Постанова

від 20.10.2020 по справі 485/407/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.10.20

22-ц/812/1664/20

Провадження №22-ц/812/1664/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 жовтня 2020 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Андрієнко Л.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №485/407/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК на заочне рішення, яке постановив Снігурівський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Квєтка Іванни Анатоліївни у приміщенні цього суду 06 серпня 2020 року, повний текст якого складений того ж дня, за позовом Акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2020 р. Акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК (далі - АТ КБ ПРИВАТБАНК , Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця.

Позов мотивовано тим, що 12 листопада 2007 р. між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 7080 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Станом на 17 січня 2015 р. утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить 7061 грн. 54 коп., з яких: 6875 грн. - заборгованість за кредитом, 186 грн. 54 коп.. - заборгованість за відсотками. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач ОСОБА_1 , який протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_2 від спадщини не відмовився, а тому до нього перейшов обов`язок погасити заборгованість, яка виникла у спадкодавця за кредитним договором. У відповідності до ст. 1281 ЦК України, 26 лютого 2019 р. Банком була направлена претензія до Снігурівської державної нотаріальної контори, на яку Банком 11 квітня 2019 р. була отримана відповідь, що спадкоємці померлого із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії Банку. 03 жовтня 2019 р. позивачем до спадкоємця було направлено лист-претензію про погашення кредитної заборгованості, яку залишено без виконання.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача вищевказану заборгованість за кредитом в повному обсязі, а також судовий збір.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, у якій позов підтримав, проти заочного розгляду справи заперечень не мав.

Відповідач відзив на позовну заяву не надавав, в судове засідання не з`явився.

Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 серпня 2020 р. позовні вимоги Банку задоволені частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача в межах вартості отриманого ним спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його кредитним зобов`язанням згідно кредитного договору від 12 листопада 2007 р. заборгованість в сумі 2361 грн. 2 коп. та 642 грн. 34 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що 12 листопада 2007 року між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , правонаступником якого є АТ КБ ПРИВАТБАНК та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 7080,00грн. на платіжну картку, зі сплатою відсотків у розмірі 3% в місяць з розрахунку 360 днів в рік.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_2 перед банком складала: 7078.24 грн. - заборгованість за кредитом, 195,06 грн. - заборгованість за відсотками, після цього на погашення боргу внесено 28 квітня 2015 року 1,23грн., 04 травня 2015 р. - 16,17 грн., 10 жовтня 2015 року - 4895,4грн., тобто заборгованість за кредитним договором складає 2361,2 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що банк звернувся до нотаріуса з претензією до спадкоємців, строки, визначені частинами 2 та 3 статті 1282 ЦК України, ним не пропущено, спадщина успадкована ОСОБА_1 , який у встановлений строк звернувся до нотаріуса за прийняттям спадщини за законом та має відповідати перед позивачем за борги спадкодавця у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

В апеляційній скарзі Банк вказує, що рішення суду в частині відмови у стягненні частини заборгованості за тілом кредиту та відсотками прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права, а тому просить скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення в цій частині позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, частково задовольняючи позовні вимоги, помилково зробив власний розрахунок заборгованості, не звернувши уваги на те, що у позовній заяві розрахунок заборгованості зроблений станом на 03 серпня 2019 року, а не на дату смерті позичальника, оскільки після смерті ОСОБА_2 його борг частково погашався. Усі погашення за кредитом відображено у розрахунку. Таким чином, суд двічі врахував погашення за кредитом, які проведені 28 квітня 2015 року - 1,23грн., 04 травня 2015 р. - 16,17 грн., 10 жовтня 2015 року - 4895,4грн.

Відповідач правом на відзив не скористався.

В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися.

Зважаючи на вимоги частини 6 статті 128, частин 1, 2 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні .

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам закону.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 12 листопада 2007 р. між Закритим акціонерним товариством ПРИВАТБАНК , правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 7080 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок за умови сплати 3% на місяць за користування кредитними коштами.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_2 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Таким чином, між позивачем та ОСОБА_2 склалися договірні правовідносини з приводу надання, використання та повернення кредитних коштів.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позичальник ОСОБА_2 помер.

Позичальник ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_2 перед банком складала: 7078.24 грн. - заборгованість за кредитом, 195,06 грн. - заборгованість за відсотками.

З вимогою про повернення кредитної заборгованості банк за життя ОСОБА_2 до останнього не звертався.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положенням ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218, ч. 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини 1, 2 ст.1223 ЦК України).

Коло спадкоємців за законом, черговість спадкування ними визначена статтями 1258, 1261-1255 ЦК України.

В силу положень частини 1, частини 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно із вимогами ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Тобто у разі смерті боржника, відкриття та прийняття спадщини його спадкоємцями, кредитор має право вимагати від спадкоємців боржника повернення заборгованого у межах вартості спадкового майна та в межах визначених законом строків, які є преклюзивними.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

З аналізу наведених положень закону колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі предметом доказування є наявність боргових зобов`язань ОСОБА_2 перед позивачем, наявність в нього спадкоємців, факт прийняття останніми спадщини після його смерті, коло спадкоємців, наявність спадкового майна і його склад та вартість, а також дотримання кредитором визначених ст. 1281 ЦК України строків пред`явлення вимог до спадкоємцям.

З встановлених у справі обставин та досліджених доказів судом встановлено, що згідно копії спадкової справи №198/2015, заведеної Снігурівською державною нотаріальною конторою 05 червня 2015 року, спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 , який у встановлений строк звернувся до нотаріуса за прийняттям спадщини за законом.

01 лютого 2016 та 22 січня 2019 року позивач направив претензію кредитора до Снігурівської державної нотаріальної контори, в якій просив повідомити, чи заводилась спадкова справа після смерті померлого боржника, включити його кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити інформацію стосовно осіб, які подали заяву про прийняття спадщини або відмовилися від прийняття спадщини після смерті боржника, а також щодо осіб, які вже прийняли спадщину (а.с. 22).

21 березня 2019 року завідувач Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Ю.В. Коваль повідомила кредитора АТ КБ ПРИВАТБАНК , що 05 червня 2015 року відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_2 №198/2015., яка отримана банком 11 квітня 2019 року (а.с.23).

Згідно відмітки на пакеті грузовідправника, банк здав даний позов відправнику 26 березня 2020 року (а.с.38).

1 7 вересня 2019 року банк направив спадкоємцю лист-претензію з вимогою погасити борг, однак її не було виконано.

Суд першої інстанції виходячи з того, що оскільки не встановлено обставин, які б свідчили про те, що кредитор дізнався або мав дізнатися про відкриття спадщини раніше ніж у 6-ти місячний строк, який передував зверненню кредитора до нотаріуса з вимогою до спадкоємців боржника, строки, визначені частинами 2 та 3 статті 1282 ЦК України, ним не пропущено.

Також судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 211585546, сформованого 05 червня 2020 року, ОСОБА_2 мав у власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського підприємства площею 5,3623га в межах території м. Снігурівка Миколаївської області, кадастровий № 4825710100:16:000:0002.

Оскільки, відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем позичальника за кредитним договором ОСОБА_1 першої черги, прийняв спадщину, подавши відповідну заяву до нотаріальної контори, а кредитор спадкодавця у передбачені законом строки пред`явив претензію спадкоємцю, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню боргові зобов`язання спадкодавця в межах вартості успадкованого майна.

Такі висновки суду учасниками справи не оспорюються, а тому апеляційним судом не переглядаються.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду щодо розміру кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.

Так, частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості спадкодавця ОСОБА_2 , що станом на дату смерті її розмір становить: 7078,24 грн. - заборгованість за кредитом, 195,06 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 9).

Між тим, в подальшому на погашення боргу ОСОБА_2 було зараховано: 28 квітня 2015 року - 1,23 грн., 04 травня 2015 р. - 16,17 грн., 10 жовтня 2015 року - 4895,4грн. Такі відомості відображені у розрахунку заборгованості, наданому до позовної заяви (а.с. 5-9), та виписці з особового рахунку ОСОБА_2 (а.с. 47-79). Тому суд обґрунтовано дійшов висновку, що заборгованість за кредитним договором складає 2361,2 грн. (7078,24 грн.+195,06 грн. -1,23 грн. - 16,17 грн. - 4895,4грн.).

Апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди із правильністю вказаного розрахунку заборгованості, а саме - твердження про подвійне зарахуванням судом сум погашення заборгованості, які надійшли після смерті спадкодавця ОСОБА_2 спростовуються змістом як наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 5-9), так і випискою з особового рахунку ОСОБА_2 (а.с. 47-79), відповідно до яких вбачається, що позивачем проводились нарахування заборгованості за кредитним договором і після смерті позичальника (на 26 січня 2015 року залишок поточної заборгованості за наданим кредитом становив 7078,24 грн., за процентами - 195 грн., а з 28 лютого 2015 року залишок поточної заборгованості за наданим кредитом становив 6875 грн., а за процентами розмір заборгованості збільшувався і на 10 жовтня 2015 року складав 4195,36 грн. Лише після внесення 10 жовтня 205 року 4 895 грн. 40 коп. розмір заборгованості за процентами було зменшено до 186,54 грн. Таким чином, суд обрахувавши заборгованість за кредитним договором на день смерті позичальника відрахував від неї внесені згодом суми на погашення заборгованості і таким чином правильно визначив дійсний розмір заборгованості. При цьому подвійного зарахування сплачених сум не відбулося.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів в силу положень статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для його скасування.

З огляду на результати розгляду апеляційної скарги відсутні передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для перерозподілу судових витрат, а сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК залишити без задоволення, заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 20 жовтня 2020 року