Рішення

від 20.10.2020 по справі 924/676/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2020 р. Справа № 924/676/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Адамчук І.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Ізяславської районної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу

до Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях

про визнання права власності на нежитлове приміщення

Представники сторін:

від позивача: Притульска Л.П., Іващенко П.І.

від відповідача: Голудзяк Н.О.

від третьої особи: Гоцанюк О.Р.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 20.10.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі .

02.06.2020р. на адресу суду надійшла позовна заява Ізяславської районної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу до Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання за Ізяславською районною профспілковою організацією працівників агропромислового комплексу права власності на нежитлове приміщення - частину адмінприміщення (на першому поверсі) - 2 кімнати (12,2 кв.м. і 11,3 кв.м.) загальною площею 23,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ізяслав, Хмельницької області, вул. Незалежності, 43.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.06.2020 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Після усунення недоліків, ухвалою суду від 30.06.2020р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі для розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.07.2020р.

Ухвалою суду від 28.07.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання у справі №924/676/20 відкладено на 10.09.2020р.

Ухвалою суду від 10.09.2020р. залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та підготовче засідання у справі відкладено 21 вересня 2020р.

Ухвалою суду від 21.09.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу №924/676/20 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 28 вересня 2020р.

Судом у судовому засіданні 28.09.2020р. постановлено ухвалу з занесенням до протоколу судового засідання, якою відкладено розгляд справи на 20.10.2020р.

Ухвалою суду від 28.09.2020р. повідомлено позивача - Ізяславську районну профспілкову організацію працівників агропромислового комплексу та відповідача - Ізяславську районну державну адміністрацію Хмельницької області про відкладення розгляду справи на 20 жовтня 2020р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права власності на нежитлове приміщення - частину адмінприміщення (на першому поверсі) - 2 кімнати (12,2 кв.м. і 11,3 кв.м.) загальною площею 23,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ізяслав, Хмельницької області, вул. Незалежності, 43.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після введення в експлуатацію побудованої у 1974-1980рр., в тому числі за дольової участі профспілки, трьохповерхової будівлі по вул. Леніна, 45 ( на час розгляду справи в суді вул. Незалежності, 43) в м. Ізяславі позивач отримав 2 кімнати площею 23,5 кв.м. в користування на праві господарського відання, вартістю 84252,00 грн. згідно оцінки ПП "Ізяслав-експерт" від 31.03.2020р. В подальшому Ізяславська районна державна адміністрація Хмельницької області розпорядженням №59 від 25.03.1996 року "Про визнання права власності на існуючі споруди", на підставі матеріалів Ізяславського районного бюро технічної інвентаризації, визнала за відповідачем право власності на існуючі споруди, в тому числі на адмінбудинок по вул. Незалежності, 43 та доручила районному БТІ видати реєстраційне посвідчення. 29.03.1996р. видано реєстраційне посвідчення на будинковолодіння приналежне державним, кооперативним та громадським організаціям, підприємствам та установам з внесенням запису в реєстраційну книгу за №228. В подальшому, рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.11.2009 року у справі №8/69-Н, яке набрало законної сили, визнано недійсним розпорядження Ізяславської РДА №59 від 25.03.1996р. в частині визнання за Ізяславською РДА прав власності на частину адмінбудівлі (кафе Ромашка ) по вул. Незалежності, 43 у м. Ізяславі Хмельницької області. Позивач зазначає, що в даному випадку РДА не могла набути права державної власності на підставі власного розпорядження Ізяславської районної державної адміністрації від 25.03.1996 року №59, так як відповідно до Закону України Про місцеві державні адміністрації , не мала повноважень приймати рішення про визнання права власності на майно. Натомість позивач користується приміщеннями площею 23,5 кв.м. починаючи з 1980 року і по даний час, відкрито, добросовісно і безперервно здійснює свою діяльність у відповідності до Закону України Про профспілки, їх права та гарантії діяльності без укладення з Ізяславською РДА жодного договору оренди. Позивач стверджує, що з 2001 року строк користування враховується до перебігу набувальної давності згідно із п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить про наявність підстав для визнання районною організацією профспілки працівників АПК права власності на таке приміщення за набувальною давністю. На підтвердження місця перебування позивача за адресою: 30300 Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Незалежності, 43 надано: копію cвідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 828623, номер запису в Єдиному державному реєстрі 1 658 120 0000 000536, довідку АБ № 610247 з ЄДРПОУ відділу статистики в Ізяславському районі, звіт позивача про вивільнення працівників Форми № 4-ПН від 31.10.1997 року (вх. № 360 Центру зайнятості), довідку форми № 4-ОПП державної податкової служби від 17.11.2000 року № 191 про взяття на облік позивача як платника податків з 23.03.2000 р.; технічний паспорт виданий Ізяславській районній профспілковій організації працівників АПК КП "Ізяславське районне бюро технічної інвентаризації" (інвентаризаційна справа № 390); лист-звернення позивача до обласного видавництва Поділля від 07.06.1990 року № 16 (на штампі вказана адреса: м. Ізяслав, вул. Леніна, 45).

15.07.2020р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній проти позову заперечує та вважає його безпідставним, посилаючись на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.11.2009р. №8/69-Н, від 31.03.2010р. №13/6951, від 06.11.2018р. №924/925/17, від 08.08.2019р. №924/426/19, якими визнано право власності на окремі об`єкти нерухомого майна, які знаходяться у м. Ізяслав Хмельницької області по вул. Незалежності, 43 за Хмельницькою обласною спілкою споживчих товариств, ПАТ "Державний ощадний банк України", ПАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", а в іншій частині розпорядження від 25.03.1996р. №59, на думку відповідача, залишилось незмінним та у судовому порядку не оскаржувалось, що стало підставою для реєстрації майна за державою. З метою оформлення правовстановлюючих документів на вищевказану будівлю за державою, в особі Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області (за виключенням частин будинку, що вже перебували у приватній та державній власності) було виготовлено 12.10.2017р. технічний паспорт на приміщення за адресою: Хмельницька обл., м. Ізяслав, вул. Незалежності. 43, про що також внесено відповідні відомості в Єдиний реєстр об`єктів державної власності та Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. З огляду на викладене, відповідач стверджує, що спірне нерухоме майно належить державі в особі Ізяславської РДА у відповідності до ст. 19 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

03.08.2020р. позивачем подано відповідь на відзив, у якій наведено аналогічну позицію викладеній у позовній заяві.

20.10.2020р. представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, через канцелярію суду подано письмові пояснення по справі, де останній зазначив, що Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях повноваження, щодо управління державним майном - адміністративний будинок, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 43, м. Ізяслав, Ізяславського району, Хмельницької області не передавалися, тому рішення у даній справі не може вплинути на інтереси держави в особі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав зазначених у відзиві, щодо позовних вимог від 15.07.2020р., при цьому користування спірним майном позивачем у справі з моменту його створення і до дати розгляду справи в суді, не заперечив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях в судовому засіданні підтримав письмові пояснення по справі, подані суду 20.10.2020р.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з ЄДРПОУ від 18.01.2013р. Ізяславська районна профспілкова організація працівників агропромислового комплексу зареєстрована як юридична особа 23.03.2000р. з ідентифікаційним кодом 02663012 за адресою місцезнаходження: 30300, Хмельницька обл., Ізяславський район, м. Ізяслав, вул. Незалежності, буд. 43.

Відповідно до довідки форми № 4-ОПП Державної податкової служби від 17.11.2000 року №191 повідомляється про взяття на облік позивача як платника податків з 23.03.2000р.

У технічному паспорті на громадський будинок виданому комунальним підприємством "Ізяславське районне бюро технічної інвентаризації" (інвентаризаційна справа № 390) зазначено про його виготовлення 19.02.2019р. До технічного паспорту додано додатки. За змістом технічного паспорту площа приміщень Ізяславської районної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу становить 23,5 кв.м., в тому числі кабінет 2 - 12,2 кв.м. та кабінет 3 -11,3 кв.м.

За змістом довідки КП "Ізяславське районне бюро технічної інвентаризації" від 02.04.2020р. №183 адміністративна будівля, в якій знаходяться кабінети (приміщення) профспілки АПК 23,5 м.кв. розташована за адресою: Ізяслав, аул. Незалежності № 43 (раніше вулиця Леніна № 45). Назву вулиці було змінено згідно Рішення XI сесії Ізяславської міської ради народних депутатів від 28 травня 1992 року, номер будівлі змінено у зв`язку з перенумерацією будівель по вулиці Незалежності.

У висновку ПП "Ізяслав-експерт" про вартість майна від 31.03.2020р. зазначено, що ринкова вартість об`єкта оцінки (вбуддовані приміщення, площею 12,2 кв.м. та площею 11,4 кв.м. кв.м. (кімн. №2, 3) на І поверсі в трьохповерховій адміністративній будівлі по вул. Незалежності, №43, в м. Ізяславі Хмельницької обл. складає 84 252,00 грн.

До матеріалів справи додано звіт позивача про вивільнення працівників Форми №4-ПН від 31.10.1997 року, листи позивача від 07.06.1990 року №16 та від 15.08.1995р. №12 з відбитком штампу, на якому вказана адреса: м. Ізяслав, вул. Леніна, 45.

З урахуванням користування спірними приміщеннями з 1980 року і по даний час, яке відбувається відкрито, добросовісно та з безперервним здійсненням своєї діяльності позивачем, останній у відповідності до ст. 344 ЦК України просить суд визнати його право власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

За змістом статті 344 цього Кодексу особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 10.02.2020р. у справі №923/82/19.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК правила статті 344 цього Кодексу про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, якщо строк давнісного володіння почався раніше 01.01.2001р. (раніше, ніж за три роки до набуття чинності ЦК), то у строк, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише період після 01.01.2001р., а тому, враховуючи встановлений частиною 1 статті 344 ЦК десятирічний строк набуття права власності на нерухоме майно, положення цієї статті можуть застосовуватися лише після 01.01.2001р.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.02.2008р. у справі № 6-27245св07.

За загальним правилом право власності за набувальною давністю виникає з моменту спливу строків, визначених у частинах 1, 3 статті 344 ЦК, оскільки можливість набуття права власності за набувальною давністю безпосередньо пов`язана зі спливом позовної давності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на чуже нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Враховуючи зазначені положення, суд дійшов до висновку, що за наявності підстав вважати, що власник майна (якщо такий є) упродовж тривалого часу не виявляє наміру визнати спірне майно своїм, тобто він погодився із його втратою, таке майно може бути визнано власністю фактичного добросовісного володільця.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника, крім випадків, визначених частиною 3 статті 344 ЦК.

Отже, встановлення власника майна і його волі щодо передачі майна у володіння є обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору у справі про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Під час судового розгляду справи відповідач, посилаючись на власне розпорядження від 25.03.1996р. №59 як на єдиний наявний у нього доказ, вважає, що він є власником спірного майна з вказаного моменту.

Згідно статей 31, 32 вказаного Закону до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб`єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України. Суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про власність" загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об`єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв`язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об`єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток. У загальнодержавній (республіканській) власності може перебувати також інше майно, передане у власність України іншими державами, а також юридичними особами і громадянами.

Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству наказом №56 від 13.12.1995 року затверджено Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб. Згідно п. 1.2. правил, вони встановлюють порядок державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до п. 1.4. Правил, державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна здійснюють державні підприємства - бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів, за рахунок коштів власників нерухомого майна.

Пунктом 2.2. Правил визначено порядок проведення реєстрації, зокрема, під час проведення такої реєстрації відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить, відповідний запис в реєстрову книгу; а при реєстрації об`єктів нерухомого майна за юридичними особами, їм видається реєстраційне посвідчення.

В свою чергу, п. 7. Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об`єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб (додаток №1 до Правил Державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб) відносить рішення місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування щодо права власності на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом при прийнятті рішення від 06.11.2018р. №924/925/17 встановлено, що нежитлове приміщення по вул. Незалежності, 43 у м. Ізяслав, є адмінприміщенням та відноситься до будівель органів державного та місцевого управління, таке приміщення відноситься до державної власності та те, що на підставі розпорядження №59 від 25.09.1996 року органом БТІ було видано Ізяславській РДА реєстраційне посвідчення на будинковолодіння та вчинено запис в реєстраційну книгу за №228, як це передбачено чинними на той час Правилами державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженими Наказом Державного комітету по ЖКГШ №56 від 13.12.1995 року.

Водночас розпорядження №59 від 25.03.1996 року не оскаржено та не визнано судом недійсним повністю.

Згідно з рішенням від 06.11.2018р. №924/925/17 суд приходить до висновку, що приміщення, право власності, на яке за набувальною давністю просить визнати позивач, перебуває у державній власності Ізяславської РДА. Останнє твердження також прослідковується зі змісту постанови Верховного Суду по справі № 924/925/17 від 05.06.2018р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, не будучи власником приміщення за адресою: 30300, Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Незалежності, 43, площа якого, згідно технічного паспорту від 19.02.2019 року, становить 23,5 кв.м., користується останнім відкрито, безперервно та безтитульно (з 1996р. з огляду на державну реєстрацію власником відповідача на підставі розпорядження №59 від 25.09.1996р.), що не заперечується учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено обставини, зазначені у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для визнання за Ізяславською районною профспілковою організацією працівників агропромислового комплексу права власності на спірні приміщення за набувальною давністю, та задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку з задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Ізяславської районної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу до Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про визнання права власності на нежитлове приміщення задовольнити.

Визнати за Ізяславською районною профспілковою організацією працівників агропромислового комплексу (30300, Хмельницька область, Ізяславський район, м. Ізяслав, вул. Незалежності, 43, ідентифікаційний код 02663012) право власності на нежитлове приміщення, частину адмінбудинку (на першому поверсі) - 2 кімнати (12,2 кв.м. і 11,3 кв.м.) загальною площею 23,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ізяслав, Хмельницької області, вул. Незалежності, 43.

Стягнути з Ізяславської районної державної адміністрації (30300, Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Незалежності, 2, код 21315334) на користь Ізяславської районної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу (30300, Хмельницька область, Ізяславський район, м. Ізяслав, вул. Незалежності, 43, ідентифікаційний код 02663012) 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2020р.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. 4 прим. (усім реком. з повід.):

1 - до справи;

2 - позивачу - 30300, Хмельницька обл., Ізяславський район, м. Ізяслав, вул. Незалежності, 43;

3 - відповідачу - 30300, Хмельницька обл., Ізяславський район, м. Ізяслав, вул. Незалежності, 2;

4 - третій особі - (21018, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Гоголя, буд. 10, ідентифікаційний код 42964094).