Рішення

від 20.10.2020 по справі 910/1272/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.10.2020Справа № 910/1272/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТТ+"

про стягнення 347 008, 46 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Дідик С.О. за довіреністю № 318/Д від 11.01.2020;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТТ+" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 560 від 16.08.2017 у загальному розмірі 411 008, 46 грн., з яких: 247 246, 68 грн. - заборгованість за поставлений товар, 110 029, 82 грн. - пеня, 18 292, 53 грн. - 3% річних, 35 439, 43 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

18.02.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/1272/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 24.03.2020 року.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями), установлено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на усій території України карантин.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою від 19.03.2020 господарський суд міста Києва повідомив учасників справи про те, що підготовче засідання, призначене на 24.03.2020 року, не відбудеться та зазначив, що про дату і час підготовчого засідання учасників справи буде повідомлено додатково.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено строк дії карантину до 22 травня 2020 року.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 114 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

З огляду на вищевикладене, з метою дотримання принципу розумності строку розгляду справ, збереження принципу доступу до правосуддя та забезпечення стабільного здійснення судочинства, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2020 року підготовче судове засідання у справі № 910/1272/20 було призначено на 02.06.2020 року.

02.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача № 44/юр від 29.05.2020 про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній у зв`язку з частковим погашенням відповідачем спірної заборгованості на суму 64 000, 00 грн. просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 183 246, 68 грн., 110 029, 82 грн. пені, 18 292, 53 грн. 3% річних та 35 439, 43 грн. інфляційних втрат.

У підготовчому засіданні 02.06.2020 року судом прийнято до розгляду вищевказану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції означеної заяви, відповідно має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2020 підготовче засідання відкладено на 07.07.2020 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2020 підготовче засідання відкладено на 04.08.2020 року.

31.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача № 63/юр від 30.07.2020, в якому останній просив суд проводити підготовче судове засідання 04.08.2020 року без участі уповноваженого представника Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель", закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/1272/20 до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні 04.08.2020 року з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін у даній справі, забезпечення сторонам можливості надати всі необхідні докази, заяви та клопотання на їх розсуд, судом, з урахуванням положень статей 177, 182 Господарського процесуального кодексу України, постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2020 закрито підготовче провадження у справі № 910/1272/20 та призначено її до судового розгляду по суті на 22.09.2020 року.

У судовому засіданні 22.09.2020 року представником позивача було надано суду підписаний уповноваженими представниками сторін акт звірки взаєморозрахунків за спірним договором.

У судовому засіданні 22.09.2020 року оголошувалася перерва до 20.10.2020 року.

16.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача № 74/юр від 15.10.2020, в якій останній у зв`язку з частковим погашенням відповідачем спірної заборгованості на суму 90 000, 00 грн. просив суд закрити провадження у справі № 910/1272/20 в частині вимог про стягнення з відповідача вищевказаної суми основного боргу та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТТ+" 93 246, 68 грн. заборгованість за поставлений товар, 110 029, 82 грн. пені, 18 292, 53 грн. 3% річних та 35 439, 43 грн. інфляційних втрат. Крім того, у наведеній заяві позивач на підставі частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України просив стягнути з відповідача понесені Публічним акціонерним товариством "Одеський кабельний завод "Одескабель" витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 165, 13 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 20.10.2020 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 44/юр від 29.05.2020 та заяви № 74/юр від 15.10.2020, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 20.10.2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 20.10.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2017 року між позивачем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТ Технолождис +", правонаступником якого є відповідач (покупець), було укладено договір купівлі-продажу № 560 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити волоконно-оптичний кабель за номенклатурою, кількістю і за цінами, вказаними у специфікаціях, які є додатками до даного Договору.

Наведений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 2.2 Договору товар поставляється партіями, загальна кількість товару, що постачається у кожній партії, визначається у специфікаціях, які є додатками до даного Договору.

За умовами пункту 4.2 цієї угоди право власності, ризик загибелі або пошкодження товару переходить від продавця до покупця відповідно до погоджених сторонами умов поставки згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010 року.

Відповідно до пункту 5.2 Договору покупець здійснює оплату поставленої за додатками до Договору партії товару наступним чином: 30 % - передоплата, решта 70 % - протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження, якщо інше не обумовлено в додатках до даного Договору.

Ціна на кожен вид та кількість товару, що постачається, визначаються у додатках до даного Договору.

Згідно з пунктом 8.4 наведеного правочину останній вступає в силу негайно після його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року з можливістю продовження строку його дії за погодженням сторін.

Судом також встановлено, що 07.09.2017 року та 10.10.2017 року між сторонами були підписані додаткові угоди № 1 та № 2 до Договору, якими до вказаного правочину внесено зміни в частині найменування та реквізитів покупця.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач згідно з накладними № 15199 від 29.11.2018 на суму 988 808,64 грн. та № 16116 від 17.12.2018 на суму 68 438,04 грн. поставив відповідачу погоджений між сторонами товар на загальну суму 1 057 246,68 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем своїх зобов`язань за Договором.

Проте, в порушення вищевказаних умов Договору відповідач (на час подання позовної заяви у даній справі) отриманий товар оплатив лише частково, перерахувавши позивачу 810 000,00 грн. та заборгувавши таким чином останньому 247 246,68 грн. Факт наявності заборгованості відповідача за Договором був визнаний останнім в адресованих позивачу листах № 15/2502 від 25.02.2019 та № 29/1106 від 11.06.2019.

У зв`язку з наведеними обставинами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що після звернення Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" до суду з цим позовом відповідачем в рахунок погашення вищенаведеної заборгованості було додатково сплачено позивачу, зокрема, 64 000,00 грн. Разом із тим, означене часткове погашення було враховано позивачем при поданні заяви № 44/юр від 29.05.2020 про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній зменшив заявлену до стягнення суму основного боргу та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 183 246, 68 грн., а також 110 029, 82 грн. пені, 18 292, 53 грн. 3% річних та 35 439, 43 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначалось судом вище, за змістом положень пункту 5.2 Договору покупець здійснює остаточну оплату поставленої за додатками до Договору партії товару протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження, якщо інше не обумовлено в додатках до даного Договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У той же час, як було зазначено вище, 16.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача № 74/юр від 15.10.2020, в якій останній у зв`язку з додатковим частковим погашенням відповідачем спірної заборгованості на суму 90 000, 00 грн. просив суд закрити провадження у справі № 910/1272/20 в частині вимог про стягнення з відповідача вищевказаної суми основного боргу та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТТ+" 93 246, 68 грн. заборгованість за поставлений товар, 110 029, 82 грн. пені, 18 292, 53 грн. 3% річних та 35 439, 43 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що після звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем у період з 02.06.2020 року по 14.10.2020 року було додатково погашено спірну заборгованість на суму 90 000, 00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи реєстром відповідних дебетових повідомлень позивача.

Таким чином, на момент прийняття рішення у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем була додатково погашена на суму 90 000, 00 грн. та становить 93 246, 68 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 90 000, 00 грн., що були сплачені останнім після звернення позивача до суду з даним позовом, у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, сторонами до моменту ухвалення рішення у даній справі (проголошення його вступної та резолютивної частин) не було надано інших доказів, які підтверджують здійснення відповідачем додаткових погашень суми спірної заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором купівлі-продажу № 560 від 16.08.2017, яка на момент вирішення даного спору складає 93 246, 68 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 18 292, 53 грн., нарахованих у період з 14.12.2018 року по 28.01.2020 року на відповідні суми боргу за вищенаведеними накладними № 15199 від 29.11.2018 на суму 988 808,64 грн. та № 16116 від 17.12.2018 на суму 68 438,04 грн. (з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат), а також 35 439, 43 грн. інфляційних втрат, нарахованих на зазначені суми боргу протягом вказаних періодів.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 35 439, 43 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства.

У той же час при дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 3 % річних судом було встановлено, що такий розрахунок не у повній мірі відповідає положенням законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору в силу допущених помилок при визначенні початкової дати періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості товару, поставленого за накладною № 16116 від 17.12.2018 на суму 68 438,04 грн. Так, зважаючи на погоджений сторонами строк оплати товару (протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження), враховуючи дату фактичного відвантаження товару за накладною № 16116 - 17.12.2018 року, а також беручи до уваги вихідні та святкові дні (зокрема, 31.12.2018 року та 01.01.2019 року), суд дійшов висновку про те, що кінцевою датою оплати зазначеного товару є 02.01.2019 року, а не 31.12.2018 року, як невірно вказано позивачем.

Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача протягом дійсного періоду прострочення ним виконання грошового зобов`язання за Договором, є сума, яка за розрахунком суду складає 18 281,28 грн.

За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає 18 281,28 грн. 3 % річних та 35 439, 43 грн. інфляційних втрат. Водночас у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 11,25 грн. 3 % річних слід відмовити.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТТ+" 110 029, 82 грн. пені, нарахованої у період з 28.01.2019 року по 29.05.2019 року на відповідні суми боргу за накладними № 15199 від 29.11.2018 на суму 988 808,64 грн. та № 16116 від 17.12.2018 на суму 68 438,04 грн. (з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочення оплати за вже поставлений товар покупець сплачує на користь продавця неустойку у вигляді штрафної пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Оскільки заявлений Публічним акціонерним товариством "Одеський кабельний завод "Одескабель" до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням Договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов`язків зі своєчасної оплати поставленого товару.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

У той же час суд вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 411 008, 46 грн. було сплачено до Державного бюджету України судовий збір в сумі 6 165,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 147 від 27.01.2020.

Разом із тим, у підготовчому засіданні 02.06.2020 року судом прийнято до розгляду подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог № 44/юр від 29.05.2020, в якій останній просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 347 008, 46 грн., з яких: 183 246, 68 грн., 110 029, 82 грн. пені, 18 292, 53 грн. 3% річних та 35 439, 43 грн. інфляційних втрат. Відповідно має місце нова ціна позову, виходячи з якої вказаний спір вирішується по суті.

Водночас за розгляд позовної заяви про стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 347 008, 46 грн. відповідно до положень підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" підлягав сплаті судовий збір у розмірі 5 205,13 грн. (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Таким чином, судовий збір в сумі 960,00 грн. позивачем фактично сплачено надмірно.

За таких обставин, поверненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 960,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, за змістом частини 9 цієї статті якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивача та розміру позовних вимог, провадження з розгляду яких підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТТ+" про стягнення 347 008, 46 грн. задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 910/1272/20 за позовом Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТТ+" в частині стягнення заборгованості в сумі 90 000 (дев`яносто тисяч) грн. 00 коп. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТТ+" (04070, місто Київ, вулиця Боричів Узвіз, будинок 5; код ЄДРПОУ 40814427) на користь Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" (65102, Одеська область, місто Одеса, вулиця Миколаївська дорога, будинок 144; код ЄДРПОУ 05758730) 93 246 (дев`яносто три тисячі двісті сорок шість) грн. 68 грн. основного боргу, 110 029 (сто десять тисяч двадцять дев`ять) грн. 82 коп. пені, 18 281 (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 28 коп. 3 % річних, 35 439 (тридцять п`ять тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн. 43 коп. інфляційних втрат та 5 204 (п`ять тисяч двісті чотири) грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТТ+" про стягнення 11 (одинадцять) грн. 25 коп. 3 % річних відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

6. Повернути Публічному акціонерному товариству "Одеський кабельний завод "Одескабель" (65102, Одеська область, місто Одеса, вулиця Миколаївська дорога, будинок 144; код ЄДРПОУ 05758730) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., сплачений на підставі платіжного доручення № 147 від 27.01.2020 на загальну суму 6 165,13 грн.

7. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21.10.2020 року.

Суддя В.С. Ломака