Рішення

від 12.10.2020 по справі 280/4947/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2020 року Справа № 280/4947/19 ПР/280/13/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Більмацький районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (71001, Запорізька область, смт. Більмак, вул. Запорізька, буд. 30, код ЄДРПОУ 34262421)

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 та від 14.05.2019 №Ф-234-52У; зобов`язати повернути на картковий рахунок Ощадбанка стягнуті грошові кошти з карткового пенсійного рахунку позивача Більмацьким районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі свідоцтва має право на заняття адвокатською діяльністю. Однак, незважаючи на те, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку як платник єдиного внеску за КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права, позивача протиправно зареєстровано ГУ ДФС у Запорізькій області як самозайняту особу, яка проводить незалежну професійну (адвокатську) діяльність. Позивач з 01.02.2009 є особою з інвалідністю 2 групи, договір добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав. Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивач з 01.02.2009 звільнений від сплати за себе єдиного соціального внеску.

Ухвалою суду від 20.07.2020 визнано поважними причини пропуску строку для звернення до суду з позовною заявою та поновлено строк для звернення до суду з даною позовною заявою, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні на 18.08.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з тим, що суддя Запорізького окружного адміністративного суду Конишева О.В. перебувала у відпустці, розгляд справи проводиться першого робочого дня.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд зазначає наступне.

Згідно даних в Єдиному реєстрі адвокатів України позивачем 16.10.2002 було отримано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1431.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії ДОН-05 № 043833, позивач з 01.02.2009 є особою з інвалідністю 2 групи.

Згідно даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, позивач в період з 28.02.2002 по 03.07.2013 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом економічної діяльності за КВЕД 74.11 Адвокатська діяльність (основний).

Також, згідно даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, позивач в період з 30.12.2014 по 17.04.2019 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом економічної діяльності за КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права (основний).

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 13.02.2019 було прийнято Вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-234-52-У з якої вбачається, що станом на 01.03.2019 у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн.

Крім того, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 14.05.2019 було прийнято Вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-234-52-У з якої вбачається, що станом на 04.06.2019 у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 2754,18 грн.

Не погодившись з зазначеними вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 вказаного закону ЄСВ - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 4, 5, частини 1 статті 4 цього Закону встановлено, що платниками ЄСВ є, зокрема:

1) фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

2) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності особи; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Позивач є платником єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).

Згідно з пунктами 63.1, 63.2 ст.63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Згідно з п.65.3 ст. 65 Податкового кодексу України для взяття на облік фізичної особи, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

Позивач перебуває на обліку в органах ДФС як фізична особа-підприємець.

П.63.5 ст.63 Податкового кодексу України визначено, що всі фізичні особи платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.65.2 ст.65 Податкового кодексу України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому, згідно з підп.65.4.4 п.65.4 ст.65 Податкового кодексу України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Отже, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Згідно з п.65.7.ст.65 Податкового кодексу України фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, довідка про взяття на облік платника податків видається контролюючим органом із зазначенням строку, якщо такий строк вказаний у свідоцтві про реєстрацію чи іншому документі (дозволі, сертифікаті тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач як фізична особа-підприємець перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску.

Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності Порядок №1162 не передбачає, а тому, такі доводи апелянта є необґрунтованими.

Суд встановив, що позивач заяву за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу не подавав, натомість відповідач не надав доказів щодо існування згаданої вище довідки про взяття позивача на облік як особи, що здійснює незалежну професійну діяльність.

При цьому, суд враховує висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у зразковій справі №520/3939/19 (залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року), де суд вказав: Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, Суд доходить висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.

Крім того, згідно з частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції, що діяла до 1 січня 2018 року - дати внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій ) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе ЄСВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками ЄСВ виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З 1 січня 2018 року вказану норму закону викладено у новій редакції: Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе ЄСВ, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування .

Разом з цим, на підставі системного аналізу норм Законів України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , Про пенсійне забезпечення , Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю , суд зазначає, що обов`язковою умовою, встановленою частиною четвертою статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для звільнення ФОП від сплати ЄСВ, є отримання такою особою пенсії за віком або по інвалідності або соціальної допомоги у зв`язку з інвалідністю.

У свою чергу, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 23 та 24 ЗУ Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII встановлення пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок:

а) трудового каліцтва або професійного захворювання;

б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Залежно від ступеня втрати здоров`я інваліди поділяються на три групи.

Причини і групи інвалідності, а також час настання інвалідності встановлюються органами медико-соціальної експертизи, що діють на підставі Положення про них, затверджуваного Кабінетом Міністрів України.

Як було встановлено судом та вбачається з довідки до акту огляду МСЕК серії ДОН-05 № 043833, позивач з 01.02.2009 є особою з інвалідністю 2 групи, а отже має право на отримання пенсії по інвалідності, а отже звільнений від сплати за себе єдиного внеску.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 №Ф-234-52-У та від 14.05.2019 №Ф-234-52-У, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання повернути на картковий рахунок Ощадбанка стягнуті грошові кошти з карткового пенсійного рахунку позивача Більмацьким районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, суд зазначає наступне.

Як видно із змісту позовної заяви позивача, останній фактично намагається повернути надміру та/або помилково сплачені кошти з єдиного внеску.

Порядок повернення надміру та/або помилково сплачених коштів з єдиного внеску визначний Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 року № 6 (далі Порядок).

У відповідності до п.6 Порядку повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення, яка подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку № 1 до цього Порядку.

Згідно пунктів 7 та 8 Порядку у разі надходження заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації.

Заява залишається без задоволення у таких випадках:

невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;

недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації;

подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;

наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.

У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів з рахунку 3719 платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.

У разі задоволення заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає заяву з відміткою про підтвердження повернення коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.

Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви з відміткою про підтвердження повернення коштів, на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - висновок) та два примірники реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.

На підставі висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) казначейства).

Управління (відділення) казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок платника, зазначений у заяві, відкритий у банку або органі казначейства.

Отже, чинним законодавством передбачено певну процедуру повернення коштів, якої позивачем не дотримано: позивач не надав суду копію заяви за відповідною формою, яка адресована до органу доходів і зборів, про повернення коштів.

За вказаних обставин заявлені позивачем позовні вимоги є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011. Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, необхідності в вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не має.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Більмацький районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (71001, Запорізька область, смт. Більмак, вул. Запорізька, буд. 30, код ЄДРПОУ 34262421) - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 №Ф-234-52-У.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-234-52-У.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 12.10.2020.

Суддя О.В. Конишева