Постанова

від 19.10.2020 по справі 756/9718/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року місто Київ

справа № 756/9718/17-ц

апеляційне провадження № 22-ц/824/5713/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Головачова Я.В.,

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Шевчука А.В. від 13 травня 2019 року у справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Арован" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Арован" (далі - ОСББ "Арован") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , і споживачем комунальних послуг в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до статей 322, 360 ЦК України зобов`язана приймати участь в утримання цього будинку, зокрема прибудинкової території.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань ОСББ "Арован", з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 21 855 грн., 3 відсотки річних в розмірі 795 грн. 64 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 750 грн.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 травня 2019 рокупозов ОСББ "Арован" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Арован" заборгованість у розмірі 21 855 грн. 74 коп., 3 % річних у розмірі 795 грн. 64 коп., судовий збір у розмірі 1 762 грн. та 3 750 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 5 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що вона не повідомлялась належним чином про розгляд справи в суді першої інстанції, а тому була позбавлена можливості надання своїх заперечень щодо позову; суд не врахував, що між сторонами було укладено договір про відносини власника житлового приміщення та управителя від 30 квітня 2006 року, яким, зокрема, встановлено

тариф за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 0,58 грн./кв.м., згідно якого вона і оплачувала ці послуги, крім того сторони не підписували актів прийому-передачі виконаних робіт, як це встановлено умовами договору; розрахунок позивача є неналежним доказом, оскільки в ньому відсутні посилання на квитанції, згідно яких скаржнику нараховувалася оплата та перелік наданих послуг; розрахунок заборгованості не містить даних за вересень 2018 року; суд не врахував, що безпідставність вимог позивача встановлена рішеннями судів, зокрема: ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13 червня 2013 року у справі № 2-с-756/58/13, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року у справі № 22-ц/796/1464/2015, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 березня 2016 року у справі № 22-ц/796/3307/2016.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ "Арован" зазначає про необґрунтованість її доводів та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

24 квітня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 , подані представником ОСОБА_2 , у яких вказує на те, що вона не є членом ОСББ "Арован" і його рішення не застосовуються до неї, зокрема в частині встановлення розміру тарифів за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 130,2 кв.м.

15 жовтня 2004 року було створено ОСББ "Арован" та зареєстровано в якості юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що внесено запис за № 10691200000001134 від 26 жовтня 2004 року.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1. Статуту ОСББ "Арован" створено власниками квартир та нежитлових приміщень (співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 ), метою якого є створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом.

30 квітня 2006 року між ОСББ "Арован" та ОСОБА_1 укладено договір про відносини власника житлового приміщення та управителя, відповідно до умов якого ОСББ "Арован" взяло на себе зобов`язання щодо утримання будинку, а також набуло право отримувати від його мешканців оплату за обслуговування та ремонт будинку, надання житлово-комунальних послуг (пункти 2.1., 4.2.5).

Так, згідно пункту 4 Додатку № 1 до вказаного договору розмір щомісячної плати за надані послуги з утримання будинку, споруд і прибудинкової території встановлено з розрахунку 0,58 грн./кв.м.

У пункті 3 Додатку № 1 встановлено, що управитель надає послуги відповідно до затвердженого органом місцевого самоврядування рішення про структуру тарифів, періодичність та строки виконання робіт.

В подальшому, розмір плати за утримання будинку АДРЕСА_2 за спірний період (2014-2018 роки) затверджувався рішеннями загальних зборів ОСББ "Арован", оформлених протоколами: №1-2013 від 21 квітня 2013 року, яким встановлено плату за обслуговування будинку та прибудинкової території з травня 2013 року в розмірі 3 грн. 40 коп. за кв.м. за кожен місяць; №1-2014 від 12 червня 2014 року - встановлено плату за обслуговування будинку та прибудинкової території з

липня 2014 року в розмірі 3 грн. 73 коп. з кв.м. за кожен місяць; №1-2015 від 30 червня 2015 року - плата за обслуговування будинку та прибудинкової території з липня 2015 року встановлена в розмірі 5 грн. 47 коп. з кв.м. за кожен місяць; від 16 березня 2017 року плата за обслуговування будинку та прибудинкової території з квітня 2017 року встановлена в розмірі 7 грн. 39 коп. з кв.м. за кожен місяць; від 22 грудня 2017 року плата за обслуговування будинку та прибудинкової території з січня 2018 року встановлена в розмірі 10 грн. 98 коп. з кв.м. за кожен місяць.

Згідно розрахунку заборгованості по квартирі АДРЕСА_1 , за період з квітня 2014 року по серпень 2018 року за послуги з утримання будинку та прибудинкової території заборгованість ОСОБА_1 становить 21 885 грн. 74 коп. та нараховані на цю суму 3 % річних в сумі 795 грн. 64 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСББ "Арован", суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не в повній мірі оплачує надані їй послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а тому з неї підлягає стягненню заборгованість в розмірі 21 885 грн. 74 коп. та нараховані на цю суму 3 % річних в сумі 795 грн. 64 коп.

Такий висновок є правильним.

Положенням частини 1 статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1, частини 1 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, яка створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (частина 4 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Частинами 1, 7 статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних

послуг. Об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України вказаний принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

За приписами частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 332 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-ІV, чинного на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

У частині 1 статті 19 Закону № 1875-ІV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини 3 статті 20 Закону № 1875-ІV обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Серед обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", визначено: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Встановивши фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачу надавались житлово-комунальні послуги (зокрема щодо утримання будинку та прибудинкової території) від яких вона не відмовлялась, проте оплачувала не у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 21 855 грн. 74 коп., на які правомірно нараховані 3 % в сумі 795 грн. 64 коп.

Доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення належним чином відповідача про розгляд справи в суді першої інстанції та позбавлення можливості надання своїх заперечень щодо позову відхиляються колегією суддів.

З матеріалів справи убачається, що копія позовної заяви та деякі повістки про виклик в судове засідання направлялись на адресу відповідача без зазначення квартири у якій вона проживає. Разом з тим, починаючи з 9 жовтня 2018 року, повістки про виклик до суду направлялись належним чином, однак ОСОБА_1 їх не отримувала. Колегія суддів вважає, що у даному випадку, процесуальні права відповідача не порушені, оскільки судом переглядалося ухвалене заочне рішення у загальному порядку, що зумовило заслуховування позиції обох сторін, чим було дотримано принцип рівності.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що відповідачем сплачувалися комунальні послуги відповідно до тарифів, встановлених договором від 30 квітня 2006 року, в розмірі 0,58 грн./кв.м. є необґрунтованими.

Такі тарифи були дійсні на відповідний проміжок часу, натомість рішеннями загальних зборів (зокрема від 21 квітня 2013 року, 12 червня 2014 року, 30 червня 2015 року, 23 червня 2016 року, 16 березня 2017 року, 22 грудня 2017 року), на виконання пункту 3.3. Статуту, їх розмір змінювався. Вказані рішення є чинним та станом на момент розгляду справи недійсними не визнавалися.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежних розрахунків заборгованості, поданих позивачем, є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами. При цьому розмір самої заборгованості ОСОБА_1 не спростовано.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що безпідставність вимог позивача встановлена рішеннями судів (ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13 червня 2013 року у справі № 2-с-756/58/13, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року у справі № 22-ц/796/1464/2015, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 березня 2016 року у справі № 22-ц/796/3307/2016) є необґрунтованими, оскільки у вказаних справах був інший предмет позову та його підстави, а тому правового значення при вирішенні даного спору вони не мають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги

висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення..

Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 19 жовтня 2020 року.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: І.М. Вербова

О.В. Шахова