Рішення

від 20.08.2020 по справі 237/2754/20

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 237/2754/20

Провадження № 2/237/997/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20.08.20 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С. М.,

при секретарі Бахтіяровій Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності на житловий будинку та земельні ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Мар`їнського районного суду Донецької області з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності на житловий будинку та земельні ділянки.

У судове засідання позивач та відповідач не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідач, подала до суду заяву, вказала, що у зв`язку з поганим станом здоров`я прибути до зали судових засідань для надання пояснень не має можливості. З позовними вимогами згодна, проти їх задоволення не заперечує, грошові кошти за договором купівлі-продажу отримана в повному обсязі, претензій до ОСОБА_1 не має.

Також, до матеріалів справи подано нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 , в якій вказано, що про дату судового засідання вона повідомлена належним чином, з позовними вимогами ознайомлена в повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи за її відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи, не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання договору купівлі-продажу майна укладеним та визнання за ОСОБА_1 права власності на шестикімнатну квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки з кадастровими номерами 1423310600:01:004:0088, площею 0,1000 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та № 1423310600:01:004:0089, площею 0,0847 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Суд, дослідивши та оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню із таких підстав.

В серпні 2014 року позивач вказує, що приїхала до житлового будинку Відповідача. На початку 2017 року, стан здоров`я Відповідача стрімко почав погіршуватись, і вона стала потребувати медичного втручання та проведення ряду операцій, і оскільки все це потребувало значних коштів, Відповідач запропонувала позивачу продати житловий будинок та земельні ділянки під ним. Позивач мала намір придбати вказуй будинок та земельні ділянки, однак через брак коштів вимушена була укласти договір займу на купівлю Ѕ житлового будинку. На підтвердження наміру нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу, забезпечений завдатком від 14 квітня 2020 року. Відповідно до умов попереднього договору, Відповідач зобов`язалася здійснити відчуження Ѕ частини належній їй на праві приватної власності житлового будинку АДРЕСА_2 , який складається з 6 кімнат, загальною площею 191,3 м 2 з якої - коридор - 6,3 м 2 , кухня - 26,3 м 2 , житлова кімната - 20,1 м 2 , житлова кімната - 30,2 м 2 , вітальня - 14,1 м 2 , житлова кімната - 9,8 м 2 , житлова кімната - 26,3 м 2 , житлова кімната - 22,9 м 2 , житлова кімната - 13,2 м 2 , ванна кімната - 4,2 м 2 , туалет - 3,5 м 2 , коридор - 8,6 м 2 , покоївка - 5,8 м 2 . Крім того, попереднім договором передбачалося відчуження земельних ділянок з кадастровыми номерами № 1423310600:01:004:0089 площею 0,0847 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства и № 1423310600:01:004:0088 площею - 0,1000 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, а також надвірними (господарськими побудовами), а саме погріб П-1, гараж Д1, літня-кухня сарай В1,сарай Е1, ворота №1, паркан №2, замощення I. Вказані об`єкти нерухомості належать ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.04.2006 року, яке було видане державним нотаріусом Курахівської державної нотаріальної контори Мар`їнського району Донецької області і яка відкрилася після смерті мого батька - ОСОБА_3 .

Сторони домовилися, що після того, як Позивач сплатить Відповідачеву суму завдатку в розмірі 250 000 гривень (двісті п`ятдесят тисяч гривень), Відповідач зобов`язується укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку, земельних ділянок, надвірних побудов. Крім того, на підтвердження своїх намірів щодо продажу вказаного об`єкта, Відповідач надала позивачу всі документи на будинок та земельні ділянки, ключі від нього, тобто на момент укладання попереднього договору, сторони дійшли згоди стосовно усім істотних умов купівлі-продажу.

22.04.2020 року, мною було запрошено державного нотаріуса Курахівської державної нотаріальної контори, для укладання договору купівлі-продажу відповідно до умов попереднього договору. Після вивчення усіх документів, які були надані сторонами, нотаріусом була винесена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.04.2020 року, де підставою відмови укладання нотаріально посвідченого правочину зазначено наступне на сьогоднішній день має місце принцип цілісності земельної ділянки з будівлею, та витікаючи з цього, нотаріальне посвідчення договору відчуження земельної ділянки, з розташованою на ній будівлею посвідчується одним договором (документом). Оскільки Земельним Кодексом України не передбачена передача у власність громадянам земельних ділянок на обслуговування квартир, а цільове призначення першої ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд договір відчуження посвідчити неможливо з правової точки зору, а право власності, згідно договору відчуження квартири та земельної ділянки не можливо зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно навіть технічно

З огляду на вказане, нотаріус не в змозі здійснити нотаріально посвідчений правочин, оскільки відповідно до наданих документів. Відповідачу належить саме квартира, а не Ѕ житлового будинку.

Вважаю, що в даному випадку має місце правова колізія, відповідно до якої об`єкт нерухомості, який належить Відповідачу зареєстрований як квартира, але це насамперед житловий будинок, який складається з 2-х поверхів, на першому поверсі мешкає Відповідач, а на другому сім`я сусідів. Так, у свідоцтві про право на спадщину вказане спадкове майно, на яке в указаній частині видане свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_3 (що є Ѕ частини житлового будинку), житлової площі 122,5 кв.м., загальної площі 191,3 кв.м., з надвірними побудовами: погріб П-1, гараж Д1, літня-кухня сарай В1,сарай Е1, ворота №1, паркан №2, замощенняI . Крім того, той факт, що вказаний об`єкт нерухомості є житловим будинком, Ѕ якого належить Відповідачу вбачається також і з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.01.2006 року, де зазначено, що ОСОБА_2 має у власності 6-ти кімнатну квартиру, що є Ѕ частина житлового будинку.

Ѕ частина вказаного об`єкту нерухомості належала батькові позивачки на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.1991 року. Позивач вражає, що під час укладення договору була допущена технічна помилка, оскільки об`єктом продажу була не квартира, а саме Ѕ частини житлового будинку, що випливає з відомостей з єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно. Вважаю що помилка, яка потягла за собою невідповідність даних у договорі купівлі-продажу даним з реєстру була допущена під час надання рішення виконавчим комітетом Курахівської міської ради народних депутатів від 25.03.1991 року № 66 де зазначено, що виконком Курахівської міської ради народних депутатів дозволяє ОСОБА_3 придбати у власність квартиру в будинку державного фонду.

Відповідно до статті 19 Постанови Ради Міністрів УРСР Про затвердження положення про продаж громадянам у власність квартир у будинках державного і громадського житлового фонду, їх утримання і ремонт № 142 від 19.05.1989 року - квартири (будинки), придбані громадянами у власність, після реєстрації договорів купівлі-продажу виключаються в установленому порядку з державного і громадського житлового фонду і зараховуються до індивідуального житлового фонду. Вважаю, що оскільки Постанова регулювала продаж квартир, тому у документах і було зазначено саме квартира, а у дійсності Відповідач є власником Ѕ житлового будинку.

На день складання позовної заяви, Відповідач кошти, які були надані їй на підставі попереднього договору не повернула, оскільки усі вони витрачені на хірургічні операції та реабілітацію, і укласти нотаріальний правочин не має можливості у зв`язку з наявним розбіжностями у реєстраційних документах.

Відповідно до статті 635 Цивільного Колексу України - попереднім є договір, сторонни якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Відповідно до 2 вказаної статті - сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Відповідач наполягає на тому факті, що між сторонами, тобто між Позивачем та Відповідачем було укладено не тільки попередній договір, а й виникло зобов`язання, відповідно до статті 509 Цивільного Кодексу України, а саме, що між нами існують правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Тобто Відповідач вважає, що оскільки вона зазначила Договорі від 14.04.2020 року, той факт, що вона продає будинок та земельні ділянки саме позивачу, і оскільки позивач сплатила завдаток за будинок, то вона і так вважається власницею усього майна, оскільки згідно зі статтею 207 ЦК України, між сторонами був укладений правочин, який вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідченняабо з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

В ст. 330 ЦК України закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно. Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку, або незаконність права власності не випливатиме із закону. Таким чином, власник не зобов`язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно. Водночас окремими нормативно-правовими актами передбачаються різноманітні правовстановлюючі чи інші документи, якими має підтверджуватися право власності. Перелік правовстановлювальних документів на об`єкти нерухомого майна наведено у ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень". Відповідно до ч. 1 зазначеної статті, Державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Враховуючи наведене, у зв`язку з неможливістю вчинення нотаріально посвідчено правочину, та з огляду на попередні домовленості, обумовлені сумою завдатку, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно та земельні ділянки.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 19, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 182, 207, 220, 321, 328, 330, 331, 334, 392, 635, 655 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності на житловий будинку та земельні ділянки - задовольнити.

Визнати укладеним договір купівлі-продажу, який було укладено між громадянкою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнати за громадянкою України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_2 , який складається з 6 кімнат, загальною площею 191,3м 2 з якої - коридор - 6,3 м 2 , кухня - 26,3 м 2 , житлова кімната - 20,1 м2, житлова кімната - 30,2 м 2 , вітальня - 14,1 м 2 , житлова кімната - 9,8 м 2 , житлова кімната - 26,3 м 2 , житлова кімната - 22,9 м 2 , житлова кімната - 13,2 м 2 , ванна кімната - 4,2 м 2 , туалет - 3,5 м 2 , коридор - 8,6 м 2 , покоївка - 5,8 м 2 , з надвірними (господарськими побудовами), а саме погріб П-1, гараж Д1, літня-кухня сарай В1,сарай Е1, ворота №1, паркан №2, замощення I.

Визнати за громадянкою України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами № 1423310600:01:004:0089 площею 0,0847 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства і № 1423310600:01:004:0088 площею - 0,1000 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. М. Ліпчанський

Дата документу 20.08.20 року