Рішення

від 19.10.2020 по справі 694/690/20

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/690/20

провадження № 2/694/295/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

19.10.2020 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Сакун Д.І. з участю секретаря судового засідання Матвієнко А.А. розглянувши в приміщенні суду, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом Комунального підприємства Звенигородське підприємство теплових мереж Звенигородської міської ради (адреса: вул. Кримського 25, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202, код 02082717, ПІН 020827123120, р/ НОМЕР_1 , філія Черкаське ОУ АТ Ощадбанк МФО 354507) до ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , прож. АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості по оплаті за теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Звенигородського районного суду надійшла дана позовна заява в якій позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь КП Звенигородське ПТМ Звенигородської міської ради заборгованість по оплаті за теплову енергію за період з 01.01.2018 року по 30.04.2020 року у сумі 13 999.42 грн. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що Комунальне підприємство Звенигородське підприємство теплових мереж Звенигородської міської ради являється постачальником теплової енергії в квартиру АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_1 . Квартира має загальну площу 53,2 м.кв., особовий рахунок № НОМЕР_3 виписаний на ім`я відповідача ОСОБА_1 . Позивач свої зобов`язання по забезпеченню квартири тепловою енергією виконав, але відповідач не сплатив кошти за надані послуги. Так заборгованість по квартирі АДРЕСА_3 за теплову енергію за період з 01.01.2018 року по 30.04.2020 року складає 13 999.42 грн. Нарахування проводиться по площі, або лічильнику згідно діючих тарифів.

Відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками до неї, а також відповідач був повідомлений про розгляд справи шляхом оголошення на веб-сайті Звенигородського районного суду, що відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України - з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, однак, відзив до суду на позов не надав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`являв, а тому враховуючи ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 03.06.2020 р. призначення судді не відбулося, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу між суддями від 01.07.2020 року, матеріали позову передано в провадження судді ОСОБА_2 .

Рішенням Вищої ради правосуддя № 2446/0/15-20 від 25.08.2020 року суддю Звенигородського районного суду ОСОБА_2 звільнено в зв`язку з виходом у відставку.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 року справу передано для розгляду судді Звенигородського районного суду Сакун Д. І.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 11.09.2020 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

Позивач вчасно та в повному обсязі усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 18.09.2020 було відкрито провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

У суді встановлено, що КП Звенигородське ПТМ Звенигородської міської ради являється постачальником теплової енергії в будинок АДРЕСА_4 .

Позивачем в підтвердження заявлених вимог надано до позовної заяви лише розрахунок заборгованості , однак не надано доказів щодо власника квартири, особи на яку оформлено особовий рахунок.

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, оцінка аргументів сторін.

Правовідносини між постачальником теплової енергії і споживачами регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги та Постановою КМУ № 630 Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення .

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ Про житлово-комунальні послуги , споживачем комунальних послуг являється фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 19 ЗУ Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до змісту статей 13, 32 ЗУ Про житлово-комунальні послуги , централізоване опалення віднесено до житлово-комунальних послуг. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, в порядку визначеному КМУ.

При цьому, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги в будинку (квартирі), щоналежить на праві приватної власності, здійснюється з затвердженими в установленому порядку тарифами. Власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до частини 2, 3 статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77,78 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розглядусправи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до п. 4 ч .2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Тобто, згідно принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу сторони у справі

зобов`язані довести в судовому засіданні обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач як на заперечення проти позову.

У відповідностііз статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі Коробов протии України Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом . Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Разом з тим, з огляду на засади змагальності, сааме позивач повинен проявляти ініціативу у наданні суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відсутність доказів такого обсягу і передбачених ст.ст. 77-80 ЦПК України властивостей перешкоджають ухваленню судового рішення про задоволення позову, оскільки доказування, а відтак і рішення іменемУкраїни не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З вищевказаного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано жодного доказу того, що сааме відповідач є споживачем послуг позивача та власником квартири та відповідно, отримував послуги теплопостачання та повинний їх оплачувати, оскільки саме власник несе витрати за сплату комунальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, надані суду письмові докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні даного позову.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Оскільки, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, то, в силу вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.підлягають залишенню за позивачем.

Керуючись ст.ст. 6,12, 13, 18, 263, 265,268, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 530, 625, ЦК України, ст. 162 ЖК України, ЗУ Про житлово-комунальні послуги суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства Звенигородське підприємство теплових мереж Звенигородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за теплову енергію - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцятиднів з дня вручення йому повного рішення суду/

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторонни можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення підписане 19.10.2020.

Суддя Д.І. Сакун