Рішення

від 20.10.2020 по справі 910/6757/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.10.2020Справа № 910/6757/20

За позовомБережанської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2" простягнення 59338,60 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Бережанська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2" 59338,60 грн, з яких: 33390,52 грн заборгованості з орендної плати, 11755,11 грн пені, 3007,32 грн 3% відсотків річних, 11185,65 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди землі від 23.10.2009 в частині сплати орендної плати за період з 22.10.2016 по 23.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/6757/20; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19); у порядку ст.81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Головного управління ДПС у м.Києві (04116, м.Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19) відомості про нарахування та сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія-2" (ідентифікаційний код 31130702) плати за землю (орендної плати) за період з 22.10.2016 по 23.10.2019 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6120410100:03:001:0110; у порядку ст.81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Бережанської державної податкової інспекції Козівського управління Головного управління ДПС у Тернопільській області (47501, м.Бережани, вул.Шевченка, 15) відомості про нарахування та сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія-2" (ідентифікаційний код 31130702) плати за землю (орендної плати) за період з 22.10.2016 по 23.10.2019 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6120410100:03:001:0110.

22.06.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від Головного управління ДПС у м.Києві надійшла відповідь на запит суду, в якій повідомлено про відсутність у ГУ ДПС у м.Києві інформації щодо сплати відповідачем плати за землю (орендної плати) за період 2016-2019 років, а податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) на 2016-2019 років Товариство з обмеженою відповідальністю "Надія-2" до ГУ ДПС у м.Києві не подавало.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у порядку ст.81 Господарського процесуального кодексу України повторно витребувано у Бережанської державної податкової інспекції Козівського управління Головного управління ДПС у Тернопільській області (47501, м.Бережани, вул.Шевченка, 15) відомості про нарахування та сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія-2" (ідентифікаційний код 31130702) плати за землю (орендної плати) за період з 22.10.2016 по 23.10.2019 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6120410100:03:001:0110.

04.09.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від Головного Бережанської державної податкової інспекції Козівського управління Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшла відповідь на запит суду, в якій повідомлено про існування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2" боргу зі сплати орендної плати за землю починаючи з серпня 2016 року, а за 2017 рік відповідач податкової звітності не подавав.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду у справі №910/6757/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04655, місто Київ, вул.Новокостянтинівська, будинок 4-А.

Однак, конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" свідчить, що рішення не вручено з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Крім того відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.05.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", за змістом якого процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п.4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Відтак, строк для подання відзиву на позов у даній справі сплив 07.08.2020.

Однак, відзиву на позов відповідачем не подано.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Бережанської міської ради від 02.07.2009 №812 Товариству з обмеженою відповідальністю "Надія-2" надано в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 0,95 га для розробки глиняного кар`єру в с.Рай (урочище "Горб") за рахунок земель не наданих у власність чи постійне користування в межах с.Рай на території Бережанської міської ради, орендна плата встановлено у розмірі 4% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

23.10.2009 між Бережанською міською радою (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія-2" (орендар, відповідач) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Бережанському реєстраційному відділі Тернопільської регіональній філії центру Державного земельного кадастру 23.10.2009 за №666 (договір).

За умовами договору орендодавець на підставі рішення сесії Бережанської міської ради від 2 липня 2009 року №812 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розробки глиняного кар`єру в с.Рай (урочище "Горб") на території Бережанської міської ради Бережанського району, Тернопільської області (п.1).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,95 га для розробки глиняного кар`єру. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - відсутні. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 146395,00 грн (п.п.2, 3, 5 договору).

Договір укладено терміном на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).

Орендна плата вноситься орендарем 4% від нормативної грошової оцінки і становить 5855,80 грн в рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься в такі строки щоквартально за наступний квартал. Сплата орендної плати підтверджується відповідними документами. Розмір орендної плати переглядається раз в рік у випадку: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених договором. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня (п.п.13, 14 договору).

Земельна ділянка передається в оренду для розробки глиняного кар`єру площею - 0,95 га. Цільове призначення земельної ділянки для розробки глиняного кар`єру (код згідно з УКЦВЗ - 1.10.1 - добувної промисловості (п.п.15, 16 договору).

За змістом п.32 договору орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (п.35 договору).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.40 договору).

13.06.2019 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості зі сплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 6120410100:03:001:0110.

Рішенням Бережанської міської ради від 15.11.2019 №1521 "Про припинення оренди земельної ділянки" припинено дію договору оренди земельної ділянки від 23.10.2009, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія-2" площею 0,9500 га, кадастровий номер 6120410100:03:001:0110 для розробки глиняного кар`єру в с.Рай (урочище "Горб") на території Бережанської міської ради у зв`язку із закінченням строку дії договору та наявністю заборгованості зі сплати орендної плати.

Відповідно до витягу №622 від 26.08.20019 з Державного земельного кадастру про грошову оцінку земельної ділянки, зробленого Управлінням Держкомзему у Бережанському районі Головного управління Держкомзему у Тернопільській області, грошова оцінка 1 кв.м земель промисловості в межах с.Рай на території Бережанської міської ради становить 15,41 грн.

Тобто, станом на дату укладення відповідного правочину між сторонами нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 146395,00 (15,41 грн * 0,95 га), а річна орендна плата - 5855,80 грн (146395,00 грн* 4 %).

Щорічно плата за користування земельною ділянкою у зв`язку із щорічною індексацією грошової оцінки землі уточнювалась на коефіцієнт індексу інфляції (2010 - 1,0, 2011 - 1,0, 2012 - 1,0, 2013 - 1,0, 2014 - 1,249, 2015 рік - 1,433, 2016 рік - 1,06).

За спірний період з 22.10.2016 по 23.10.2019 позивачем, як орендодавцем було нараховано до сплати орендарю 33390,52 грн орендної плати.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати орендних платежів за договором оренди землі від 23.10.2009, у зв`язку з чим Бережанською міською радою заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір оренди землі від 23.10.2009 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Отже укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Частинами 1, 2 та 3 ст.21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 1 ст.96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось судом, 23.10.2009 між Бережанською міською радою як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія-2" як орендарем укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Бережанському реєстраційному відділі Тернопільської регіональній філії центру Державного земельного кадастру 23.10.2009 за №666 за умовами якого орендодавець на підставі рішення сесії Бережанської міської ради від 2 липня 2009 року №812 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розробки глиняного кар`єру в с.Рай (урочище "Горб") на території Бережанської міської ради Бережанського району, Тернопільської області, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,95 га для розробки глиняного кар`єру, нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 146395,00 грн, договір укладено терміном на 10 років.

Згідно умов означеного правочину, орендна плата вноситься орендарем 4% від нормативної грошової оцінки і становить 5855,80 грн в рік, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, орендна плата вноситься в такі строки - щоквартально за наступний квартал, розмір орендної плати переглядається раз в рік у випадку: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених договором.

Судом встановлено, що відповідно до витягу №622 від 26.08.20019 з Державного земельного кадастру про грошову оцінку земельної ділянки, зробленого Управлінням Держкомзему у Бережанському районі Головного управління Держкомзему у Тернопільській області, грошова оцінка 1 кв.м земель промисловості в межах с.Рай на території Бережанської міської ради становить 15,41 грн.

Станом на дату укладення відповідного правочину між сторонами нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 146395,00 (15,41 грн * 0,95 га), а річна орендна плата - 5855,80 грн (146395,00 грн* 4 %).

Щорічно плата за користування земельною ділянкою у зв`язку із щорічною індексацією грошової оцінки землі уточнювалась на коефіцієнт індексу інфляції (2010 - 1,0, 2011 - 1,0, 2012 - 1,0, 2013 - 1,0, 2014 - 1,249, 2015 рік - 1,433, 2016 рік - 1,06).

Отже за спірний період з 22.10.2016 по 23.10.2019 позивачем, як орендодавцем було нараховано до сплати орендарю 33390,52 грн орендної плати.

Проте, в порушення взятих на себе договірних зобов`язань, відповідач за вказаний період користування земельною ділянкою не оплатив.

Таким чином у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 33390,52 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення 33390,52 грн заборгованості за договором є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 11755,11 грн за загальний період прострочки з 23.10.2018 по 23.10.2019 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом п.14 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня.

Тобто з наведених положень укладеного між сторонами договору не вбачається погодження між контрагентами розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у випадку прострочення оплати орендної плати за земельну ділянку, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині не визнаються судом обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" обмежують розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, а не визначають її розмір.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% відсотків річних на суму 3007,32 грн та 11185,65 грн інфляційних втрат за період з 23.10.2016 по 23.10.2019 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, за висновками суду, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати орендної плати за земельну ділянку, у останнього виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до приписів ст.625 Цивільного кодексу України.

В той же час, суд зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати нараховуються у період часу, перебіг якого починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, окремо за кожен період з урахуванням умов договору щодо здійснення оплати.

Однак за висновками суду, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є таким, що здійснений без урахування наведених вище норм чинного законодавства України, оскільки позивачем здійснено обчислення 3% річних та інфляційних втрат від загальної суми боргу, яка виникла станом на 23.10.2019 за період нарахування з 22.10.2016 по 23.10.2019, без урахування конкретних сум заборгованості за періоди, визначені з урахуванням строку оплати за договором.

Суд зауважує, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення 3% річних та інфляційних втрат шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем до стягнення сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

Отже, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані позивачем від загальної суми боргу у розмірі 33390,52 грн, яка виникла станом на 23.10.2019 у період нарахування з 22.10.2016 по 23.10.2019 є неправомірним та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Бережанської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2" підлягають задоволенню частково.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2" (04655, місто Київ, вул.Новокостянтинівська, будинок 4-А, ідентифікаційний код 31130702) на користь Бережанської міської ради (47500, Тернопільська обл., місто Бережани(пн), вул.Банкова, будинок 3, ідентифікаційний код 04058491) основну заборгованість в сумі 33390 (тридцять три тисячі триста дев`яносто) грн 52 коп. та судовий збір у розмірі 1182 (одна тисяча сто вісімдесят дві) грн 82 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова