Рішення

від 20.10.2020 по справі 759/9696/20

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9696/20

пр. № 2/759/4264/20

20 жовтня 2020 року м. Київ

суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАБУН" про визнання припиненими трудових відносин, видачу наказу про звільнення, видачі трудової книжки та проведення повного остаточного розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом до відповідача в якому просила суд визнати припиненими її трудові відносити з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАБУН"та звільнити її ОСОБА_1 , з посади головного бухгалтера, за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України з 12 червня 2020р. згідно заяви від 09.06.2020р.; видати їй оформлену належним чином трудову книжку; видати завірену підписом та печаткою копію наказу про її звільнення; видати Довідку про її заробітну плату за період серпень2019- червень 2020р.; допустити негайне виконання рішення; стягнути з ТОВ ТАБУН на її користь невиплачену заробітну плату, компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати та компенсацію невикористаної відпустки станом на 12.06.2020р. в сумі 27853,43грн.; стягнути з ТОВ ТАБУН на її користь, в якості відшкодування за моральну шкоду, нанесену порушенням трудових прав 25000,00грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23 серпня 2019 року позивача, ОСОБА_1 прийнято до ТОВ "ТАБУН" на посаду Головного бухгалтера на підставі наказ № 14 від 23.08.2019 року, що підтверджується Повідомленням до ДПІ про прийняття працівника на роботу від 23.08.2019року.

На даний час, в період карантину, товариством ведеться господарча діяльність. Режим неповного робочого часу або простій не оголошувався. Але згідно з Постановою КМ України від 11.03.2020року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, товариство перейшло на віддалений режим роботи та припинило виплату заробітної плати. Крім того, в період перебування на оголошеному карантині товариство змінило фізичне місце розташування, яке позивачу на даний момент невідомо.

У зв`язку з заборгованістю по заробітній платі, позивач втратила зацікавленість у перебуванні на посаді головного бухгалтера в ТОВ ТАБУН та має намір змінити роботу.

13.05.2020 року ОСОБА_1 було написано заяву про звільнення, але директор ОСОБА_2 підписувати її відмовився.

Намагаючись звільнитись позивач неодноразово 20.05.2020 року та 09.06.2020 року на ім`я директора ТОВ ТАБУН ОСОБА_2 було направлено на юридичну адресу підприємства та домашню адресу заяву про звільнення за власним бажанням, заяву про надання копії наказу про звільнення, оформлення та направлення трудової книжки та проведення повного розрахунку при звільненні.

Листи з заявами про звільнення та відповідним заявами директором отримано не було, повернуто позивачу за звороньою адресою.

На даний час їй не відомо про місце знаходження юридичної особи та місце перебування директора, а тому вимушена звернутися до суду.

На підставі викладеного просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 17.06.2020 розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву (а.с. 30-31).

21.07.2020 р. керівник ТОВ "ТАБУН"- ОСОБА_2 подав до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. (а.с. 34)

21.07.2020 р. керівник ТОВ "ТАБУН"- ОСОБА_2 подав до суду відзив на позов, у якому просить в позові відмовити, оскільки, він не отримував попередження про намір звільнитися з посади, а тим паче самої заяви про звільнення від ОСОБА_1 .. Крім того,вважає, що обставини, які спонукали позивача подати даний позов до суду, мали коротко миттєвий характер. (а.с. 35)

Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ "ТАБУН"- ОСОБА_2 про розгляд справи № 759/9696/20 в загальному порядку з викликом сторін . (а.с. 37)

Крім того, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем у відзиві на позов, що 23 серпня 2019 року ОСОБА_1 прийнято до ТОВ "ТАБУН" на посаду головного, що підтверджується Повідомленням до ДПІ про прийняття працівника на роботу від 23.08.2019року. (а.с. 8).

20.05.2020 року ОСОБА_1 рекомендованим листом Укрпошта ( відправлення №0306106135489) направлено на юридичну адресу підприємства ( АДРЕСА_1 ) заяву про звільнення за власним бажанням, заяву про надання копії наказу про звільнення, оформлення та направлення трудової книжки та проведення повного розрахунку при звільненні. (а.с. 13,14,15)

Як вбачається з інформаційної довідки щодо відправлення №0306106135489 лист повернуто за звороньою адресою 04.06.2020 року, відправлення не вручено під час доставки. (а.с. 16)

27.05.2020 року ОСОБА_1 рекомендованим листом Укрпошта ( відправлення №0306106106209) направлено на домашню адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) заяву про звільнення за власним бажанням, заяву про надання копії наказу про звільнення, оформлення та направлення трудової книжки та проведення повного розрахунку при звільненні. (а.с. 18)

Як вбачається з інформаційної довідки щодо відправлення №0306106106209 лист повернуто за звороньою адресою 01.06.2020 року, відправлення не вручено під час доставки. (а.с. 19)

09.06.2020 року ОСОБА_1 рекомендованим листом Укрпошта ( відправлення №0306106146243) направлено на юридичну адресу підприємства ( АДРЕСА_1 ) заяву про звільнення за власним бажанням з 12.06.2020 року, заяву про надання копії наказу про звільнення, оформлення та направлення трудової книжки та проведення повного розрахунку при звільненні. (а.с. 20,21,22)

Даний лист також не отримано відповідачем.

Відповідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є двостороннім договором між працівником та роботодавцем, які по відношенню один до одного мають відповідні права та обов`язки. Інші суб`єкти мають право втручання у взаємовідносини цих сторін лише у випадках та в порядку передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України- трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

За ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Внаслідок того, що місце знаходження роботодавця на теперішній час невідоме, вся кореспонденція позивача повертається без вручення адресату, позивач не може розірвати укладений безстроково трудовий договір, а тому і працевлаштуватися на законних підставах.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2- рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України - право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (Стаття 8 Конституції України).

Згідно ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

У відповідності до ст. 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників. Згідно положень ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Частиною 3 ст. 24 КЗпП України зокрема передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

У відповідності до п. 4 ч. 1ст. 36 КЗпП України підставами для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, до трудової книжки заносяться зокрема відомості по роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом міністрів України. Так. на підставі п. 3-4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27 квітня 1993 року № 301, трудові книжки зберігаються на підприємствах, установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку; відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

За п.п. 4.1 інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників , затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року вбачається, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого переконання, що право позивача на працю, на оплату праці, та здійснення обов`язкових соціальних внесків, порушено відповідачем, який не звільняє її у встановленому законом порядку і вона позбавлена можливості у встановленому законом порядку розірвати укладений між позивачем та відповідачем трудовий договір, її позовні вимоги про визнання трудових відносин припиненими, звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера, за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України з 12 червня 2020р. згідно її заяви від 09.06.2020р., зобов`язання відповідача винести наказ про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_1 та видати їй належно оформлену трудову книжку, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь невиплаченої заробітної плати, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки станом на 12.06.2020р. в сумі 27853,43грн., суд вважає їх такими, що не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Позивач заявляючи вказані вимоги не надано суду жодного доказу на підтвердження наявності заборгованості по заробтній платі із зазначенням періоду та розміру заборгованості, не надано підтвердження, що позивач має невикористану відпустку терміном 19 календарних дні, з клопотаннями про витребування вказаних доказів до суду не зверталась.

Крім того, позивач фактично просить суд про проведення розрахунку при звільненні.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У змісті позовної заяви не йдеться про стягнення заборгованої заробітної плати за певний період і в певній сумі, а йдеться про вчинення розрахунку із звільненим працівником.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи. За змістом роз`яснень в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів N 9 від 06.11.92р., слід виходити з того, що виплата грошової компенсації за невикористану відпустку, може бути стягнена на вимогу працівника тільки в разі звільнення його з роботи.

Тобто, в даному випадку, за відсутності відомостей про прийняття рішення про припинення трудових відносин між сторонами, відсутні підстави для вчинення роботодавцем розрахунку із працівником. Відтак, не настали умови для розрахунку, вмотивованого позивачем у змісті позовної заяви положеннями ч. 1 ст. 47, 116 КЗпП України.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 25 000,00 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Крім того, у частині 1 статті 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 23 ЦК України та стаття 237-1 КЗпП України передбачають можливість відшкодування моральної шкоди завданої працівнику власником або уповноваженим ним органом внаслідок порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань.

Судом встановлено, що ТОВ ТАБУН було порушено право позивача ОСОБА_1 на своєчасне розірвання трудового договору, припинення між сторонами трудових правовідносин та отримання трудової книжки. При цьому, суд враховує, що відповідач не видає наказ про звільнення позивача та не видає їй належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення.

Отже, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 як працівник має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди, яка виразилася у порушенні її права на звільнення та отримання трудової книжки, що призвело до порушення права на працю, права на можливість нового працевлаштування, та як наслідок до моральних страждань.

Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача позивач позбавлена можливості влаштуватись на нову роботу, підтвердити свій трудовий стаж та отримувати дохід.

Виходячи з наведеного суд зазначає, що позивач як працівник має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй неправомірними діями відповідача, та саме відповідач є особою, внаслідок дії якого було завдано моральну шкоду позивачу.

При визначенні розміру відшкодування заподіяної позивачам моральної шкоди суд виходить з наступного.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, їх тривалості, а також інших негативних наслідків.

Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок порушення права позивача на своєчасне розірвання трудового договору, припинення між сторонами трудових правовідносин та отримання трудової книжки, що призвело до моральних страждань, порушився нормальний ритм життя позивача, у зв`язку з відсутністю трудової книжки була позбавлена можливості влаштуватись на нову роботу. Також суд враховує тривалість такого порушення.

Виходячи з засад розумності, справедливості та об`єктивності суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред`явлений до стягнення не є співмірним, об`єктивним та справедливим, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню частково а саме в розмірі 5 000,00 грн.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. за вимогу немайнового характеру та 840 грн. 40 коп. за вимогу майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 430 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАБУН" про визнання припиненими трудових відносин, видачу наказу про звільненя, видачі трудової книжки та проведення повного остаточного розрахунку задовольнити частково.

Визнати трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАБУН" та ОСОБА_1 припиненими на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням - з 12 червня 2020 року.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАБУН" (ЄДРПОУ 41328541) винести наказ про звільнення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з посади головного бухгалтера та видати їй належно оформлену трудову книжку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАБУН" (ЄДРПОУ 41328541) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) 5000,00 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАБУН" (ЄДРПОУ 41328541) на користь держави судовий збір у розмірі 1681,60 грн.

В іншій частині вимоги позову залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя: Л.М. Шум