Рішення

від 21.10.2020 по справі 903/657/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 жовтня 2020 року Справа № 903/657/20

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/657/20 за позовом Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України до Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська аграрна компанія про стягнення 129685,26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

04.09.2020 Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України надіслало на адресу суду позов Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська аграрна компанія про стягнення 129685,26 грн. заборгованості, в т.ч.: 105126,77 грн. основного боргу, 13092,78 грн. пені, 2493,36 грн. 3% річних, 1613,48 грн. інфляційних втрат та 7358,87 грн. штрафу.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору складського зберігання зерна №9-3Б/2019 від 15.07.2019.

Ухвалою суду від 09.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ухвалу суду отримав 15.09.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4486000016203.

Строк для подання відзиву - до 30.09.2020 включно.

Товариство з обмеженою відповідальністю Волинська аграрна компанія 30.09.2020 надіслало на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач вважає вимоги необґрунтованими, незаконними та такими, що не відповідають дійсності. Зазначає, що згідно з бухгалтерськими документами ТОВ Волинська аграрна компанія за договором складського зберігання №9-ЗБ/2019 від 15.07.2019 має заборгованість, яка станом на 02.09.2020, була визначена згідно акту взаєморозрахунків у сумі 101363,09 грн., а не 105126,77 грн. Вказує, що відповідач не може здійснити оплату за надані послуги за договором №9-ЗБ/2019 від 15.07.2019, оскільки банки, що обслуговують рахунки відмовляються проводити оплати за старими банківськими реквізитами, посилаючись на Постанову НБУ та змінами до неї від 26.09.2019.

Доводить, що ТОВ Волинська аграрна компанія зверталось письмово до Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України з проханням надати нові банківські реквізити (IBAN) будь-якими засобами зв`язку та/або із зазначенням правильних банківських реквізитів для подальшої оплати за надані послуги. Зазначає, що позивач не надав ТОВ Волинська аграрна компанія правильні ІВАN банківські реквізити для оплати.

Просить суд при вирішенні спору, прийняти суд до уваги, що недоплата послуг є небезпідставною, та відповідачем вживались заходи для усунення несвоєчасної сплати, а позивачем не доведено повне виконання своїх зобов`язань та не надано докази завдання матеріальних збитків, а тому штрафні санкції у одночасному застосування штрафу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних є значним ступенем покладення відповідальності на відповідача.

Позивачу було запропоновано подати відповідь на відзив протягом 3-х календарних днів з дня отримання відзиву. Відзив позивач отримав 06.10.2020, а отже строк для подання відповіді на відзив - до 09.10.2020 включно.

Відповідь на відзив позивача на адресу суду не надходила.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2019 між Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі - Позивач, Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю Волинська аграрна компанія (далі - ТОВ Волинська аграрна компанія , Відповідач, Поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 9-ЗБ/2019 (далі- договір, а.с.19-40).

Відповідно до 1.1. договору, поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених договором.

Кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються зерновим складом поклажодавцю відповідно до умов договору.

Згідно з п. 3.3 Договору Поклажодавець зобов`язаний своєчасно розраховуватись за надані йому послуги з приймання, оформлення, доробки, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг, пов`язаних із зберіганням зерна.

Пунктом 9.4 Договору сторони узгодили, що Поклажодавець сплачує вартість послуг Зернового складу, пов`язаних з прийманням, очищенням, знезараженням та сушінням зерна при переданні такого зерна на зберігання з моменту видачі складського документу на таке зерно, а також сплачує вартість послуг Зернового складу по зберіганню зерна щомісячно, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги.

Згідно з п. 9.5 Договору зерновий склад може виставляти рахунки на оплату наданих послуг. Відсутність рахунку Зернового складу на дату оплати, визначену згідно цього Договору, не звільняє Поклажодавця від обов`язків по оплаті вартості послуг Зернового складу.

Відповідно до п. 9.7 Договору сторони укладають і підписують акт приймання-передачі наданих послуг до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем в якому були надані послуги. У випадку не підписання Поклажодавцем Акту приймання- передачі наданих послуг та ненадання мотивованої відмови від його підписання протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання, Акт приймання-передачі наданих Послуг вважається підписаним, а Послуги, зазначені у Акті - прийнятими без зауважень Поклажодавцем та підлягають оплаті в повному обсязі.

Згідно п. 11.3. договору сторони обумовили, що у разі порушення термінів оплати, зерновий склад має право нарахувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів поклажодавець додатково сплачує зерновому складу штраф у розмірі 7% від вказаного платежу.

Строк зберігання зерна - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку, повернення зерна усіх зернових, олійних (крім насіння ріпаку) та зернових культур поклажодавцю відбувається не пізніше 31.05.2020 (п.12.1 договору).

Відповідно до п.16.1 договору, договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.05.2020, а в частині розрахунків до повного виконання.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору Відповідач передав на зберігання на Зерновий склад:

• пшеницю 4 класу 2019 у кількості 72220 кг, що підтверджується складською квитанцією №11 від 28.08.2019 (а.с.42) ;

• кукурудзу 3 класу 2019 у кількості 99000 кг, що підтверджується складською квитанцією № 21 від 30.10.2019 (а.с.43);

• кукурудзу 3 класу 2019 у кількості 870 кг, що підтверджується складською квитанцією №36 від 30.11.2019 (а.с.44).

Як слідує з матеріалів справи, 03.08.2020 та 04.08.2020 позивач направив відповідачу акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №64 від 31.07.2019, №94 від 31.08.2019, №101 від 30.09.2019, №127 від 31.10.2019, №149 від 30.11.2019, №171 від 31.12.2019, №7 від 31.01.2020, №14 від 29.02.2020, №21 від 31.03.2020, №28 від 30.04.2020, №31 від 31.05.2020, №37 від 30.06.2020 (а.с.45-56), що підтверджується описом вкладення від 03.08.2020, від 04.08.2020, накладною №4470101476368, №4470101476619 (а.с.57-60).

Згідно витягу щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" відповідач вищезазначені акти отримав 06.08.2020.

Однак, відповідачем були підписані лише два акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме акт №28 від 30.04.2020, №31 від 31.05.2020. Інші направлені Відповідачу акти Відповідач не підписав, і вмотивованої відмови від їх підписання не надав.

Підписання замовником актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.

За змістом пунктів 2.1-2.4 цього Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно з п.9.7 Договору, у випадку не підписання Поклажодавцем Акту приймання- передачі наданих послуг та ненадання мотивованої відмови від його підписання протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання, Акт приймання-передачі наданих Послуг вважається підписаним, а Послуги, зазначені у Акті - прийнятими без зауважень Поклажодавцем та підлягають оплаті в повному обсязі.

У разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту, визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 ЦК України) (постанова від 26.04.2018 у справі № 913/1397/16 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду)

Така позиція зазначається також і у постанові від 12.08.2019 у справі № 905/2353/17, де Верховним судом зазначається, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обгрунтованими. Отже, дійсність акта презюмується навіть у випадку підписання його однією стороною, у випадку відмови його підписання другою стороною.

Таким чином, Зерновим складом були надані послуги на загальну суму 105126,77 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №64 від 31.07.2019, №94 від 31.08.2019, №101 від 30.09.2019, №127 від 31.10.2019, №149 від 30.11.2019, №171 від 31.12.2019, №7 від 31.01.2020, №14 від 29.02.2020, №21 від 31.03.2020, №28 від 30.04.2020, №31 від 31.05.2020, №37 від 30.06.2020 (а.с.45-56).

З матеріалів справи слідує, що позивач 11.12.2019 надіслав на адресу відповідача лист-вимогу від 03.12.2019 №260 (а.с.61-63), в якому просив відповідача в строк до 31.12.2019 перерахувати на поточний рахунок Філії АТ ДПЗКУ Володимир-Волинський КХП (код ЄДРПОУ 39027936, міжнародний банківський рахунок системи IBAN - НОМЕР_1 в ПАТ АТ Укргазбанк ) заборгованість в розмірі 104635,77 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною №4470101368131 (а.с.64-65).

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору відповідачем, а саме не здійснення розрахунку за надані послуги, у Поклажодавця виникла заборгованість перед Позивачем (Зерновим складом) у розмірі 105126,77 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаними Зерновим складом.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 294 ГК України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За договором складського зберігання товарний склад (зберігач) зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Вважається, що письмова форма договору додержана, якщо його укладення та прийняття товару на склад посвідчені складськими документами.

За приписами ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво (ст. 961 ЦК України).

Відповідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцю річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, як слідує із матеріалів справи, згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем було нараховано відповідачу 13092,78 грн. пені, 2493,36 грн. 3% річних, 1613,48 грн. інфляційних втрат та 7358,87 грн. штрафу (а.с.7а-15).

Водночас, як вбачається з п. 9.7 Договору у випадку не підписання Поклажодавцем Акту приймання- передачі наданих послуг та ненадання мотивованої відмови від його підписання протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання, Акт приймання-передачі наданих Послуг вважається підписаним, а Послуги, зазначені у Акті - прийнятими без зауважень Поклажодавцем та підлягають оплаті в повному обсязі.

Оскільки, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №64 від 31.07.2019, №94 від 31.08.2019, №101 від 30.09.2019, №127 від 31.10.2019, №149 від 30.11.2019, №171 від 31.12.2019, №7 від 31.01.2020, №14 від 29.02.2020, №21 від 31.03.2020, №28 від 30.04.2020, №31 від 31.05.2020, №37 від 30.06.2020 були отримані відповідачем - 06.08.2020, а отже строк для оплати відповідно до п.9.7 договору становить до 13.08.2020 включно.

Отже, період нарахування штрафних санкцій за договором складського зберігання від 15.07.2019 №9-3Б/2019 повинен починатися з 14.08.2020.

Враховуючи вищевикладене, в нарахуванні 13092,78 грн. пені, 2493,36 грн. 3% річних, 1613,48 грн. інфляційних втрат та 7358,87 грн. штрафу слід відмовити як безпідставно заявлених, оскільки заявлені до 14.08.2020.

Щодо доводів відповідача, про те, що за бухгалтерськими документами ТОВ Волинська аграрна компанія за договором складського зберігання №9-ЗБ/2019 від 15.07.2019 має заборгованість, яка станом на 02.09.2020, була визначена згідно акту взаєморозрахунків у сумі 101363,09 грн., а не 105 126,77 грн. спростовуюся матеріалами справи, а саме актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №64 від 31.07.2019, №94 від 31.08.2019, №101 від 30.09.2019, №127 від 31.10.2019, №149 від 30.11.2019, №171 від 31.12.2019, №7 від 31.01.2020, №14 від 29.02.2020, №21 від 31.03.2020, №28 від 30.04.2020, №31 від 31.05.2020, №37 від 30.06.2020 (а.с.45-56) на суму 105126,77 грн., які були отримані відповідачем.

Відповідач доводить, що відповідно до Постанови Правління НБУ №162 від 28.12.2018, щодо впровадження та використання міжнародного номеру банківського рахунку (IBAN) в Україні, з 05.08.2019 внесені зміни у платіжні реквізити підприємств, а у договорі складського зберігання №9-ЗБ/2019 від 15.07.2019 не зазначені відповідні реквізити філії Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Володимир-Волинський Комбінат Хлібопродукт , а в надісланих актах здачі-приймання робіт також містяться старі реквізити, (позивачем було надіслано акт задачі - приймання робіт №127 від 31.10.2019 та №149 від 31.11.2019 містяться старі реквізити, а в акті звірки взаєморозрахунків взагалі не зазначено реквізитів), тому ТОВ Волинська аграрна компанія не може здійснити оплату за надані послуги за договором №9-ЗБ/2019 від 15.07.2019, оскільки банки що обслуговують рахунки відмовляються проводити оплати на старими банківськими реквізитами, посилаючись на вищезгадану Постанову НБУ та змінами до неї від 26.09.2019.

Доводить, що ТОВ Волинська аграрна компанія зверталось письмово до Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України з проханням надати нові банківські реквізити (IBAN, що мають починатись UA та містить 28 цифр відповідно до Постанови НБУ №162 від 28.12.2018 з усіма змінами та доповненнями) будь-якими засобами зв`язку та/або із зазначенням правильних банківських реквізитів для подальшої оплати за надані послуги. Проте, незважаючи на звернення до філією Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Володимир-Волинський Комбінат Хлібопродукт листом №108 від 20.12.2019, останнє до цього часу не надало ТОВ Волинська аграрна компанія правильні IBAN банківські реквізити для оплати.

Вищезазначені доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, а саме листом-вимогою від 03.12.2019 №260 від 03.12.2019 позивача (а.с.61-63), в якому останній повідомив відповідача про поточний рахунок Філії АТ ДПЗКУ Володимир-Волинський КХП (код ЄДРПОУ 39027936, міжнародний банківський рахунок системи IBAN - НОМЕР_1 в ПАТ АТ Укргазбанк ), що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною №4470101368131 (а.с.64-65).

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором складського зберігання зерна №9-ЗБ/2019 від 15.07.2019 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 105126,77 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 1703,94 грн. (105126,77 грн. х 2102,00 грн. / 129685,26 грн.) відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська аграрна компанія (вул. Шкільна, будинок 21, село Озеряни, Турійський район, Волинська область, 44860, код ЄДРПОУ 39516106) на користь Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 37243279) 105126,77 грн. заборгованості (сто п`ять тисяч сто двадцять шість гривень сімдесят сім копійок) та 1703,94 грн. (одна тисяча сімсот три гривні дев`яносто чотири копійки) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар