Рішення

від 20.10.2020 по справі 489/6476/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/6476/19

провадження №2/489/1031/20

Заочне рішення

Іменем України

20 жовтня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Бая (далі - ПП Бая ) про стягнення грошових коштів за договором позики,

встановив:

У грудні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розміру 868120,55 грн., з яких: 800000,00 грн. - сума основного боргу; 5523,29 грн. - 3 % річних; 62597,26 грн. - сума пені.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.09.2014 між ним та відповідачем було укладено договір позики№1402 від 10.09.2014, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 800000,00 грн., які відповідач зобов`язався повернути в строк до 10.09.2019. Однак станом на 02.12.2019, незважаючи на неодноразові звернення позивача, грошові кошти відповідачем не повертались. У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язків за договором позики станом на 03.12.2019 у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 868120,55 грн., яка складається з: 800000,00 грн. основного боргу; 62597,26 грн. пені та 5523,29 грн. трьох відсотків річних. За такого, позивач вимушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 06.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 05.10.2020 на 15:00 годину, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача надав до суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, причини його неявки не повідомив, відзив на позов не надав. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою адресат відсутній за вказаною адресою , що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 10.09.2014 між сторонами було укладено договір позики №1402, за умовами якого позивач передав відповідачу грошові кошти у сумі 800000,00 грн. (пункти 1.1, 2.1 Договору позики).

Згідно пунктів 4.1 та 4.2 Договору позики позика надавалась в строк до 10.09.2019, по закінченню якого відповідач протягом одного банківського дня повинен був повернути суму позики позивачу.

В забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики від 10.09.2014, 24.09.2014 між сторонами було укладено Договір застави, відповідно до якого ПП Бая передало в заставу комбайн зернозбиральний марки КЗС-11 Дніпро-350 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , державний номер двигуна НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить ПП БАЯ на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 , виданим ІДТН Миколаївської ОДА 07.10.2011; комбайн зернозбиральний марки КЗС-11 Дніпро-350 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_6 , державний номер двигуна НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_9 , який належить ПП БАЯ на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_10 , виданим ІДТН Миколаївської ОДА 07.10.2011. Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Грудницькою І.М. та зареєстровано в реєстрі за №644.

У позовній заяві позивач вказав, що відповідач свої зобов`язання не виконав та борг добровільно в установлений строк йому не повернув.

24.10.2019 позивач направив відповідачу претензію (вимогу) про повернення позики, в якій зазначив, що у випадку не виконання відповідачем його законних вимог, він буде змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Проте зі змісту позовної заяви вбачається, що вищевказана претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно з частиною третьою статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Беручи до уваги те, що відповідач доказів належного виконання умов договору позики не надав, а також не надав доказів того, що невиконання зобов`язань за договором сталося не з його вини, відтак, заборгованість у розмірі 800000,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача, як позичальника.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 №6-49цс12.

Три відсотки річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, враховуючи передбачені статтею 13 ЦПК України межі судового розгляду, принцип диспозитивності та те, що позивач останньою датою стягнення трьох відсотків річних визначив 03.12.2019, а відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики до цієї дати не виконав, відповідно з останнього підлягають стягненню три відсотки річних за період з 11.09.2019 по 03.12.2019 (84 дні) в розмірі 5523,29 грн. відповідно до розрахунку позивача наданого до позовної заяви. Даний розрахунок перевірений судом та суд вважає його вірним.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд виходить з наступного.

Пунктом 6.2 Договору позики, який було укладено між сторонами 10.09.2014, встановлено, що у разі порушення позичальником пункту 4.2 цього Договору він сплачує позичкодавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №914/1126/14 яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та зокрема викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010.

Згідно зі статею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач у встановленому порядку зобов`язання за договором позики не виконав, а умовами такого договору передбачено стягнення пені у випадку порушення пункту 4.2. Договору позики, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом періоду, за який вона нараховувалась.

Суд не погоджується з розрахунком пені наведеним позивачем, так як він не вірний та приводить свій розрахунок, виходячи з періоду визначеного позивачем.

Формула за якою здійснюється розрахунок пені - Пеня = С х 2ПОС х Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2 ПОС - подвійна облікова ставка НБУ на день, Д - кількість днів прострочки.

Так розмір пені за період з 11.09.2019 по 24.10.2019 складає 800000,00 грн.*(2*16,5%:365 днів)* 44 дні:100 = 31824,66 грн.

В свою чергу, розмір пені за період з 25.10.2019 по 03.12.2019 становить 800000,00 грн.*(2*15,5%:365 днів)* 40 днів:100=27178,08 грн.

За такого, загальний розмір пені за період з 11.09.2019 по 03.12.2019 складає 59002,74 грн., саме така сума пені підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 864526,03 грн., яка складається з 800000,00 грн. основного боргу, 5523,29 грн. трьох відсотків річних та пені у розмірі 59002,74 грн.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційний задоволеним позовним вимогам в розмірі 8645,26 грн.( 864526,03: 868120,55*8681,20).

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Бая на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 864526,03 грн., яка складається з 800000,00 грн. основного боргу, 5523,29 грн. трьох відсотків річних та пені у розмірі 59002,74 грн.

Стягнути з Приватного підприємства Бая на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8645,26 грн. (вісім тисяч шістсот сорок п`ять гривень 26 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_11 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Приватне підприємство Бая , код ЄДРПОУ 32283343, місцезнаходження: м. Миколаїв, пр. Миру, 36.

Повний текст судового рішення складено 20.10.2020.

Суддя І.В.Коваленко