Рішення

від 19.10.2020 по справі 813/4024/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №813/4024/17

19 жовтня 2020 року

зал судових засідань № 10

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Ходань Н.С.

за участю:

представників відповідача Гурняк О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Червоноградський завод металоконструкцій до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

в с т а н о в и в :

Товариство з додатковою відповідальністю Червоноградський завод металоконструкцій (місцезнаходження: 80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Львівська, 53, код ЄДРПОУ 01267395) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.10.2017, винесені ГУ ДФС у Львівській області, №0018831403, 0018841403, 0018851410, 0018861410, 0018871410.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають господарсько-фінансовій діяльності підприємства, прийняті контролюючим органом із порушенням принципу верховенства права, без урахування судової практики Європейського суду з прав людини та передбачених ст. 2 КАС України принципів, з порушенням норм матеріального права й суперечать чинному податковому законодавству України. Акт перевірки, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містить висновки, що ґрунтуються на припущеннях. Господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ Каравелла Трейд підтверджується договором, укладеним належним чином та у відповідній формі, наявністю первинної документації за господарськими операціями з контрагентом, рухом активів в процесі здійснення господарських операцій, актами виконаних робіт, банківськими виписками. Позивач вважає, що в акті перевірки податковий орган не навів будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними, оскільки були відсутні будь-які судові рішення про скасування установчих документів чи свідоцтва платника ПДВ позивача. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що у деяких видаткових накладних відсутній підпис особи, яка отримала ТМЦ, не вказано дату та номер довіреності, деякі довіреності містять дефекти, неправомірно сформовано витрати у гоподарських операціях з ТОВ Каравела Трейд , порушено валютне законодавство.

Ухвалою від 08.11.2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 15.01.2018 року за клопотанням представника позивача призначено у справі судово-економічну експертизу, провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи.

Ухвалою від 20.06.2018 року поновлено провадження у справі, згідно з листом товариства з додатковою відповідальністю Судово-експертного бюро України від 24.05.2018 № 46 матеріали адміністративної справи повернуто без виконання, у зв`язку із необхідністю надання додаткових матеріалів.

Ухвалою від 16.07.2020 року призначено у справі судово-економічну експертизу, провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи, та надано позивачем для проведення експертизи додаткові документи.

Ухвалою від 29.12.2019 року провадження у справі поновлено, згідно з листом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.12.2019 №20/12, матеріали адміністративної справи повернуто без виконання, у зв`язку із необхідністю надання додаткових матеріалів.

Ухвалою від 29.01.2020 року призначено у справі судово-економічну експертизу, оскільки 24.01.2020 року за вх.№4202 через канцелярію суду надійшли від представника позивача витребувані судом додаткові матеріали для проведення судово-економічної експертизи, провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 15.04.2020 року провадження у справі поновлено, згідно з листом Товариства з обмеженою відповідальністю Судово-Експертне бюро України надано висновок експерта від 14.04.2020 №14/04 за результатами проведення судово-економічної експертизи.

Протокольною ухвалою суду здійснено заміну первинного відповідача у справі, Головного управління ДФС у Львівській області, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву (т.2 а.с.7-10), просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Представники сторін також подали суду додаткові обґрунтування до позовної заяви від 27.11.2017 (т.2 а.с.17-23), письмові пояснення позивача на висновок експерта №5 судово-економічної експертизи від 14.04.2020 (т.10 а.с.32-34), клопотання відповідача про надання додаткових документів та пояснень від 12.08.2020 (т.10 а.с.144-147), відповідь позивача на клопотання відповідача про надання додаткових документів та пояснень від 22.09.2020 (т.10 а.с.169-173), письмові пояснення позивача на висновок експерта №5 судово-економісної експертизи від 14.04.2020 (т.10 а.с.179-181), клопотання відповідача про надання пояснень та копій документів (т.10 а.с.184-185), клопотання позивача (т.10 а.с.197).

Суд встановив таке.

Товариство з додатковою відповідальністю Червоноградський завод металоконструкцій зареєстроване як юридична особа 12.01.1995 року. Підприємство взяте на облік як платник податків, є платником податку на додану вартість. Серед напрямків господарської діяльності за КВЕД, зокрема, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, виробництво металевих дверей і вікон, інші спеціалізовані будівельні роботи, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Головне управління ДФС у Львівській області на підставі наказу від 20.09.2017 року № 4235 в період з 22.08.2017 року по 04.10.2017 року провело документальну планову виїзну перевірку товариства з додатковою відповідальністю Червоноградський завод металоконструкцій з дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, валютного - за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період 01.01.2014 року по 30.06.2017 року.

За результатами перевірки було складено акт від 11.10.2017 року № 1684/13-01-14-10/01267395.

Актом перевірки від 11.10.2017 було визначено такі порушення на підприємстві: п.п. 14.1.191, п.14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п.п. 135.4.2, п.135.4 ст. 135, п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 417 723,00 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 10 169,00 грн., за 2015 рік у сумі 407 554,00 гривень;

пункту 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2, п.200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, завищено податок на додану вартість що підлягав бюджетному відшкодуванню та відшкодуванню та відшкодовано на розрахунковий рахунок платника податку в періоді, що перевірявся, на загальну суму 100923,00 грн., у тому числі за листопад 2014 року в сумі 6810,00 грн., за квітень 2015 року в сумі 94113,00 грн. та занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 179597,53 грн., у тому числі за травень 2014 року в сумі 5000,00 грн., серпень 2014 рок в сумі 333,33 грн., за вересень 2016 року в сумі 174264,20 гривень;

пункту 46.1 ст. 46, п. 48.7 ст. 48 та п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: не подано додатку ПН Розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства та не відображено виплату доходів з джерелом походження з України нерезидентами : Racking Technology s.r.o. Чеська Республіка по договору від 08.04.2016 року № 9 за три квартали 2016 року в сумі 194981 грн., за 2016 рік в сумі 255365 грн.; Polimex-Mostostal ZUT Sp. Z o.o. (Польща) по контрактах від 17.02.2015 № 1/2015 та 18.11.2016 № 11/2016 за 2014 рік в сумі 46 667 грн., за 2015 рік - 23844 грн., за 2016 рік - 227030 грн., за 1 квартал 2017 рік-206050 грн., півріччя 2017 року в сумі 82000-558623 гривень;

ст. 1 Закону № 185 в частині несвоєчасного надходження валютної виручки за експортовану продукцію по контрактах : від 11.08.2016 № 74, укладеному з ООО МГ Инжиниринг (Республіка Білорусь); від 31.01.2014 № 10, укладеного з ООО Центр-Трейд (Російська Федерація); від 10.12.2015 № 101/2015, укладеного з Firma Handlowo-uslugowa TRE-MET Krzysztof Trebicki» (Республіка Польща); від 05.10.2016 № 89, укладеного з ООО ТермоСтоп (Республіка Білорусь);

ст. 2 Закону № 185 в частині несвоєчасного надходження товару по імпорту від Firma Handlowo-uslugowa TRE-MET Krzysztof Trebicki (Республіка Польща) по контракту від 20.09.2016 № 09/2016.

Згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 26.10.2017 року №№ 0018831403, 0018841403, 0018851410, 0018861410, 0018871410 до підприємства застосовано штрафні санкції, відповідно, у сумах: за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньо-економічної діяльності 95181,49 грн., за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб 1190,00 грн., за збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток (417723,00 + 2542,25) 420265,25 грн., за збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (179597,53+48999,38) 224496,91 грн., за зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (100923,00+25230,75) 126153,75 грн., що в загальному становить суму 867 287,40 гривень.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, що виніс відповідач, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Правові відносини щодо віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01.01.2011 регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених ст.216 ЦК України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 цього Кодексу.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Так, в розумінні ст.1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ, згідно з визначенням, містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За змістом ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

-зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п.135.1. ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст.134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 (зі змінами та доповненнями) (далі - Положення №318) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Згідно з п.6 Положення №318 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.7 Положення №318 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Зі змісту наведених норм вбачається, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об`єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування витрат підприємства.

Таким чином, витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення ним сум до валових витрат.

Згідно з п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Крім того, відповідно до пп. а , б п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно з п.187.1 ст.187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Пункт 2 вказаного Положення передбачає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідач в акті перевірки покликається на ланцюги постачання стосовно реалізації продукції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у Постанові від 24 червня 2020 року (справа № 826/23538/15 адміністративне провадження № К/9901/25475/18) зазначив, що висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація також носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є достатнім доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Суд зазначає, що поняття добросовісний платник, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Постановами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнано, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 червня 2020 року (справа № 440/426/19) висловлено правову позицію, що норми ПК не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) дійсно придбав товари (послуги), призначені для використання у господарській діяльності, та мав реальні витрати у зв`язку з їх придбанням. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Водночас, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Нереальність господарських операцій з продажу платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість придбати товар та не є підставою для виключення з податкового обліку господарських операцій по продажу товару Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні платником податків законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність продавця про зазначення покупцями недостовірних відомостей.

Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Видаткова накладна є первинним документом, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій, тобто засвідчує факт отримання/передачі товарів. Видаткова накладна надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість, ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання, відомості про постачальника та одержувача товарів, також вказується місце складання такої накладної.

Відповідачем не доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача ресурси не давали можливості для проведення господарської діяльності з придбання товарів, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність позивача як платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд встановив, що по всіх операціях по продажу товарів контрагентам, позивачем складено податкові накладні, жодних доказів зупинення реєстрації податкових накладних складених позивачем на контрагентів податковим органом не надано.

Згідно з висновком судового експерта № 5 від 14.04.2020 №14/04 за результатами проведення судово-економічної експертизи не підтверджується документально обґрунтованість висновку Головного управління ДФС у Львівській області, викладеного в акті від 11.10.2017 № 1684/13-01-14-10/01267395 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю Червоноградський завод металоконструкцій з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.01.2014 по 30.06.2017, щодо заниження податку на прибуток у 2015 році у сумі 407 554,00 гривень (274675,34+132878,66), не надається за можливе підтвердити документально заниження у 2014 році у сумі 10 169,00 грн.

Стосовно зазначеного у висновку експерта, що підтвердити документально висновок акту перевірки від 11.10.2017 року в частині заниження ТДВ Червоноградський завод металоконструкцій інших доходів за 2014 рік на суму 56 495,24 грн. не надається за можливе і у зв`язку з цим не надається за можливе підтвердити документально заниження податку на прибуток в 2014 році у сумі 10 169,00 грн., то в матеріалах справи містяться письмові пояснення з цього приводу, які полягають у наступному.

Щодо заниження задекларованих доходів в сумі 56 495,24 грн. за 2014 рік, то за даними бухгалтерського обліку всього доходів за 2014 рік - 111 807 486,84 грн., в декларації вказано 111 786 891,00 грн., всього різниця 20 595,84 грн. (20 563,56 грн. надходження від ТОВ Калушстальбуд по списаній дебіторській заборгованості, 32 грн. реальне заниження). Відтак, сума 56 495,24 грн. не обгрунтована (т.10 а.с.3-4).

Нижче наведено розшифрування суми 56 495,24 грн.

56 495,24 грн. (42,15+4037,89+28 719,56+23 695,64) 42,15 - курсові.

Дт 334 Кт 711 має бути сума 761 450,28 грн., сума реального заниження - 32 грн.

4037,89 - включено в рядок 01 Декларації і в Дохід від операційної діяльності і відповідно в рядок 02 Дохід від реалізації товарів (робіт, послуг).

Висновки ревізора в акті суперечать розшифровкам до акту. В додатку 6 до довідки перевірки, реєстри кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток і звіті про фінансові результати платника за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 видно, що при розшифруванні рядка 01 Декларації сторінка 3 рядок 6 (111 786 691,00 грн.) і проведення Дт 20 Кт 746 на суму 7596,70 грн. (сторінка 3 рядок 5) проведення Дт 685 Кт 719 сума 5717,89 враховані (сторінка 3 рядок 2 проведення Дт 685 Кт 719 сума 5717,89) (т.10 а.с.35-37).

В проведенні ДТ 685 КТ 719 на суму 5717,89 грн. включено 1680,00 грн. це відшкодування витрат за навчання від працівника і воно відображено в рядку 03 декларації і 4037,89 грн. це утримання за спецодяг при звільненні і воно відображено в рядку 02 Декларації.

28 719,56 грн., надходження коштів від ТОВ Калушстальбуд , є оплатою за готову продукцію і доходи визнано при реалізації готової продукції. Сама операція надходження коштів не відповідає критеріям визнання доходу в бухгалтерському обліку ( ПСБО 15 Дохід ) і відповідно не може призвести до заниження доходів.

Крім того, суперечливість зазначеного в акті перевірки, підтверджується тим, що в 2014 році від ТОВ Калушстальбуд надійшло всього 48439,56 грн., а для невключення в доходи відповідач зазначив лише суму 23695,64 грн.

Суму 4842,18 грн. відображено в рядку 02 Декларації, відтак твердження відповідача про невідображення доходу від відшкодування раніше списаних активів не відповідає зазначеному у декларації в додатку 6.

Сума 18 853,46 грн., це проведення Дт 361 Кт 719, і воно не включено в доходи в податковому обліку, бо це надходження від ТОВ Калушстальбуд по списаній дебіторській заборгованості і в доходи ця сума не включена у зв`язку з тим, що при списанні дебіторської заборгованості (Дт 944 Кт 361) ця сума в витрати не включалась (т.10 а.с.3 (стор 4 висновку експерта)).

Окрім того не включено проведення Дт 311 Кт 719 на суму 1720,00 грн. Це також надходження ТОВ Калушстальбуд по списаній дебіторській заборгованості. Про цю операцію ревізор в акті не згадує.

Таким чином, якщо поділити 10 169,00 грн. на 18 % - податок на прибуток, виходить сума 56 495,25 грн., яку не надалось за можливе підтвердити експерту. Тому, в цій частині суд бере до уваги аргументи позивача.

Згідно з висновком судового експерта № 5 від 14.04.2020 №14/04 за результатами проведення судово-економічної експертизи підтверджуються документально проведення господарських операцій між Товариством з додатковою відповідальністю Червоноградський завод металоконструкцій та товариством з обмеженою відповідальністю Каравелла Трейд (код ЄДРПОУ 38325797) за період з 01.01. 2015 року по 31.12.2015 року.

Щодо зазначеного у висновку судового експерта № 5 від 14.04.2020 №14/04 про неможливість розрахувати на яку суму встановлений у акті перевірки розмір завищення податку на додану вартість, що підлягав бюджетному відшкодуванню та заниження податку на додану вартість що підлягав бюджетному відшкодуванню та відшкодовано на розрахунковий рахунок платника податку в періоді, що перевірявся, то суд зазначає таке.

На сторінці 11 висновку експерта (т.10 а.с.7) зазначено, що для документального підтвердження здійснення ТДВ Червоноградський завод металоконструкцій оплати вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТзОВ Каравелла Трейд на дослідження подано платіжні доручення на загальну суму 675754,8 (Таблиця 2). Первинні документи щодо перерахування ТДВ Червоноградський завод металоконструкцій грошових коштів в сумі 62 460,00 (738214,80-675754,8) грн. у матеріалах справи відсутні. Проте, згідно з висновками акта перевірки, вартість отриманих ТДВ Червоноградський завод металоконструкцій від ТзОВ Каравелла Трейд оплачено в пованому обсязі.

У справі міститься платіжне доручення № 688 від 17 квітня 2015 року про оплату позивачем на рахунок ТзОВ Каравелла Трейд 62 460,00 грн. (т.2 а.с.38)

На сторінці 15 висновку експерта (т.10 а.с.9) зазначено, що у зв`язку із неподанням на дослідження податкової звітності з податку на додану вартість за період з січня по листопад 2014 року не надається за можливе провести дослідження на предмет документального підтвердження встановленого в акті завищення суми податкового кредиту з ПДВ по розрахунках з ТОВ Техмаш ТД за квітень 2014 року на суму 5000,00 грн.

Дані податкові декларації містяться в матеріалах справи, які підтверджують документально, що завищення суми податкового кредиту з ПДВ по розрахунках з ТОВ Техмаш ТД за квітень 2014 року на суму 5000,00 грн. не було.

Зокрема, у звітній податковій декларації з податку на додану вартість за 6 місяць, на останньому аркуші виділено 130, 131 рядок, які спростовують твердження відповідача наведеному в акті та у висновку експерта (т.10 а.с.88).

На сторнці 17 висновку експерта (т.10 а.с.10) зазначено, що документи, в яких відображено списання ТДВ Червоноградський завод металоконструкцій у грудні 2015 року безнадійної кредиторської заборгованості по ТзОВ Комп`ютерний Всесвіт в сумі 105 грн. та ТзОВ Кінематографіст в сумі 96 грн. у матеріалах справи відсутні. Однак, такі документи містяться в матеріалах справи, а саме бухгалтерська довідка № 7 від 31.12.2015 року про списання кредиторської заборгованості ТзОВ Комп`ютерний Всесвіт (Дт 631 Кт 717) на суму 105,00 грн. та про списання кредиторської заборгованості ТзОВ Кінематографіст (Дт 631 Кт 717) на суму 96,00 грн.(т.10 а.с.39).

Відповідач також встановив порушення позивачем ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року № 185-94/ВР, в частині несвоєчасного надходження валютної виручки за експортовану продукцію по контрактах: від 11.08.2016 № 74, укладеному з ООО МГ Инжиниринг (Республіка Білорусь); від 31.01.2014 № 10, укладеного з ООО Центр-Трейд (Російська Федерація); від 10.12.2015 № 101/2015, укладеного з Firma Handlowo-uslugowa TRE-MET Krzysztof Trebicki (Республіка Польща); від 05.10.2016 № 89, укладеного з ООО ТермоСтоп (Республіка Білорусь).

Ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року № 185-94/ВР, в частині несвоєчасного надходження товару по імпорту від Firma Handlowo-uslugowa TRE-MET Krzysztof Trebicki (Республіка Польща) по контракту від 20.09.2016 № 09/2016.

По даних порушеннях позивачу нараховані штрафні санкції (пеня) в сумі 95 181,49 грн.

У зв`язку із викладеним, суд зазначає таке.

В п.14 акта перевірки (т.1 а.с.60) зазначено, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 11.08.2016 № 74, укладеного з ООО МГ Инжиниринг (Республіка Білорусь), здійснено експорт решіткового настилу оцинкованого на загальну суму 6071,63,00 євро згідно з митною декларацією від 02.09.2016 № 209070000/2016/003700. Граничний термін надходження валютної виручки 31.12.2016 року. Кошти від ООО МГ Инжиниринг надійшли на валютний рахунок ТДВ ЧЗМК своєчасно 08.09.2016 в сумі 30235,82 євро. На порушення вимог ст. 1 Закону № 185, валютна виручка за експортовану продукцію в сумі 3035,81 євро на валютний рахунок ТДВ ЧЗМК не надійшла. Станом на 30.06.2017 по контракту від 11.08.2016 № 74, укладеному з ООО МГ Инжиниринг (Республіка Білорусь), рахується прострочена дебіторська заборгованість в сумі 3035,81 євро.

ТДВ ЧЗМК звернулось до МКАС при ТПП України з позовною заявою від 02.02.2017 № 16 до ООО МГ Инжиниринг (Республіка Білорусь) про стягнення 3035,81 євро по контракту від 11.08.2016 № 74.

МКАС при ТПП України 06.02.2017 розглянув заяву та постановив справу за позовом ТДВ ЧЗМК до ООО МГ Инжиниринг (Республіка Білорусь) про стягнення 3035,81 прийняти до провадження за № 51б/2017.

В останньому абзаці акту зазначено, що за результатами перевірки встановлено порушення вимог ст. 1 Закону № 185 по контракту від 11.08.2016 № 74, укладеному з ООО МГ Инжиниринг (Республіка Білорусь). Однак враховуючи положення ст. 4 зазначеного Закону, пеня за порушення термінів розрахунків нараховується по дату прийняття судом позовної заяви ТДВ ЧЗМК до провадження, тобто до 06.02.2016 включно. Розрахунок пені наведено в додатку № 17.

Наведені твердження відповідача спростовуються так.

Відповідно до статті 1 Закону виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2016 року № 361 Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Постанова № 361), яка набрала чинності 29.07.2016 року, внесені зміни до постанови від 07.06.2016 № 342 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України".

Зокрема, пунктом 2 Постанови НБУ № 361 передбачено збільшення граничного строку для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів з 90 календарних днів до 120 календарних днів.

Тому граничний строк 120 календарних днів для надходження валютної виручки закінчився 02 січня 2017 року (з 02.09.2016 р. - оформлення митної декларації на експорт товару), а не 31.12.2017 року, як про це зазначено відповідачем в акті перевірки від 11.10.2017 року № 1684/13-01-14-10/01267395. 02 січня 2017 року був вихідним днем.

Європейська конвенція про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у ст. 5 вказує, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін diesadquem означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Дана конвенція застосована Вищим адміністративним судом України у справах №К/800/37596/15 від 21 квітня 2016 року, № К/800/31739/15 від 09.11.2015 року, №К/800/37596/15 від 21 квітня 2016 року.

Крім цього, відповідно до ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 року у справі № 21-18а15.

Відтак граничний строк надходження валютної виручки припадав на 03 січня 2017 року.

Контрагент позивача до 03 січня 2017 року включно не перерахував валютну виручку, відтак з 04 січня 2017 року почався строк нарахування пені у розмірі передбаченому ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року (чинному на той час).

Як стверджує відповідач у акті перевірки (т.1 а.с.60) ТДВ ЧЗМК звернулось до МКАС при ТПП України з позовною заявою від 02.02.2017 року.

Відповідно до рекомендації Президії вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 17.12.2004 N 04-5/3360 юридичним фактом, який встановлює процесуальні відносини між сторонами спору і судом, є насамперед факт звернення позивача до суду, а не факт порушення провадження у справі.

Тому датою прийняття судом позовної заяви, з якої терміни, передбачені статтями 1 і 2 Закону (185/94-ВР ), зупиняються, слід вважати саме дату звернення резидента до господарського суду з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості за

експортноімпортним договором (контрактом).

У постанові Верховного суду України від 07.02.2011 року у справі №21-63а10 міститься правовий висновок про те, що дата звернення резидентом із позовом до МКАС при ТПП України про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків, установлених статтями 1, 2 Закону №185, і пеня не сплачується.

Відтак, строк пені в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки обчислюється з 04 січня 2017 року по 01.02.2017 року, що становить 29 днів х 0,3 % (від 3035,81 євро) = 264,11 євро, курс валюти на дату виникнення простроченої заборгованості 28,422604, тому сума нарахованої пені становить 7506,69 грн.

Щодо пені, розрахованої відповідачем по контрагенту ООО Центр - Трейд (т.1 а.с.60) (сторінка 65 акта перевірки, п.15).

Відповідачем зазначено, що позивачем на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 31.01.2014 № 10 з ООО Центр - Трейд здійснено експорт решіткового настилу зварного згідно з митними деклараціями від 30.09.2016 № 209070000/2016/004287 на суму 1427238,57 рос.рублів, від 21.10.2016 № 209070000/2016/004746 на суму 1423568,83 рос.рублів та від 28.10.2016 № 209070000/2016/004887 на суму 1323336,76 рос.рублів. Граничний термін надходження валютної виручки відповідно 28.01.2017, 18.02.2017 та 25.02.2017 року. На порушення вимог ст. 1 Закону № 185, валютна виручка за експортовану продукцію надійшла на валютний рахунок позивача з порушенням термінів розрахунків 31.01.2017, 20.02.2017 та 28.02.2017 року.

Граничний строк для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів було 120 календарних днів.

Суд зазначає, що підрахунок та визначення відповідачем граничного терміну надходження валютної виручки (28.01.2017, 18.02.2017 та 25.02.2017 року) є необгрунтованим, оскільки у випадку з митною декларацією від 30.09.2016 року за номером, що зазначено вище, 120 днів закінчується 30.01.2017 року (відповідачем зазначено, що така надійшла 31.01.2017), а тому існує лише один день прострочення (1427238,57 рос.рублів х 0,3% х 1 день = 4281.71 рос.рублів), курс валюти на дату виникнення простроченої заборгованості - 0,456320, сума нарахованої пені становить 1 953,83 грн.

За митною декларацією від 21.10.2016 № 209070000/2016/004746, граничний термін надходження валютної виручки 21.02.2017 року (відповідачем зазначено, що така надійшла 20.02.2017 року), прострочення - відсутній.

За митною декларацією від 28.10.2016 № 209070000/2016/004887, граничний термін надходження валютної виручки 28.02.2017 року (відповідачем зазначено, що така надійшла 28.02.2017 року), прострочення відсутнє.

Відтак висновки відповідача згідно з актом перевірки не відповідають обставинам справи.

В акті перевірки (т.1 а.с.60 (п. 16 сторінка 64 акту перевірки) зазначено, що позивач на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 10.12.2015 № 101/2015, укладеного з Firma Handlowo-uslugowa « TRE-MET Krzysztof Trebicki (Республіка Польща) здійснив експорт решіткового настилу без покриття згідно з митною декларацією від 21.10.2016 № 209070000/2016/004742 на суму 56225,72 злотих. Граничний термін надходження валютної виручки - 18.02.2017 року. На порушення вимог ст. 1 Закону № 185, валютна виручка за експортовану продукцію надійшла на валютний рахунок позивача з порушенням термінів розрахунків 24.02.2017 року.

Відповідно, якщо митна декларація датована 21.10.2016 року то граничний термін надходження валютної виручки припадає на 21.02.2016 (а не 18.02.2017 р.), відтак термін невчасного надходження лише два дні (22 та 23 лютого 2017 року), тому додаток та розрахунок до акту в цій частині не відповідає обставинам справи (сума пені повинна становити 56225,72 х 0,3% х 2 дні = 337,35 злотих (курс валюти на дату виникнення заборгованості 6,658409) = сума нарахованої пені становить 2246,21 грн.

В акті перевірки (т.1 а.с.60, п. 17 сторінка 65 акта перевірки) зазначено, що позивач, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 05.10.2016 № 89, укладеного з ООО ТермоСтоп (Республіка Білорусь), здійснив експорт решіткового настилу оцинкованого на суму 10 684,72 дол. США згідно з митною декларацією від 24.11.2016 № 209070000/2016/005521. Граничний термін надходження валютної виручки 24.03.2017 року. На порушення вимог ст. 1 Закону № 185, валютна виручка за експортовану продукцію у вказаній вище сумі не надійшла на валютний рахунок ТДВ ЧЗМК .

Позивач звернувся в економічний суд м.Мінська, Республіка Білорусь з позовною заявою від 24.03.2017 № 221 про стягнення заборгованості.

Економічний суд м.Мінська, Республіка Білорусь 05.06.2017 року розглянув заяву та постановив справу прийняти до свого провадження.

Як зазначав суд у цьому рішенні, датою прийняття судом позовної заяви, з якої терміни, передбачені статтями 1 і 2 Закону ( 185/94-ВР ), зупиняються, слід вважати саме дату звернення резидента до господарського суду з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості за експортноімпортним договором (контрактом).

Оскільки відповідач стверджує, що з позовною заявою позивач звернувся 24.03.2017 року, тому строк нарахування пені припинився з 24.03.2017 року.

В акті перевірки (т.1 а.с.61) зазначено, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 20.09.2016 № 09/2016, укладеного з Firma Handlowo-uslugowa TRE-MET Krzysztof Trebicki (Республіка Польща) здійснено 04.10.2016 року переказ на користь нерезидента власних коштів в сумі 34 000,00 злотих. Граничний термін надходження товару - 01.02.2017 року. На порушення вимог ст. 2 Закону № 185, кошти в сумі 1371,20 злотих було повернуто нерезидентом 03.02.2017 року з порушенням граничного терміну розрахунків.

120-денний строк у цьому разі слід обчислвати з 04.10.2016 року, його закінчення припадає на 04.02.2017 року, а не на 01.02.2017 року, як зазначено в акті, а тому в цій частині пеня нарахована неправомірно.

Відтак загальний розмір пені становить 7506,69 грн.+ 1 953,83 грн.+ 2246,21 грн.= 11 706,73 грн. Водночас, суд не наділений повноваженнями щодо нарахування відповідної суми пені та присудження її позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість відповідач по справі не надав жодного доказу на спростування позовних вимог.

Отже, з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд доходить висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним та підлягають скасуванню.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Львівській області .

Керуючись ст.ст. 242-246 , 250 , 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю Червоноградський завод металоконструкцій (місцезнаходження: 80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Львівська, 53, код ЄДРПОУ 01267395) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.10.2017 №0018831403, 0018841403, 0018851410, 0018861410, 0018871410, винесені ГУ ДФС у Львівській області.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) , за рахунок бюджетних асигнувань , на користь Товариства з додатковою відповідальністю Червоноградський завод металоконструкцій (місцезнаходження: 80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Львівська, 53, код ЄДРПОУ 01267395) судовий збір на суму 13009 (тринадцять тисяч дев`ять)грн.31коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 . 10.2020 .

Суддя Лунь З.І.