Ухвала

від 11.08.2020 по справі 757/23164/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23164/20-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєан» про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

03.06.2020 в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання директора ТОВ «Лєан» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 01.07.2019 у справі № 757/33581/19-к в кримінальному провадженні № 32017000000000253, а саме: на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ «Лєан» (код ЄДРПОУ 41137311):

- НОМЕР_1 (українська гривня) відкритому 21.02.2017 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (МФО 380805, код ЄДРПОУ 14305909), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9;

- № НОМЕР_2 (українська гривня) відкритому 28.03.2018 в АТ «Укрсиббанк» (МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12.

На обґрунтування клопотання зазначає, що ухвала слідчого судді винесена всупереч чинного законодавства України, є незаконною, необґрунтованою та не вмотивованою, винесеною без дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, без з`ясування об`єктивних обставин, підтверджений доказами.

До судового засідання представник ТОВ «Лєан» не прибув. Про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України. Причини неявки суду не відомі.

Представник органу досудового розслідування, за чиїм клопотанням було накладено арешт до судового засідання не прибув. Про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Слідчим суддею з урахуванням положень ст. 26 КПК України визнано можливим розгляд клопотання у відсутність особи, яка звернулась з клопотанням та представника органу досудового розслідування.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017000000000253 від 16.11.2017 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України

01.07.2019 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №:757/33581/19-к за за клопотанням прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про арешт майна було накладено арешт, зокрема на грошові кошти, що належить ТОВ «Леєан» та знаходяться на його рахунках в банківських установах АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Укрсиббанк»

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 01.07.2019 при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на даному етапі досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту майна з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється на протязі тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ТОВ «Лєан». Будь-якої підозри посадовим особам зазначеного товариства не пред`явлено, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Версія органу досудового розслідування, що майно на яке накладено арешт відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 32017000000000253, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєан» про скасування арешту майна- задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на майно ТОВ «Лєан» ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.07.2019 року (провадження 757/33581/19-к), а саме на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ «Лєан» (код ЄДРПОУ 41137311):

- № НОМЕР_1 (українська гривня) відкритому 21.02.2017 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (МФО 380805, код ЄДРПОУ 14305909), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9;

- № НОМЕР_2 (українська гривня) відкритому 28.03.2018 в АТ «Укрсиббанк» (МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1