Постанова

від 07.10.2020 по справі 480/4478/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 р.Справа № 480/4478/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Донець Л.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

представника позивача Ювченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2019, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, м. Суми, повний текст складено 26.12.2019, по справі № 480/4478/19

за позовом Головного управління ДПС у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марун Трейд"

про стягнення податкового боргу, накладення арешту,

ВСТАНОВИВ:

05.11.2019 Головне управління ДПС у Сумській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Сумській області) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Марун Трейд" (далі - відповідач, ТОВ "Марун Трейд"), в якому просив:

- стягнути з ТОВ "Марун Трейд" за рахунок коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, за рахунок готівки, що належить платнику податків, податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 434235,00 грн. на р/р ІІА208999980000031110029018002, отримувач УК у м.Сумах /м. Суми/14060100, код класифікації доходів бюджету 14060100, код отримувача 37970593, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка отримувача 899998;

- накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків, у разі якщо у такого платника відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу на суму 434 235,00 грн.

Свої вимоги мотивувало тим, що відповідачем було порушено строки та повнота сплати узгодженого грошового зобов`язання, у зв`язку з чим станом на момент звернення з позовом до суду за відповідачем утворилась заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 434235,00грн., яка залишається не сплаченою. З посиланням на п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України також просило накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунку відповідача.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 частково задоволено позов Головного управління ДПС у Сумській області.

Стягнуто з ТОВ «Марун Трейд» за рахунок коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, за рахунок готівки, що належить платнику податків, податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 434235,00грн. на р/р UА208999980000031110029018002, отримувач УК у м.Сумах /м. Суми/14060100, код класифікації доходів бюджету 14060100, код отримувача 37970593, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка отримувача 899998.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов ГУ ДПС у Сумській області.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що матеріалами справи підтверджено наявність у ТОВ "Марун Трейд" податкового боргу в розмірі 434235,00 грн. Звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених п.п.20.1.33 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, може здійснюватися без врахування норми п.7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1398. Отже, таке звернення може відбуватисяне лише в день прийняття рішення про накладення адмністративного арешту на майно платника податків.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Марун Трейд" (код 42598718) зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Сумській області, в тому числі зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.12.2018 (а.с.8-11, 30-33).

Згідно витягу з історії недоїмок, сформованого на підставі ІКП ІТС "Податковий блок" станом на 30.07.2019, за ТОВ "Марун Трейд" (код 42598718) обліковується податкова заборгованість в загальному розмірі 434235,00 грн., в тому числі: основний платіж - 434065,00 грн. та штрафна санкція - 170,00 грн., яка виникла на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №9103948413 від 20.05.2019 та податкового повідомлення-рішення №0039665412 від 22.05.2019 (а.с.6).

Так, податковий борг з податку на додану вартість складається із самостійно нарахованих платником податків сум грошових зобов`язань у розмірі 434065,00 грн., які були задекларовані ТОВ "Марун Трейд" (код 42598718) шляхом подання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року №9103948413 від 20.05.2019 (а.с.12).

Доказів сплати самостійного визначеного податкового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 434065,00 грн. матеріали справи не містять та відповідачем таких не надано.

Також, податковий борг з податку на додану вартість складається зі штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн., визначених контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням №0039665412 від 22.05.2019, винесеного відповідно до акту перевірки від 19.04.2019 №1833/18-28-154-12/42598718.

Зокрема, 19.04.2019 уповноваженою особою контролюючого органу було проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Марун Трейд" (код 42598718) за лютий 2019 року (неподання), якою встановлено порушення граничних строків подання податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2019 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 19.04.2019 №1833/18-28-154-12/42598718 (а.с.13-15), який направлено платнику податків поштою.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2019 №0039665412, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн. (а.с.18).

Дане податкове повідомлення-рішення було надіслане платнику податків поштою. Проте, поштове відправлення повернулося до контролюючого органу з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" (а.с.38).

Згідно наявної в матеріалах справи копії конверту, поштовим відділенням зазначена дата 24.05.2019 (а.с.38).

Матеріали справи не містять доказів оскарження та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2019 №0039665412, в тому числі, таких не надано відповідачем.

З метою погашення податкового боргу позивачем було сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 23.05.2019 №6779-17 на суму 434065,00 грн. (а.с.19), яка була надіслана поштою на адресу ТОВ «Марун Трейд» , зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом (а.с.17, 19, 39-41). Однак, дане поштове відправлення також повернулося до контролюючого органу із зазначенням поштовим відділенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.40-41).

У зв`язку з непогашенням відповідачем суми податкового боргу з податку на додану вартість у загальному розмірі 434235,00грн., контролюючий орган звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що узгоджена сума грошового зобов`язання у загальному розмірі 434 235,00грн. своєчасно та в повному обсязі не була сплачена, доказів сплати відповідачем не надано, що є підставою для задоволення позовної вимоги про стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків, суд першої інстанції вказав, що наявність у платника податку податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, який не є виключним та єдиним способом його погашення. Звернення в даному випадку податкового органу з таким позовом є передчасним, оскільки надані докази не можуть бути належними та достатніми доказами відсутності у відповідача іншого рухомого майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, або наявності майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, або наявності майна, яке не може бути джерелом погашення податкового боргу. Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем здійснювалась перевірка платника податків з питань наявності активів, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на зазначене, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 переглядається судом апеляційної інстанції саме в межах доводів апеляційної скарги в частині відмови у задоволенні позову.

Положеннями п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України, ПКУ, Кодекс) передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в п.94.1 ст.94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п.94.2 ст.94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених п.94.2 ст.94 ПК України .

Згідно із п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України, за наявності умов, встановлених п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 та п.94.2 ст.94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми п.94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Втім, дане право для податкового органу не є абсолютним та обмежується правовими підставами для такого звернення.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених положень ПК України викладені в постановах від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16 та від 24.04.2020 у справі №802/2067/15-а, від 14.05.2020 у справі №820/5660/16.

Відтак, розглядаючи дану справу необхідно встановити наявність/відсутність сукупності підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, відповідно до п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, а саме:

1) платник податків має податковий борг;

2) у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Щодо наявності у ТОВ "Марун Трейд" (код 42598718) податкового боргу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п.14.1.39, 14.1.175. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.56.11 т.56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, грошове зобов`язання у розмірі 434065,00 грн., яке виникло на підставі самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9103948413 від 20.05.2019, є узгодженим.

Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Матеріалами справи підтверджено, що податкове повідомлення-рішення №0039665412 від 22.05.2019 направлене поштою рекомендованим листом на адресу ТОВ «Марун Трейд» , зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно із п.42.2 ст.42 ПК України (в редакції, чинній на час винесення податкового повідомлення-рішення та його направлення поштою відповідачу) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п.42.4 ст.42 ПК України (в редакції, чинній на час винесення податкового повідомлення-рішення та його направлення поштою відповідачу) у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься належним чином завірена копія конверту поштового відправлення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, якими було направлено на адресу ТОВ «Марун Трейд» податкове повідомлення-рішення №0039665412 від 22.05.2019. (а.с.38)

З даних документів вбачається, що поштове відправлення було направлене поштою 24.05.2019, а відмітку про причини невручення та повернення такого відправлення "за закінченням терміну зберігання" поштовою службою проставлено 05.07.2019.

Враховуючи зазначені обставини та відсутність відомостей про оскарження платником податків грошового зобов`язання ТОВ «Марун Трейд» у розмірі 170,00 грн., яке виникло на підставі податкового повідомлення-рішення від 22.05.2019 №0039665412, таке грошове зобов`язання є узгодженим.

З огляду на те, що вищевказані узгоджені грошові зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 434235,00 грн. не сплачені ТОВ "Марун Трейд" (код 42598718) в установлені законом строки, така сума заборгованості набула статусу податкового боргу.

Колегія суддів додатково звертає увагу, що відповідачем не надано будь-яких пояснень та заперечень щодо факту узгодженості таких грошових зобов`язань та щодо їх не сплати.

Відповідно до п.59.1, 59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно із п.95.1, 95.2 ст.95 ПК України (в редакції, чинній на час звернення контролюючого органу до суду із даним позовом) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом 23.05.2019 сформовано податкову вимогу від №6779-17 на суму 434065,00 грн., яка була направлена на адресу ТОВ "Марун Трейд" поштовим відправленням, яке повернулося до контролюючого органу з відміткою поштової служби від 05.07.2019 "за закінченням терміну зберігання" (а.с.39-41).

До суду із даним позовом ГУ ДПС у Сумській області звернулося 05.11.2019.

Щодо наявності/відсутності такої підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, відповідно до п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, як відсутність у ТОВ "Марун Трейд" (код 42598718) майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Наведена законодавча норма встановлює необхідність наявності однієї з таких підстав, а саме:

1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг;

2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;

3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому слід враховувати, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Отже, ПК України визначені вичерпні правові підстави для звернення податкового органу до суду з заявою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

Враховуючи наведене, за умови відсутності/недостатності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, згідно положенням підпункту 20.1.33, пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючому органу надається право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.

Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Згідно з п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Отже, зміст наведених норм свідчить, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків за винятком випадків, прямо передбачених чинним законодавством.

Враховуючи зазначене, податковому органу для доведення наявності підстав для звернення до суду із позовом згідно п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України необхідно довести відповідно до приписів статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність/недостатність майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, та яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, податковому органу необхідно вжити всі можливі заходи щодо встановлення наявного у платника податків майна, щоб встановити відсутність/недостатність майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, саме у розмірі, який відповідає розміру податкового боргу - в даному випадку в розмірі 434235,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що контролюючим органом на підтвердження відсутності у відповідача майна та недостатності його вартості для погашення суми податкового боргу надано до матеріалів справи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.7), витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.25) та відомості про зареєстровані (зняті з обліку) транспортні засоби, зроблених самим податковим органом (а.с.26), відповідно до яких у вказаних реєстрах відсутні відомості щодо ТОВ «Марун Трейд» .

Також, податковим органом надано відомості про банківські рахунки відповідача, із яких вбачається, що рахунки у банківських установах відповідачем закриті, а відкритим є рахунок № НОМЕР_1 (раніше - №37516000389626), відкритий в Казначействі України (електронне адміністрування податку). (а.с.27)

Разом з тим, зі змісту положень ПК України вбачається, що способом забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом є податкова застава (п.п.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України).

Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави;

Відповідно до п.88.1, 88.2 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно із п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає: 89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; 89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п.89.3 ст.89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.89.8 ст.89 ПК України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Зміст наведених норм свідчить, що з моменту виникнення у платника податків податкового боргу виникає податкова застава, як спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання, не сплаченого у строк.

При цьому, контролюючий орган з метою встановити наявне у платника податків майно, на яке поширюється право податкової застави, складає опис такого майна.

Таким чином, відсутність/недостатність майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, та яке може бути джерелом погашення податкового боргу, як підстава для звернення до суду із позовом згідно п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України має бути доведена не лише наявністю інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та відомостей про зареєстровані (зняті з обліку) транспортні засоби, про відсутність таких відомостей, а й передбаченими законодавчо способами, оскільки можливим є наявність у платника податків достатнього для погашення податкового боргу майна, яке може бути джерелом погашення такого боргу, але інформація про яке в зазначених реєстрах відсутня.

Враховуючи вищезазначене, позивачем не надано достатніх та беззаперечних доказів щодо відсутності/недостатності у відповідача майна для погашення податкового боргу.

Податковим органом не було надано жодного підтвердження про здійснення всіх достатніх заходів щодо встановлення наявності/відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення боргу, відтак, звернення з таким позовом до суду є передчасним.

Таким чином, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Марун Трейд» , що знаходяться в банках платника податків.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 по справі № 480/4478/19 в частині відмови в задоволенні адміністративного позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 19.10.2020 року