Рішення

від 19.10.2020 по справі 409/1778/20

БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №409/1778/20

Пров.№2-о/409/320/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: А.О.Титова

за участю секретаря: А.О.Солдатенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Артемівський районний суд м. Луганськ, про визнання факту припинення трудових відносин,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту припинення трудових відносин.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що вона працювала в Артемівському районному суді м. Луганська з 09.11.2011 року на посаді архіваріуса. З 25.03.2014 року заявниця перебувала у соціальній відпустці. Зараз після закінчення відпустки заявниця бажає зареєструватися як безробітна, проте зробити цього не може у зв`язку із відсутністю відомостей у трудовій книжці про звільнення. Фактично заявниця обліковується як працююча особа, що унеможливлює її отримати статус безробітньої. У зв`язку з цим заявниця просить суд визнати встановленим факт припинення трудових відносин за власним бажанням.

В судове засідання заявниця не з`явилася, попередньо подавши до суду заяву про розгляд справи без її участі, просить суд заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився. Згідно ч. 11 ст.128 ЦПК України, представник викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Згідно інформації, опублікованої на офіційному веб-сайті на сторінці суду Оголошення про виклик до суду , повідомлений у встановленому порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Заінтересованою особою не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів заявника.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293, ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно копії паспорту ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4). Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6). Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 заявниця перебуває у зареєстрованому шлюбі (а.с.7). Згідно копії трудової книжки заявниця прийнята на посаду архіваріуса з 09.11.2011 року, запис про звільнення з займаної посади відсутній (а.с.8). Згідно копії наказу № 39 від 25.03.2014 року заявниці надано відпустку по догляду за дитиною по 20.02.2017 року (а.с.9). Листом від 14.09.2020 року Територіальне управління ДСА повідомило заявницю про неможливість звільнення за власним бажанням (а.с.10).

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що сторонами трудового договору є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, якому й надано право звільнення працівників у певних умовах.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати робітникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як передбачено п.1 ч.1 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Згідно до ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви). Але, у зв`язку з загостренням суспільно-політичної ситуації на території Донецької та Луганської областей, проведенням бойових дій в зоні АТО, підвищення ризику виникнення загрози життю та здоров`ю працівникам поштового зв`язку, блокуванням шляхів проїзду до м. Донецьк і м. Луганськ незаконними озброєними угрупуваннями, зупинено приймання до пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів, які є непідконтрольними державній владі України. Постановою КМУ N 1053 від 30.10.2014 р. було визначено перелік населених пунктів, на яких тимчасово не діє українська влада. В цьому переліку зазначено м. Луганськ Луганської області. Відповідно до статей 3, 221, 231 КЗпП України в порядку передбаченому главою ХV цього Кодексу, підглядають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності, у тому числі членів кооперативів, їх об`єднань, членів кооперативних сільськогосподарських підприємств, членів інших громадських організацій, які перебувають з ними в трудових відносинах, членів селянських (фермерських) господарств, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.

У статі 232 КЗпП України визначено, які трудові спори безпосередньо розглядаються в судових і , як правило, це спори про звільнення, і спори про відмови у прийнятті на роботі.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно розпорядження КМУ №1085-р від 07.11.2014 року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" м. Луганськ знаходиться на території, де органи державної влади не здійснюються на даний час свої повноваження, в тому числі і поштові служби.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Аналогічні положення містяться в Європейській соціальній хартії (переглянута) від 03.05.1996р. (ратифікована Україною 14.09.2006р.).

Так, ст. 1 Хартії визначає що з метою забезпечення ефективного здійснення права на працю сторони зобов`язуються: визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов`язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості; ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає; створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування; забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм.

При таких обставинах, враховуючи те, що установа відповідача знаходиться на непідконтрольній Україні території, у заявниці відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб окрім звернення до суду, оскільки поштова служба зв`язку не працює, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, бути наділеним правом на розірвання договору з метою надання можливості заявнику в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги заявниці підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 21, 23, 24, 38, 231, 232 КЗпП України, ст.ст.15,16, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,280-282, 293, 315 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту припинення трудових відносин - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 та Артемівським районним судом м. Луганська , адреса: вул. Тімірязева буд. 1а, м. Луганськ, на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 20.02.2017 року.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Артемівський районний суд м. Луганська, код ЄДРПОУ 05381544, адреса: вул. Тімірязєва 1а, м. Луганськ.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області А.О. Титов