Рішення

від 20.10.2020 по справі 902/285/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2020 р. Cправа № 902/285/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича ,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (вул. Метрологічна, 42, секція 42/1, м. Київ, 03143)

до : Приватного підприємства "Кургани" (с. Бандишівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24054)

про стягнення 431 708,18 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н та дати (вх. №275/20 від 24.03.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" про стягнення з Приватного підприємства "Кургани" суму заборгованості в розмірі 424 927,92 грн, та суму пені в розмірі 6780,26 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки товару №АІ-00582 від 27.02.2017 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 30.03.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/285/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 28.04.2020.

За наслідками судового засідання 28.04.2020 підготовче засідання відкладено на 28.05.2020.

12.05.2020 до суду надійшла заява б/н від 07.05.2020 за підписом представника позивача - адвоката Парчевського В.Ю. про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 28.05.2020 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 30.06.2020. Зобов`язано учасників, у строк до 24.06.2020, подати усі наявні у них докази, що стосуються предмету спору в даній справі.

24.06.2020 до суду надійшла заява № 17/06 від 17.06.2020 за підписом представника позивача - адвоката Алфьорова Г.І. з процесуальних питань, в якій представник просив долучити до матеріалів справи копії первинних документів щодо виконання Договору поставки № АІ-00582 від 27.02.2017.

24.06.2020 до суду надійшло клопотання б/н та дати (вх. номер канц. суду 01-34/5770/20 від 24.06.2020) за підписом представника позивача - адвоката Алфьорова Г.І., в якому представник просить постановити ухвалу про те, що розгляд справи не відбудеться у зв`язку з запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу COVID-19.

За наслідками судового засідання 30.06.2020 судом постановлено ухвалу, якою: задоволено заяву № 17/06 від 17.06.2020 та клопотання б/н та дати (вх. номер канц. суду 01-34/5770/20 від 24.06.2020) представника позивача. З огляду на внесення змін до розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, що набули чинності 02.02.2020, з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема представників учасників справи та працівників суду, підготовче засідання у справі відкладено на час запровадження карантину.

07.08.2020 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" б/н та дати (вх. номер канц. суду 01-48/47/20 від 07.07.2020) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства "Кургани" в межах суми позовних вимог та понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 438183,81 грн.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" про вжиття заходів забезпечення позову суд відмовив у її задоволенні, про що 08.07.2020 постановив відповідну ухвалу.

26.08.2020 до суду надійшло клопотання № б/н та дати (вх. номер канц. суду 01-34/7554/20 від 26.08.2020) за підписом представника позивача - адвоката Алфьорова Г.І., в якому представник просив продовжити розгляд справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови № 211, зокрема, продовжено карантин до 22.05.2020 із послабленням частини карантинних обмежень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" з 01.09.2020 до 31.10.2020 продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою № 211, а також вирішено про послаблення протиепідемічних заходів на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією.

31 серпня 2020 року на офіційному інформаційному порталі Міністерства охорони здоров`я розміщено відомості щодо рівня епідемічної небезпеки, який визначений рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Відповідно до даних відомостей у м. Вінниці установлено «жовтий» рівень епідемічної небезпеки.

Пунктом 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України визначено, що процесуальні строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до статті 64 Основного Закону України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого карантину.

Приписами статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищенаведені процесуальні норми та обставини, беручи до уваги послаблення протиепідемічних заходів на території Вінницької області, зважаючи на клопотання представника позивача, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд упродовж розумного строку, яке гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, ухвалою від 31.08.2020 призначив підготовче засідання на 22.09.2020.

21.09.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання скріплене електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Алфьорова Г.І. про проведення підготовчого засідання призначеного на 22.09.2020 без участі представника позивача. Означене клопотання надійшло на адресу суду 21.09.2020 засобами поштового зв`язку.

Виконавши завдання підготовчого провадження, суд, ухвалою від 22.09.2020 закрив дану стадію господарського процесу та призначив справу до розгляду по суті на 20.10.2020.

На визначену судом дату представник позивача не з`явився.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Пояснень причин неявки та доказів, визначених ухвалами суду не подав. Про розгляд справи останній повідомлений ухвалою суду від 22.09.2020, яка вручена відповідачу під розписку 01.10.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрихкодового ідентифікатору поштового відправлення 2141200001265.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

При розгляді справи суд також зважає на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 20.10.2020 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (позивач, за Договором Постачальник) та Приватним підприємством "Кургани" (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № АІ-00582. (надалі Договір)

Згідно з предметом цього Договору Постачальник, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки Покупцеві мінеральні добрива (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна кількість Товарів, що підлягають поставці, одиниця виміру, їх часткове співвідношення (асортимент) за видами, сортами, марками, визначаються за згодою Сторін у Специфікації, що додається до Договору та є його невід`ємною частиною. (п. 1.2. Договору)

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник поставляє Товар Покупцю за цінами, визначеними у специфікації до Договору.

Загальна сума цього Договору обчислюється як вартість усього Товару, поставленого Постачальником Покупцю, згідно із специфікаціями до Договору, протягом строку дії Договору. (п. 2.4. Договору)

Якість Товару, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до його якості. Підтвердженням якості Товару є сертифікат (паспорт) якості заводу-виробника. (п.п. 3.1., 3.4. Договору)

Сторони домовились, що поставка Товару може здійснюватись на умовах EXW, FCA, CPT, відповідно до Інкотермс 2010. Конкретні умови поставки Сторони щоразу визначатимуть у специфікації до Договору на відповідну партію Товару. (п. 5.1. Договору)

Товар, що є предметом поставки за цим Договором, поставляється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту повної попередньої оплати Покупцем його вартості, якщо інші строки поставки не передбачені специфікацією до Договору. (п. 5.2. Договору)

За змістом п. 7.1. Договору Покупець зобов`язаний повністю оплатити Товар до його передання Постачальником (попередня оплата), якщо інші умови оплати не передбачені специфікацією до Договору.

Відповідно до п. 7.2. Договору, Покупець повинен здійснити оплату Товару протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання специфікації, якщо інші строки оплати не передбачені специфікацією до Договору та (або) рахунком-фактурою Постачальника на відповідну партію Товару.

За прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. (п. 8.4.1. Договору)

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та дії до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ним, але не довше, ніж до 31.12.2017. Строк дії Договору буде продовжуватись на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із Сторін за 1 (один) місяць до його закінчення не виявить бажання у письмовій формі припинити дію Договору. (п.п. 12.1., 12.2. Договору)

Доказів про відмову від Договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано.

В межах Договору позивачем виставлено до оплати наступні рахунки-фактури:

№АІ-00001373 від 20.02.2019 на суму 547 200,00 грн;

№ АІ-00002978 від 28.03.2019 на суму 264 000,00 грн;

№ АІ-00004615 від 07.05.2019 на суму 160 380,00 грн;

№ АІ-00004792 від 14.05.2019 на суму 312 847,32 грн.

На виконання зобов`язань за Договором, позивачем, в період з лютого по травень 2019 поставлено відповідачу Товару на загальну суму 1 244 827,92 грн, з якого:

за видатковою накладною № АІ-00001802 від 23.02.2019 поставлено Товару на суму 182 400,00 грн;

за видатковою накладною № АІ-00001800 від 26.02.2019 поставлено Товару на суму 364 800,00 грн;

за видатковою накладною № АІ-00004812 від 05.04.2019 поставлено Товару на суму 224 400,00 грн;

за видатковою накладною № АІ-00006499 від 10.05.2019 поставлено Товару на суму 160 380,00 грн;

за видатковою накладною № АІ-00006630 від 15.05.2019 поставлено Товару на суму 156 423,96 грн;

за видатковою накладною № АІ-00006665 від 16.05.2019 поставлено Товару на суму 156 423,96 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.2 ст. 334 ЦК України до передання майна прирівнюється вручення товарно-розпорядчого документа на майно.

Досліджені судом зазначені видаткові накладні свідчать про передачу позивачем у власність відповідача вказаного у накладних поставленого товару, тобто виконання умов Договору.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, відповідач за поставлений позивачем Товар провів розрахунки на загальну суму 811 200,00 грн, а саме:

за меморіальним ордером № 766 від 22.02.2019 - 137 000,00 грн;

за меморіальним ордером № 779 від 27.02.2019 - 304 000,00 грн;

за меморіальним ордером № 780 від 28.02.2019 - 106 200,00 грн;

за платіжним дорученням № 803 від 29.03.2019 - 264 000,00 грн.

В заяві № 17/06 від 17.06.2020 з процесуальних питань позивач зазначає, що відповідач звертався до нього з листом № 79 від 14.11.2019 в якому просив зарахувати кошти в сумі 48300,00 (передоплата 8700,00 грн по рахунку №АІ-00004399 від 02.04.2019 та передоплата 39600,00 по рахунку №АІ-00002978 від 28.03.2019) в рахунок погашення заборгованості за поставлені добрива за Договором по рахунку № АІ-00004615 від 07.05.2019. З врахуванням вказаного листа позивачем проведено коригування в розрахунках, яке відображено в акті звірки взаємних розрахунків за період січень 2019р. - лютий 2020р.

З огляду на наведене суд вважає за необхідне зазначити, що акт звірки є документом, за яким звіряють бухгалтерський облік операцій, він не є за своєю правовою природою первинним документом та сам по собі не породжує будь-яких прав та обов`язків сторін (така позиція викладена зокрема, у постановах КГС у складі ВС від 27.08.2018 у справі №916/43/18 та від 05.03.2019 у справі №910/1389/18).

Тобто, акт звірки розрахунків має інформаційний характер та має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Таким чином, за відсутності належних первинних бухгалтерських документів, посилання позивача на вищезазначений акт звірки взаєморозрахунків не можуть бути прийняті до уваги судом.

Тоді як матеріали справи не містять первинних документів на підтвердження наведених доводів позивача.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджено поставку позивачем згідно Договору Товару відповідачу на загальну 1 244 827,92 грн, тоді як відповідач оплатив отриманий Товар в сумі 811 200,00 грн, несплачена сума складає 433 627,92 грн. При цьому, позивачем заявлено до стягнення 424 927,92 грн.

Згідно з приписами частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з положень наведеної норми, суд розглядає справу в межах заявленої позивачем вимоги.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт отримання відповідачем від позивача Товару за Договором на загальну суму 1 244 827,92 грн підтверджується наявними у справі видатковими накладними, а факт оплати відповідачем в сумі 811 200,00 грн. - платіжними документами.

20.02.2020 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 1 від 19.02.2020, в якій просив сплатити заборгованість в розмірі 424 927,92 грн, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

При цьому суд зважає, що відповідач не подав відзиву на позов та докази, які б підтверджували здійснення ним повної оплати за Товар за Договором.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що основний борг в сумі 424 927,92 грн позивачем доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 6 780,26 грн пені за період з 20.02.2020 по 13.03.2020.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Відповідно до п. 8.4.1. Договору, за прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем наведено розрахунок пені за прострочення здійснення оплати за поставлений Товар за Договором в розмірі 424 927,00 за період з 20.02.2020 по 13.03.2020.

Детально дослідивши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив наявність помилок при визначенні періодів нарахування.

Зокрема, при здійсненні розрахунку позивачем не враховано приписи ч.6 ст. 232 ГК України та проведено нарахування за неоплаченими накладними визначивши початок прострочення 20.02.2020, тоді як виходячи з умов п. 7.2. Договору, за яким Покупець зобов`язався здійснити оплату Товару протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання специфікації, якщо інші строки не передбачені специфікацією до Договору та (або) рахунком-фактурою Постачальника на відповідну партію Товару.

За таких обставин, нарахування пені має здійснюватись за кожною специфікацією окремо, виходячи з дати її підписання, відповідної суми, з врахуванням положень п. 7.2. Договору і ч. 6 ст. 232 ГК України та виходячи з проведення оплати за товар відповідачем.

З огляду на те, що період, визначений позивачем в розрахунку пені, виходить за межі періоду встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги про стягнення пені в розмірі 6 780,26 грн за період з 20.02.2020 по 13.03.2020.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з мотивів наведених вище.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Кургани" (с. Бандишівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24054, код ЄДРПОУ 33958956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (вул. Метрологічна, 42, секція 42/1, м. Київ, 03143, код ЄДРПОУ 35917124) 424 927 грн 92 коп. - основного боргу та 6 373 грн 92 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 21 жовтня 2020 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Метрологічна, 42, секція 42/1, м. Київ, 03143)

3 - відповідачу (с. Бандишівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24054)