Ухвала

від 20.10.2020 по справі 640/17919/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 640/17919/19

адміністративне провадження № К/9901/25916/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі №640/17919/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖТ" до Головного управління ДФС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖТ звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві, в якому позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення відповідача, оформлене протоколом засідання комісії ГУ ДФС у м.Києві, яка розглядає питання щодо відповідності платника критеріям ризиковості платника податку згідно з пунктом 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.08.2019 №736, яким позивача визнано підприємством, що відповідає критеріям ризиковості платника податків, та яким внесено відповідну інформацію до Журнал ризикових платників АІС Податковий блок ; зобов`язати відповідача виключити позивача з бази ризикових платників з Журнал ризикових платників АІС Податковий блок . Крім того, просив зобов`язати відповідача подати суду звіт про виконання рішення суду протягом десяти днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у задоволенні клопотань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строку на усунення недоліків - відмовлено, а також скаржнику відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві оскаржило її в касаційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Установлено, що рішенням Окружного адміністративного суду 15 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подана апеляційна скарга, яка ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2020 року залишена без руху з підстав порушення вимог, встановлених статтею 296 КАС України, в частині сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про продовження строку для усунення недоліків відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖТ до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - повернуто заявникові.

05 березня 2020 року Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві повторно подало апеляційну скаргу, до якої долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, на обґрунтування якого скаржник зазначав, що чинним законодавством не визначено строку для повторного звернення з апеляційною скаргою у разі її повернення судом апеляційної інстанції, а тому, зважаючи на норми ч.2 ст. 299 КАС України, на думку апелянта, повторно подана апеляційна скарга в межах річного строку з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення має підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року у задоволенні клопотань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2019 року - відмовлено. Апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2019 року - була залишена без руху. Апелянту був встановлений строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, шляхом надіслання на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду докази сплати судового збору та заяви про поновлення строку з зазначенням поважності причин такого пропуску, достатніх для його поновлення та належних доказів пропуску строку.

Також, суд апеляційної інстанції вказав, що саме по собі звернення до суду в межах встановленого строку із апеляційною скаргою, яка була повернута судом, не є достатньою і безумовною підставою для визнання поважними причин пропуску строку апеляційного оскарження при зверненні з повторною апеляційною скаргою до закінчення річного строку.

Наявність об`єктивних перешкод для усунення недоліків апеляційної скарги може бути підставою для поновлення строку апеляційного оскарження у разі невідкладного звернення до суду з повторною апеляційною скаргою після усунення таких перешкод.

На виконання вимог вказаної ухвали суду у строк, що був встановлений судом, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування вказаного клопотання скаржник посилається на норму ст. 299 КАС України, з якої, на думку апелянта, слідує що у суду немає підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження. Зазначає, що відповідачем постійно вживалися заходи із реалізації свого права на апеляційне оскарження, а саме, первинну апеляційну скаргу було подано у строки визначені законодавством.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що вказані доводи скаржника є безпідставними, з огляду на те, що вказані причини для поновлення строку на апеляційне оскарження ґрунтуються на помилковому трактуванні норм ст.299 КАС України.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважав, що поважними причинами пропущення строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, неспроможність відповідача належним чином організувати роботу або фінансування витрат на оплату судового збору суд апеляційної інстанції не визнав поважною причиною пропущення строку апеляційного оскарження. Наведені скаржником доводи не можуть бути свідченням того, що останній без зайвих зволікань скористався своїм правом на повторне подання апеляційної скарги, а також підтвердженням поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження неповажними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ( Levages Prestations Services v. France ) від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; Гомес де ла Торре проти Іспанії ( Brualla Gomes de la Torre v. Spain ) від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для відкриття касаційного провадження до уваги не приймається, оскільки висновки, щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником ухвалах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.

У решті обґрунтування касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій доводів та не спростовують висновків останніх.

Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

За таких обставин подана касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року є необґрунтованою. У даному випадку правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі №640/17919/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖТ" до Головного управління ДФС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко