Рішення

від 13.10.2020 по справі 922/2345/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2345/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Лепенець К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватне акціонерне товариство "Юнікон" до Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Малиновська О. П., довіреність №3 від 03.01.20, ;

відповідача - Дмитрієва І. В., довіреність №248-411/20 від 11.08.20,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Юнікон" звернулось до господарського суду Харківської області віз позовною заявою до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" , в якій просить суд стягнути суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 1% річних та пені за договором № 238-10/687-ВК від 14.11.2019 року у розмірі 1 341 544,28 (один мільйон триста сорок одна тисяча п`ятсот сорок чотири) гривень 28 копійок, з яких:

1 262 404, 32 грн. - сума основної заборгованості;

63 120,22 грн. - сума пені;

4 009,87 грн. - один процент річних;

12 009,87 грн. - втрати від інфляції.

Суму судового збору у розмірі 20 123 гривень 16 копійок, сплаченого Позивачем за подання даної позовної заяви та інші понесені Позивачем судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №238-10/687-ВК від 14.11.2019 року.

Ухвалою господарського суду від 27.07.2020 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2345/19. Справу постановленно розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначити підготовче засідання "26" серпня 2020 р. о 11:30.

17.08.2020 року від Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" , через канцелярію суду (вх.№18863) надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд:

- приєднати даний відзив на позовну заяву до матеріалів справи №922/2345/20 та подальший її розгляд здійснити з його урахуванням;

- вимогу про стягнення основної суми боргу залишити на розсуд суду;

- у задоволені вимоги щодо стягнення пені за прострочення оплати за договором відмовити в повному обсязі. В разі задоволення цієї вимоги прийняти до уваги клопотання про зменшення штрафних санкцій та стягнути пеню в розмірі 3 156,02грн.

- вимогу про стягнення річних та втрат від інфляції залишити на розсуд суду із врахуванням розрахунку наведеного Відповідачем;

- у вимозі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі;

- здійснити розподіл судових витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог, як того вимагають норми Господарського процесуального кодексу України. Вказаний відзив долучено до матеріалів справи.

20.08.2020 року 17.08.2020 року від Приватного акціонерного товариства "Юнікон", через канцелярію суду(вх.№19280) , надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд :

стягнути з Державного підприємства ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ (Місцезнаходження: 61089, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 299, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 00213121) на користь Приватного акціонерного товариства ЮНІКОН (Місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Олеся Гончара, будинок 28А, п/р НОМЕР_1 в АТ РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ у місті Києві, код банку 380805) суму 2 196 328,0 грн., з яких:

1) 2 105 386,22 грн. - сума основного боргу;

2) 12009,87 грн. - сума інфляційних втрат;

3) 4009,87 грн. - сума 1 % річних;

4) 74922,04 грн. - сума пені

Стягнути з Державного підприємства ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ (Місцезнаходження:61089, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 299, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 00213121) на користь Приватного акціонерного товариства ЮНІКОН (Місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Олеся Гончара, будинок 28А, п/р НОМЕР_2 в АТ РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ у місті Києві, код банку 380805) суму судового збору у розмірі 32944,93 грн.

В порядку ч. 10 ст. 238 ГГІК України, зобов`язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати Відповідачу 1% річних, як це передбачено п. 9.5 Договору № 238-16/572-ВК від 13.06.2019 року за допущене ним прострочення сплати основного боргу, за період, що не буде врахований в рішенні, і стягувати даний відсоток з Відповідача на користь Позивача, якщо буде мати місце примусове виконання рішення за наступною формулою: сума боргу * 1% (по Договору) : 365 днів (кількість днів у році) * n (кількість днів прострочення) = 1% від простроченої суми за певний період.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Право заявляти клопотання (заяви) є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.

25.08.2020 позивач до суду надав відповідь на відзив (вх.№19474), за змістом якої не погоджується з правовою позицією, викладеною відповідачем у відзиві на позовну заяву, вважає її необгрунтованою.

25.08.2020 року 17.08.2020 року від Приватного акціонерного товариства "Юнікон", через канцелярію суду(вх.№19476), надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд :

стягнути з Державного підприємства ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ (Місцезнаходження: 61089, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 299, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 00213121) на користь Приватного акціонерного товариства ЮНІКОН (Місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Олеся Гончара, будинок 28А, п/р НОМЕР_1 в АТ РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ у місті Києві, код банку 380805) суму 2 228 455,30 грн., з яких:

1) 2 105 386,22 грн. - сума основного боргу;

2) 13 474,47 грн. - сума інфляційних втрат;

3) 4325,30 грн. - сума 1 % річних;

4) 105 269,31 грн. - сума пені

Стягнути з Державного підприємства ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ (Місцезнаходження:61089, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 299, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 00213121) на користь Приватного акціонерного товариства ЮНІКОН (Місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Олеся Гончара, будинок 28А, п/р НОМЕР_2 в АТ РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ у місті Києві, код банку 380805) суму судового збору у розмірі 33 426,82 грн.

В порядку ч. 10 ст. 238 ГГІК України, зобов`язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати Відповідачу 1% річних, як це передбачено п. 9.5 Договору № 238-16/572-ВК від 13.06.2019 року за допущене ним прострочення сплати основного боргу, за період, що не буде врахований в рішенні, і стягувати даний відсоток з Відповідача на користь Позивача, якщо буде мати місце примусове виконання рішення за наступною формулою: сума боргу * 1% (по Договору) : 365 днів (кількість днів у році) * n (кількість днів прострочення) = 1% від простроченої суми за певний період.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Право заявляти клопотання (заяви) є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.

Протокольною ухвалою суду від 26.08.2020 року, на підставі ст. 42, ст. 183, ст. 232 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 22.09. 2020 року о(б) 11:00 год.

В порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про дату та час наступного підготовчого засідання ухвалами суду від 26.08.2020.

04.09.2020 року від Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" , через канцелярію суду (вх.№20403) надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд:

- приєднати даний відзив на позовну заяву до матеріалів справи №922/2345/20 та подальший її розгляд здійснити з його урахуванням;

- вимогу про стягнення основної суми боргу залишити на розсуд суду;

- у задоволені вимоги щодо стягнення пені за прострочення оплати за договором відмовити в повному обсязі. В разі задоволення цієї вимоги прийняти до уваги клопотання про зменшення штрафних санкцій та стягнути пеню в розмірі 3 746,10грн.

- вимогу про стягнення річних та втрат від інфляції залишити на розсуд суду із врахуванням розрахунку наведеного Відповідачем;

- у вимозі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі;

- здійснити розподіл судових витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог, як того вимагають норми Господарського процесуального кодексу України. Вказаний відзив долучено до матеріалів справи.

16.09.2020 року позивач до суду надав відповідь на відзив на заяву про збільшення позовних вимог (вх.№21448), за змістом якої не погоджується з правовою позицією, викладеною відповідачем у відзиві на позовну заяву, вважає її необгрунтованою.

22.09.2020 року від Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" , через канцелярію суду (вх.№21836) надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій останній просить суд приєднати заперечення на відповідь на відзив до матеріалів справи №922/2345/20 та подальший її ляд здійснити з їх урахуванням; залишити без розгляду відповідь на відзив АТ «ЮНІКОН» , вимогу про стягнення основної суми боргу залишити на розсуд суду, в задоволені вимоги щодо стягнення пені за прострочення оплати за договором відмовити в повному язі. В разі задоволення цієї вимоги прийняти до уваги клопотання про зменшення штрафних дій та стягнути пеню в розмірі 3746,10 грн., вимогу про стягнення річних та втрат від інфляції залишити на розсуд суду із врахуванням розрахунку наведеного Відповідачем, у вимозі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі, здійснити розподіл судових витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог, як того вимагають норми Господарського процесуального кодексу України.

За письмовою згодою учасників справи 22.09.2020 р. суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті в той же день. За клопотанням представника відповідача розгляд справи по суті було відкладено на 13.10.2020 року о 11:30 .

В судовому засіданні 13.10.2020р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.10.2020 року проти позовних вимог позивача заперечував з підстав викладених у відзивах на позовну заяву.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники позивача та відповідача погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.10.2020, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13 червня 2019 року між Приватним акціонерним товариством ЮНІКОН ( АТ ЮНІКОН , або Позивач) та Державним підприємством ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ (ДП ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ , або Відповідач) було укладено Договір № 238-10/687-ВК від 14.11.2019 року .

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Позивач взяв на себе зобов`язання поставити Відповідачу продукцію, зазначену в Специфікаціях № 1,2,3, а Відповідач зобов`язався прийняти та оплатити таку продукцію.

Згідно п. 1.2. Договору найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник , затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 р. № 1749, зазначаються у Специфікаціях, яка є невід`ємною частиною Договору.

У відповідно до п. 2.1. Договору Позивач здійснює поставку продукції Відповідачу протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту направлення письмового замовлення Відповідачем, згідно з пунктом 1.3. Договору.

У пункті 2.4. Договору сторони погодили, що право власності на продукцію переходить до Відповідача з моменту її фактичної поставки від Позивача.

Умови оплати продукції сторони погодили у розділах 4 Договору.

Так, відповідно до п. 4.1. Договору Відповідач здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту здійснення поставки продукції.

Також у пункті 4.2. Договору сторони визначили, що при відвантаженні продукції Позивач надає Відповідачу наступні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру, та товарно-транспорту накладну.

Відповідно до п. 5.1. Договору Відповідача зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату продукції на умовах Договору.

Разом з цим, пунктом 9.4. Договору встановлено, що за порушення строку оплати, передбачених цим Договором, Позивач має право пред`явити Відповідачу вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Крім того, відповідно до п. 9.5. Договору за порушення строку оплати продукції, передбачених цим Договором, Позивач має право вимагати оплати 1% річних та індексу інфляційних втрат.

Так, на виконання умов Договору Позивач здійснив постачання продукції, а саме:

- видаткової накладної № ЮБлОООООО1 від 12.03.20 року на суму 185839,08 грн. разом з ПДВ ,

- видаткової накладної № ЮБлОООООО2 від 25.02.20 року на суму 144111,60 грн. разом з ПДВ ,

- видаткової накладної № ЮБлОООООО4 від 27.03.20 року на суму 418783,20 грн. разом з ПДВ ,

- видаткової накладної № ЮБлОООООО6 від 14.11.19 року на суму 387354,24 грн. разом з ПДВ ,

- видаткової накладної № ЮБлОООООО9 від 25.11.19 року на суму 126316,20грн. разом з ПДВ ,

- видаткової накладної № ЮБлОООООО1 від 01.06.20 року на суму 352 856,78 грн. разом з ПДВ ,

- видаткової накладної № ЮБлОООООО3 від 01.06.20 року на суму 490 125,12 грн. разом з ПДВ.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання своїх зобов`язань за Договором ним було поставлено, а відповідачем прийнято обумовлену продукцію на загальну суму 2 105 386,22грн. з ПДВ , що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними), які підписані уповноваженою особою відповідача без зауважень.

Відповідач за поставлену продукцію не розрахувався, що стало підставою для нарахування йому пені, 1% річних та інфляційних втрат за порушення умов господарського зобов`язання.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. З ст. 549 ЦК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, у останнього за вищезазначеними видатковими накладними по теперішній час існує заборгованість у розмірі 2 105 386,22 грн.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач про наявність заборгованість у розмірі 2 105 386,22 грн. за договором №238-10/687-ВК від 14.11.2019 не заперечує, суд дійшов висновку, що заборгованість за відповідним договором у розмірі 2 105 386,22 грн. належним чином доведена, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 1% річних у розмірі 4325,30 грн., інфляційні витрати у розмірі 13474,47 грн.

Представник відповідача просить розглянути клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та вимогу про стягнення річних і втрат від інфляції залишити та розсуд суду. При цьому, представник відповідача надав суду власний розрахунок 1% річних.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

Сторони у договорі №238-10/687-ВК від 14.11.2019 визначили, що за порушення строку оплати продукції постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 1% річних та інфляційних нарахувань суд встановив, що дані розрахунки є арифметично невірними, а тому суд здійснивши контррозрахунок задовольняє позов у цій частині частково, а саме: 1% річних у розмірі 4321,36 грн., інфляційні витрати у розмірі 4918,91 грн.

Щодо стягнення 105 269,31 грн. пені суд встановив наступне.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В частині 2 статті 343 ГК України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до 9.4. Договору встановлено, що за порушення строку оплати, передбачених цим Договором, Позивач має право пред`явити Відповідачу вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Позивачем нараховано 105 269,31 грн. пені.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В графі період прострочення вказаний період більше шести місяців, що прямо заборонено статтею 232 ГК України, де вказано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином, суд вважає вірним при розрахунку вказати період в межах шестимісячного строку та в розмірі, що не перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України.

Крім того, у розрахунку пені невірно пораховано кількість днів прострочення .

Перевіривши відповідний розрахунок, відповідно до норм законодавства, та з вірними періодами, суд встановив, що розрахунок відповідача є не вірним, отже, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 74921,96грн. пені.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Суд звертає увагу на те, що застосування вищезазначених положень є правом суду та на те, що на час ухвалення рішення у цій справі відсутні приписи законодавства України, які регулюють нарахування відсотків або пені та з урахуванням яких суд міг би визначити відповідні нарахування для подальшого застосування органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення. З огляду на те, що суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати порядок нарахування відсотків або пені, а може застосувати лише передбачені законодавством приписи, застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України щодо позовних вимог у цій справі не є обґрунтованим.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" підлягають стягненню також витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 32843,23грн. грн.

Керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 13, 15, 16, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, проспект Московський, буд.299, код 00213121) на користь Приватного акціонерного товариства "Юнікон" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд.284, код 23647276) - суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 1% річних га пені за договором № 238-10/687-ВК від 14.11.2019 року у розмірі 2 189 548,45грн.

2 105 386,22 грн. - сума основної заборгованості;

74 921,96 грн. - сума пені

4321,36 грн. - один процент річних,

4918,91 грн. - втрати від інфляції,

32843,23грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Юнікон" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд.284, код 23647276).

Відповідач: Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, проспект Московський , буд.299, код 00213121).

Повне рішення складено "20" жовтня 2020 р.

Суддя О.О. Присяжнюк