Рішення

від 12.10.2020 по справі 120/2989/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 р. Справа № 120/2989/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Слюсар О.О.,

представника позивача Радзієвського А.М.,

представника відповідача Гончаренка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПФАННЕР АГРО"

до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2020 до суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ПФАННЕР АГРО" (далі - ТОВ "ПФАННЕР АГРО") до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови за № 198174 від 16.06.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач здійснює перевезення вантажів згідно з КВЕД 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт". 20.05.2020 посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області складено акт про перевищення транспортним засобом, що належить позивачу, нормативних вагових параметрів. Відповідно до цього акта, при здійсненні вагового контролю автомобіля марки "Volvo", модель FH 42Т, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки "FVK", модель РР 201, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , виявлено перевищення нормативно допустимої величини навантаження на одну вісь, яке становило 12,85 тонн при нормативно допустимій 11,00 тонн.

На підставі зазначеного акта відповідач прийняв постанову № 198174 від 16.06.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його незаконними і таким, що винесене за відсутності факту порушення та на основі недостовірних даних до матеріалів перевірки, а тому підлягає скасуванню.

Так, позивач зазначає, що як доказ перевищення нормативного навантаження на одну вісь відповідачем взято до уваги роздруківку вагового комплексу від 20.05.2020, зі змісту якої не зрозуміло, яке вагове обладнання використовувалось при здійсненні зважування. В той же час, наведена у роздруківці інформація свідчить про зважування лише вантажного автомобіля без напівпричіпа.

Крім того, позивач наголошує, що зважування відбувалося в русі шляхом поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг. Однак при цьому не було враховано особливості вантажу, що перевозився (соя), який є подільним вантажем. Тому його зважування без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого вантажу, не може дати однозначних та достовірних результатів, оскільки такий вантаж легко деформується під дією мінімальних сил.

Також позивач зазначає, що зважування здійснювалося з використанням ваг пересувних автомобільного типу "CHEKLODE FREEWEIGH", заводський № 008234 (Англія). Водночас згідно з наданим відповідачем свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/2925 від 16.08.2019, вказані ваги відповідають ГОСТ 29329-92 "Весы для статического взвешивания. Общие технические требования". Натомість зважування вантажного автомобіля проводилося в русі, тобто за допомогою ваг, що не пройшли повірку та метрологічну атестацію у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Окрім наведеного, позивач також звертає увагу на недоліки матеріалів перевірки, зокрема на те, що в акті перевищення вагових параметрів та акті перевірки додержання вимог про автомобільний транспорт зазначено різні юридичні адреси ТОВ "ПФАННЕР АГРО". Крім того, в акт перевірки внесено недостовірні відомості про те, що водій перевозив вантаж для власних потреб. Також в цьому акті зафіксовано факт відмови водія від пояснень, ознайомлення з актом та підписом, але такої відмітки немає на роздруківці вагового комплексу та в акті перевищення нормативних вагових параметрів. Зрештою, в оскаржуваній постанові зазначену невірну назву підприємства: ТОВ "ПФАНЕР АГРО" замість ТОВ "ПФАННЕР АГРО".

Таким чином, позивач вважає неправомірними рішення та дії посадових осіб Укртрансбезпеки під час здійснення вагового контролю належного йому транспортного засобу, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.

Ухвалою суду від 07.07.2020 позовну заяву ТОВ "ПФАННЕР АГРО" залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України (до позовної заяви не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору).

17.07.2020 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, разом з якою позивач надав докази сплати судового збору за подання позову в розмірі 2102,00 грн.

Таким чином, позивач усунув виявлені недоліки позовної заяви. Відтак ухвалою суду від 22.07.2020 відкрито провадження у цій адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

17.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що 20.05.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки "Volvo", що належить позивачу, (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), під керуванням водія ОСОБА_1 , було виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 № 1306 (далі - ПДР). Так, під час зважування транспортного засобу встановлено, що фактичне навантаження на одиничну вісь складає 12,85 тонн при допустимих - 11 тонн.

За результатами проведеної перевірки оформлено необхідні документи, які передано в Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області за місцезнаходженням автомобільного перевізника. Після розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт прийнято постанову № 198174 від 16.06.2020, якою до ТОВ "ПФАННЕР АГРО" застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн.

Відповідач вважає, що перевірка та зважування належного позивачу транспортного засобу здійснені з додержанням вимог чинного законодавства, а оскаржувана постанова є правомірною. Водночас на спростування аргументів позивача відповідач зазначає, що жодним нормативним актом не визначено різниці між зважуванням транспортних засобів у разі перевезення подільних, неподільних або наливних вантажів. Тому, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра, який перевищує нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР більш як на 2%, за відсутності відповідного дозволу, посадові особи Укртрансбезпеки зобов`язані скласти акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначити в установленому порядку суму плати за проїзд. Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу, великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Щодо відсутності окремої методики для визначення фактичної маси транспортного засобу та навантаження на окремі осі, то відповідач вказує на те, що перевірка транспортного засобу здійснюється посадовими особами Укртрансбезпеки відповідно до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Крім того, відповідач зауважує, що під час здійснення вагового контролю транспортного засобу позивача використовувались ваги пересувні автомобільного типу "CHEKLODE FREEWEIGH", заводський № 008234 (Англія), які знаходилися в робочому, технічно справному стані, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/2925 (чинне з 16.08.2019 по 16.08.2020). При цьому у свідоцтві про повірку зазначено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ГОСТ 29329-22 "Весы для статического взвешивания. Общие технические требования". Отже, на думку відповідача, у даному випадку ваговий контроль здійснено на вагах, що пройшли необхідну повірку та метрологічну атестацію, і є придатними для зважування транспортного засобу під час руху.

Відповідач вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством, та не порушував законних прав та інтересів позивача, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 19.08.2020, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача.

Ухвалою суду від 26.08.2020, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено з метою забезпечення процесуального права позивача на подання відповіді на відзив.

31.08.2020 поштою до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими.

Представник позивача зазначає, що Єдиною методикою виконання вимірювання поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ДСТУ 8.01-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Проте, як вважає представник позивача, вказана методика не розповсюджується на транспортний засіб, який здійснює перевезення рідкого вантажу або вантажу, який змінює розподіл навантаження на вісі транспортного засобу в русі. Тому проведення зважування в русі шляхом поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, оскільки це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг.

Крім того, представник позивача вважає, що ваги пересувні автомобільного типу "CHEKLODE FREEWEIGH", заводський № 008234 (Англія), не пройшли метрологічну атестацію, оскільки відповідач не надав відповідного свідоцтва.

Також представник позивача звертає увагу на допущені під час перевірки транспортного засобу помилки та зазначення у матеріалах перевірки недостовірних даних.

Судове засідання від 09.09.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

В судове засідання від 01.10.2020 сторони не з`явилися, а тому розгляд справи відкладено на 12.10.2020.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив таке.

ТОВ "ПФАННЕР АГРО" як юридична особа зареєстроване 18.10.2006 (ідентифікаційний код 34244416) та здійснює господарську діяльність, яка в тому числі пов`язана з перевезенням вантажів (КВЕД 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт").

20.05.2020 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-12 320 км посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області проведено габаритно-ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу марки "Volvo", модель FH 42Т, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки "FVK", модель РР 201, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Під час зважування зазначеного транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених ПДР України.

Так, посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області встановлено, що фактичне навантаження на одиничну вісь автомобіля становить 12,85 тонн при допустимих - 11,00 тонн (відповідно до п. 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється).

За результатами проведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.05.2020, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 20.05.2020, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 20.05.2020 та розрахунок № 306 від 20.05.2020 плати за проїзд та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з ТТН від 20.05.2020 № 112/5 на суму 54,27 євро.

16.06.2020 в Управлінні Укртрансбезпеки у Вінницькій області відбувся розгляд справи щодо порушення ТОВ "ПФАННЕР АГРО" законодавства про автомобільний транспорт. При цьому позивач подав заперечення, в яких просив закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю в діях підприємства та водія складу правопорушення.

За результатами розгляду справи відповідач прийняв постанову № 198174 від 16.06.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Позивач не погодився з правомірністю вказаного рішення, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до адміністративного суду.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).

Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.п.1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

В силу вимог пп. 15, 27 п. 5 Постанови № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За змістом статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 8 вересня 2005 року № 2862-ІV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Також положеннями пункту 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пунктами 16-18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Судом встановлено, що 20.05.2020 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-12 320 км посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки "Volvo", модель FH 42Т, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки "FVK", модель РР 201, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить позивачу ТОВ "ПФАННЕР АГРО", під час якого виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених ПДР України, а саме, що фактичне навантаження на одиничну вісь становить 12,85 тонн при допустимих - 11,00 тонн.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами, які провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як видно з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки щодо транспортного засобу позивача посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.05.2020.

В акті зафіксовано порушення вимог пункту 22.5 ПДР, а саме: навантаження на одиночну вісь вантажного автомобіля становить 12,85 тонн, що на 16,82% перевищує встановлену норму. Водночас документи, передбачені частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-ІІІ (дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів) у водія автомобіля під час проведення рейдової перевірки відсутні.

В силу приписів абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 відсутність в автомобільного перевізника вищевказаних документів, за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, є достатньою правовою підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак суд доходить висновку, що відповідач правомірно та з дотримання вимог чинного законодавства виніс постанову № 198174 від 16.06.2020 про застосування до ТОВ "ПФАННЕР АГРО" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.

Як на підставу для задоволення позовних вимог, позивач посилається на те, що повна маса автомобіля складала 39,00 тонн, при нормативно допустимих 40,00 тоннах. Також позивач звертає увагу на особливості вантажу, що перевозився, зокрема те, що вантаж є сипучим (соя), а тому легко деформується під час руху автомобіля, відповідно його маса не є сталою у різних точках транспортного засобу. Отже, на думку позивача, властивості подільного вантажу не дають можливості розподілити його рівномірно, а оскільки відсутня методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси транспортних засобів із вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, встановити достовірність факту перевищення вагових обмежень на одну вісь неможливо. Тому при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який здійснює перевезення сипучих вантажів необхідно брати до уваги лише фактичну повну його масу, без врахування осьового навантаження, а також проводити зважування у статиці.

Втім, суд критично оцінює наведені доводи позивача, адже автомобіль заїжджає на ваги повільно, зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, і така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу. Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 803/1540/16.

Крім того, як вже зазначалося, згідно з пп. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Також відповідно до п. 4 Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого (соя), який під час транспортування здатний зсуватися.

Вказаний висновок узгоджується з практикою Сьомого апеляційного адміністративного суду (див. постанову від 23.05.2019 у справі № 560/3826/18).

До того ж наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила № 363) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які у даному випадку позивачем не виконані.

Так, відповідно до п.п. 8.14-8.15 Глави 8 Правил № 363 завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з п. 12.1 Глави 12 Правил № 363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 Правил № 363 визначено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Також пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 передбачено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у ПДР (п. 8.21 Глави 8 Правил № 363).

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Тобто, обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху покладається на водія, який перевозить вантаж. Водночас зміщення вантажу і, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням вимог чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що загальна маса належного позивачу транспортного засобу становила 39,00 тонн при допустимих 40,00 тоннах, однак навантаження на одиничну вісь склало 12,85 тонн при допустимих 11,00 тоннах.

Відповідно до п. 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.

Таким чином, оскільки навантаження на одиничну вісь склало 12,85 тонн при допустимих 11,00 тоннах, тобто на 16,82% більше від нормативних параметрів, суд погоджується з правомірністю застосування відповідачем оспорюваного адміністративно-господарського штрафу.

Крім того, позивач посилається на відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів України. Оцінюючи доводи в цій частині, суд враховує, що на момент виникнення спірних правовідносин дійсно не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою згідно з п. 19 Порядку № 879 мають керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Проте, оскільки за змістом ст.ст. 4 та 29 Закону України "Про дорожній рух", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідний орган Укртрансбезпеки, суд вважає, що суб`єктом владних повноважень правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача і складено відповідні довідку та розрахунок.

Крім того, позивач не навів жодних обґрунтувань щодо порушення його прав у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Відтак в цій частині суд відхиляє доводи позивача як безпідставні і такі, що не впливають на факт виявленого порушення. При цьому суд враховує правову позицію щодо цього питання, викладену у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17 та від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що ваги пересувні автомобільного типу "CHEKLODE FREEWEIGH", заводський № 008234 (країна-виробник: Англія), не призначені для зважування транспортних засобів в русі та не пройшли метрологічну атестацію за відповідними ГОСТами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки ДП "Укрметртестстандарт" Мінекономрозвитку України № 34-00/2925 від 16.08.2019 вага пересувна автомобільного типу "CHEKLODE FREEWEIGH", зав. № 008234 (Англія), яким здійснювалося зважування транспортного засобу позивача, відповідає вимогам ГОСТ 29326-92 "Весы для статического взвешивания. Общие технические требования".

Також вказаним свідоцтвом підтверджено характеристики кожної платформи за класом точності, похибки, діапазоном вимірювання (НмГЗ - 500 кг, НГЗ - 15000 кг).

При цьому свідоцтво було чинним до 16.08.2020, тобто і станом на дату проведення зважування транспортного засобу позивача (станом на 20.05.2020).

Отже, беручи до уваги зміст зазначеного свідоцтва та суб`єкта його видання (Укрметртестстандарт), суд доходить висновку, що цим документом підтверджується факт повірки та метрологічної атестації відповідного зважувального обладнання, його справний технічний стан, а також те, що метрологічна характеристика застосованої відповідачем вимірювальної техніки відповідала вимогам державних стандартів у цій галузі та нормативно-технічної документації та була придатною для використання з метою зважування великогабаритних транспортних засобів.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи позивача в цій частині. При цьому також враховується висновок щодо оцінки подібних обставин, наведений у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 819/586/16.

Крім того, суд зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто ненадання посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.

З аналогічних мотивів суд відхиляє посилання позивача на те, що наведена в роздруківці вагового комплексу інформація є незрозумілою. Тим паче, відповідні дані зважування відображені в інших матеріалах перевірки (акті про результати здійснення вагового контролю та акті проведення перевірки додержання вимог про автомобільний транспорт) і будь-якої невідповідності щодо результатів зважування у названих документах немає. Крім того, суд вважає очевидним і таким, що підтверджується матеріалами справи той факт, що зважування здійснювалося щодо вантажного автомобіля з напівпричіпом.

Представник позивача також зазначає, що у разі встановлення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, його подальший рух мав би бути заборонений посадовими особами відповідача до внесення плати за його проїзд, як це передбачено пунктами 22-25 Порядку № 879.

Разом з тим, вказані доводи суд вважає помилковими, адже за змістом відповідних норм та виходячи з положень статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тимчасове затримання транспортного засобу уповноважені здійснювати виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки.

Крім того, в разі виявлення перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, обов`язок з усунення такого порушення покладається на водія, який має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Лише після цього, і за умови внесення плати за проїзд, такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Відповідно до п. 22 Порядку № 1567 у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Як слідує з матеріалів справи, водій ОСОБА_2 відмовився від надання пояснень, ознайомлення з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та від його підписання, що засвідчено відповідним записом в акті.

Суд зазначає, що Порядком № 1567 передбачена лише форма акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в той час як вимоги до оформлення інших документів чинним законодавством не встановлені. Тому відсутність підпису водія (або відмітки про відмови від підпису) в квитанції про зважування транспортного засобу та в акті перевищення засобом нормативних вагових параметрів самостійного правового значення немає та не може свідчити про недостовірність та/або недопустимість відповідних документів.

До того ж, оскільки водій транспортного засобу відмовився від підписання акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, як основного (підсумкового) документа за результатами перевірки, то, відповідно, це вказує й на його відмову від підписання та ознайомлення з усіма іншими документами, складеними посадовими особами Укртрансбезпеки під час перевірки.

Таким чином, відмова водія від підписання акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та не отримання ним матеріалів перевірки не є передумовою для неврахування відповідних документів як доказу вчиненого порушення.

Позивач також звертає увагу на те, що в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та оскаржуваній постанові за № 198174 від 16.06.2020 відповідач допустив ряд помилок, зокрема невірно вказав найменування підприємства (ТОВ "ПФАНЕР АГРО" замість ТОВ "ПФАННЕР АГРО") та його юридичну адресу (вул. Червоноармійська, 3 замість вул. Арсенальної, 3 в м. Бар Вінницької області), а також відобразив недостовірні відомості щодо мети перевезення вантажу (в приватних цілях водія).

Проте суд зазначає, що такі недоліки хоч і мають місце, але є несуттєвими та жодним чином не впливають на правомірність застосовування до позивача адміністративно-господарського штрафу за виявлене порушення.

Крім того, як в постанові за № 198174 від 16.06.2020, так і в акті перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, вказано ідентифікаційний код юридичної особи, що дозволяє точно ідентифікувати автомобільного перевізника.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд вважає, що постанова Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 198174 від 16.06.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу по суті є правомірною і достатніх підстав для визнання її протиправною під час розгляду справи не встановлено.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 1994 року у справі "RuizTorija v. Spain" статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відтак, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ТОВ "ПФАННЕР АГРО" належить відмовити.

Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "ПФАННЕР АГРО" (код ЄДРПОУ 34244416, місцезнаходження: вул. Арсенальна, 3, м. Бар, Вінницька область, 23000);

2) відповідач: Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036);

Повне судове рішення складено 19.10.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович