Рішення

від 20.10.2020 по справі 200/8473/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 р. Справа№200/8473/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області , в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ,

- скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 45 від 28.01.2020 року в частині відмови у зарахуванні періодів роботи до пільгового стажу та зобов`язати управління призначити пенсію, зарахувавши до пільгового стажу роботи з 25.04.1990 по 30.06.1997, з 01.03.1998 по 31.07.1999 у ВАТ Донецький металургійний завод , з 01.07.1997 по 28.02.1998 у ЗАТ ЕТИЛЗЮКРЕЙН СТІЛ , з 01.08.1999 по 28.05.2003 у ЗАТ ММЗ ІСТІЛ (Україна) та період служби в армії з 24.05.1986 по 16.06.1988,

- звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць,

- зобов`язати управління подати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що 21 січня 2020 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Рішенням відповідача від 28.01.2020 року №45 відмовлено у призначенні пенсії.

Позивач не погоджується з відмовою відповідача у призначенні пенсії за п.1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , у зв`язку з чим, змушений був звернутися до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/8473/20-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений судом через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем було надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. В обґрунтування заперечень зазначив, що період роботи з 25.04.1990 по 30.06.1997, з 01.03.1998 по 31.07.1999 у ВАТ Донецький металургійний завод зарахувати до пільгового стажу неможливо, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006217280 від 14.11.2019 від 21.01.2020 ПАТ Донецький металургійний завод зареєстровано у м. Покровськ, при цьому довідок, підтверджуючих пільговий характер роботи та наказів про проведення атестації робочих місць надано не було. Період роботи з 01.07.1997 по 28.02.1998 у ЗАТ МЕТАЛЗЮКРЕЙН СТІЛ зарахувати до пільгового стажу неможливо, оскільки довідок, підтверджуючих пільговий характер роботи та наказів про проведення атестації робочих місць надано не було. Період роботи з 01.08.1999 по 28.05.2003, у ЗАТ ММЗ ІСТІЛ (Україна) зарахувати до пільгового стажу неможливо, оскільки довідок, підтверджуючих пільговий характер роботи та наказів про проведення атестації робочих місць надано не було. Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу позивач має загальний трудовий стаж 27 років 02 місяці 26 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 1 - 7 років.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у повному обсязі.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 7 квітня 1999 року Ленінським РВ УМВС України в Донецькій області), є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.01.2020 №1426-5000257115.

Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 23346787) орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011).

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою №772 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області від 28.01.2020 року №5, відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. В обґрунтування рішення зазначено про те, що період роботи з 25.04.1990 по 30.06.1997, з 01.03.1998 по 31.07.1999 у ВАТ Донецький металургійний завод зарахувати до пільгового стажу неможливо, тому що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ Донецький металургійний завод зареєстровано у м. Покровськ, при цьому довідок, підтверджуючих пільговий характер роботи та наказів про проведення атестації робочих місць ОСОБА_1 надано не було. Період роботи з 01.07.1997 по 28.02.1998, у ЗАТ МЕТАЛЗЮКРЕЙН СТІЛ зарахувати до пільгового стажу неможливо, тому що довідок, підтверджуючих пільговий характер роботи та наказів про проведення атестації робочих місць ОСОБА_1 надано не було. Місце знаходження з`ясувати неможливо. Період роботи з 01.08.1999 по 28.05.2003 у ЗАТ ММЗ ІСТІЛ (Україна) зарахувати до пільгового стажу неможливо, тому що довідок підтверджуючих пільговий характер роботи та наказів про проведення атестації робочих місць ОСОБА_1 надано не було. Місце знаходження з`ясувати неможливо. Станом на 28.01.2020 ОСОБА_1 згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу має загальний трудовий стаж 27 років 02 місяців 26 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 1- 7 років 0 місяців 0 днів.

Будь-яких інших обґрунтувань щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах рішення відповідача не містить.

Окремо судом досліджено розрахунок стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з якого вбачається, що позивачу зараховано до страхового стажу спірні періоди з 25.04.1990 по 30.06.1997, з 01.03.1998 по 31.07.1999 на ВАТ Донецький металургійний завод , з 01.08.1999 по 28.05.2003 на ЗАТ ММЗ ІСТІЛ (Україна) , При цьому, зазначені періоди не зараховані до пільгового стажу.

Також, судом встановлено, що відповідачем зараховано до страхового стажу період служби позивача в армії з 24.05.1986 року по 16.06.1988 року. Будь-яких обґрунтувань щодо не зарахування спірного періоду до пільгового стажу ані рішення відповідача, ані відзив не містять.

Окрім того, судом встановлено, що відповідачем не зараховано ані до страхового стажу, ані до пільгового період роботи позивача з 01.07.1997 по 28.02.1998 на ЗАТ МЕТАЛЗЮКРЕЙН СТІЛ .

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи та призначення пенсії.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ( далі- Закон № 1058).

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення .

Положеннями частини першої статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

Згідно зі ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення , трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

В трудовій книжці позивача НОМЕР_3 містяться наступні записи щодо спірних періодів праці:

- з 25.04.1990 року (наказ про прийнятті від 25.04.1990 №594) по 30.06.1997 року (наказ про звільнення від 30.06.1997 №1029) позивач працював на Донецькому металургійному заводі вогнетривником на гарячій дільниці в електросталеплавильному цеху,

- з 01.07.1997 року (наказ про прийняття від 01.07.1997 №319) по 28.02.1998 року (наказ про звільнення від 28.02.1998 №25) позивач працював на ЗАТ МЕТАЛЗЮКРЕЙН СТІЛ вогнетривником на гарячій дільниці в електросталеплавильному цеху,

- з 01.03.1998 року (наказ про прийнятті від 01.03.1998 №415) по 31.07.1999 року (наказ про звільнення від 31.07.1999 №1643) позивач працював на Донецькому металургійному заводі вогнетривником на гарячій дільниці в електросталеплавильному цеху,

- з 01.08.1999 року (наказ про прийнятті від 01.08.1999 №1416) по 28.05.2003 року (наказ про звільнення від 28.05.2003 №691) позивач працював на ЗАТ ММЗ ІСТІЛ вогнетривником на гарячій дільниці в електросталеплавильному цеху.

Записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58.

Суд зазначає, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Окрім того, суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів № 162 від 11.03.1994 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі III Металургійне виробництво передбачено посаду вогнетривники, зайняті на гарячих роботах (1030200а-15416).

Разом з тим, положення КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право позивача довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним для призначення пенсії. Право надавати заперечення щодо рішення Пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається позивачу на всіх стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Позивачем до матеріалів справи надана Довідка про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 20.08.2014 року №08/31-554, видана ОСОБА_1 в тому, що він повний робочий день працював у металургійному виробництві: з 25.04.1990 року по 30.06.1997 року вогнетривником на гарячій дільниці в електросталеплавильному цеху на ВАТ ДМЗ , з 01.07.1997 року по 28.02.1998 року на ЗАТ МЕТАЛЗЮКРЕЙН СТІЛ вогнетривником на гарячій дільниці в електросталеплавильному цеху, з 01.03.1998 року по 31.07.1999 року на ВАТ ДМЗ , що передбачено Списком №1, розділ III, підрозділ 2, пункт а , код професії 1030200а-15416 згідно Постанови Кабінета Міністрів України від 11.03.1994 року №162.

Наказом Донецького металургійного заводу від 25.01.95 року №30 Про результати атестації робочих місць затверджено перелік робочих місць, виробництв, робот, професій та посад, зайнятість на яких дає право працівнику на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 та списком №2, згідно Постанови Кабінета Міністрів України від 11.03.1994 року №162, в якому окрім інших посад, затверджено посаду вогнетривника на гарячій дільниці.

Також, позивачем було надано історичну довідку ПАТ Донецький металургійний завод від 20.08.2014 року № 08/31-ок про перейменування підприємства.

У якості доказів, позивачем також були надані довідки про нараховану заробітну плату для обчислення пенсії від 21.11.2019 року №1549-1-11/115 та №1549-2-11/115 на ПАТ Донецький металургійний завод .

Щодо підтвердження свого періоду роботи на ЗАТ ММЗ ІСТІЛ , позивачем надана Довідка про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.12.2019 року №09/119, видана ОСОБА_1 в тому, що він повний робочий день працював в металургійному сталеплавильному виробництві з 01.08.1999 року по 28.05.2003 року вогнетривником на гарячій дільниці в електросталеплавильному цеху ЗАТ ММЗ ІСТІЛ (Україна), що передбачено Списком №1, розділ III, підрозділ 2, код професії 1030200а-15416 згідно Постанови Кабінета Міністрів України від 11.03.1994 року №162 та Списком №1, розділ III, підрозділ 2, пункт а , позиція 3.2 а згідно Постанови Кабінета Міністрів України від 16.01.2003 року №36. Також, у довідці зазначено, що робоче місце атестовано наказом по ЗАТ ММЗ ІСТІЛ (Україна) від 30.12.2004 року №144 (після проведення атестації робочих місць умови і характер праці не змінилися).

Окрім того, позивачем також була надана історична довідка Державного підприємства ЮМЗ про перейменування підприємства ЗАТ ММЗ ІСТІЛ (Україна).

За результатом розгляду вищезазначених довідок, суд вважає за необхідне зазначити, що на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною 1 статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий пільговий стаж роботи.

Відомості, наведені у довідках повністю узгоджуються із відомостями, зазначеними у трудовій книжці ОСОБА_1 , довідки засвідчені підписами посадових осіб. Окрім того, у позивача відсутня будь-яка можливість в інший спосіб отримати відомості, зазначені у цих довідках.

У практиці Міжнародного суду ООН сформувались так звані Намібійські винятки .

Згідно ним, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать . При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Отже, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини суд доходить висновку, що зазначені довідки, як виняток, можуть братись до уваги та оцінюватись разом з іншими документами в їх сукупності та взаємозв`язку при призначенні пенсії на пільгових умовах.

Між іншим, суд зазначає про те, що наявними у матеріалах справи індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 підтверджується факт сплати страхових внесків за позивача підприємствами страхувальниками: ВАТ Донецький металургійний завод (код ЄДРПОУ 00191164) за період з січня 1999 року по липень 1999 року (включно) та ЗАТ ММЗ ІСТІЛ (Україна) (код ЄДРПОУ 30479040) за період з серпня 1999 року по травень 2003 року.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що виконувані роботи позивачем з 25.04.1990 по 30.06.1997 та з 01.03.1998 по 31.07.1999 на ВАТ Донецький металургійний завод , з 01.07.1997 по 28.02.1998 на ЗАТ МЕТАЛЗЮКРЕЙН СТІЛ та з 01.08.1999 по 28.05.2003 на ЗАТ ММЗ ІСТІЛ (Україна) підтверджують його право на зарахування зазначених періодів за Списком № 1 та відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу за списком №1 періоди роботи позивача з 25.04.1990 по 30.06.1997 та з 01.03.1998 по 31.07.1999 на ВАТ Донецький металургійний завод , з 01.07.1997 по 28.02.1998 на ЗАТ МЕТАЛЗЮКРЕЙН СТІЛ та з 01.08.1999 по 28.05.2003 на ЗАТ ММЗ ІСТІЛ (Україна) .

Також, суд вважає, що відповідачем безпідставно, без будь-яких обґрунтувань не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 01.07.1997 по 28.02.1998 на ЗАТ МЕТАЛЗЮКРЕЙН СТІЛ .

Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу періоду проходження позивачем строкової військової служби в лавах Радянської Армії з 24.05.1986 по 16.06.1988, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно з розрахунком стажу позивача період проходження військової служби з 24.05.1986 по 16.06.1988 зараховано до загального страхового стажу, проте не зараховано до пільгового.

Відповідачем ані в спірному рішенні, ані у відзиві на позов не наведено жодних обґрунтувань не зарахування періоду проходження позивачем військової служби до пільгового стажу.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з 24.05.1986 по 16.06.1988.

Відомості про проходження військової служби у цей період містяться також у трудовій книжці позивача.

Приписами підпункту к частини першої, частини третьої пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення № 590), крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба у складі Збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти а і б пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт в пункту 16) періоди, зазначені у підпунктах к і л , прирівнюються за вибором особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті з , прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Пунктами в та д частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України , зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України , особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України , які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України , зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, період строкової військової служби повинен зараховуватися до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо особа на момент призову на строкову військову служби працювала за професією, що дає право на пенсію на пільгових умовах або після демобілізації особа працювала за набутою спеціальністю в професійно-технічному закладі.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 у справі №450/3061/16-а.

У відповідності до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що на час розгляду даної адміністративної справи, матеріали справи не містять доказів того, що на момент призову на строкову військову службу позивач навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі або працював за професією та займав посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач після демобілізації працював за набутою спеціальністю в професійно-технічному закладі.

Так, після проходження строкової військової служби з 24.05.1986 по 16.06.1988 року, в період з 02.08.1988 року по 17.04.1990 року позивач був прийнятий складачем лаків та фарб на Донецьке виробниче об`єднання. При цьому, доказів того, що зазначена посада передбачає право на пенсію на пільгових умовах, матеріли справи не містять. Між іншим, період з 02.08.1988 року по 17.04.1990 року зараховано відповідачем лише до загального страхового стажу, до пільгового стажу зазначений період не зарахований, що підтверджується роздруківкою стажу позивача.

Враховуючи зазначене, підстави для зарахування періоду проходження позивачем строкової військової служби в лавах Радянської Армії з 24.05.1986 по 16.06.1988 року до пільгового стажу відсутні.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі Andrejeva v. Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що він при прийнятті рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто с забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним, з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст.46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховує положення Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень , прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Поняття дискреції міститься в пункті 1.6 Методологи проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5.

Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом з цим, суд зазначає, що статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Приймаючи до уваги, що дії відповідача щодо винесення рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії підпадають під поняття здійснення суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень та враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде скасування рішення відповідача від 28.01.2020 року № 45 про відмову позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.01.2020 року №772 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та зарахування до пільгового стажу за списком №1 періоди роботи позивача з 25.04.1990 по 30.06.1997, з 01.03.1998 по 31.07.1999 у ВАТ Донецький металургійний завод , з 01.08.1999 по 28.05.2003 у ЗАТ ММЗ ІСТІЛ (Україна) та до пільгового стажу за списком №1 та до страхового стажу період роботи з 01.07.1997 по 28.02.1998 на ЗАТ МЕТАЛЗЮКРЕЙН СТІЛ .

У задоволенні вимоги про визнання дій Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області неправомірними, слід відмовити.

Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що …повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах .

Стосовно вимоги позивача про звернення до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць. Оскільки позивачу пенсія ще не призначена та відповідно пенсійні виплати не нараховані, суд позбавлений можливості допустити негайне виконання рішення.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб. За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, у відповідності до чого підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 630,60 грн. (75%).

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області від 28.01.2020 року № 45 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Поштова, 5) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) від 21.01.2020 року №772 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та зарахувати до пільгового стажу за списком №1 періоди роботи позивача з 25.04.1990 по 30.06.1997, з 01.03.1998 по 31.07.1999 у ВАТ Донецький металургійний завод , з 01.08.1999 по 28.05.2003 у ЗАТ ММЗ ІСТІЛ (Україна) та до пільгового стажу за списком №1 та до страхового стажу період роботи з 01.07.1997 по 28.02.1998 на ЗАТ МЕТАЛЗЮКРЕЙН СТІЛ .

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Поштова, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 630 (шістсот тридцять гривень) 60 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 20 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова