Рішення

від 15.10.2020 по справі 902/666/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2020 р. Cправа № 902/666/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., при секретарі судового засідання Вознюк К.В., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОХЕЛФ" (21008, м. Вінниця, провулок Енергетичний, будинок 7-Д)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "НКТ ГРУП" (21036, м. Вінниця, вулиця Максимовича, будинок 4, офіс 519)

про стягнення 20 123, 32 грн.

Представники сторін

позивача: Саюк Б.О. - згідно ордеру серії АВ № 1005152 від 22.06.2020 р.;

відповідача: не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява від 22.06.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОХЕЛФ" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НКТ ГРУП" про стягнення 20 124, 92 грн., в тому рахунку: 19 648, 86 грн. - основний борг; 255,42 грн. - втрати від інфляції та 220,64 грн. - 3% річних.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "НКТ ГРУП" зобов`язань за Договором від 29.01.2020 року № 29/01 про надання робіт/послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів в частині проведення розрахунків за надані послуги по технічному обслуговуванню автомобіля та заміні запчастин.

Ухвалою від 08.07.2020 року відкрито провадження у справі №902/666/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 04.08.2020 року.

Ухвалою суду від 04.08.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 24.09.2020 року.

Ухвалою від 24.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/666/20 для судового розгляду по суті на 15 жовтня 2020 р.

12.10.2020 року від представника позивача надійшла заява від 12.10.2020 року про збільшення розміру позовних вимог (уточнення позовних вимог).

На визначену судом дату - 15.10.2020 року в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача на визначену судом дату в судове засідання не з`явився. Копія ухвали від 24.09.2020 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті, яка надсилалася на адресу відповідача, органом поштового зв`язку 09.10.2020 року повернута до суду із відміткою про причину повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

При неявці в судове засідання відповідача суд враховує наступне.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Також Верховний Суд у справі № 916/3188/16 зазначив, що держава в особі судових органів має забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту. Заінтересовані особи, в свою чергу, повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.

При неявці в судове засідання відповідача суд також враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 17, ч. 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу/фізичну особі-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останнього.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 24.09.2020 року про закриття провадження у справі та призначення судового засідання для розгляду справи по суті у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд звертає увагу, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010 року).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Разом з тим відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Суд акцентує увагу на тому, що провадження у справі № 902/666/20 відкрито 08.07.2020 року і при цьому усі без виключення ухвали по даній справі надсилались на адреси учасників справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

В судовому засіданні суд розглянув заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог (уточнення позовних вимог), в якій представник позивача просить стягнути з відповідача 20 123, 32 грн., з яких: 19648, 86 грн. - борг, 219,04 грн. - 3 % річних, 355, 39 грн. - інфляційні втрати.

Представник позивача в судовому засіданні не наполягав на стягненні 355, 39 грн. - інфляційних втрат, а підтримав позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат. Зменшив 3 % річних на 1 грн. 60 коп., тобто із суми 220,64 грн. до 219,04 грн. Загалом представник позивача підтримав позовні вимоги в сумі 20 123, 32 грн., з яких: 19648, 86 грн. - борг, 219,04 грн. - 3 % річних, 255, 42 грн. - інфляційні втрати.

Проаналізувавши зміст поданої представником позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог (уточнення позовних вимог), та підтримані в судовому засіданні вимоги представника позивача в сукупності зі змістом позовної заяви, суд приймає до розгляду останню та приходить до висновку, що представник позивача фактично зменшив позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних на 1 грн. 60 коп., тобто із суми 220,64 грн. до 219,04 грн.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).

За вказаних обставин, спір вирішується з урахуванням вказаної заяви, нова ціна позову складає 20 123, 32 грн., з яких: 19648, 86 грн. - боргу, 219,04 грн. - 3% річних, 255,42 грн. - індекс інфляції за період прострочення з 08.02.2020 р. до 22.06.2020 р.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29.01.2020 року між позивачем (в Договорі - "Виконавець") та відповідачем (в Договорі - "Замовник") було укладено Договір № 29/01 про надання робіт/послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

Виконавець зобов"язався виконати ремонт із заміною запчастин та технічне обслуговування (далі - "Послуги") наданого Замовником автомобіля (п.1.1. Договору).

Замовник взяв на себе зобов"язання прийняти та оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) Виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього Договору (п.1.2. Договору).

Вартість послуг погоджується сторонами щодо кожного виду послуг і вказується в наряді - замовленні, а також зазначається у актах наданих послуг, які є невід"ємною частиною цього Договору (п.2.1. Договору).

Замовник зобов"язується оплачувати Виконавцю вартість наданих послуг, які включають вартість складових частин (матеріалів), наданих Виконавцем (п.2.1. Договору.).

Підставою для оплати Замовником послуг з ремонту є підписаний Акт приймання - передачі наданих послуг і виставлений Виконацем на його підставі рахунок (п. 2.3. Договору).

Замовник здійснює оплату наданих на умовах даного Договору послуг протягом 5 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт (п. 2.4. Договору).

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за даним Договором (п. 8.1. Договору).

На виконання взятих на себе зобов"язань позивач надав відповідачу послуги по технічному обслуговуванню із заміною запасних частин та витратних матеріалів транспортного засобу відповідача, а саме: автомобіль Tayota Camry, державний номер НОМЕР_1 .

Загальна вартість наданих послуг становить 7597, 86 грн. з ПДВ. Вартість запасних частин та витратних матеріалів становить 12051, 00 грн.

Загальна сума до сплати, враховуючи вартість запасних частин, витратних матеріалів та наданих послуг складає 19648, 86 грн.

Вище вказане підтверджується актом прийому - передачі виконаних робіт № 377 від 01.02.2020 року, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками.

Позивач виставив відповідачу рахунок - фактуру № 418 від 03.02.2020 року на загальну суму 19648,86 грн.

Оплату згідно п. 2.4. Договору відповідач повинен був здійснити протягом п"яти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт.

Проте відповідач на виконання взятих на себе зобов"язань не здійснив оплату вартості запасних частин, витратних матеріалів та наданих послуг складає 19648, 86 грн.

02.06.2020 року позивач надіслав відповідачу претензію від 15.05.2020 року щодо сплати заборгованості за надані послуги в сумі 19648, 86 грн.

Проте матеріали справи не містять доказів реагування відповідача на зазначену претензію, як і не містять доказів сплати заборгованості в сумі 19648,86 грн.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 19648, 86 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд зазначає, що Акт прийому - передачі виконаних робіт, як первинний документ, що містить відомості про господарську операцію, є підтвердженням факту надання послуг.

Акт прийому-передачі виконаних робіт № 377 від 01.02.2020 року є підписаним з боку відповідача, містить печатку ТОВ "НКТ ГРУП", а відтак є підтвердженням факту приймання відповідачем наданих послуг за цим актом.

Разом з тим, станом на ухвалення рішення у даній справі, відповідач не надав доказів оплати наданих позивачем послуг за актом № 377 від 01.02.2020 року в розмірі 19648, 86 грн.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у сумі 19648,86 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 219,04 грн. - 3% річних та 255, 42 грн. - інфляційний втрат.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН" за період з 08.02.2020 року до 22.06.2020 року судом встановлено, що такий розрахунок не перевищує розрахунку суду.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційного збільшення боргу та трьох процентів річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

У зв`язку з вище викладеним, позовні вимоги щодо стягнення 219, 04 грн. - 3 % річних та 255,42 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу послуг за Договором та відсутність доказів оплати за надані послуги суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі. При цьому наявність заборгованості доведено позивачем належними та допустимими доказами та не спростовано у встановленому порядку відповідачем.

При винесенні даного рішення суд врахував висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

В силу приписів ст.129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в сумі 2102,00 грн.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3006, 71 грн. суд зазначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як слідує з матеріалів справи, 19.06.2020 року між позивачем (за Договором - "Клієнт") та адвокатським бюро "Бориса Саюка" (за Договором - "Бюро") укладено Договір № 19/06 про надання правової допомоги від 19.06.2020 (далі - "Договір").

В п. 1.1. Договору сторони домовилися, що Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту, а останній зобов"язується прийняти правову допомогу щодо надання правової інформації, консультацій, роз"яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта в будь - яких органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування, а також в судах під час здійснення в тому рахунку господарського судочинства, в інших органах, тощо з будь - яких питань.

Відповідно до п.3.1., п. 3.2. Договору гонорар є формою винагороди Адвокатського бюро за надання правової допомоги Клієнту. Гонорар обчислюється у погодинній оплаті та складає 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року, за годину роботи Адвокатського бюро.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Слід зазначити, що на обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивачем було надано Договір № 19/06 про надання правової допомоги від 19.06.2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000262 від 16.05.2018 року, ордер серії АВ № 1005152 від 22.06.2020 року на ведення справи, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 05.10.2020 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 05.10.2020 року на суму 3006, 71 грн.

Факт проведення позивачем розрахунку за надані послуги підтверджується платіжним дорученням № 13652 від 09.10.2020 року на суму 3006,71 грн.

З огляду викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача у повному обсязі в силу приписів ч.4 ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76 - 79, 91, 123, 129, 130, 231, 233, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НКТ ГРУП" (Ідентифікаційний код юридичної особи 43200348, місцезнаходження: 21036, місто Вінниця, вул. Максимовича, будинок 4, офіс 519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОХЕЛФ" (Ідентифікаційний код юридичної особи 41973270, місцезнаходження: 21008, місто Вінниця, пров. Енергетичний, будинок 7-Д) 19648, 86 грн. - основного боргу за Договором № 29/01 про надання робіт/послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів від 29 січня 2020 року, 219, 04 грн. - 3% річних, 255, 42 грн. - інфляційних втрат, 2102, 00 грн. - на відшкодування витрат, пов"язаних зі сплатою судового збору та 3006, 71 грн. - на відшкодування витрат, пов"язаних із наданням правової допомоги.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 21 жовтня 2020 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (21008, м. Вінниця, провулок Енергетичний, будинок 7-Д)

3 - відповідачу (21036, м. Вінниця, вулиця Максимовича, будинок 4, офіс 519)