Ухвала

від 19.10.2020 по справі 145/1672/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 145/1672/19

провадження № 61-14657ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Русинчука М. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Агрофірми Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області про скасування запису про державну реєстрацію права оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у вказаній справі, яка за своїм змістом не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оскільки у касаційній скарзі не зазначені конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України .

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги містять посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд констатує, що заявником не зазначено, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду, що може слугувати достатньою підставою касаційного оскарження.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Оскільки касаційна скарга за своїм змістом не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, її належить залишити без руху з наданням особі, яка подала скаргу, строку для виправлення зазначених недоліків (подання касаційної скарги, яка має відповідати вимогам наведеної норми процесуального права).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначеного недоліку касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Русинчук