Рішення

від 19.10.2020 по справі 340/2717/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2717/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження

адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Управління соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації (27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Каштанова, 84, код ЄДРПОУ 03197664)

про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він, маючи статус учасника бойових дій та інваліда армії, неодноразово звертався до відповідача з метою отримання санаторно-курортної путівки для проходження реабілітації. Проте ні путівки, ні компенсації за неї не отримав. Листом від 09.06.2020 року позивача проінформовано про те, що для отримання путівки йому необхідно стати на облік в Управлінні праці та соціального захисту населення Димитрівської міської ради Донецької області (за зареєстрованим місцем проживання) або зареєструватися за фактичним місцем проживання у м. Бобринці. Позивач вважає такі дії та бездіяльність відповідача протиправними та зазначає, що він перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації з вересня 2015 року, а тому вимога відповідача щодо необхідності постановлення на облік за місцем реєстрації є незаконною. Стверджуючи, що протиправними діями та бездіяльністю відповідача йому завдано моральної та матеріальної шкоди, позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації щодо необхідності його звернення до Управління праці та соціального захисту населення Димитрівської міської ради Донецької області з відповідними документами або необхідність зареєструватися за фактичним місцем проживання як внутрішньо-переміщена особа для отримання санітарно-курортних путівок або компенсації їх вартості;

- визнати протиправними та бездіяльними дії Управління соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації з питання не надання його путівок на санаторно-курортне лікування за період перебування його на обліку як учасника бойових дій;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації надати йому путівку на санаторно-курортне оздоровлення, як учаснику бойових дій в зоні проведення АТО;

- стягнути на його користь з Управління соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації 50 000 грн., 10 000 за кожний рік ненадання путівки, в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Ухвалою судді від 21.07.2020 року відкрито провадження у справі за цим позовом, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від позивача 24.07.2020 року надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що з 08.09.2015 року позивач перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації як учасник бойових дій та згідно зі статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" користується пільгами 75% з оплати житлово-комунальних послуг відповідно до пункту 2 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 року, за фактичним місцем проживання. Відповідно до пункту 3 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ОСОБА_1 як учасник бойових дій має право на безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або на одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Однак, оскільки позивач не зареєстрований на території Бобринецького району Кіровоградської області та не є внутрішньо переміщеною особою, тому відповідно до пункту 4 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях санаторно-курортним лікуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №200 від 31.03.2015 року, Управління соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації не має законних підстав для забезпечення його путівкою на санаторно-курортне лікування або компенсацією вартості самостійного санаторно-курортного лікування, про що позивачу неодноразово надавалися роз`яснення. Наполягаючи на тому, що Управління соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації порушень прав позивача не допускало, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

З огляду на категорію та складність цієї справи суд не знайшов підстав для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та проведення у ній підготовчого провадження, тому розглянув справу у спрощеному (письмовому) провадженні без повідомлення учасників справи, як це передбачено статтею 263 цього Кодексу.

Розглядаючи справу, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України у період з 15.04.2009 року по 13.05.2010 року, з якої був демобілізований на підставі свідоцтва про хворобу ГВКГ ВЛК №1034 від 06.04.2010 року, згідно з яким за станом здоров`я визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. (а.с. 9 - 10)

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК Серії 10 ААА від 14.07.2010 року ОСОБА_1 з 07.06.2010 року встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. За результатами повторного огляду МСЕК позивачу з 01.01.2019 року встановлено другу групу інвалідності на строк до 01.02.2020 року. (а.с. 43 - 44) Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим 01.07.2020 року, позивач є інвалідом армії третьої групи. (а.с. 8)

У період з 08.08.2014 року по 10.09.2015 року позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації, у складі військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_4 Міністерства оборони України, брав безпосередню участь у заходах проведення антитерористичної операції на Сході України (а.с. 11 - 14). Під час проходження служби отримав статус ветерана війни - учасника бойових дій, про що йому видано посвідчення серії НОМЕР_5 від 08.09.2015 року. (а.с. 8)

Позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, за категорією особа з інвалідністю внаслідок військової служби з 22.07.2010 року та за категорією учасник бойових дій, який приймав участь в антитерористичній операції, з 08.09.2015 року. (а.с. 78 80)

Спеціалізованою фтизіатричною МСЕК для ОСОБА_1 з 2016 року розроблена індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю, якою передбачено санаторне лікування протитуберкульозного профілю протягом року. (а.с. 48 - 55)

Позивач звернувся до суду з цим позовом, вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо незабезпечення його санаторно-курортним лікуванням.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 2 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 статті 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що пенсіонери з числа військовослужбовців, які визнані особами з інвалідністю I та II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування незалежно від виду пенсії, яку вони отримують. Особи з інвалідністю III групи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, які отримують пенсії по інвалідності, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування за наявності медичних показань. Порядок забезпечення путівками для санаторно-курортного лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 6 статті 38 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особи з інвалідністю і діти з інвалідністю за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками.

Статтею 38-2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що пільги, передбачені цим Законом, зберігаються за особами з інвалідністю та дітьми з інвалідністю незалежно від виду виплачуваної пенсії або допомоги, призначеної замість пенсії.

У випадках, коли іншими нормативно-правовими актами передбачені норми, що підвищують встановлений цим Законом рівень соціального захисту осіб з інвалідністю, застосовуються положення тих нормативно-правових актів, які визначають найбільший рівень соціального захисту осіб з інвалідністю.

Якщо особа з інвалідністю має право на одну і ту ж пільгу за цим Законом і одночасно за іншим нормативно-правовим актом, пільга їй надається лише за одним з них за її вибором (незалежно від підстави встановлення пільги).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року №187 затверджено Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад (надалі Порядок №187).

Пунктом 1 Порядку №187 передбачено, що цей Порядок визначає механізм забезпечення структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад (далі - органи соціального захисту населення) санаторно-курортними путівками (далі - путівки) до санаторно-курортних закладів осіб відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" та "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Дія цього Порядку не поширюється на осіб, яких визнано ветеранами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", військовослужбовців і членів їх сімей, осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім військовослужбовців строкової служби з числа осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), та осіб, зазначених у Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності та учасників антитерористичної операції санаторно-курортним лікуванням, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року №200.

Відповідно до пункту 2 Порядку №187 органи соціального захисту населення забезпечують відповідно до цього Порядку безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів згідно з медичними рекомендаціями в порядку черговості:

- осіб з інвалідністю усіх категорій за рахунок коштів, передбачених Мінсоцполітики;

- ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", - за рахунок коштів місцевих бюджетів;

- ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", осіб з інвалідністю та осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, у санаторіях, що належать до сфери управління Мінсоцполітики, - за рахунок коштів державного бюджету.

Особи зазначених категорій мають право вільного вибору санаторно-курортного закладу, розміщеного на території України (крім закладів, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, правовий режим на яких визначається Законами України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" та "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"), відповідного профілю лікування, безоплатними путівками до якого вони забезпечуються.

Згідно з пунктом 3 Порядку №187 особи, зазначені у пункті 2 цього Порядку, повинні перебувати на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням в органах соціального захисту населення за місцем їх реєстрації.

Працюючі особи та особи, що не досягли встановленого законодавством пенсійного віку, забезпечуються путівками за місцем основної роботи або за місцем обліку в органах соціального захисту населення на підставі довідки з місця роботи про те, що їм не видавалася безоплатна путівка протягом попереднього року (для осіб, що забезпечуються путівками один раз на два роки, - протягом двох попередніх років).

Осіб, що проживають в інтернатних установах системи соціального захисту населення, осіб з інвалідністю, які навчаються за очною (денною) формою навчання у закладах освіти, путівками забезпечують органи соціального захисту населення відповідно до цього Порядку.

Осіб, інвалідність яких пов`язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, забезпечує путівками Фонд соціального страхування на підставі висновку МСЕК про необхідність лікування за прямими наслідками виробничої травми чи професійного захворювання.

Особи, зазначені у пункті 2 цього Порядку, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, повинні перебувати на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням в органах соціального захисту населення за місцем фактичного проживання.

Відповідно до пункту 4 Порядку №187 органи охорони здоров`я забезпечують путівками ветеранів війни на лікування у госпіталях, а також санаторно-курортними путівками - осіб з інвалідністю, ветеранів війни із захворюванням на туберкульоз та дітей з інвалідністю до досягнення 18-річного віку (згідно з медичними показаннями за наявності відповідних профільних санаторно-курортних бюджетних закладів).

Пунктом 5 Порядку №187 передбачено, що путівки видаються особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, в порядку черговості. Для одержання путівки подається заява та медична довідка закладу охорони здоров`я за формою №070/о.

Після закінчення строку дії зазначеної медичної довідки, але не рідше ніж один раз на три роки, подається нова медична довідка. У разі неподання такої довідки особа, яка понад три роки перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортною путівкою, знімається з обліку.

Згідно з пунктом 14 Порядку №187 особа, що перебуває на обліку для забезпечення путівки в органах соціального захисту населення, але в поточному році одержала безплатну путівку в іншій організації, знімається з обліку.

Повторне взяття на облік здійснюється відповідно до пункту 5 цього Порядку.

У разі коли особа за місцем обліку забезпечена санаторно-курортною путівкою у поточному році, повторне взяття на облік здійснюється на підставі копії (дубліката) медичної довідки закладу охорони здоров`я за формою №070/о, що додана до попередньої заяви, якщо строк її дії не закінчився.

У разі відмови особи від путівки складається відповідний акт за формою, затвердженою Мінсоцполітики, а зазначеною путівкою забезпечується інша особа у порядку черговості.

Пунктом 16 Порядку №187 передбачено, що забезпечення путівками осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, здійснюється в межах коштів, передбачених на зазначену мету в державному та місцевих бюджетах на поточний рік.

У разі коли особи, зазначені у пункті 2 цього Порядку, мають право на санаторно-курортне лікування за кількома законами, їм надається право вибору в забезпеченні путівкою за одним із них (пункт 18 Порядку №187).

Відповідно до пункту 19 Порядку №187 грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки для осіб з інвалідністю внаслідок війни та осіб з інвалідністю, зазначених у статті 6-2 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", і компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування учасникам бойових дій, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та особам, зазначеним у статтях 6-1, 6-3 і 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", виплачується в порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року №785, а грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки та вартість самостійного санаторно-курортного лікування деяким категоріям осіб з інвалідністю відповідно до статті 29 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" виплачується в порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2007 р. №150.

Постановою Кабінету Міністрів України №200 від 31.03.2015 року затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях санаторно-курортним лікуванням (надалі - Порядок №200).

Згідно з пунктом 1 Порядку №200 цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Заходи із психологічної реабілітації, соціальної та професійної адаптації, забезпечення санаторно-курортним лікуванням постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з метою повернення їх до мирного життя" (далі - бюджетні кошти) на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у закладах, розміщених на території України, осіб, яким надано статус:

- постраждалого учасника Революції Гідності відповідно до статті 16-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни або учасника війни відповідно до пунктів 19 - 21 частини першої статті 6, пунктів 10 - 14 частини другої статті 7 та пункту 13 статті 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Дія цього Порядку не поширюється на осіб, які мають право на забезпечення санаторно-курортними путівками відповідно до Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. №187 та Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. №446.

Пунктом 2 Порядку №200 передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах у разі утворення (крім м. Києва) рад (далі - органи соціального захисту населення) забезпечують осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів відповідно до цього Порядку згідно з медичними рекомендаціями в порядку черговості:

1) учасників бойових дій - не частіше ніж один раз на рік строком на 18-21 день;

2) осіб з інвалідністю внаслідок війни - позачергово щороку строком на 18-21 день;

3) осіб з інвалідністю внаслідок війни із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку) - відповідно до медичних рекомендацій, з них: I та II груп - до санаторіїв (відділень) спінального профілю з лікуванням строком на 35 днів; III групи - до санаторіїв неврологічного профілю з лікуванням строком на 18-21 день;

4) постраждалих учасників Революції Гідності - не частіше ніж один раз на рік строком на 18-21 день;

5) учасників війни - не частіше ніж один раз на два роки строком на 18-21 день.

Зазначені категорії осіб мають право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю лікування, путівки до якого оплачуються за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до пункту 3 Порядку №200 у разі коли особа має право на забезпечення путівкою за кількома законами, їй надається право вибору в забезпеченні путівкою за одним із них.

Згідно з пунктом 4 Порядку №200 для одержання путівки особи, зазначені у пункті 1 цього Порядку, повинні перебувати на обліку в органах соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання, а для внутрішньо переміщених осіб - за фактичним місцем проживання відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Як передбачено пунктом 5 Порядку №200, для взяття на облік особа, зазначена у пункті 1 цього Порядку, чи її законний представник подають заяву, медичну довідку лікувальної установи за формою № 070/о, копію відповідного посвідчення, а учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та учасники війни - також копію військового квитка (за наявності) та копію документа, що підтверджує безпосередню участь (забезпечення проведення) особи в антитерористичній операції чи заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Під час подання копій документів, передбачених абзацом першим цього пункту, особи надають їх оригінали для огляду.

Згідно з пунктами 6, 7 Порядку №200 реєстрація заяв та облік осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, проводиться за формами, затвердженими Мінветеранів, окремо від інших категорій осіб незалежно від профілю захворювання, за яким особи направляються на санаторно-курортне лікування, в порядку черговості подання заяв.

Особа, яка перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням в органах соціального захисту населення, але в поточному році одержала безоплатну путівку, знімається з обліку.

Повторне взяття на облік проводиться на підставі копії (дубліката) медичної довідки лікувальної установи за формою 070/о, що додається до попередньої заяви, якщо строк дії зазначеної довідки не закінчився.

За особою, яка перебуває на обліку, але не отримала безоплатну путівку в поточному році, зберігається право на забезпечення путівкою на наступний рік за умови поновлення медичної довідки лікувальної установи за формою № 070/о, якщо строк дії попередньої довідки закінчився.

Особи, які були письмово повідомлені про умову поновлення такої довідки, але протягом шести місяців з дня закінчення її строку дії не виконали цієї умови, знімаються з обліку.

Відповідно до пункту 12 Порядку №200 грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки особам з інвалідністю внаслідок війни та компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування учасникам бойових дій та учасникам війни виплачується в порядку та розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2004 року №785.

Згідно з пунктом 16 Порядку №200 забезпечення путівками осіб, здійснюється в межах виділених коштів пропорційно кількості осіб, узятих на облік для забезпечення санаторно-курортним лікуванням, згідно з договорами, укладеними органами соціального захисту населення з особами та санаторно-курортними закладами.

Міністерством соціальної політики України прийнято наказ №73 від 22.01.2018 року "Про затвердження форм документів щодо забезпечення структурними підрозділами з питань соціального захисту населення санаторно-курортним лікуванням осіб пільгових категорій", який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.02.2018 року за №163/31615.

Цим наказом затверджено 1) форму заяви про забезпечення санаторно-курортним лікуванням; 2) форму журналу обліку осіб для забезпечення санаторно-курортним лікуванням; 3) форму журналу обліку осіб для виплати грошової компенсації замість путівки / грошової компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування; 4) форму журналу обліку ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", для забезпечення путівками до санаторіїв сфери управління Мінсоцполітики; 5) форму акта про відмову від санаторно-курортного лікування (путівки) / ненадання згоди на санаторно-курортне лікування (путівку).

Затверджена цим наказом форма заяви про забезпечення санаторно-курортним лікуванням передбачає взяття заявника на облік для забезпечення санаторно-курортним лікуванням шляхом надання санаторно-курортної путівки до санаторію або укладення тристороннього договору із санаторієм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №117 затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (надалі Положення №117).

Пунктом 1 Положення №117 визначено, що Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.

Згідно з пунктом 2 Положення №117 до Реєстру вноситься така інформація:

- про пільговиків - прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають про це відмітку в паспорті) (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податків), адреса зареєстрованого місця проживання (за рішенням комісій, утворених місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до пункту 10 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. №848, - адреса фактичного місця проживання), склад сім`ї, характеристика житла, реквізити паспорта громадянина України та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами фактично користується;

- про студентів, курсантів невійськових вищих навчальних закладів, які отримують соціальні стипендії, - повне найменування та код згідно з ЄДРПОУ вищого навчального закладу або його відокремленого структурного підрозділу, прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, реквізити паспорта громадянина України (свідоцтва про народження дитини), адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання, підстави для отримання соціальної стипендії, розмір місячної стипендії (разом із сумою індексації) та строк, на який призначена соціальна стипендія;

- про осіб, які отримують державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, - прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання, реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Інформація про осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", вноситься до Реєстру диференційовано з урахуванням належності особи до визначеної підкатегорії.

У разі втрати в установленому порядку права на пільги особами, зазначеними в цьому пункті, відповідна інформація вноситься до Реєстру, за поданням органу, уповноваженого на встановлення та позбавлення відповідного статусу, за формою, визначеною в додатку.

Згідно з пунктом 3 Положення №117 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи):

- організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей;

- ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма "1 - пільга" затверджується Мінсоцполітики;

- ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

- надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Відповідно до пункту 5 Положення №117 для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає уповноваженому органу копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім`ї на пільги (з пред`явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, пред`являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується.

Пунктом 6 Положення №117 передбачено, що пільговик, який має право на конкретну пільгу згідно з кількома законами України, включається до Реєстру як пільговик, що користується цією пільгою згідно з одним Законом України за його вибором.

Якщо фізична особа має право на пільги згідно з кількома законами, до Реєстру включається така інформація про пільговика.

Відповідно до пункту 7 Положення №117 у разі зміни місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, яку обслуговує уповноважений орган, пільговик або його законний представник повинен повідомити його про це письмово.

У разі зміни місця проживання поза межами адміністративно-територіальної одиниці пільговик знімається з обліку в уповноваженому органі за попереднім місцем проживання та стає на облік за новим місцем проживання.

Уповноважені органи за попереднім місцем проживання пільговика закривають його персональну облікову картку та видають пільговику довідку про зняття з обліку, а за новим місцем проживання відкривають нову облікову картку з дати реєстрації пільговика.

Судом установлено, що позивач підпадає під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як учасник бойових дій (пункт 19 частини 1 статті 6) та має право на безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок таким особам визначений Порядком №200, який передбачає, що для одержання путівки особа повинна перебувати на обліку в органах соціального захисту населення.

Крім того, позивач як особа з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, відповідно до частини 6 статті 38 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" за наявності медичних показань також має право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками. Порядок забезпечення осіб такими путівками органами соціального захисту населення визначений Порядком №187.

Позивач включений до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, за соціальною ознакою відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та перебуває на обліку пільговиків за місцем фактичного проживання в Управлінні соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації, яким на нього оформлено персональну облікову картку. (а.с. 78 - 80)

Маючи намір скористатися пільгою, позивач 10.07.2020 року звернувся до цього органу соціального захисту населення із заявою про взяття його на облік для отримання санаторно-курортної путівки, за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України №729 від 14.07.2015 року, надавши необхідні документи. (а.с. 81 - 87)

Попри те, що цей наказ втратив чинність у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства соціальної політики України №73 від 22.01.2018 року, заява ОСОБА_1 була прийнята Управлінням соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації 10.07.2020 року та зареєстрована в журналі обліку осіб для забезпечення санаторно-курортним лікуванням за №01-15/356. (а.с. 81)

Проте згодом відповідач направив позивачу відповідь №01-15/480 від 21.07.2020 року, у якій фактично відмовив у постановці позивача на облік, посилаючись на вимоги пункту 4 Порядку №200, яким передбачено, що для одержання путівки особи, зазначені у пункті 1 цього Порядку, повинні перебувати на обліку в органах соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання, а для внутрішньо переміщених осіб - за фактичним місцем проживання відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. (а.с. 88)

Зміст цієї відповіді та відзиву відповідача на позов свідчить, що той заперечує проти взяття позивача на облік для забезпечення санаторно-курортним лікуванням з тих підстав, що позивач звернувся не за зареєстрованим місцем проживання та не є внутрішньо переміщеною особою. Відповідач стверджує, що для отримання безоплатної путівки до санаторно-курортних закладів ОСОБА_1 повинен звернутися до органу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем свого проживання у м. Димитрів Донецької області.

Суд установив, що згідно з відміткою у паспорті ОСОБА_2 місце його проживання з 28.08.2002 року по 21.02.2012 року було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . З 29.02.2012 року місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 6, 61 - 64)

Відповідно до довідки №02-18/881 від 09.07.2020 року, виданої Бобринецькою міською радою, позивач не зареєстрований, але з 2014 року фактично проживає разом із сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 22)

Тож фактичним місцем проживання позивача є м. Бобринець Кіровоградської області, а на обліку внутрішньо переміщених осіб позивач не перебуває.

Суд визнає незаконними підстави відмови відповідача у взятті позивача на облік для забезпечення санаторно-курортним лікуванням та зазначає, що оскільки позивач перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації як особа з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з військовою службою, та як учасник бойових дій, тому він правомірно звернувся до цього органу соціального захисту населення, до повноважень якого належить організація санаторно-курортного лікування пільговим категоріям громадян відповідно до Порядку №187 та Порядку №200.

Суд вважає, що у разі подання особою заяви про взяття на облік для забезпечення путівкою за місцем проживання, відмінним від зареєстрованого, орган соціального захисту населення, на обліку у якому перебуває заявник, за необхідності вправі самостійно зробити запит до відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації заявника про отримання довідки на підтвердження того, що громадянин не перебуває на обліку для забезпечення путівкою за зареєстрованим місцем проживання.

Тож суд визнає протиправною відмову відповідача у взятті позивача на облік для забезпечення санаторно-курортним лікуванням за його заявою №01-15/356 від 10.07.2020 року та зобов`язує відповідача взяти ОСОБА_1 на такий облік.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача надати йому путівку на санаторно-курортне оздоровлення, як учаснику бойових дій в зоні проведення АТО, то суд зазначає, що такі путівки надаються органами соціального захисту населення з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, в порядку черговості подання заяв. Суду не надано доказів того, що позивач перебуває першим у черзі на отримання санаторно-курортної путівки до санаторію, але відповідач відмовив у її наданні, та з цього приводу між сторонами виник спір. Тому суд відмовляє у задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки вона є передчасною.

Позивач у позовній заяві також просить стягнути на його користь з відповідача 50 000 грн. в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди, розмір якої становить 10 000 за кожний рік ненадання путівки, з яких 8600 грн. вартість путівки за 2015 рік, 1400 грн. моральна шкода.

Відповідно до частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Підстави відповідальності за завдану шкоду визначає Цивільний кодекс України.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Під майновою шкодою у цій справі позивач розуміє компенсацію вартості санаторно-курортної путівки, правом на отримання якої, як він стверджує, він не міг скористатися з 2015 року, а під моральною шкодою страждання, які він зазнавав у зв`язку з цим.

Суд зазначає, що правовідносини між сторонами з приводу забезпечення позивача санаторно-курортним лікуванням, які мали місце у 2015 році, не є предметом цього спору, оскільки виникли поза межами строку звернення до суду, установленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому судом не досліджувалися.

У межах спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з поданням позивачем у липні 2020 року заяви про взяття його на облік для забезпечення санаторно-курортним лікуванням, суд не встановив факту заподіяння позивачу майнової шкоди (збитків) протиправною відмовою відповідача, а позивач не довів факту заподіяння йому відповідачем моральних переживань. Тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди та відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Судові витрати сторонами у справі не понесені.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 256, 257 - 261, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації (27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Каштанова, 84, код ЄДРПОУ 03197664) задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації у взятті ОСОБА_1 на облік для забезпечення санаторно-курортним лікуванням за його заявою №01-15/356 від 10.07.2020 року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації взяти ОСОБА_1 на облік для забезпечення санаторно-курортним лікуванням за його заявою №01-15/356 від 10.07.2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш