Рішення

від 22.09.2020 по справі 640/21026/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 року м. Київ № 640/21026/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Проектконсалт Україна" до Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00012961402

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Дельта Проектконсалт Україна з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправними дії щодо призначення та проведення перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 № 00012961402 з податку на додану вартість на загальну суму 155105,00 гривень, стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не мав правових підстав для проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки. Зазначає, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, ГУ ДФС у м. Києві були встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, які призвели до заниження податку на додану вартість на загальну суму 155105,00 грн., що, в свою чергу, в подальшому стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позивач вважає, що відповідач передчасно дійшов висновку про нереальність господарських операцій, оскільки правовідносини позивача із ТОВ КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ (код 39424712) (попередня назва - ТОВ АККОРДА ) підтверджується первинними документами. Крім того, вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 по справі №363/4995/17 не може слугувати доказом про нереальність господарських операцій позивача із контрагентом.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що на підставі договорів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ АККОРДА директором останнього було виписано акти надання послуг, накладні, рахунки на оплату. У той же час, директором ТОВ АККОРДА - ОСОБА_1 підписані первинні та податкові документи. Так, вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року по справі №363/4995/17 було визнано винною ОСОБА_2 за скоєння злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 ККУ. ОСОБА_2 надала пояснення, що вона погодилася на пропозицію невстановленої слідством особи про те, що директором ТОВ АККОРДА буде призначено її та вона в подальшому, до діяльності ТОВ АККОРДА не буде мати ніякого відношення. З огляду на викладене вище, контролюючим органом зроблено висновок про нереальність здійснення господарської операції за перевірений період між позивачем та ТОВ КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ (попередня назва - ТОВ АККОРДА ).

У відповіді на відзив, представник позивача зазначив, що сам факт наявності вироку в кримінальному провадженні не дає правових підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Крім того, предметом правовідносин між позивачем та ТОВ КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ (попередня назва - ТОВ АККОРДА ). є суборенда офісного приміщення, що підтверджується первинними документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11.07.2018 ГУ ДФС на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта Проектконсалт Україна направлено запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень. Позивачем на виконання вказаних вимог надано пояснення та фінансові документи.

13.08.2018 відповідачем було видано наказ №13070 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта Проектконсалт Україна на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта Проектконсалт Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ (код 39424712) (попередня назва - ТОВ АККОРДА ) за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад та грудень 2016 року.

За результатами перевірки ГУ ДФС було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства від 27.09.2018 № 664/26-15-14-02-05/34693476.

Так, актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 124084, 00 грн

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 №00012961402 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 155105 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі - 124084грн.. за штрафними санкціями 31021грн.

З розрахунку сум податкового зобов`язання та штрафних санкцій за результатами акта від 27.09.2018 № 664/26-15-14-02-05/34693476 вбачається, що сума податкового зобов`язання з податку на додану вартість нарахована за періоди: березень 2016 - 11272 грн., квітень 2016 - 13588 грн., травень 2016 - 11671 грн., червень 2016 - 11598 грн., липень 2016 - 12910 грн., серпень 2016 - 12824 грн., вересень 2016 - 11624 грн., жовтень 2016 - 11998 грн., листопад 2016 - 13286 грн., грудень 2016 - 13313 грн .

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржене в адміністративному порядку. Відповідачем в задоволенні скарги позивачу було відмовлено.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, а своє право порушеним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до п.п. 19-1.1 п. 19-1.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи здійснюють, зокрема, адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 79.1 ст. 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 ПК України.

Так, відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення.

Отже, лише дотримання цих вимог може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки.

Суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його до суду.

У такому спорі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Судом встановлено, що контролюючим органом надіслано позивачеві запит Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) №32165/10/26-15-14-02-05 від 11.07.2018 року, відповідно до якого відповідачем було витребувано у позивача інформацію щодо господарських операцій з ТОВ КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ .

Запит відповідача містить інформацію про можливе порушення позивачем вимог законодавства, яке підлягає перевірці.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує, перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати, а також печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Судом встановлено, що 02.08.2018 відповідачем зареєстрована відповідь за запит, в якій надано пояснення стосовно здійснення господарських операцій з ТОВ КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ та надані копії документів, якими не підтверджено реальність операцій із зазначеним контрагентом.

Обставини справи свідчать, що перевірку проведено за наказом відповідача від 13.09.2018 №13870, в якому визначені підстави для проведення перевірки згідно з п. п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України:

У розумінні п. 78.1.4. ПК України, якщо платник у відповідь на запит надає пояснення чи документи, що спростовують наявність порушення, то підстави для призначення перевірки відсутні, натомість подані позивачем документи не спростували наявність порушень.

Отже, оскільки позивачем надано відповідь на запит податкового органу та документи, що не спростовують наявність порушення, у відповідача були наявні підстави для проведення перевірки.

У зв`язку з викладеним, контролюючий орган не був позбавлений права приймати наказ про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків з підстав, що визначені у, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України (ненадання пояснень та їх документального підтвердження), що свідчить про законність проведеної перевірки.

Суд вважає за необхідне зазначити, що за правилами п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

При вирішенні справи суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 № 803/990/15-а про те, що якщо допуск до податкової перевірки відбувся, оскарження права на її проведення втрачено. Зокрема, якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Суд приймає до уваги, що у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 803/990/15-а наявний висновок про те, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Отже, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача при призначенні та проведенні перевірки.

Пунктом 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Положеннями п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень - рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Так, перевіркою було встановлено, що за період з березня по грудень 2016 ТОВ Дельта Проектконсалт Україна занижено податок на додану вартість на загальну суму 124084 грн.

Позивачем до перевірки було надано договори з додатками, додаткові угоди та акти прийому - передачі (повернення) приміщень, зокрема договір суборенди від 08.08.2014 № ОТ 1156, договір про внесення змін від 31.10.2014 до договору суборенди № ОТ 1156 від 08.08.2014 (про заміну сторони у зобов`язанні, за яким здійснено заміну орендаря Приміщень - ТОВ Форум - Менеджмент Груп на ТОВ АККОРДА ), договір суборенди від 08.03.2016 № 04-042016 та акти надання послуг.

У той же час, вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 по кримінальній справі № 363/4995/17 визнано винною ОСОБА_2 за скоєння злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, Зазначена у вироку особа була призначена директором ТОВ АККОРДА згідно протоколу загальних зборів учасників №7 від 01.03.2016, яка не мала наміру виконувати розпорядчих та адміністративно розпорядчих обов`язків та фактично діяльністю підприємства не займалася.

При цьому судом встановлено, що 6 актів надання послуг було підписано директором ТОВ КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ (код 39424712, попередня назва ТОВ АККОРДА ) саме ОСОБОЮ_2.

Позивач просив суд не враховувати вказаний вирок, оскільки згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 по справі №808/2459/17 факт наявності вироків, ухвалених у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, а відтак, суд повинен перевірити усі складові господарських операцій.

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У п. 44.1. ст.Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України закріплено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1 ст. Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу

Відповідно до п.п. 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У частинах першій та другій статті 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вказаного слідує, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів, економічний результат вчинення за ними правочинів та застосування результатів послуг (робіт), наданих (виконаних) контрагентами суб`єкта господарювання за такими договорами в його господарській діяльності .

Отже, суд досліджуючи складові господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ АККОРДА встановив, що матеріалами справи не підтверджується реальний рух активів та коштів між позивачем і вказаним контрагентом під час здійснення ними операцій за договором суборенди майна, а позивачем не доведено наявності у нього господарської мети здійснення відповідних операцій та використання їх результатів у його господарській діяльності з отриманням певного економічного ефекту, тобто не доведено, що таке приміщенні дійсно було суборендовано ним в ТОВ АККОРДА .

Разом з цим, судом встановлено, що вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 р. по справі № 363/4995/17, ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України.

Так, у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 по справі №2а/3264/11/1070, від 12.09.2017 по справі № 826/10933/14 було викладено правову позицію, згідно якої первинні документи, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими і підписаними звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. При цьому також наведений наступний висновок: "статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами".

Обов`язковою умовою для визнання документів доказом у адміністративній справі відповідно до вимог статті 75 КАС є їх достовірність. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11, від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16, від 03.08.2020 №826/363/14.

Висновок Верховного Суду України полягає у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, крім випадку, якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. У справі №826/11397/14 Верховний Суд України зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг). Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким керівника підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 16.01.2018 у справі № 2а-7075/12/2670, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19.

Обставини, встановлені у вироці Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 по справі № 363/4995/17 щодо створення штучних умов іншим суб`єктам підприємницької діяльності для отримання податкової вигоди та ухилення від оподаткування, в силу норми частини шостої статті 78 КАС є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Тобто, вирок за ст.205-1 Кримінального кодексу України щодо однієї особи - фіктивного суб`єкта господарювання - позбавляє права на податкову вигоду всіх його контрагентів незалежно від реальності чи нереальності господарських операцій.

Наведені у сукупності обставини свідчать про те, що господарські операції з ТОВ Дельта Проектконсалт Україна (ТОВ АККОРДА ) фактично не мали реального характеру, а були оформлені лише документально та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Суд звертає увагу, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть, за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставним.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.09.2019 по справі №810/3551/18.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати та витрати на правничу допомогу розподілу не підлягають.

Керуючись ст.2-5, 11, 19, 72-73, 76-77, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта Проектконсалт Україна " відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур