Рішення

від 20.10.2020 по справі 911/2126/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/2126/20

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Фізичної особи-підприємця Запорожця Олександра Євгеновича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

до Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації (07600, Київська обл., Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Українська, буд. 51, код ЄДРПОУ 20624518)

про стягнення боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №3-ФОП/З від 22.07.2020 Фізичної особи-підприємця Запорожця Олександра Євгеновича до Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації про стягнення боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.07.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

10.08.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву №5ФОП/З від 05.08.2020. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 18.08.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 11.09.2020; відповідачу - заперечень до 18.09.2020.

Позов обґрунтований наступним:

- 15.04.2020 між Фізичною особою-підприємцем Запорожцем Олександром Євгеновичем та Відділом освіти Згурівської районної державної адміністрації укладено Договір купівлі-продажу №12;

- на виконання умов договору позивачем відповідно до видаткових накладних передано у власність (продано) відповідачу товару на загальну суму 114324,91 грн;

- у встановлений договором строк відповідач свій обов`язок щодо оплати товару не виконав, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 114324,91 грн;

- у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем нараховано відповідачу 4273,13 грн пені, 571,63 грн втрат від інфляції та 890,23 грн 3% річних.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується рекомендованим повідомленням №0103274414735 від 20.08.2020 з відміткою про вручення відповідачу ухвали Господарського суду Київської області від 18.08.2020 про відкриття провадження у справі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.2020 між Фізичною особою-підприємцем Запорожцем Олександром Євгеновичем (постачальник, позивач) та Відділом освіти Згурівської районної державної адміністрації (замовник, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №12 (далі - Договір) за яким, постачальник поставляє будівельні матеріали, господарчі товари. Замовник зобов`язується своєчасно сплатити вартість будівельних матеріалів, господарчих товарів, згідно накладної (п. 1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору замовник сплачує вартість будівельних матеріалів, господарчих товарів, згідно накладної. Оплата проводиться у триденний термін з моменту отримання будівельних матеріалів, господарчих товарів. Загальна вартість даного Договору 114321,91 грн. При несвоєчасній оплаті, згідно п. 2.2. Договору замовник сплачує пеню у розмірі 3% від вартості наданих матеріалів за кожен день прострочення.

У випадку порушення своїх зобов`язань за даним Договором сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Термін дії Договору до 31.12.2020.

Відтак, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 264 Господарського кодексу України визначено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договом купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що господарські операції між позивачем та відповідачем оформлені документами у вигляді видаткових накладних.

Так, судом встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи належним чином завірених копій видаткових накладних, а саме: №8 від 16.04.2020 на суму 15822,00 грн; №9 від 16.04.2020 на суму 37833,16 грн; №10 від 16.04.2020 на суму 28652,00 грн; №12 від 16.04.2020 на суму 10725,00 грн; №12 від 16.04.2020 на суму 21292,75 грн позивачем, передано у власність відповідача товару на суму 11324,91 грн, вказані документи підписані позивачем та відповідачем, а отже є такими, що підтверджують передачу товару відповідачу.

Про належне виконання зобов`язань позивачем свідчить також відсутність скарг або заперечень відповідача щодо якості, відповідності, комплектності товару тощо.

Також, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків по Договору №12 від 15.04.2020 станом на 07.07.2020 з якого вбачається визнана відповідачем (Акт підписаний позивачем та відповідачем) заборгованість у розмірі 114324,91 грн.

Разом з тим, на підтвердження відсутності оплат від відповідача, позивачем подано до суду доказ у вигляді банківської довідки з АТ Райффайзен Банк Аваль №172 від 30.07.2020 з якої вбачається, що грошові кошти за період з 16.04.2020 по 29.07.2020 від відповідача на розрахунковий рахунок позивача, в оплату зобов`язань за Договором №12 від 15.04.2020, не надходили.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, у зв`язку з цим, останній позбавив себе можливості спростувати доводи позивача та надати докази підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем.

Також, відповідачем під час розгляду даної справи судом не було вчинено дій по погашенню заборгованості.

Відтак, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 114324,91 грн обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Між тим, пунктом 2.4. Договору, що при несвоєчасній оплаті, згідно п. 2.2. Договору замовник сплачує пеню у розмірі 3% від вартості наданих матеріалів за кожен день прострочення.

Так, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом вище, що відповідач порушив умови Договору, у зв`язку з цим, відповідачем підставно нараховано відповідачу пеню.

Водночас, суд не погоджується розрахунками позивача, виходячи з наступного.

Так, позивач у своїх розрахунках пені зазначає, що першим днем порушення відповідачем строків оплати в порядку п. 2.2. Договору є 20.04.2020 та розпочинає нарахування пені саме від цієї дати.

Водночас, приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відтак, суд зауважує, що відповідно до п. 2.2. Договору останні днем сплати була дата - 19.04.2020, проте вказана дата є вихідним днем - неділя, отже у розумінні положень ст. 254 ЦК України кінцева дата сплати відповідачем боргу переноситься на 20.04.2020, у зв`язку з вказаною обставиною першим днем прострочення відповідачем оплати слід вважати - 21.04.2020.

Крім того, сторони у пункті 2.4. Договору погодили, що замовник, при несвоєчасній оплаті товару, сплачує пеню у розмірі 3% від вартості наданих матеріалів за кожен день прострочення. При цьому, позивач безпідставно нараховує відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що безпідставним є посилання позивача на ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України в обґрунтування своїх нарахувань позивачу пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, позаяк дана стаття не наділяє позивача правом відступити від затвердженого сторонами Договором розміру пені (3%) та нараховувати відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а лише встановлює верхні межі пені, які сторонам під час її погодження у Договорі перевищувати не можна. Отже, розмір пені повинен розраховуватись відповідно до 2.4. Договору.

Відтак, суд встановивши, що розрахунок позивача щодо нарахування відповідачу пені є неправильним, здійснив власний розрахунок пені в межах періодів заявлених позивачем та розрахував, що розмір пені складає 880,86 грн та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо нарахування 3% річних та втрат від інфляції.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що останній є арифметично не вірним з тих же підстав, що і розрахунок пені (першим днем прострочення платежу є 21.04.2020).

Суд здійснив власний розрахунок 3% річних та встановив, що сума 3% річних підлягає до стягненню з відповідача у сумі 880,86 грн.

Щодо розрахунку позивача щодо нарахування втрат від інфляції, то він є арифметично вірним, а отже, сума втрат від інфляції у розмірі 571,62 грн підлягає стягненню з відповідача.

Відтак, на підставі наведеного суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення 114324,91 грн боргу, 880,86 грн пені, 880,86 грн 3% річних та 571,62 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з підстав часткового задоволення позовних вимог витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивачем у прохальній частині позовної заяви заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надано: Договір про надання правової допомоги №83 від 09.07.2020, лист-завдання б/н від 17.07.2020; рахунок на оплату адвокатських послуг №100 від 22.07.2020; Акт приймання-передачі №1 наданої правової допомоги відповідно до Договору про надання правової допомоги №83 від 09.07.2020 та платіжне доручення №299 від 22.07.2020 з якого вбачається сплата клієнтом (позивачем) 4500,00 грн адвокату Войніканіс-Мирському Яну Сергійовичу.

Отже, у зв`язку з тим, що Войніканіс-Мирський Ян Сергійович є адвокатом (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4675 від 24.11.2011), його повноваження підтверджуються Договором №83 від 09.07.2020 про надання правової допомоги, ордером серії: КС №546911 від 16.07.2020, факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4500,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами (актом, платіжним дорученням), та враховуючи, що Войніканіс-Мирський Я.С. належним чином здійснював представництво позивача у справі №911/2126/20, що підтверджується поданими в інтересах відповідача заявами по суті спору, суд вважає за необхідне покласти витрати на професійну правничу допомогу на відповідача, проте, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судом для визначення пропорційного розміру судових витрат на правову допомогу використовується наступна формула: А / Б х С, де А - загальний розмір задоволених позовних вимог, Б - загальний розмір позовних вимог згідно прохальної частини позовної заяви, С - розмір судових витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, судом розраховано та встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає покладенню на відповідача, становить 4372,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації (07600, Київська обл., Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Українська, буд. 51, код ЄДРПОУ 20624518) на користь Фізичної особи-підприємця Запорожця Олександра Євгеновича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 114324,91 грн боргу, 880,86 грн пені, 880,86 грн 3% річних, 571,62 грн втрат від інфляції, а також, 2042,44 грн судового збору та 4372,50 грн витрат на правову допомогу.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Текст рішення складено та підписано 20.10.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз