Ухвала

від 19.10.2020 по справі 160/4856/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 160/4856/19

адміністративне провадження № К/9901/24969/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року у справі №160/4856/19 за позовом Приватного вищого навчального закладу "Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Приватний вищий навчальний заклад Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 04 квітня 2019 року №ДН1395/1510/АВ/ТД-ФС/301 про накладення штрафу на Приватний вищий навчальний заклад Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів в розмірі 2 378 610, 00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 позов задоволено повністю.

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області звернулося із апеляційною скаргою на зазначене рішення.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 апеляційну скаргу відповідача було повернуто скаржнику, з підстав не виконання вимог пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області повторно звернулося із апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропуском строку її подання та несплатою судового збору. Заявнику запропоновано протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали, надати суду заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення та документ на підтвердження сплати судового збору.

До суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, в обґрунтування якого апелянт зазначав, що на рахунках Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області відсутні кошти для сплати судового збору.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року відмовлено Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області у відкритті апеляційного провадження на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 у справі №160/4856/19.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідач звернувся до Верхового Суду із касаційною скаргою.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з вимогами пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтями 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а також закріплені вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім того, положеннями статті 44 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Тому, органи державної влади маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь - який час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги, що в свою чергу є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, частиною другою статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційної адміністративного суду від 20 серпня 2020 року у справі №160/4856/19 за позовом Приватного вищого навчального закладу "Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій