Рішення

від 19.10.2020 по справі 400/3279/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 р. № 400/3279/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон+Есті" про накладення арешту на кошти та інші цінності,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі - позивач, ГУ ДПС в Миколаївській області) до товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон+Есті" (надалі - відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності про накладення арешту на кошти і цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон+Есті", що знаходяться у банку, достатні для стягнення податкового боргу підприємства у сумі 121 608, 14 грн. на користь держави.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку з юридичних осіб, але відсутнє майно для його погашення.

Ухвалою суду від 17.08.2020 року позовну заяву Головного управління ДПС у Миколаївській області залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

07.09.2020 року на виконаня ухвали суду від 17.08.2020 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано уточнення до позовної заяви (уточнену позовну заяву) із зазначенням причини неповідомлення електронної адреси відповідача.

Ухвалою від 11.09.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3279/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України.

08.10.2020 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи платіжних доручень на підтвердження часткової сплати податкового боргу в сумі 65 000, 00 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до положень ч. 4. ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.12.2016 року ТОВ "Авалон+Есті" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За відповідачем рахується податковий борг в розмірі 121 608, 14 гривень, який виник у зв`язку з несплатою податкового зобов`язання зі сплати єдиного податку з юридичних осіб, що підтверджується розрахунком податкової заборгованості.

26.11.2019 року податковим органом винесено податкову вимогу № 205994-50, якою відповідачу визначено суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями у розмірі 175 608, 14 грн.

Податкова вимога, у відповідності до наявної у матеріалах справи копії повідомлення про вручення поштового відправлення була повернута на адресу позивача з відміткою поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Як вбачається з наданих відповідачем платіжних доручень № 303 від 28.08.2020 року та № 311 від 30.09.2020 року, ТОВ "Авалон+Есті" частково сплачено податкове зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб в розмірі 65 000, 00 грн.

Однак, як встановлено судом відповідачем сума податкового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб сплачена не була, у зв`язку із чим у нього наявна заборгованість у розмірі 56 608, 14 грн.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта відсутні відомості про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження, за параметрами запиту.

Крім того, транспортні засоби за відповідачем не зареєстровані.

З врахуванням викладеного, контролюючий орган звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон+Есті", який має податковий борг у розмірі 121 608, 14 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов`язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов`язку, згідно положень якої податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України .

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 року у справі № 826/8691/16.

Позивач вказує, що ним вживалися заходи щодо виявлення майна відповідача, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача відсутнє майно, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд встановив, відсутність у відповідача майна для погашення податкового боргу та наявні в банківських установах відкриті рахунки, а саме: № НОМЕР_1 у АТ Пумб (МФО 334851); № НОМЕР_2 у АТ Пумб (МФО 334851); № НОМЕР_3 у Миколаївське РУ Приватбанк , м. Миколаїв (МФО 326610); № НОМЕР_4 у АТ Райффайзен Банк Аваль у м. Києві (МФО 380805).

Оскільки, відповідачем узгоджений податковий борг, який підтверджений доказами перевіреними судом, не сплачений, відсутнє майно, наявні правові підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках, на суму податкового боргу в розмірі 56 608, 14 грн.

Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доводи відповідача щодо часткової сплати податкового боргу не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного позову та звільнення відповідача від обов`язку погасити борг.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Матеріали справи не містять доказів понесення Головним управлінням ДПС у Миколаївській області судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 77, 78, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) до товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон+Есті" (вул. Лісова, 5, кв. 60, м. Миколаїв, 54048, ідентифікаційний код 41050194) про накладення арешту на кошти та інші цінності - задовольнити частково.

Накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон+Есті" (вул. Лісова, 5, кв. 60, м. Миколаїв, 54048, ідентифікаційний код 41050194), що знаходяться в банку, для забезпечення погашення податкового боргу в сумі 56 608, 14 грн. на рахунках:

- НОМЕР_1 у АТ Пумб (МФО 334851);

- НОМЕР_2 у АТ Пумб (МФО 334851);

- НОМЕР_3 у Миколаївське РУ Приватбанк , м. Миколаїв (МФО 326610);

- № НОМЕР_4 у АТ Райффайзен Банк Аваль у м. Києві (МФО 380805).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 19.10.2020 року.

Суддя Г. В. Лебедєва