Ухвала

від 16.10.2020 по справі 320/9463/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

16 жовтня 2020 року м. Київ № 320/9463/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Філайт Плюс" до Броварської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Філайт Плюс" з позовом до Броварської міської ради Київської області та просить суд:

визнати протиправними та скасувати п. 7.4 рішення Броварської міської ради Київської області за № 1841-73-07 "Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування, надання згоди на відновлення меж земельної ділянки та на поділ земельної ділянки, відмову від подовження терміну дії договору оренди, припинення дії договорів оренди земельних ділянок, внесення змін до рішення Броварської міської ради Київської області";

визнати протиправним та скасувати п. 7.5 рішення Броварської міської ради Київської області № 1841-73-07 "Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування, надання згоди на відновлення меж земельної ділянки та на поділ земельної ділянки, відмову від подовження терміну дії договору оренди, припинення дії договорів оренди земельних ділянок, внесення змін до рішення Броварської міської ради Київської області".

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства у зв`язку з наступним.

Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються КАС України.

Чатисною 1 ст. 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Також згідно ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Помилковим є застосування ст. 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Таким чином, на вирішення адміністративного суду може бути переданий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта (інших суб"єктів), а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Разом з тим, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і відповідно не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 367/4282/15-а.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач звернувся до суду з метою скасування рішення відповідача в частині щодо припинення його права користування земельними ділянками, затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування, надання згоди на відновлення меж земельної ділянки та на поділ земельної ділянки, відмову від подовження терміну дії договору оренди, припинення дії договорів оренди земельних ділянок, внесення змін до рішення Броварської міської ради Київської області, а саме щодо земельних ділянок загальною площею 0,0700 га та 0,0338 га.

Так, як вбачається з поданих матеріалів в грудні 2007 року ТОВ Філайт Плюс уклало два договори оренди земельних ділянок, перший договір на земельну ділянку площею 0,0700 га, з них 0,0338 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва та обслуговування офісно -торгівельного центру - комерційного використання, по вул. Гагаріна в районі розміщення стадіону Спартак . Кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:00:024:0518 та другий договір на земельну ділянку площею 0,0499 га, з них 0,0117 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва та обслуговування офісно- торгівельного центру - комерційного використання, по вул. Гагаріна в районі розміщення стадіону Спартак . Кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:00:024:0005.

Підставою для укладання цих договорів був протокол участі позивача в аукціоні продажу права оренди вказаних земельних ділянок на дотримання норм ст. 135 Земельного кодексу України, де передбачені Земельні торги, що проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених ч. 2 і 3 ст. 134 цього Кодексу.

При цьому, на обґрунтування позовних вимог посилається на норми Цивільного кодексу України.

Конституційний Суд України в Рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Органи місцевого самоврядування можуть бути як суб`єктами приватних правовідносин, так і суб`єктами публічних правовідносин. Причому статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права - цивільні чи публічні вони мають намір реалізувати.

Суд зазначає, що у даній справі спір пов`язаний з реалізацією договірних відносин між позивачем та відповідачем, зокрема, прав на користуванням земельними ділянками. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а є особою, яка представляє власника земельних ділянок. Права, за захистом яких звернувся до суду позивач, виникають із договірних правовідносин.

Спір про захист права юридичної особи на земельні ділянки є не публічним, а господарсько-правовим. Держава, юридичні особи публічного права, можуть бути учасниками договірних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами господарського судочинства.

У цьому випадку той факт, що відповідач є органом місцевого самоврядування, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 826/6244/15.

Разом з цим Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.04.2019 у справі № 367/4282/15-а зауважує, що з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки притаманні не адміністративним, а цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У п. 24 рішення в справі Сокуренко і Стригун проти України від 20.07.2006 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі Занд проти Австрії від 12.12.1978 вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Суд зазначає, що у даній справі позивачем оскаржуються рішення, стосовно яких існують договірні відносини та які в одностороньому порядку припинено, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене та враховуючи практику Верховного Суду, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження.

Крім того п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

В матеріалах справи міститься квитанції від 05.10.2020 № 0.0.1858879750.1 та № 0.0.1859056830.1, які свідчать про сплачений судовий збір на загальну суму 4 204,00 грн.

Враховуючи, що у відкритті провадження відмовлено, суд вважає за можливе повернути сплачений судовий збір з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 170, 243, 248, 283 КАС України, суд

у х в а л и в:

1.Відмовити у відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Філайт Плюс" до Броварської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині.

2.Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю "Філайт Плюс" (код ЄДРПОУ 35262305) з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп.

3.Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.