Рішення

від 30.09.2020 по справі 911/1280/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1280/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОБЕНЕФІТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» простягнення 257 520,62 грн. Представники сторін:

від позивача: Мельник І.В.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОБЕНЕФІТ» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» про стягнення 257 520,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як орендарем, умов договору оренди транспортних засобів та самохідних машин (механізмів) з екіпажем №06-СП-О від 08.11.2019, в частині здійснення оплати. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 235 469,10 грн. основного боргу, 19 590,94 грн. нарахованої пені та 2 460,58 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1280/19 від 18.05.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОБЕНЕФІТ» залишено без руху.

29.05.2020 від заявника надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2020.

Ухвалою суду від 04.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 02.07.2020; запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу.

02.07.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 02.07.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про причини неявки повідомив суд клопотанням вих. № 94 від 02.06.2020.

02.07.2020 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 30.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання, судом складено та направлено на адреу останнього ухвалу-повідомлення від 06.07.2020, яку отримано адресатом 10.07.2020 (повідомлення про вручення рекомендованого відправлення наявне у матеріалах справи).

16.07.2020 від позивача надійшло до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати відповідачем заборгованості у сумі 200 000,00 грн., про яку було зазначено в позовній заяві.

30.07.2020 відповідачем подано до канцелярії суду клопотання про продовження строків розгляду справи та про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 30.07.2020 з`явився представник позивача; представник відповідача в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про причини неявки повідомив суд клопотанням вих. № 108 від 30.07.2020.

02.07.2020 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження та про відкладення підготовчого судового засідання на 03.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання, судом складено та направлено на адресу останнього ухвалу-повідомлення від 31.07.2020, яку отримано адресатом 14.08.2020 (повідомлення про вручення рекомендованого відправлення наявне у матеріалах справи).

03.09.2020 відповідачем в судовому засіданні подано до суду клопотання про зменшення штрафних санкцій.

03.09.2020 в судовому засіданні судом вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 30.09.2020, про що занесено до протоколу судового засідання.

30.09.2020 відповідачем подано до канцелярії суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів повної оплати суми основного боргу у розмірі 235 469,10 грн. та про закриття провадження у справі.

В судовому засіданні судом розглянуто клопотання відповідача. При цьому, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням вищенаведеного, та враховуючи те, що відповідачем сплачена частина заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням № 897 від 22.09.2020 на суму 235 469,10 грн. (наявне у матеріалах справи), тому провадження у справі № 911/1280/20 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 235 469,10 грн., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю.

30.09.2020 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті позовної заяви, з урахуванням закриття провадження в частині суми основного боргу, відповідно до яких просив позов в іншій частині задовольнити повністю, посилаючись на наступне.

За твердженнями позивача, відповідачем, як орендарем, порушено умови договору оренди транспортних засобів та самохідних машин (механізмів) з екіпажем №06-СП-О від 08.11.2019, в частині здійснення оплати. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 235 469,10 грн. основного боргу, 19 590,94 грн. нарахованої пені та 2 460,58 грн. 3% річних, а також судовий збір у сумі 3 862,81 грн..

В свою чергу, представник відповідача в судове засідання 30.09.2020 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 30.09.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОБЕНЕФІТ» (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» (далі - орендар, відповідач) укладено договір № 06-СП-О оренди транспортних засобів та самохідних машин (механізмів) з екіпажем (далі - договір).

Пунктами 1.1 та 1.2 зазначеного правочину сторони узгодили, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі - техніка) разом із обслуговуючим персоналом (далі - екіпажем), а орендар зобов`язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за використання. Ознаки Техніки, її характеристики тощо, в розрізі кожної одиниці відображаються в Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до п. п. 3.1-3.3 договору, техніка повинна бути передана орендодавцем та прийнята орендарем в термін, погоджений сторонами згідно додатку №1 до цього договору. Орендодавець за власний рахунок здійснює передачу техніки орендарю за місцезнаходженням орендаря або до іншого місця, вказаного орендарем. Передача Техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками орендаря та орендодавця (за наявності у орендодавця печатки). Орендар зобов`язаний у присутності орендодавця перевірити справність, кількість та комплектність техніки. Після підписання представником орендаря акту приймання-передачі техніка вважається такою, що передана в належному стані.

Техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі (п. 4.1 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що 22.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОБЕНЕФІТ» передало, а Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» прийнято в оренду (строкове платне користування) наступні транспортні засоби, сільськогосподарську техніку (надалі - майно): трактор колісний Challenger 685D, EE № 228761, 25850 АІ, 2013 року випуску; Оборотний плуг Poettinger Servo 6.50(8 корпусів). Копія акту приймання-передачі техніки від 22.11.2019 наявна у матеріалах справи.

Відповідно до пунктів 4.2, 5.1 договору, строк оренди техніки визначається в додатках до цього договору. Загальна вартість оренди техніки з екіпажем встановлюється згідно додатка № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Зі змісту п. 2 додатку № 1 до договору вбачається, що вартість послуг оренди за весь період оренди техніки з екіпажем становить 435 469,10 грн.; строк (період) оренди 1 (однієї) одиниці техніки з екіпажем - листопад-грудень 2019 року.

Відповідно до п. 5.1 договору, загальна вартість оренди техніки з екіпажем (орендна плата) у розмірі 435 469,10 грн. сплачується орендарем після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг, до 01.01.2020(п. 5 додатку № 1 до договору).

Згідно з п. 7.1 договору, після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягом 3 (трьох) діб повернути техніку орендодавцю за актом приймання-передачі. Доставка техніки до орендодавця здійснюється за рахунок орендодавця.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОБЕНЕФІТ» прийняло з оренди наступні транспортні засоби, сільськогосподарську техніку: трактор колісний Challenger 685D, EE № 228761, 25850 АІ, 2013 року випуску; Оборотний плуг Poettinger Servo 6.50(8 корпусів). Копія акту приймання-передачі техніки від 21.12.2019 наявна у матеріалах справи.

Згідно з п. 9.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 06-СП-О оренди транспортних засобів та самохідних машин (механізмів) з екіпажем від 08.11.2019 та додаток № 1 до нього, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин містить елементи різних договорів, а саме: договору оренди та договору надання послуг.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вже було встановлено судом вище, 22.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОБЕНЕФІТ» передало, а Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» прийнято в оренду (строкове платне користування) наступні транспортні засоби, сільськогосподарську техніку (надалі - майно): трактор колісний Challenger 685D, EE № 228761, 25850 АІ, 2013 року випуску; Оборотний плуг Poettinger Servo 6.50(8 корпусів). Копія акту приймання-передачі техніки від 22.11.2019 наявна у матеріалах справи.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем отримано послуги користування с/г технікою з екіпажем на загальну суму 435 469,10 грн., що підтверджується актами надання послуг: № 49 від 30.11.2019 на суму 183 328,99 грн. та № 51 від 21.12.2019 на суму 252 140,11 грн. Зазначені акти з боку відповідача підписані та скріплені печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

Враховуючи відсутність будь-яких зауважень з боку відповідача щодо наданих послуг, господарський суд встановив, що акти надання послуг на загальну суму 435 469,10 грн. є погодженими та прийнятими.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 5.1 договору, загальна вартість оренди техніки з екіпажем (орендна плата) у розмірі 435 469,10 грн. сплачується орендарем після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг, до 01.01.2020(п. 5 додатку № 1 до договору).

При цьому, відповідно до п. 5.6 договору, отримання орендарем від орендодавця відповідного рахунку не є обов`язковою передумовою здійснення оплати орендної плати за договором.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо сплати орендної плати та надані послуги у сумі 435 469,10 грн. є таким, що настав 02.01.2020 (з урахуванням вихідних днів).

На момент звернення позивачем із даним позовом, відповідачем було здійснено часткову оплату за договором у сумі 200 000,00 грн., а саме: 22.01.2020 у розмірі 100 000,00 грн., 10.02.2020 у сумі 50 000,00 грн. та 20.02.2020 у сумі 50 000,00 грн., що підтверджується наявною копією банківської виписки позивача у матеріалах справи.

У зв`язку із чим, прострочена заборгованість відповідача перед позивачем, станом на момент відкриття провадження у справі складала 235 469,10 грн.

Одночасно, під час розгляду судом справи, а саме: 22.09.2020, відповідачем здійснено повну оплату суми основного боргу у розмірі 235 469,10 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 897 від 22.09.2020.

З урахуванням наведеного, судом вирішено закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд встановив, що відповідачем здійснено оплати по договору з простроченням строків, визначених умовами договору.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до підпункту 8.2 договору, у разі прострочення орендарем оплати вартості послуг за договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на кожен день прострочення.

Позивач за прострочення строків оплати орендної плати та наданих послуг, керуючись п.8.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 19 590,94 грн.

Дослідивши наданий розрахунок, суд встановив, що позивачем не вірно визначено початок прострочення зобов`язання, з огляду на наступне.

Позивачем здійснено нарахування пені, починаючи з 01.01.2020. Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 1 до договору, оплата має бути проведена до 01.01.2020.

Одночасно, відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При визначенні періодів нарахування неустойки заявником не було враховано, що 30-31.12.2019 та 01.01.2020 були вихідними днями, а отже, останнім днем строку оплати у відповідача був 02.01.2020, а право на нарахування неустойки виникло лише 03.01.2020.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення по оплаті грошового зобов`язання встановленого судом, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 18 406,19 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 460,58 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням умов договору, дати прострочення по сплаті грошового зобов`язання, встановленої судом, а також, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у сумі 2 301,83 грн.

При цьому, судом розглянуто подане відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідно до якого останній просив суд позовні вимоги щодо стягнення пені та 3 % річних залишити без задоволення.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на тяжке фінансове становище підприємства, викликане вжиттям карантинних заходів в країні.

Проте, за висновками суду, заява відповідача про зменшення штрафних санкцій є такою, що позбавлена належного доказового обґрунтування, а отже, задоволенню не підлягає. При цьому, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін, що і було здійснено судами в даній справі.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст.3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018р. по справі №908/1453/14.

Проте, всупереч наведеного наявності виняткових обставин для зменшення розміру неустойки відповідачем не наведено.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Одночасно, відповідно до ч. 3 ст. 130 ГШПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З огляду на те, що відповідачем здійснено оплату суми основного боргу у розмірі 235 469,10 грн. під час розгляду судом справи, а також, враховуючи те, що підставою звернення позивачем із позовом до суду стали неправомірні дії відповідча в частині неоплати існуючої заборгованості за договором, представником позивача в судовому засіданні 30.09.2020 заявлено усну заяву про покладення судових витрат на відповідача в обсязі, пропорційному розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням суми основного боргу.

Приймаючи до уваги, що відповідачем здійснено оплату суми основного боргу у розмірі 235 469,10 грн. під час розгляду судом справи, беручи до уваги заявлене клопотання позивача та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 842,66 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 236- 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Закрити провадження у справі № 911/1280/20 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОБЕНЕФІТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» про стягнення основного боргу в сумі 235 469,10 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» (місцезнаходження: 07700, Київська обл., м. Яготин, вул. Сільгосптехніки, 1-В; код ЄДРПОУ 37412862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОБЕНЕФІТ» (місцезнаходження: 16730, Чернігівська обл., Ічнянський р-н, смт. Парафіївка, вул. Свердлова, 2-А, кв. 6; код ЄДРПОУ 38165050) 18 406,19 грн. нарахованої пені, 2 301,83 грн. 3% річних та 3 842,66 грн. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко