Рішення

від 15.10.2020 по справі 916/2186/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2186/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Малаховська Ю.В.,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь сервіс центр» про стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди в сумі 38877,18 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь сервіс центр» про стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди в сумі 38877,18 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди № 19/5 від 22.09.2016 р. щодо своєчасного повернення об`єкту оренди після закінчення строку дії вказаного договору, що було встановлено в судовому рішенні у справі № 916/2286/19 про виселення відповідача з орендованого нежитлового приміщення загальною площею 69,4 кв.м та стягнення 30834,35 грн.

Зокрема, позивач вказує, що 22.09.2016 р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь сервіс центр» був укладений договір оренди № 19/5 (нова редакція), відповідно до якого орендарю надано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності - нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 44,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 7, строком до 22.09.2017 р. Додатковим договором від 14.11.2017 р. продовжено термін дії договору до 14.11.2019 р.

За ствердженнями позивача, оскільки відповідач не сплачував орендну плату більше трьох місяців підряд, Департаментом згідно ст. 782 ЦК України було надіслано на адресу відповідача повідомлення від 11.02.2019 р. № 01-13/524 про відмову від договору оренди від 22.09.2016 р. № 19/5, в якому позивач вимагав у 15-денний строк сплатити заборгованість з орендної плати і пеню, достроково розірвати договір, а також передати приміщення Департаменту. Як зазначає позивач, вказане повідомлення було отримано 12.03.2019 р., у зв`язку з чим 12.03.2019 р. договір оренди вважається розірваним.

При цьому позивач зауважує, що рішенням господарського суду Одеської області від 25.11.2019 р. по справі № 916/2286/19 позовні вимоги Департаменту були задоволені частково, стягнуто з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 17126,25 грн., пеню у розмірі 2129,20 грн., неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди 10051,12 грн. за період з 28.03.2019 р. по 30.06.2019 р., судовий збір у розмірі 3746,82 грн. Також вказаним судовим рішенням відповідача було виселено з нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 44,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 7; в решті позовних вимог відмовлено.

Наразі позивач вказує, що в ході розгляду справи № 916/2286/19 судом встановлено факт закінчення 12.03.2019 р. строку дії договору оренди № 19/5 від 22.09.2016 р., зайняття відповідачем у період з 28.03.2019 р. по теперішній час орендованого приміщення без правових підстав.

Як вказує позивач, згідно п. 4.7 договору відповідач був зобов`язаний в разі дострокового розірвання договору оренди повернути орендодавцеві орендоване приміщення в у 15-денний термін за актом приймання-передачі в належному стані не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, проте орендар не виконав вказані вимоги.

Також позивач додає, що 18.02.2020 р. Другим Приморським відділом державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження за № АСВП: 61303194 та № АСВП: 61303318 на примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 25.11.2019 р. по справі № 916/2286/19.

Однак, за ствердженнями позивача, на момент подання позову відповідачем не передано у добровільному порядку нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 44,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 7.

Відтак, за ствердженнями позивача, з відповідача підлягає стягненню неустойка в сумі 38877,18 грн., що нарахована позивачем згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, за період з 01.07.2019 р. по 30.06.2020 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2020 р. позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2186/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.09.2020 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2020 р. у справі № 916/2186/20 розгляд справи відкладено на 28 вересня 2020 р. з огляду на неявку відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.09.2020 р. у справі № 916/2186/20 розгляд справи відкладено на 15 жовтня 2020 р. з огляду на неявку відповідача.

Відповідач відзив на позов у встановлений строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії вказаних ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою «за закінченням терміну зберігання? та «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» .

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п. 99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка» , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Так, надіслані на юридичну адресу відповідача копії ухвал суду повернулись на адресу господарського суду Одеської області з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання?.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі №915/1015/16.

Поряд з цим відповідно до частин 3, 6, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Також згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Так, господарським судом відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, з урахуванням положень ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Також з огляду на відсутність відзиву на позов відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

22.09.2016 р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь сервіс центр» (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 19/5, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 44,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Буніна. 7. Пунктом 1.3 договору визначено строк його дії, а саме: з 22 вересня 2016 року до 22 вересня 2017 року.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 966,24 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 2.3 договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

Згідно п. 2.4 договору орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Умовами п. 3.3 договору визначено, що орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

За умовами п. 4.1 договору вказані у п. 1.1 приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно під розміщення майстерні, що здійснює побутове обслуговування населення.

В п. 4.7 договору встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до п. 4.10 договору у випадку припинення дії цього договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання - передачі приміщення.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2017 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь сервіс центр» (орендар) було укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 19/5 від 22.09.2016 р. (нова редакція), відповідно до п. 1.1 якого пункт 1.2 розділу 1 «Предмет договору» доповнено наступним: « 1.2 Продовжити термін дії цього договору на 2 (два) роки, а саме з 14 листопада 2017 р. до 14 листопада 2019 р. (до чотирнадцятого листопада дві тисячі дев`ятнадцятого року)» .

Так, в п. 1.3 додаткового договору № 1 від 14.11.2017 р. сторонами викладено в новій редакції перший абзац пункту 2.2 розділу 2 «Порядок розрахунків» договору оренди № 19/5 від 22 вересня 2016 р., згідно якої: « 2.2. За орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 14 листопада 2017 р. в розмірі 1158,52 (одна тисяча сто п`ятдесят вісім) гривень та 52 копійки (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.» .

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як з`ясовано судом, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати позивач на підставі ст. 782 ЦК України відмовився від вказаного договору. В подальшому 08.08.2019 р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Сервіс Центр", в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 17 126,25 грн., пеню в сумі 2 129,20 грн. та неустойку в сумі 11 578,90 грн., а також виселити ТОВ "Південь Сервіс Центр" з нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 44,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 7, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Так, рішенням господарського суду Одеської області від 25.11.2019 р. по справі № 916/2286/19, що набрало законної чинності 03.01.2020 р., зазначений позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було задоволено частково, а саме: з відповідача стягнуто заборгованість з орендної плати в сумі 17126,25 грн., пеню у розмірі 2129,20 грн., неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди в сумі 10051,12 грн. за період з 28.03.2019 р. по 30.06.2019 р., судовий збір у розмірі 3746,82 грн. Також вказаним судовим рішенням відповідача було виселено з нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 44,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 7; в решті позовних вимог відмовлено.

Як вбачається зі змісту вказаного судового рішення, копія якого наявна в матеріалах справи, судом встановлено правомірність направлення позивачем відповідачу вимоги про відмову від договору та розірвання останнього з 12.03.2019 р. Також судом встановлено правомірність вимог позивача про стягнення неустойки за період з 13.03.2019 р. по 30.06.2019 р. у сумі 11578,90 грн., з огляду на відсутність правових підстав на зайняття ТОВ «Південь Сервіс Центр» приміщень підвалу, загальною площею 44,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 7.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, факт розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 19/5 від 22.09.2016 р. саме з 12.03.2019 р. та існування у відповідача обов`язку щодо повернення об`єкту оренди позивачу після вказаного строку не підлягають доказуванню у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов`язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об`єкт оренди передбачено також ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» .

Пунктом 4.7 договору оренди також передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Як з`ясовано судом, ТОВ «Південь сервіс центр» рішення господарського суду Одеської області від 25.11.2019 р. по справі № 916/2286/19 не виконано, нежитлові приміщення підвалу загальною площею 44,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 7 не повернуті відповідачем на користь Департаменту. При цьому із матеріалів справи вбачається, що 18.02.2020 р. державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 916/2286/19 від 03.01.2020 р. про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь сервіс центр» з нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 44,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 7. Так, з наявної в Автоматизованій системі виконавчого провадження інформації про виконавче провадження № ВП 61303318 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 916/2286/19 від 03.01.2020 р. вбачається, що вказане виконавче провадження до теперішнього часу не закінчено.

Таким чином, суд погодується з доводами позивача про те, що зазначені вище нежитлові приміщення до теперішнього часу використовуються ТОВ «Південь сервіс центр» без належних правових підстав.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність наймача за невиконання обов`язку щодо своєчасного повернення об`єкту оренди. Так, в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Так, як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду Одеської області від 25.11.2019 р. по справі № 916/2286/19, яке набрало законної чинності 03.01.2020 р., за яким відповідача було виселено з займаних нежитлових приміщень, орендованих за договором оренди нежитлових приміщень № 19/5 від 22.09.2016 р., з відповідача вже було стягнуто неустойку в порядку ст. 785 ЦК України за період з 28.03.2019 р. по 30.06.2019 р.

Враховуючи вищенаведене та факт невиконання відповідачем свого обов`язку щодо повернення орендованого приміщення після 30.06.2019 р., а саме у вказаний позивачем період з 01.07.2019 р. по 30.06.2020 р., що не спростовано відповідачем, господарський суд вважає, що позивачем правомірно здійснено розрахунок неустойки в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням індексу інфляції за вказаний період прострочення повернення приміщення, розмір якої становить 38877,18 грн. згідно наданого позивачем розрахунку неустойки (а.с. 15). При цьому слід зазначити, що розмір неустойки відповідач не оспорив.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь сервіс центр» про стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди в сумі 38877,18 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь сервіс центр» (65014, м. Одеса, вул. Буніна, буд. 7; код ЄДРПОУ 13889162) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р № UA428201720355289002001034299 в ДКСУ м. Київ) неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди в сумі 38877/тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят сім/ грн. 18 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102/дві тисячі сто дві/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 20 жовтня 2020 р.

Суддя В.С. Петров