Рішення

від 20.10.2020 по справі 914/2166/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2020 справа № 914/2166/20

За позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до відповідача: Державного навчального закладу «Вище професійне училище №8 м. Стрия» , м. Стрий

про стягнення 3 877, 00 грн

Суддя Н.В. Мороз

при секретарі М.С. Банзулі

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Державного навчального закладу «Вище професійне училище №8 м. Стрия» про стягнення 3 877, 00 грн.

Ухвалою від 31.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.09.2020.

Ухвалою суду від 17.09.2020 відкладено підготовче засідання на 20.10.2020, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

30.09.2020 на адресу суду від директора Державного навчального закладу «Вище професійне училище №8 м. Стрия» надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву та відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачем визнано позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 603,22 грн та інфляційних втрат в сумі 684,11 грн та заявлено клопотання про зменшення суми стягнення пені, а саме відповідач просив стягнути 10% пені від заявленої суми позивачем. Крім того, розгляд справи просив здійснювати за наявними матеріалами справи за відсутності представника відповідача.

12.10.2020 на адресу суду від представника Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшла відповідь на відзив, згідно якої заперечив клопотання відповідача про зменшення пені.

13.10.2020 на адресу суду від позивача надійшла довідка від 13.10.2020 №39/5-2498-20 про стан заборгованості відповідача.

В судове засідання 20.10.2020 представники сторін не з`явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею .

Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи по суті, однак не забезпечили явки повноважних представників в судове засідання суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 03.12.2018 було укладено договір постачання природного газу № 9230/18-ТЕ(Т)-21, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність природний газ на суму 34 135, 68 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості природного газу виконав несвоєчасно. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості природного газу, відповідачу нараховано пеню у розмірі 2589,92 грн, 3% річних у розмірі 603, 22 грн та інфляційні втрати у розмірі 684, 11 грн. Таким чином, загальна сума, яка підлягає до стягнення з відповідача, становить - 3 877,25 грн.

Крім цього, позивач заперечив щодо клопотання відповідача про зменшення пені. Посилається на те, що сторони є вільні в укладенні договору та відповідно взяли на себе зобов`язання визначені ним. Також зазначив, що клопотання відповідача про зменшення заявленої позивачем до стягнення суми пені свідчить про визнання відповідачем факту порушення умов договору та правильності застосування позивачем положень, які регулюють господарські відносини.

Позивач зазначив, що відповідачем належними доказами не доведено суду наявності підстав для зменшення нарахованої суми пені за невиконання зобов`язання у строк, визначений умовами договору.

Позиція відповідача.

Відповідач зазначив, що ДНЗ «ВПУ №8 м. Стрия» здійснило оплати заборгованості перед АТ «НАК «Нафтогаз України» згідно договору від 03.12.2018 № 9230/18-ТЕ(Т)-21на суму 34135,68 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 12.02.2019 №41 та платіжним дорученням від 13.02.2019 №44 (копії містяться в матеріалах справи).

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 603, 22 грн та інфляційних втрат у розмірі 684,11 грн визнав в повному обсязі, що обгрунтував у відзиві на позовну заяву .

Водночас, відповідач заперечив позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2589,92 грн. Вказав на те, що ДНЗ «ВПУ №8 м. Стрия» є неприбутковою державною організацією, сплата за спожитий газ із мешканців гуртожитку (учнів училища) для потреб якого використано газ, не справляється.

Крім цього, ствердив, що газ отриманий ДНЗ ВПУ №8 м. Стрия , використовувався не для власних потреб, а виключно для забезпечення теплової енергії населенню - мешканцям учнівського гуртожитку.

Відповідач, обґрунтовуючи заперечення щодо стягнення пені, заявив клопотання про зменшення суми стягнення пені. Зазначив, що ДНЗ «ВПУ №8 м. Стрия» є державним навчальним закладом, бюджетною установою. Кошти для сплати штрафних санкцій у кошторисі ДНЗ «ВПУ №8 м. Стрия» не передбачені і їх стягнення призведе до додаткових витрат з Державного бюджету та завдасть збитків державі. Невиконання зобов`язань з боку відповідача виникло з об`єктивних причин, пов`язаних з особливістю здійснення розрахунків закладами, що відносяться до бюджетної сфери (вчасно не було виділено бюджетні кошти, вина чи умисел ДНЗ «ВПУ №8 м. Стрия» відсутні) . ДНЗ «ВПУ №8 м. Стрия» використало природний газ переданий ПАТ «НАК «Нафтогаз України» для забезпечення потреб населення мешканців учнівського гуртожитку.

Як ствердив відповідач, сплата пені не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов`язання, відтак, на думку відповідача сплата 10 відсотків заявленої позивачем суми є достатнім і співмірним способом відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Обставини справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

03.12.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальником) та Державним навчальним закладом «Вище професійне училище №8 м. Стрия» (споживачем) було укладено договір постачання природного газу №9230/18-ТЕ(Т)-21 , за умовами п. 1.1. якого, постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ за кодом ДК 021:201509120000-6-газове паливо, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

В подальшому сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 03.12.2018 № 9230/18-ТЕ(Т)-21, якою внесено зміни до вищевказаного договору.

Пунктом 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2018) сторони погодили, що постачальник передає споживачу з 1 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року газ обсягом до 4,562 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Відповідно до п.5.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2018) сторони встановили, що загальна вартість договору становить 28446,40 грн, крім того ПДВ -5689,28 грн, разом з ПДВ-34135,68 грн.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 грудня 2018 до 31 грудня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1).

На виконання умов договору від 03.12.2018 № 9230/18-ТЕ(Т)-2, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 34135,68 грн, що підтверджується долученою до позовної заяви копією акту приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2018 року, які підписані та завірені печатками сторін.

Згідно п. 5.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 7.1, 7.2 договору погоджено, що за неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 5.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховано від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 9.3 договору, сторони визначили строк, у межах якого можуть звернутися до суду з вимогою про захист свої прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати за природний газ виконував із порушенням встановленого договором строку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки по операціях за період з 01.10.2018 по 29.02.2020. Зазначені обставини стали підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 2589,92 грн, 3% річних у розмірі 603, 22 грн, інфляційні втрати у розмірі 684,11 грн та звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінка суду.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, на виконання своїх зобов`язань за договором, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 34135,68 грн. відповідно до актів приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами договору без зауважень та скріплені печатками сторін.

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за природний газ виконав із порушенням встановленого договором строку, що підтверджується випискою з системи Операції за договором №9230/18-ТЕ(Т)-21 щодо рахунку ДНЗ ВПУ №8 м. Стрия з 01.10.2018 по 29.02.2020.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 цього Кодексу).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.3 договору сторони визначили строк, у межах якого можуть звернутися до суду з вимогою про захист свої прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, тривалістю у 5 п`ять років.

Таким чином, сторони договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст. 6 і ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Суд зазначає, що в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору щодо оплати, було порушене право позивача на своєчасне отримання коштів. Відтак, позивач вправі в порядку захисту свого порушеного права вимагати стягнення з відповідача нарахованих сум пені , інфляційних втрат та 3 % річних передбачених договором та законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку, з врахуванням оплат, сум і строку прострочення сплати, сума 3% річних становить 603,22 грн, а інфляційних втрат -684,11 грн. Відповідач позовні вимоги в цій частині визнав повністю, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.п.5.1,5.6 договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, врахувавши передбачений п. 9.3 договору строк позовної давності тривалістю у п`ять років (у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свої прав, в тому числі про стягнення пені), дійшов висновку що сума пені в розмірі 2589,92 грн. розрахована відповідно до умов договору, не спростована відповідачем та підлягає до задоволення.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 3877 грн, що підтверджується довідкою АТ НАК Нафтогаз України від 13.10.2020 №39/5-2498-20.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зазначити, що обставини, якими сторона обгрунтовує підставу для зменшення розміру пені мають бути підтверджені достовірними, достатніми та допустимими доказами.

У відзиві на позовну заяву, відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми стягнення пені на 90%, однак, не подано жодного доказу (в матеріалах справи такі відсутні) на підтвердження наявності обставин, які є підставами для задоволення клопотання про зменшення суми пені.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України , договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, уклавши договір постачання природного газу, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про нарахування пені за порушення або неналежне виконання зобов»язань.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України , юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пленумом Вищого господарського суду України у п. 1.10 постанови №14 від 17.12.2013 роз`яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов`язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД , Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

При цьому, посилання відповідача на відсутність достатніх коштів для покриття заборгованості за договором не можуть вважатись належними та беззаперечними доказами відсутності грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості та унеможливлюють об`єктивно оцінити фінансовий стан підприємства.

Оцінюючи матеріали справи, причини неможливості належного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення вчасного розрахунку за поставлений природний газ та заперечення позивача, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для зменшення пені, у зв`язку з чим клопотання відповідача залишається без задоволення.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, в розмірі 3877,25 грн, з яких: 2589,92 грн пені, 603,22 грн - 3% річних та 684,11 грн - інфляційних нарахувань.

Судові витрати.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного навчального закладу «Вище професійне училище №8 міста Стрия» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. О. Кобилянської, буд.4; код ЄДРПОУ 02545761) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 2589,92 грн пені, 603,22 грн - 3% річних, 684,11 грн - інфляційних нарахувань та 2102 грн судового збору.

Рішення складено 20.10.2020

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Н.В. Мороз