Рішення

від 16.10.2020 по справі 280/5155/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 жовтня 2020 року Справа № 280/5155/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ферро-Імпорт (69001, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, буд.2, код ЄДРПОУ 42675231)

до Державної податкової служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393),

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Ферро-Імпорт (далі - позивач, ТОВ Ферро-Імпорт ) до Державної податкової служби України (далі - відповідач 1, ДПС України), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач 2, ГУ ДПС у Запорізькій області ), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасування рішення та зобов`язати відповідача 1 вчинити певні дії.

Крім того, просить стягнути з відповідачів судові витрати зі сплати судового збору у розміри 12612,00 грн. та на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у відповідності до норм податкового законодавства ним складено податкові накладні № 8 від 13.09.2019, № 11 від 23.09.2019, № 1З від 25.09.2019, № 9 від 16.10.2019, № 2 від 18.11.2019, № 3 від 20.11.2019 по взаємовідносинам з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю ТУРБОГАЗ УЖГОРОД , які направлені для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). Реєстрація податкових накладних зупинена з підстав відповідності вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку» , одночасно позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. На виконання зазначених вимог позивач направив до комісії регіонального рівня пояснення та копії документів, однак в реєстрації податкових накладних відмовлено з підстав ненадання первинних документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання/передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. З посиланням на норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивач зазначає про відсутність підстав для зупинення реєстрації податкових накладних № 8 від 13.09.2019, № 11 від 23.09.2019, № 1З від 25.09.2019, № 9 від 16.10.2019, № 2 від 18.11.2019, № 3 від 20.11.2019, а також висловлює незгоду з відмовою в їх реєстрації, оскільки вважає, що надані ним документи у повній мірі підтверджують реальність здійснення господарських операцій і є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН. Просить зобов`язати відповідача 1 зареєструвати податкові накладні в ЄРПН.

Ухвалою суду від 05.08.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 03.09.2020. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідачем 1 відзиву на позовну заяву не було подано, при цьому будь-яких доказів поважності причин не подання відзиву також не надано.

26.08.2020 від представника відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №39318), в якому, зокрема, зазначає, що у Комісії були законні підстави для прийняття рішення про відмову у реєстрації спірних податкових накладних, оскільки позивачем не в повній мірі надано документи, а контролюючий орган діяв з підстав та в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством України з врахуванням поданих позивачем пояснень та документів. На підставі зазначеного просить суд у задоволенні позовної заяви позивача відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дослідивши та оцінивши докази, судом встановлено наступне.

ТОВ ФЕРРО-ІМПОРТ є юридичною особою приватного права, що створено 06.12.2018 (номер запису: 1 103 102 0000 045752). Одним з профільних видів діяльності підприємства є: Оптова торгівля металами та металевими рудами (код 46.72 згідно за КВЕД - 2010). Платником ПДВ підприємство зареєстровано 01.01.2019, ІПН 426752308290.

Позивач, в рамках здійснення господарської діяльності мав відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю ТУРБОГАЗ УЖГОРОД , які здійснювались на підставі укладеного Договору поставки №190419 від 19.04.2019.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами вказаних взаємовідносин позивачем було складено та направлено на реєстрацію податкові накладні № 8 від 13.09.2019, № 11 від 23.09.2019, № 1З від 25.09.2019, № 9 від 16.10.2019, № 2 від 18.11.2019, № 3 від 20.11.2019.

Однак, реєстрація вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена. В якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних вказано, що: «Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН» .

Позивач скористався наданим правом та подав до контролюючого органу додаткові документи та пояснення з приводу складання податкових накладних.

За результатами розгляду наданих позивачем пояснень та документів комісією відповідача 2 прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних № 8 від 13.09.2019, № 11 від 23.09.2019, № 13 від 25.09.2019, № 9 від 16.10.2019, № 2 від 18.11.2019, № 3 від 20.11.2019 в ЄРПН №1664544/42675231 від 24.06.2020, №1665597/42675231 від 24.06.2020, №1665601/42675231 від 24.06.2020, №1665532/42675231 від 24.06.2020, №1664557/42675231 від 24.06.2020 та №1665517/42675231 від 24.06.2020.

В реєстрації вказаної податкової накладної було відмовлено з підстав ненадання платником первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/ інвойсів, актів приймання- передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Додаткова інформація, у оскаржуваних рішеннях зазначено: відсутні складські документи (інвентаризаційні описи), навантаж-розвантаж. документи.

Не погодившись з вищезазначеними рішеннями про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог, надаючи оцінку аргументам сторін, викладеним у заявах по суті справи, оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України (тут і в подальшому - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України за №1246 від 29.12.2010 (надалі - Порядок №1246).

Положеннями пункту 2 Порядку №1246 (тут і в подальшому - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до абзацу 10 пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, крім іншого, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання даної норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 затверджено, крім іншого, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок зупинення реєстрації ПН/РК), який був чинним на момент направлення позивачем податкової накладної для реєстрації в ЄРПН та отримання квитанції з повідомленням про зупинення реєстрації такої податкової накладної.

За змістом пунктів 5-7 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК (тут і в подальшому - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку (пункт 5).

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6).

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7).

Відповідно до пункту 10 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

21.03.2018 Міністерством фінансів України погоджено Критерії ризиковості платника податків, які розроблені ДФС України. Вказані Критерії викладені в листі ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18, підпунктом 1.6 пункту 1 якого визначено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

В подальшому 13.11.2018 на офіційному веб-сайті ДФС України оприлюднено Критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій (з урахуванням внесених змін, погоджених Міністерством фінансів згідно листа від 31.10.2018 №26010-06-05/28170), перелік показників, що визначають позитивну податкову історію платника податку (погоджений Міністерством фінансів згідно листа від 22.03.2018 № 26010-06-10/7849), визначені у відповідності до вимог пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, підпунктом 1.6 пункту 1 якого визначеного, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» ;

- платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

- платник податку юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 ПК України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК України;

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відсутня інформація щодо застосованих контролюючим органом Критеріїв ризиковості платника податку, або посилання на конкретний абзац підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Не зазначено такої інформації і у поданому представником відповідача 2 відзиві на позовну заяву.

З посиланням на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 02.04.2019 по справі №822/1878/18, суд зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими посилання контролюючого органу на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, як на підставу зупинення реєстрації спірної податкової накладної з огляду на те, що вищезазначені Критерії ризиковості платника податку не є нормативно-правовими актами, оскільки не здійснена їх обов`язкова державна реєстрація у порядку, визначеному діючим законодавством.

Таким чином, відповідачами не доведено, а судом не встановлено наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних № 8 від 13.09.2019, № 11 від 23.09.2019, № 1З від 25.09.2019, № 9 від 16.10.2019, № 2 від 18.11.2019, № 3 від 20.11.2019.

Крім того, суд звертає увагу, що, запропонувавши позивачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН, контролюючий орган не визначив конкретного переліку документів, які він вважає належними та достатніми для прийняття позитивного рішення.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків та переліку документів, які контролюючий орган вважає достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Пропозиція контролюючого органу про надання пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної без наведення переліку документів, які контролюючий орган вважає достатніми для прийняття позитивного рішення, призводить до ситуації невизначеності та необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Вищезазначене відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 21.05.2019 по справі № 0940/1240/18, постанові від 14.05.2019 по справі №817/1356/18 тощо.

Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 (далі - Порядок №520) прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Пунктом 5 вказаного порядку передбачено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з пунктом 11 Порядку №520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Отже, вищенаведені норми містять орієнтовний перелік документів, необхідних для розгляду комісією регіонального рівня питання про прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, який може відрізнятись для кожної конкретної господарської операції з урахуванням специфіки діяльності платника податків, особливостей здійснення господарської операції (наприклад, поставка, товару, робіт або послуг), події, за якою складено податкову накладну (дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг) тощо.

Судом встановлено, що позивач подав до контролюючого органу пояснення та копії документів щодо господарських операцій, по яким зупинено реєстрацію податкових накладних.

Разом з тим, комісія регіонального рівня, незважаючи на надані пояснення та додані документи, що підтверджують наведені у поясненнях факти, прийняли рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, складених позивачем, в ЄРПН.

Суд погоджується з доводами позивача, що відповідач 2 не обґрунтував необхідність подання саме тих документів, про які зазначено в оскаржуваних рішеннях, оскільки відсутність певного документа чи ненадання його контролюючому органу не може бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної без наведення відповідного обґрунтування, а також за умови, якщо інші надані документи підтверджують проведення господарської операції.

Таким чином, зважаючи на виконання платником податку обов`язку щодо підтвердження господарських операцій, а також на те, що запропонувавши подати підтверджуючі документи контролюючий орган не вказав їх конкретного переліку та, у подальшому, не обґрунтував неможливість розблокування реєстрації податкових накладних на підставі поданих позивачем документів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови в реєстрації податкових накладних № 8 від 13.09.2019, № 11 від 23.09.2019, № 1З від 25.09.2019, № 9 від 16.10.2019, № 2 від 18.11.2019, № 3 від 20.11.2019, складених позивачем.

Зміст оскаржуваних рішень дає підстави стверджувати, що комісія відповідача 2, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясувала специфіку проведених господарських операцій та не визначила документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні, суд зазначає наступне.

За приписами частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Згідно з пунктів 19, 20 Порядку №1246, в редакцій на час вирішення спору по суті, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, законодавством не передбачений інший ефективний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, відмінний від зобов`язання ДФС зареєструвати податкову накладну в ЄРПН.

При цьому, судом враховане також, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних після набрання чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р здійснюється ДПС України.

Відтак, оскільки оскаржувані рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, як встановлено вище, підлягають скасуванню, то суд приходить до висновку, що ефективним та реальним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні № 8 від 13.09.2019, № 11 від 23.09.2019, № 1З від 25.09.2019, № 9 від 16.10.2019, № 2 від 18.11.2019, № 3 від 20.11.2019.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження поданими до матеріалів справи письмовими доказами, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 12612,00 грн.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12612,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, якими прийнято оскаржуване рішення.

Позивач просить стягнути 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В той же час представником позивача суду надана квитанція до прибуткового касового ордеру №5 від 14.07.2020 на суму 2000грн.

Проте, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

На думку суду витрати позивача на послуги адвоката не підтверджені належними фінансовими документами (оскільки суду не надано видаткових касових ордерів або платіжних доручень про передачу коштів адвокату) та не встановлено й не зазначено, якими доказами підтверджується фактичне понесення позивачем витрат на правову допомогу (їх оплати).

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Разом з тим, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення , зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за №1686/24218.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №0240/2505/18-а, така правова позиція підлягає застосуванню в разі ненадання позивачем на підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу відповідних банківських документів про їх сплату.

Як зазначено ЄСПЛ у п.268 Рішення по справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 (Заява № 19336/04): Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V). .

Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано ЄСПЛ у п.95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, пп.34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п.80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, п.88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004.

З огляду на викладене суд зазначає, що до матеріалів справи не надано банківських документів про оплату витрат на професійну правничу допомогу, а також доказів відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ферро-Імпорт (69001, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, буд.2, код ЄДРПОУ 42675231) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1664544/42675231 від 24.06.2020, №1665597/42675231 від 24.06.2020, №1665601/42675231 від 24.06.2020, №1665532/42675231 від 24.06.2020, №1664557/42675231 від 24.06.2020 та №1665517/42675231 від 24.06.2020, про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних № 8 від 13.09.2019, № 11 від 23.09.2019, № 13 від 25.09.2019, № 9 від 16.10.2019, № 2 від 18.11.2019, № 3 від 20.11.2019, складених Товариством з обмеженою відповідальністю Ферро-Імпорт .

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 8 від 13.09.2019, № 11 від 23.09.2019, № 13 від 25.09.2019, № 9 від 16.10.2019, № 2 від 18.11.2019, № 3 від 20.11.2019, складені Товариством з обмеженою відповідальністю Ферро-Імпорт .

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ферро-Імпорт (69001, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд.2, код ЄДРПОУ 42675231) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) судовий збір в розмірі 12612,00 грн.

В частині вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 16.10.2020.

Суддя А.В. Сіпака