Рішення

від 19.10.2020 по справі 916/2400/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2400/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П,,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: адвокат Данилюк А.Б. - ордер,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2400/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія ОПОРА (08200, вул. Щорса, №16, оф.2, м. Ірпінь, Київська обл., код ЄДРПОУ 36382942)

до відповідача: Дочірнього підприємства Будівельне управління №2 Відкритого акціонерного товариства Транспортного будівництва Одесатрансбуд (65102, провул. Векслера, №3, м. Одеса, код ЄДРПОУ 22483602)

про стягнення 127 500,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

14 серпня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія ОПОРА (надалі - ТОВ Будівельна компанія ОПОРА , позивач) звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства Будівельне управління №2 Відкритого акціонерного товариства Транспортного будівництва Одесатрансбуд (надалі - ДП Будівельне управління №2 ВАТ Транспортного будівництва Одесатрансбуд , відповідач), в якій просить суд стягнути з останнього на користь ТОВ Будівельна компанія ОПОРА заборгованість за договором від 07.03.2019 року про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 127 500,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань відповідачем за договором від 07.03.2019 року про надання поворотної фінансової допомоги.

Так, позивач зазначає, що 07 березня 2019 року між ТОВ Будівельна компанія ОПОРА та ДП Будівельне управління №2 ВАТ Транспортного будівництва Одесатрансбуд був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги.

За умовами п.1.1. вказаного договору позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу у розмірі 100 000,00грн.

Позивач зауважує, що свої зобов`язанням виконав у повному обсязі та навіть більше того, за усною домовленістю сторін позивачем було здійснено перерахування коштів на рахунок відповідача у розмірі, що перевищує вказаний у п.п. 2.1. вищевказаного договору, а саме 127 500,00грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями установи банку із зазначенням цільового призначення платежів.

Проте, ТОВ Будівельна компанія ОПОРА зазначає, що відповідачем, всупереч умовам договору, було порушено строк на погашення заборгованості. Так, станом на 05.06.2020р. жодних платежів по даному договору зі сторони відповідача позивач не отримував.

Позивачем вживалися заходи щодо досудового врегулювання даного спору шляхом направлення відповідних листів, листів - претензій на адресу відповідача.

Проте, як вказує позивач, ним було отримано лист відповідача № 53 від 03.03.2020 року, в якому останній визнає наявну заборгованість у вказаному розмірі та пропонує розглянути питання та надати відповідні пропозиції щодо припинення безспірного грошового зобов`язання шляхом часткового зарахування зустрічних вимог за договором.

ТОВ БК ОПОРА зазначило про неможливість такого зарахування оскільки зобов`язання та збитки, які на думку позичальника, завдані йому позикодавцем, не підпадають під поняття однорідних та безспірних зобов`язань та не можуть бути зараховані в порядку ст.601 ЦК України.

03.09.2020р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пов`язанні з підготовкою та розглядом судової справи у розмірі 26 102,00грн., з яких 24 000,00грн.- витрати на професійну правову (правничу) допомогу та 2 102,00грн.- на сплату судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог.

25.09.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшов відзив (вх.№25416/20) ДП Будівельне управління №2 ВАТ Транспортного будівництва Одесатрансбуд на позовну заяву ТОВ Будівельна компанія ОПОРА , в якій відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову ТОВ Будівельна компанія ОПОРА до ДП Будівельне управління №2 ВАТ Транспортного будівництва Одесатрансбуд про стягнення заборгованості за Договором про надання повортної фінансової допомоги у розмірі 127 500,00грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог ТОВ Будівельна компанія ОПОРА , зазначає, що між ДП Будівельне управління №2 ВАТ Транспортного будівництва Одесатрансбуд та ТОВ Будівельна компанія ОПОРА не укладалося будь-яких договорів, в тому числі і договорів фінансової допомоги, за яким позивач зобов`язувався надати відповідачеві, а відповідач повернути позивачеві допомогу, а саме грошові кошти у розмірі 127 500,00грн.

Відповідач звертає увагу суду на те, що матеріали справи окрім тверджень самого позивача не містять доказів тому, що відповідні правовідносини між сторонами щодо отримання/повернення поворотної фінансової допомоги виникли.

Також, відповідач зауважує, що зміна розміру фінансової допомоги (при такій потребі) була б оформлена сторонами шляхом внесення змін до Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 07.03.2019р. Вказані зміни оформлюються шляхом підписання додаткової угоди чи укладання іншого договору. Вказане кореспондується з п.8.2. договору, де зазначено, що всі зміни та доповнення до договору укладаються в письмовій формі.

Проте, відповідач звертає увагу суду на те, що сторонами не укладалось будь-якої письмової угоди про внесення змін до договору, що свідчить про відсутність між сторонами будь-яких зобов`язань, а тому твердження та вимоги позивача про стягнення на його користь грошової суми у розмірі 127 500,00грн. не підлягають задоволенню.

Також, ДП Будівельне управління №2 ВАТ Транспортного будівництва Одесатрансбуд зазначає, що у листі відповідача №53 від 03.03.2020р. не йдеться про будь яке визнання зобов`язання останнього перед позивачем з повернення коштів у розмірі 127 500,00грн., як отриманої поворотної фінансової допомоги, а лише висловлено пропозицію щодо припинення зобов`язань відповідача перед позивачем за іншими господарськими договорами.

Враховуючи вищевикладене, просить суд у позові відмовити у повному обсязі.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 . 08.2020р. позовна заява вх.№ 2486/20 була передана на розгляд судді Цісельського О.В.

19.08.2020 року ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2400/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін .

21 . 08.2020р. Господарським судом Одеської області було направлено ТОВ Будівельна компанія ОПОРА ухвалу про відкриття провадження від 19 . 08.2020р. на адресу: 08200, вул. Щорса, №16, оф.2, м. Ірпінь, Київська обл . , та ДП Будівельне управління №2 ВАТ Транспортного будівництва Одесатрансбуд на адресу: 65102, провул. Векслера, №3, м. Одеса.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про відправлення поштового повідомлення за №38835/20 від 07.09.2020р., позивачем вище зазначену ухвалу було отримано 31.08.2020р.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про відправлення поштового повідомлення за №39407/20 від 11.09.2020р., відповідачем вище зазначену ухвалу було отримано 31.08.2020р.

03.09.2020р. на адресу Господарського суду Одеської області надійшло клопотання відповідача за вх.№ 23296/20 про ознайомлення з матеріалами справи.

10.09.2020р. представнику відповідача, адвокату - Колеснікову І.Л. було надано доступ до матеріалів справи, з якими він ознайомився та зняв відповідні фотокопії.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2020р. клопотання ДП Будівельне управління №2 ВАТ Транспортного будівництва Одесатрансбуд про про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін - задоволено. Призначено розгляд справи на 19.10.2020р. о 12:00год.

Представник відповідача 19.10.2020р. в судовому засіданні заперечував проти підставності позовних вимог в повному обсязі, проте підтвердив отримання відповідачем коштів за договором від 07.03.2020р. в розмірі 100 000,00 грн. та отримання коштів поза межами договору в розмірі 27500,00 грн .

Позивач ТОВ БК ОПОРА про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином за юридичною адресою, свого представника до суду не направив, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

19.10.2020 року судом закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення після виходу із нарадчої кімнати.

3.Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

07.03.2020р. між ТОВ Будівельна компанія ОПОРА (Позикодавець) та ДП Будівельне управління №2 ВАТ Транспортного будівництва Одесатрансбуд (Позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.1.1 Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу у формі визначеній даним договором, а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 100 000,00 грн. без ПДВ. Позичальник несе усі витрати Сторін при виконанні Договору та зобов`язаний компенсувати будь-які витрати Позикодавця понесені ним при виконанні даного Договору (банківська комісія та інше).

Як вбачається з пункту 2.3. договору поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем Позичальнику за узгодженням сторін до 01.04.2019 року .

Відповідно до п.3.1 поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 30 грудня 2019 року.

Згідно з п. 3.2. договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок Позикодавця в установі банку.

Пунктом 8.1. договору визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань за договором. Договір може бути припинений за домовленістю сторін.

Позивачем було виконано свої зобов`язання за вище вказаним договором. Як вбачається з платіжного доручення №01/03 від 07.03.2019р. ТОВ Будівельна компанія ОПОРА було здійснено грошовий переказ ДП Будівельне управління №2 ВАТ Транспортного будівництва Одесатрансбуд на суму 50 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №01 від 23.04.2019р. ТОВ Будівельна компанія ОПОРА було здійснено грошовий переказ на рахунок ДП Будівельне управління №2 ВАТ Транспортного будівництва Одесатрансбуд на суму 25 000,00 грн.

Також, як вбачається з платіжного доручення №1 від 16.05.2019р. ТОВ Будівельна компанія ОПОРА було здійснено грошовий переказ ДП Будівельне управління №2 ВАТ Транспортного будівництва Одесатрансбуд на суму 52 500,00 грн.

Судом встановлено, що всі вищезазначені перерахування коштів здійснені із зазначенням відповідного призначення платежу Поворотна фінансова допомога .

ТОВ Будівельна компанія ОПОРА було направлено лист-вимогу за вих.№ 18/02/20-1 від 18.02.2020р. на адресу ДП Будівельне управління №2 ВАТ Транспортного будівництва Одесатрансбуд , в якому просило останнього належним чином розглянути даний лист та за результатами виконати взяті на себе зобов`язання щодо повернення у повному обсязі грошових коштів згідно договору від 07.03.2019р. про надання поворотної фінансової допомоги, що було укладено між ТОВ Будівельна компанія ОПОРА та ДП Будівельне управління №2 ВАТ Транспортного будівництва Одесатрансбуд . У найкоротший термін внести повну суму у розмірі 127 000,00грн. на поточний рахунок ТОВ Будівельна компанія ОПОРА .

ДП Будівельне управління №2 ВАТ Транспортного будівництва Одесатрансбуд було направлено відповідь №53 від 03.03.2019р. на адресу позивача, в якому відповідач пропонує розглянути питання та надати відповідні пропозиції щодо припинення грошового зобов`язання ДП Будівельне управління № 2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва ОДЕСТРАНСБУД за договором від 07.03.2019 року про надання фінансової поворотної допомоги шляхом часткового зарахування грошового зобов`язання ТОВ БК Опора за Договором № 19 на виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку № 4-1, смт. Чорноморське, Одеської області. Шифр - Ч-1/К-1 (Благоустрій прилеглої території) від 03.12.2018 року та/або Договором № 20 на виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку № 4-1, смт. Чорноморське, Одеської області. Шифр - Ч-1/К-1 (Благоустрій прилеглої території) від 03.12.2018 року та/або грошового зобов`язання за завдані збитки щодо ухилення від реєстрації податкових накладних за вказаними вище Договорами.

20.04.2020р. ТОВ Будівельна компанія ОПОРА було направлено претензію за вих.№08-102, в якій позивач не вбачає можливості здійснення зарахування зустрічних вимог за договором від 07.03.2020р. та пропонує ДП Будівельне управління №2 ВАТ Транспортного будівництва Одесатрансбуд виконати взяті на себе зобов`язання щодо повернення у повному обсязі грошових коштів згідно договору від 07.03.2019р. про надання поворотної фінансової допомоги, що було укладено між ТОВ Будівельна компанія ОПОРА та ДП Будівельне управління №2 ВАТ Транспортного будівництва Одесатрансбуд та перерахувати суму заборгованості в розмірі 127500,00 грн. протягом 30 днів, відповідно до норм чинного законодавства.

Позивач вказує, що відповідачем позика у розмірі 127500,00 грн. у строк, визначені договором повернута не була, а тому просить стягнути вказану заборгованість на його користь з відповідача.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (положення ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Здійснивши аналіз положень укладеного між сторонами Договору, судом встановлено, що такий за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Приписами ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. ст. 525, ч. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (положення ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Главою 83 ЦК України врегульовано правовідносини, пов`язані із набуттям, збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Перелік ситуацій, що міститься в частині 3 ст. 1212 ЦК України, при виникненні яких допускається застосування норм статті 1212 ЦК України, не є вичерпним.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписи ч.4 ст.74 ГПК України визначають, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (ч.5 ст.13 ГПК України).

Суд зазначає, що укладений між сторонами договір від 07.03.2019р. про надання поворотної фінансової допомоги, який є підставою позову, за своєю правовою природою є договором позики.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення грошових коштів у строк та в розмірі визначеному умовами зазначеного договору, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 100 000 грн., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів повернення фінансової допомоги у розмірі 100 000 грн.

Заперечення відповідача суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві обставин.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 27500,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безпідставно отриманих коштів в розмірі 27500,00 грн. поза межами договору від 07.03.2020р. та відшкодування вказаних коштів, (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Суд зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити щодо підстави позову, а саме застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що застосуванню підлягають саме положення ст.1212 Цивільного кодексу України, які регулюють положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що відповідач обов`язок із повернення 27500,00 грн., які отримав від позивача та які позивач вимагав згідно претензії від 20.04.2020 повернути, мав виконати на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, враховуючи факт заявлення позивачем претензії від 20.04.2020, у якій зазначалось про необхідність повернення відповідачем суми позики, і факт спливу тривалого періоду часу після отримання претензії та відсутність заперечень позичальника щодо необхідності повернення коштів фінансової допомоги, наявні підстави для застосування судом до спірних правовідносин норми ч.1 ст.1049 ЦК України, згідно з якою позика має бути повернена у 30-денний строк від дня пред`явлення Позикодавцем відповідної вимоги.

Доказів щодо дати отримання відповідачем претензії позивача не надано, проте факт її надіслання ще у квітні 2020 року зумовлює і факт спливу вказаного 30-денного строку до часу заявлення позову (14.08.2020р.).

Суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 27 500,00 грн. перерахованих відповідачу коштів в судовому порядку є правомірною та обґрунтованою, оскільки матеріали справи містять докази перерахування позивачем обумовленої у позові грошової суми та не містять доказів виконання відповідачем вимоги позивача щодо повернення вказаних коштів у визначені строки.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Вирішуючи питання стосовно відшкодування витрат, суд враховує наступні положення.

Згідно ч.1, ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Так, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надаються документи, що підтверджують перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі №906/194/18, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги № 01-20 від 30.01.2020р., укладений між ТОВ БК ОПОРА з адвокатом Лукашуком Андрієм Володимировичем, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта, представляти права та інтереси клієнта, з усіма правами, наданими законом представнику, позивачу, відповідачу. При цьому адвокату надається право від імені клієнта підписувати та подавати усі процесуальні документи, отримувати документи, посвідчувати копії документів, сплачувати судовий збір, виконувати всі інші дії та формальності, пов`язані з виконання цієї угоди.

Відповідно до п. 4.1. договору сторони узгодили, що за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар, розмір якого є конфіденційною інформацією і зазначається у додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною укладеного договору.

Пункт 4.2. договору передбачає, що клієнт зобов`язується відшкодувати адвокату фактичні витрати, які адвокат поніс, і які були необхідні для належного виконання доручення, та які підтверджуються витратними документами.

Як вбачається з Додаткової угоди № 1 від 25.08.2020р. до договору про надання правової допомоги № 01-20 від 30.01.2020р. вартість послуг за цим договором становить 24000,00 грн.

Втім, позивач докази на підтвердження надання адвокатом послуг за договором про надання правової допомоги №01-20 від 30.01.2020р. суду не надав, зокрема, не надав акти приймання-передачі робіт (наданих послуг) та звіти про понесені витрати адвоката, а також не надав докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, позивачем не доведено суду понесення ним витрат на оплату послуг адвоката за договором про надання правової допомоги № 01-20 від 30.01.2020р, в тому числі не доведений обсяг наданих адвокатом послуг та їх розмір, не надано належних доказів сплати позивачем послуг адвоката саме за надання правової допомоги за договором № 01-20 від 30.01.2020р.

Приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Крім того, позивачем на надано належного клопотання про стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу, натомість останнім надана заява про збільшення позовних вимог, яка судом не прийнята до розгляду.

Відтак у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум, тому стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 24000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2102,00 грн., які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок задоволення його вимог за рахунок відповідача.

Щодо сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2102,00 грн. при подачі до суду заяви про збільшення позовних вимог, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу не є окремою позовною вимогою в розумінні чинного законодавства та не потребувала оплати судового збору, тому не підлягає відшкодуванню платнику за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Будівельне управління № 2 Відкритого акціонерного товариства Транспортного будівництва Одестрансбуд (провул. Векслера, № 3, м. Одеса, 65102, код ЄДРПОУ 22483602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія ОПОРА (вул. Щорса, № 16, оф. 2, м. Ірпінь, Київська обл., 08200, код ЄДРПОУ 36382942) суму заборгованості у розмірі 127 500 (сто двадцять сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20 жовтня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський