Рішення

від 15.10.2020 по справі 902/516/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2020 р. Cправа № 902/516/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., при секретарі судового засідання Вознюк К.В., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрмія" (вул. Лісова, 15, с.Пріски, Радивилівський район, Рівненська область, 35550)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІНА 2014" (вул. Мури (П. Осипенко), буд. 9, оф. 206, м. Вінниця, 21050)

про стягнення 201264,26 грн

Представники сторін

позивача: Коретнюк В.О. - діє на підставі ордеру серія РН №853008 від 22.05.2020 (в режимі відеоконференції).

відповідача: не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

19.05.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрмія" до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №299 від 14.05.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІНА 2014" про стягнення з останнього 201264,26 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №5 від 29.01.2019 в частині проведення розрахунків за отриманий товар та на неналежне виконання відповідачем зобов`язань взятих в договорі переведення боргу № 1 від 01.06.2019.

Ухвалою від 22.05.2020 відкрито провадження у справі №902/516/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 07.07.2020у.

Враховуючи неявку представників сторін та невиконання ними вимог ухвали суду, ухвалою від 07.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 30.07.2020.

Ухвалою суду від 30.07.2020 відкладено підготовче засідання до 24.09.2020.

24.09.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 15.10.2020.

15.10.2020 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Відповідач правом участі в судовому засіданні свого представника не скористався, відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та в установленому законом порядку, конверти з ухвалами суду повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 № 404-0-2-14/8.1 Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи" повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями «місцезнаходження юридичної особи» і не містять визначень щодо «фактичної» чи «юридичної» адреси юридичної особи . Законом України від 3 березня 2005 року №2452 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України «Про господарські товариства» , відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах . Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

15.10.2020 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрмія" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРІНА 2014" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 05.

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставляти товар, а Покупець приймає товар згідно зі специфікацією й оплачує їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації. В накладних вказується найменування товару його кількість, асортимент і ціна, не більша, ніж у специфікації. Специфікації є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 1.2. Договору поставки передбачено, що загальна сума Договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного Договору згідно з накладними.

Згідно з пунктом 2.1. Договору поставки, Покупець проводить оплату за товар протягом семи банківських днів.

На виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрмія" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "КАРІНА 2014" товар на загальну суму 246612,60 гри, а саме: по видатковій накладній №20040 від 02.02.2019 Покупцю було поставлено товар на суму 53597,70 грн, по видатковій накладній №20404 від 12.02.2019 на суму 54054 грн, по видатковій накладній №20561 від 15.02.2019 на суму 48929,40 грн та видатковій накладній №30038 від 01.03.2019 на суму 33148,44 грн.

Як слідує з наданих позивачем письмових пояснень по справі, за отриманий товар Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРІНА 2014" розрахувалося в неповному обсязі на суму 100000,00 грн.

Сума заборгованості за Договором поставки становить 146612,60 гри.

Окрім того відповідно до договору переведення боргу № 1 від 01.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРІНА 2014" (Новий боржник) прийняло на себе виконання зобов`язань по здійсненню оплати за поставлений товар за Договором поставки № 106 від 17.11.2017 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрмія" (Кредитор) в сумі 54651,66 грн.

Зокрема за договором поставки № 106 від 17.11.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрмія" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "СТАФФ+" товар на суму 77054,58 грн, що підтверджується видатковою накладною №120362 від 11.12.2018. Оплату за поставлений товар відповідачем проведено в неповному обсязі, що підтверджується Договором переведення боргу № 1 від 01.06.2019.

Отже, загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІНА 2014" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрмія" становить 201264,26 грн основної заборгованості, за примусовим стягненням якої останнє звернулося з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

В силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по його прийняттю за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов`язання перед позивачем як постачальником по оплаті отриманого товару.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

За правилом ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 520 Цивільного кодексу України боржиик у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. якщо інше не передбачено законом..

Враховуючи наведені вище приписи законодавства щодо умов поставки товару та заміни боржника, визначений Договором поставки товару порядок проведення розрахунків за нього, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 201264,26 грн боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву на позовну заяву та доказів в спростування позовних вимог.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 129 ГПК України, а саме покладенням на відповідача обов`язку відшкодувати позивачу всі витрати по сплаті судового збору за подання позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 130, 231, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІНА 2014" (адреса: вул. Мури (П. Осипенко), буд. 9, оф. 206, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 39285572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрмія" (адреса: вул. Лісова, 15, с.Пріски, Радивилівський район, Рівненська область, 35550; код ЄДРПОУ 33246737) 201264,26 основного боргу, 3018,97 грн на відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення згідно переліку.

Повне рішення складено 21 жовтня 2020 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Лісова, 15, с. Пріски, Радивилівський район, Рівненська область, 35550)

3 - відповідачу (вул. Мури (П.Осипенко), буд. 9, оф. 206, м. Вінниця, 21050)