Рішення

від 15.10.2020 по справі 528/883/18

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа №: 528/883/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 жовтня 2020 року м. Гребінка

15 жовтня 2020 року Гребінківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого - судді Татіщевої Я.В., секретаря судового засідання - Сапи А.М., з участю представника позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Гребінка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення меж земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення меж земельної ділянки.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що їй на праві приватної власності згідно рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 02.10.2017 року належать набуті у спадок після смерті батька ОСОБА_4 земельні ділянки, а саме: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0910 га, що розташована на території АДРЕСА_1 , та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2512 га, що розташована на території с. Польове (Паризька Комуна), Гребінківського району, Полтавської області.

Зазначає, що власником сусідньої земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 . У квітні 2016 року ОСОБА_2 без згоди власника земельних ділянок, а саме, ОСОБА_4 , порушивши межу між земельними ділянками, вкопав стовбці та побудував паркан (огорожу), яким частково вийшов на територію земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2 , вглиб на 0,5 метра.

Вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача вона позбавлена можливості користуватися частиною належної їй земельної ділянки. На неодноразові вимоги щодо відновлення її порушеного права ОСОБА_2 не реагує, у добровільному порядку відновити межу відмовляється.

Враховуючи викладене, просить суд зобов`язати ОСОБА_2 відновити межу, яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 , у відповідності з відомостями земельно-кадастрової документації внатурі на місцевості, і таким чином усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою, що належить їй на праві приватної власності.

25.10.2018 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, де він зазначає, що доводи позивача щодо того, що він без дозволу власника земельних ділянок, а саме, ОСОБА_4 , порушив межу між земельними ділянками, вкопав стовбці та прибудував паркан, яким частково вийшов на територію земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , вглиб на 0,5 метра, не відповідає дійсності, оскільки у акті прийому-передачі межових знаків на зберігання від 19.05.2015 року, складеного землевпорядником сільської ради Гавриленко С.С., виконавець робіт ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та власники суміжних земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у акті зазначили, що: користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено , підписи засвідчено начальником Гребінківського РВВ ОСОБА_7 .

Зазначає, що посилання позивача на те, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян, є хибним, оскільки не може бути предметом спору у даній справі до вирішення питання визначених спірних меж сумісних земельних ділянок та встановлення (відновлення) меж суміжних земельних ділянок в натурі (на місцевості) органом місцевого самоврядування в особі Слободо-Петрівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області та органом влади з питань земельних ресурсів в особі Гребінківського районного виробничого відділу Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК .

Вказує, що при виготовлені технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідача ОСОБА_2 , орган влади з питань земельних ресурсів межових знаків його земельних ділянок за кадастровим номером 5320884905050010047 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та за кадастровим номером 5320884905050010048, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, не встановлював та на відповідальне збереження власнику не передавав.

Зазначає, що на час виникнення спору межові знаки між суміжними земельними ділянками позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 на місцевості відсутні.

Посилається на те, що при відкритті провадження суд не врахував, що спір про встановлення чи відновлення меж земельних ділянок не підвідомчий суду, а тому просить суд закрити провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві та у письмових заявах, наданих ним під час розгляду справи у суді.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником: житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0910 га, що розташована в с. Польове (Паризька Комуна), Гребінківського району, Полтавської області, кадастровий номер 5320884905:05:001:0074; земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2512 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5320884905:05:001:0075.

Дана обставина підтверджується рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 02.10.2017 року, справа № 528/740/17 (т. 1 а.с.08-11).

Дана обставина також підтверджується: Витягом з Державного реєстру речових праві на нерухоме майно про реєстрацію права власності - індексний номер витягу: 107466537 від 13.12.2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1436975853208; Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - індексний номер витягу: 107463680 від 13.12.2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1436953053208; Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - індексний номер витягу: 107460199 від 13.12.2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1436924753208 (т. 1 а.с. 12-18).

Судом також було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником: земельної ділянки площею 0,4773 га у межах згідно із планом, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки - 5320884905:05:001:0048, відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 684699; земельної ділянки площею 0,0865 га у межах згідно із планом, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки - 5320884905:05:001:0047.

Дана обставина підтверджується: Договором купівлі - продажу земельної ділянки від 19.11.2007 року серії ВКВ № 346634; Державним Актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 684699, виданим на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.11.2007 року №1428 начальником Відділу Держкомзему у Гребінківському районі Полтавської області 05.02.2010 року; Державним Актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №684698, виданим на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.11.2007 року №1428 начальником Відділу Держкомзему у Гребінківському районі Полтавської області 05.02.2010 року; Витягом з Державного реєстру правочинів, номер витягу: 4982136 від 19.11.2007 року, номер правочину: 2502808 (т. 1 а.с.37-40).

На підтвердження своїх доводів щодо непорушення прав позивача на користування частиною належної їй земельної ділянки, ОСОБА_2 надав Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відповідно до Акту прийому - передачі межових знаків на зберігання - Власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено, акт складено 19.05.2015 року та підписано: власник земельної ділянки - ОСОБА_2 , виконавець робіт - ОСОБА_5 , власник суміжної земельної ділянки - ОСОБА_4 , власник суміжної земельної ділянки - ОСОБА_6 , начальник Гребінківського РВВ - Скиба С.Г., а також Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5320884905-05-001-0048 (т. 1 а.с.41-53).

На запит суду начальником відділу міжрайонного управління Держгеокадастру у Гребінківському та Пирятинському районах було надано: Архівний примірник Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5320884905:05:001:0075, ОСОБА_4 , що знаходиться на території АДРЕСА_2 (для ведення особистого селянського господарства); Архівний примірник Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5320884905:05:001:0074, ОСОБА_4 , що знаходиться на території АДРЕСА_2 (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) (т. 1 а.с. 105-129).

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 04.06.2019 року у справі була призначена судова земельно - технічна експертиза та експертиза з питань землеустрою, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення Харківського НДІСЕ (т. 1 а.с.154-156).

25.06.2019 року на адресу суду надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів та про проведення натурного обстеження об`єктів дослідження судової земельно - технічної експертизи № 742 по цивільній справі 528/883/18 (а.с. 171-172).

Після надання сторонами додаткових матеріалів, 10.10.2019 року суд постановив ухвалу про призначення судової земельно - технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення Харківського НДІСЕ (т.1 а.с.185-187).

06.12.2019 року до суду надійшов Висновок експерта № 742/1376 за результатами проведеної комісійної судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 528/883/18 від 31.10.2019 року. Відповідно до Висновку, по першому питанню: в зв`язку із тим, що згідно копій правовстановлюючих документів та даних, що містяться у копіях документацій із землеустрою, земельні ділянки між собою не мають спільної межі - встановити яким чином та у якому місті повинна проходити лінія розподілу суміжних земельних ділянок (межа) в натурі на місцевості між домогосподарствами, розташованими по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , не надається можливим; по другому питанню: має місце відхилення між фактичною територією по АДРЕСА_3 і загальною площею земельних ділянок, що належить ОСОБА_2 відповідно до копій правовстановлюючих документів. Визначити наявність відхилення між межами фактичного користування гр. ОСОБА_2 земельними ділянками, розташованими по АДРЕСА_3 , та кордонами, які вказані в копіях правовстановлюючих документів та копії каталогу координат - не надається за можливе по причинам, викладеним в дослідницькій частині висновку; по третьому питанню: в зв`язку із відмінністю даних, що містяться у документаціях із землеустрою та даних, що містяться в Державному земельному кадастрі (згідно геодезичної зйомки) стосовно місця розташування земельних ділянок обох власників - визначити в натурі на місцевості, яка площа земельної ділянки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 і розташована в АДРЕСА_2 , і чи була вона зайнята суміжним землекористувачем ОСОБА_2 , власником суміжної земельної ділянки, розташованої за адресою в АДРЕСА_3 , не надається можливим (т.1 а.с. 191 -206).

У судовому засіданні 30.06.2020 року були допитані експерти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які надали покази та пояснення, аналогічні викладеним у Висновку експерта № 742/1376 за результатами проведеної комісійної судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі №528/883/18 від 31.10.2019 року.

Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пунктом г) частини 1 статті 91 Земельного кодексу України визначено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (ч.ч.1, 2 ст.103 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно ст.212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях, зокрема, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Так, частиною 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Положеннями ст.ст. 116, 118, 121, 122 ЗК України визнаються повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009).

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши наявні докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту порушення меж, яка поділяє земельні ділянки сторін у справі, Висновок експерта № 742/1376 за результатами проведеної комісійної судової земельно-технічної експертизи також це заперечує.

Таким чином, вищезазначене не дає підстав суду констатувати, що відповідачем порушено будь-які права позивача як власника земельних ділянок, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення меж земельної ділянки.

Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду в силу ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст. 321, 373, 391 ЦК України, ст.ст. 91, 116, 118, 121, 122, 152, 212 ЗК України, ст.ст. 4, 10,12, 13, 19, 76, 80, 81, 83, 89, 141, 211, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд , -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення меж земельної ділянки - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 20 жовтня 2020 року.

Суддя Я. В. Татіщева