Рішення

від 15.10.2020 по справі 914/1780/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020 Справа № 914/1780/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» , м. Ходорів Львівської області

до відповідача: Дочірнього підприємства «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс» , м. Львів

про стягнення 76 324, 15 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Полюхович Х.М.

Представники сторін справи не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» подано позов до Дочірнього підприємства «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс» про стягнення 76 324, 15 грн на підставі договору поставки № 100818/01 від 10.08.2018.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 27.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у них.

15.10.2020 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Просив винести 15.10.2020 рішення про задоволення позову та стягнення судових витрат із відповідача.

У судове засідання 15.10.2020 сторони явку повноважних представників не забезпечили.

Cлід зазначити, що поштова кореспонденція у справі надсилалась відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримувалась ним.

Однак ухвала суду від 01.10.2020, яка надіслана 05.10.2020 судом про відкладення розгляду справи на 15.10.2020 відповідачу не вручена.

За змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, ухвала суду від 01.10.2020 про відкладення розгляду справи на 15.10.2020 оприлюднена 06.10.2020.

Отже, судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача, а своєчасне отримання поштової кореспонденції залежить від його волевиявлення, тому такий вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи те, що строк розгляду спору закінчився, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін та за наявними в матеріалах доказами.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору поставки № 100818/01 від 10.08.2018 в частині оплати за поставлений товар на суму 65 000, 00 грн. Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 1 295, 40 грн 3% річних, 1 212, 44 грн інфляційних втрат та на підставі п. 10.2 договору 8 816, 31 грн пені.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи.

10 серпня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» (Постачальник) та Дочірнє підприємства «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс» (Покупець) уклали Договір поставки № 100818/01, відповідно до п.1.1 якого Постачальник бере на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність Покупцю, а Покупець приймати та здійснювати оплату гофрокартонної продукції (надалі - Товар) на умовах, визначених в цьому Договорі.

Постачальник зобов`язується поставляти Товар окремими партіями, оформленими видатковими накладними, а Покупець зобов`язаний приймати та оплачувати такий Товар (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору ціни на Товар вказуються у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору, а також у рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних Постачальника.

Пунктом 4.1 Договору, викладеним у редакції Додаткової угоди № 1 від 10.08.2018 встановлено, що Покупець зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар у розмірі 100% вартості даної партії Товару на протязі 30 календарних днів з моменту отримання Товару, шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника .

Датою отримання Товару є підписання товаротранспортної накладної та/або видаткової накладної Покупцем (уповноваженою особою Покупця) або дата поставки Товару силами Постачальника Покупцю в порядку, передбаченому п. 8.1 цього Договору (п. 4.2 Договору).

Відповідальність сторін передбачена у 10 розділі Договору, зокрема, п. 10.2 домовлено, що за порушення строків оплати Товару Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого в термін Товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов`язання до моменту здійснення оплати Товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу згідно з видатковою накладною № 3618 від 11.11.2019 продукцію на суму 80 307, 12 грн.

Відповідач оплатив позивачу 15 307, 12 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи.

Сторонами також підписано реєстр здійснених поставок та платежів у межах Договору поставки № 100818/01 від 10.08.2018, в якому відображена заборгованість відповідача перед позивачем на суму 65 000, 00 грн.

Відповідачем також скеровано позивачу гарантійний лист № 66 від 16.06.2020, в якому Дочірнє підприємство «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс» гарантувало, що заборгованість в розмірі 65 000, 00 грн сплатить до 01.07.2020.

Отже, позивач просив стягнути з відповідача 65 000, 00 грн основної заборгованості, 1 295, 40 грн 3% річних, 1 212, 44 грн інфляційних втрат та 8 816, 31 грн пені.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору поставки №100818/01 від 10.08.2018 за видатковою накладною № 3618 від 11.11.2019 позивач поставив відповідачу продукцію на суму 80 307, 12 грн, з яких 15 307, 12 грн відповідачем оплачені (докази сплати містяться в матеріалах справи).

За умовами договору (п. 4.1 додаткової угоди до договору) відповідач мав здійснити оплату за поставлений товар впродовж 30 календарних днів з моменту його отримання. Однак матеріали справи не містять доказів повної оплати поставленої продукції відповідачем, тому позивачем правомірно заявлено до стягнення 65 000, 00 грн основної заборгованості.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення 8 816, 31 грн пені, нарахованої за період 12.12.2019-08.07.2020, враховуючи часткові оплати та збільшення у договорі шестимісячного строку її нарахування.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що такий є правильним, тому заявлена до стягнення пеня на суму 8 816, 31 грн підлягає стягненню.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 1 212, 44 грн інфляційних втрат, нарахованих за березень-квітень 2020 року та 1 295, 40 грн 3% річних, нарахованих з 12.12.2019-08.07.2020.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що такий є не правильним, оскільки позивачем застосовано заокруглений сукупний індекс інфляції.

Здійснивши власний розрахунок суд встановив, що до стягнення підлягає 1 209, 73 грн інфляційних втрат.

Перевіривши також розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем помилково заявлено до стягнення 1 259, 40 грн, в той час, як підсумовуючи відсотки річних, нараховані позивачем, загальна сума становить 1 295, 39 грн, яка і підлягає до стягнення.

Враховуючи викладене, до стягнення підлягає 65 000, 00 грн основного боргу, 8 816, 31 грн пені, 1 209, 73 грн інфляційних втрат та 1 295, 39 грн 3% річних. В решта частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо судового збору.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати, пов`язані з розглядом справи у вигляді професійної правничої допомоги на суму 24 000, 00 грн.

24.09.2020 позивачем подано суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 10 500, 00 грн.

29.09.2020 позивачем подано суду ще одне клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 1 500, 00 грн.

Відповідно до положень частини 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат позивачем долучено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 03.03.2020, додаток до договору № 1 від 03.03.2020, ордер серії ЛВ № 177665 від 07.07.2020, акт здачі- прийняття наданих послуг від 17.09.2020 на суму 10 500, 00 грн, платіжне доручення № 10533 від 22.09.2020 на суму 10 500, 00 грн, акт здачі- прийняття наданих послуг від 25.09.2020 та платіжне доручення № 10575 від 28.09.2020 на суму 1 500, 00 грн.

У договорі про надання правової (професійної правничої) допомоги від 03.03.2020, укладеному позивачем та АО Ампролекс зазначено, що клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з п. 4.1 Договору за надання правової допомоги Клієнт зобов`язаний виплатити Адвокатському об`єднанню кошти у порядку, розмірі та на умовах, визначених у відповідних додатках до цього Договору.

У додатку до Договору № 1 передбачено, що розмір гонорару становить 1 400, 00 грн за 1 годину наданої правової допомоги. Гонорар сплачується клієнтом на підставі підписаних сторонами актів здачі-приймання наданих послуг, в яких сторони визначають перелік наданих послуг, суму витрачених Адвокатським об`єднанням годин і загальний розмір гонорару. Розмір гонорару за представництво інтересів Клієнта в одному судовому засіданні (незалежно від тривалості судового засідання) становить 1 500, 00 грн в суді першої інстанції (пункти 2, 2.1 та 3 додатку до Договору).

В акті здачі-приймання наданих послуг від 17.09.2020 зазначено, що Адвокатським об`єднанням надано, а Клієнтом прийнято правову допомогу у повному обсязі, а саме: аналіз документів для підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з Дочірнього підприємства «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» - 1 год 30 хв, ціна 2 100, 00 грн; підготовка та складення позовної заяви про стягнення заборгованості з Дочірнього підприємства «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» - 6 годин, ціна - 8 400, 00 грн. У акті здачі-приймання наданих послуг від 25.09.2020 зазначено про участь у судовому засіданні 24.09.2020 - ціна 1 500, 00 грн.

Загалом позивачем заявлено до стягнення 12 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заперечення відповідача щодо розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на адресу суду не надходили.

Однак суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши суть спірних правовідносин, зокрема те, що спір стосується стягнення заборгованості за договором поставки по одній належним чином оформленій накладній, суд дійшов висновку про типовість та незначну складність справи. Слід зазначити, що позовна заява складена на менш ніж трьох аркушах, включаючи розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, а всі документи засвідчені директором позивача. Більше того, позивачем включено також підготовку позовної заяви і при аналізі документів, тривалістю 1 год 30 хв, вартістю 2 100, 00 грн.

Тому суд вважає завищеним та неспівмірним зі складністю справи зазначений адвокатом час на підготовку та складення позовної заяви - 6 годин.

Достатнім часом для складання поданої позовної заяви суд вважає 2,5 години.

Враховуючи домовленості позивача та Адвокатського об`єднання щодо вартості 1 години наданої правової допомоги, за складення позовної заяви підлягає до стягнення 3500, 00 грн (2,5 год *1400 грн), в решті слід відмовити.

Інші витрати, зазначаені в актах, суд вважає обґрунтованими.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 7 099,75 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс» (місцезнаходження: 79039, місто Львів, ВУЛ. Шевченка, будинок 134, ідент. код: 30583064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» (місцезнаходження: 81750, Львівська обл., Жидачівський р-н, місто Ходорів, вул. Стрілецька, будинок 11, ідент. код: 30028622) 65 000, 00 грн основного боргу, 8 816, 31 грн пені, 1 209, 73 грн інфляційних втрат, 1 295, 39 грн 3% річних, 2 101, 93 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 7 099, 75 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20.10.2020.

Суддя Галамай О.З.