Харківської області не поверталося від Арбітражного суду Московської області підтвердження про вручення документів відповідачу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 березня 2020 року відкладено підготовче засідання на 08 вересня 2020 року о 10:30 год.

Цією ж ухвалою суду провадження у справі 922/4171/19 зупинено до виконання доручення про надання правової допомоги (до надходження відповіді від Арбітражного суду Московської області на судове доручення про надання правової допомоги).

05 серпня 2020 року на адресу господарського суду Харківської області від Арбітражного суду Московської області повернулось підтвердження про вручення документів відповідачу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 вересня 2020 року провадження у справі № 922/4171/19 поновлено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 жовтня 2020 р. о 10:00 год.

Цією ж ухвалою суду провадження у справі зупинено до виконання доручення про надання правової допомоги (до надходження відповіді від Арбітражного суду Московської області на судове доручення про надання правової допомоги).

14 вересня 2020 року на адресу господарського суду Харківської області від Арбітражного суду Московської області повернулось підтвердження про вручення документів відповідачу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2020 року провадження у справі № 922/4171/19 поновлено.

Представник позивача у судовому засіданні 13.10.2020 підтримав позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті повідомлений належним чином, шляхом виконання вимог статті 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності (Київ, 20.03.1992г.) і статей 6, 7, 10, 11 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (Мінськ, 22.01.1993 р.) та надіслання на адресу Арбітражного суду міста Москви доручень про надання правової допомоги/ Про вручення судових доручень.

05 серпня 2020 року на адресу господарського суду Харківської області від Арбітражного суду Московської області повернулось підтвердження про вручення документів відповідачу.

14 вересня 2020 року на адресу господарського суду Харківської області від Арбітражного суду Московської області повернулось підтвердження про вручення документів відповідачу.

Наведеним підтверджується, що відповідач у даній справі обізнаний щодо розгляду у суді даної справи за його участі.

Ані норми чинного процесуального законодавства України, ані приписи міжнародних договорів, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб`єкта господарювання про кожне наступне судове засідання у справі шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів нерезиденту України, та, у зв`язку з цим, зупинення щоразу провадження у справі, що, у свою чергу, призводить до порушення розумного строку розгляду справи (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №910/6880/17).

У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За приписами ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

12.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістична транспортна компанія "Лидер" (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРІВАПАК" (надалі - Продавець) було укладено контракт №1212.2018 (надалі - Контракт) відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар: камінь вапняковий технологічний (вапняк для флюсування код ТН ЗЕД 2521000000), надалі іменований "Товар", в кількості, за ціною, на умовах і в терміни, зазначені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною Контракту (п.1.1. контракту).

Відповідно до п.2.3. контракту валюта контракту - російські рублі.

Згідно з п.3.1. контракту Товар поставляється Продавцем на умовах DAP Російсько-Український кордон відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 (Incoterms® 2010). Інші умови поставки можуть обумовлюватися Сторонами в Специфікаціях до Контракту.

Датою відвантаження Товару є дата його прийняття до перевезення першим перевізником (дата календарного штемпеля залізничної станції відправлення в залізничній накладній).

Датою поставки вважається дата позначки в залізничній накладній на станції прикордонного переходу.

Право власності па поставлений Товар, а також ризики втрати або пошкодження Товару переходять від Продавця до Покупця з дати поставки.

Станції прикордонного переходу - ст. Успенська (експ) 511002 - Квашино (експ.) 487205, ст. Соловей (експ.) 439701 - Тополі (експ.) 431801 або ст. Суземка (експ.) 204408 - Зерново (експ.) 134601.

Відповідно до п.5.1. контракту оплата Товару Покупцем здійснюється банківським переказом у російських рублях шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, вказаний у п. 12 цього Контракту, відповідно до виставлених Інвойсів у розмірі 100% передоплати від суми Інвойсу. Допускається оплата в кілька прийомів.

Згідно з п.5.2. контракту датою оплати Товару вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця. Покупець у призначенні платежу в платіжному дорученні зобов`язаний вказати номер цього Контракту і відповідної Специфікації до нього або номер виставленого інвойсу на оплату. Інші умови оплати можуть обумовлюватися Сторонами в Специфікаціях до Контракту.

Відповідно до п.8.1. контракту у разі якщо Покупець відмовляється від прийняття Товару відповідно до умов цього Контракту і Специфікацій до нього або затримує оплату Товару, Продавець має право стягнути з Покупця неустойку в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого/не прийнятого вчасно Товару відповідно за кожен календарний день прострочення виконання взятих на себе зобов`язань, але не більше 10% від вартості неоплаченого/не прийнятого вчасно Товару.

Згідно з п. 8.2. контракту у разі якщо Продавець не може поставити Товар Покупцю, то він здійснює повернення передоплати Покупцю.

Контракт діє до 31.12.2019, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання. (п.11.1 контракту).

На виконання умов контракту позивачем була здійснена 100% передоплата Товару, в розмірі 3 062 400,00 рублів, що підтверджується меморіальними валютними ордерами № 66385027 від 18.12.2018 на суму 1 531 200,00 рублів та № 66829221 від 20.12.2018 на суму 1 531 200,00 рублів.

Відповідач відповідно до умов Специфікації № 1 від 12.12.2018 зобов`язаний був здійснити відвантаження Товару протягом 120 календарних днів з моменту повної передоплати від позивача, яку він отримав 20 грудня 2018 року, тобто не пізніше 19.04.2019. Однак, в терміни узгоджені Сторонами для виконання своїх зобов`язань з поставки Товару, відповідач своїх зобов`язань не виконав.

Проте, відповідач товар в обумовлені строки позивачу не поставив, а лише частково повернув суму попередньої оплати в сумі 500 000,00 рублів, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №53348149 від 12.12.2019 на суму 250 000,00 рублів, платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №53528228 від 13.12.2019 на суму 250 000,00 рублів.

Позивач у позовній заяві зазначає, що він кілька разів пропонував відповідачу врегулювання ситуації, що склалася мирним шляхом, а саме вимагав повне повернення боргу до 18.12.2019, оскільки ця дата є граничною для початку нарахування санкцій до позивача з боку фіскальних органів у зв`язку з тим, що чинне законодавство встановлює наступне: зовнішньоекономічна операція повинна бути завершена протягом 365 календарних днів, а саме 18.12.2019, оскільки позивач здійснив перший платіж передоплати на рахунок відповідача саме 18.12.2018. Відповідач в свою чергу, тільки 12 і 13 грудня 2019 року здійснив лише часткове повернення коштів, чим позбавив позивача можливості мирного вирішення ситуації, що склалася.

Отже, заборгованості відповідача на сьогодні складає 2 562 400,00 рублів та до сьогодні не оплачена.

Відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження поставки товару або повернення грошових коштів позивачу.

Отже, відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав, попередню оплату позивачу в сумі 2 562 400,00 рублів не повернув.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Пунктом 9.2. контракту сторони погодили, що у разі якщо Сторонами не досягнуто згоди, будь-яка суперечка, що виникає за цим контрактом або в зв`язку з ним підлягає розгляду в Арбітражному суді м. Харкова, Україна, відповідно до норм законодавства України. Мова розгляду російська, українська - за вибором сторін.

Враховуючи досягнення сторонами домовленості щодо розгляду спору в господарському суді Харківської області, суд вважає, що спір правомірно передано на розгляд до Господарського суду Харківської області та підлягає вирішенню із застосуванням норм матеріального і процесуального права України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зазначені правовідносини також регулюються положеннями ст. 1212 ЦК України.

За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що норми ст. 1212 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на спірні правовідносини та враховуючи те, що відповідач одержав від позивача суму попередньої оплати товару в повному обсязі, проте не передав товар, а повернув суму попередньої оплати товару лише частково, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми одержаної попередньої оплати товару в розмірі 2 562 400,00 рублів, що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на день подання позову складає 962 539,94 грн, правомірна та обґрунтована, а тому підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов`язання, судом встановлено, що їх розмір становить 5685,33 грн., що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на день подання позову складає 15 135,05 російських рублів, отже в цій частині позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Решта частина позовних вимог щодо сплати інфляційних втрат 132 920,42 грн, що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на день подання позову складає 353 850,55 російських рублів заявлена безпідставно, а тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі у сумі 18 987,09 грн, що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на день подання позову складає 50 545,97 російських рублів, а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 129 ГПК України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а отже судовий збір в розмірі 17296,10 грн. сплачений позивачем при поданні даного позову до суду, слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на позивача покладається судовий збір у розмірі 2487,91 грн., а на відповідача покладається судовий збір у розмірі 14808,19грн., що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на день подання позову складає 39 421,23 російських рублів.

У позовній заяві позивач просить суд судові витрати, а саме: витрати по сплаті судового збору в сумі 17296,10 грн. та витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача. У тексті позовної заяви позивачем зазначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат та зазначено, що вартість витрат на професійну правничу допомогу складає 27000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Згідно з ч.1-2 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Присутній представник позивача до закінчення судових дебатів заявив про намір надати докази понесення ним судових витрат, пов`язаних із розглядом даної справи протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У пункті 5 ч.6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, зазначено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати понесені позивачем на отримання правової допомоги на "26" жовтня 2020 р. о 11:00 год. та встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру, понесених ним судових витрат - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. ст. 5, 32, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 627, 628, 655, 694, 712 Цивільного кодексу України, статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 987 212,36 грн., що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на день подання позову складає 2 628 081,04 російських рублів

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична транспортна компанія "Лидер" (141076, Російська Федерація, Московська область, м. Корольов, вул. Калининградська, 20, індивідуальний номер платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІВАПАК" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, ідентифікаційний код 41049079) грошові кошти в сумі 2 562 400,00 російських рублів, що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на день подання позову складає 962 539,94 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 685,33 грн, що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на день подання позову складає 15 135,05 російських рублів, 3% річних у сумі 18 987,09 грн, що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на день подання позову складає 50 545,97 російських рублів.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Врешті частині позову в сумі 132 920,42 грн, що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на день подання позову складає 353 850,55 російських рублів - відмовити.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 14808,19 грн, що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на день подання позову складає 39 421,23 російських рублів покласти на відповідача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична транспортна компанія "Лидер" (141076, Російська Федерація, Московська область, м. Корольов, вул. Калининградська, 20, індивідуальний номер платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІВАПАК" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, ідентифікаційний код 41049079) судовий збір у розмірі 14808,19 грн, що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на день подання позову складає 39 421,23 російських рублів.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу на "26" жовтня 2020 р. об 11:00 год.

Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи 5, 8-й під`їзд, 3-й поверх, зал № 306.

Встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру, понесених ним судових витрат - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРІВАПАК" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, ідентифікаційний код 41049079).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістична транспортна компанія "Лидер" (141076, Російська Федерація, Московська область, м. Корольов, вул. Калининградська, 20, індивідуальний номер платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "20" жовтня 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова