Постанова

від 20.10.2020 по справі 580/709/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/709/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Беспалова О.О.

За участю секретаря: Кондрат Л.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року, суддя Гарань С.М., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК - ЛАД ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БТК - ЛАД ПЛЮС" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 22.08.2019 року Форми "Р" №0009401402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 153 445,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 22.08.2019 року Форми "Р" №0009411402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 170 493,00 грн.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду занесеною до протоколу судового засіданні від 17.06.2020 року замінено відповідача у справі Головне управління ДФС у Черкаській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Черкаській області.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Черкаській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

За змістом частини 1 статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодного із учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, колегія суддів вирішила перейти у письмове провадження. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК - Лад Плюс", з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2018 року по взаємовідносинах з ТОВ Рейка та податку на прибуток за 2018 рік по взаємовідносинах з ТОВ Рейка .

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 22.07.2019 року №255/23-00-14-0205/38930609, в якому встановлено наступні порушення:

- вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755, п.3.10 Наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2013 року № 433 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності , п. 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 року за №860/4153, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.200 року за №85/4306, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями), п. п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік на суму 122 756 грн;

- вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями), п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, абз. 7) п. 4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за грудень 2018 року на суму 136 395 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, 22.08.2019 року Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №0009401402, згідно з яким за порушення п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 153 445,00 грн, в т.ч. за податковим зобов`язаннями 122 756,00 грн, за штрафними санкціями 30 689, 00 грн;

- форми Р №0009411402, згідно з яким за порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 170 493,00 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 136 395,00 грн, за штрафними санкціями 34 098,75 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Рейка за 2018 рік.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам, колегія суддів виходить з наступного.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Водночас, доказів на підтвердження даних обставин відповідачем надано не було.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як убачається із матеріалів справи, підставами для прийняття оскаржуваних рішень стали висновки акту перевірки, в якому відповідач дійшов висновку щодо не реальності здійснення господарських операцій оформлених між ТОВ БТК - Лад Плюс та ТОВ Рейка у 2018 році.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що 21 листопада 2018 року між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ Рейка (Субпідрядник) укладено договір субпідрядних робіт №0010 (далі - Договір), згідно з яким Підрядник поручає, а Субпідрядник в межах договірної ціни, виконує власними і притягненими силами і способами роботи; Капітальний ремонт (утеплення фасадів, заміна вікон та дверей в місцях загального користування) житлового будинку по АДРЕСА_1.

Загальна вартість робіт становить 818 371,05 грн (п. 2.1. Договору). Строк виконання робіт - 100 робочих днів з моменту отримання авансу (п. ЗД. Договору).

Факт виконання Договору підтверджують належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського обліку, а саме:

- податкова накладна від 26.12.2018 року №168 на Капітальний ремонт (утеплення фасадів, заміна вікон та дверей в місцях загального користування) житлового будинку но вул. Г.Дніпра, 71 м. Черкаси (субпідряд) на загальну суму 325 703, 09 грн, в т.ч. ПДВ 54 283,85 грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- податкова накладна від 27.12.2018 року №169 на Капітальний ремонт (утеплення фасадів, заміна вікон та дверей в місцях загального користування) житлового будинку по вул. Г.Дніпра, 71 м. Черкаси (субпідряд) на загальну суму 492 667, 96 грн, в т.ч. ПДВ 82 111, 33 грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форма КБ-2в), з номенклатурою; Капітальний ремонт (утеплення фасадів, заміна вікон та дверей в місцях загального користування) житлового будинку но вул. Г. Дніпра, 71 м. Черкаси (субпідряд) на загальну суму 325 703,09 грн;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форма КБ-2в), з номенклатурою; Капітальний ремонт (утеплення фасадів, заміна вікон та дверей в місцях загального користування) житлового будинку по вул. Г.Дніпра, 71м. Черкаси (субпідряд) на загальну суму 492 667, 96 грн;

- довідки про вартість будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року (форма КБ-3);

- платіжне доручення від 27.12.2018 року № 244 на загальну суму 325 703,09 грн;

-платіжне доручення від 27.12. 2018 року № 245 на загальну суму 492 667, 96 грн;

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що виконані ТОВ Рейка роботи - є частиною робіт по договору № 0015 на виконання капітального ремонту (утеплення фасадів, заміна вікон та дверей в місцях загального користування) від 11.06.2018 року, укладеного між ОСББ Героїв Дніпра 71 та ТОВ БТК-ЛАД ПЛЮС .

Факт виконання загального об`єму робіт по даному Договору підтверджують належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського обліку, а саме :

- акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форма КБ-2в), з номенклатурою: Капітальний ремонт (утеплення фасадів, заміна вікон та дверей в місцях загального користування) житлового будинку по АДРЕСА_1 на загальну суму 1 997 607,00 грн;

- акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форма КБ-2в), з номенклатурою: Капітальний ремонт (утеплення фасадів, заміна вікон та дверей в місцях загального користування) житлового будинку по АДРЕСА_1 на загальну суму 1 331 768,00 грн;

- довідки про вартість будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року (форма КБ-3).

Разом з тим, з акту перевірки слідує, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, документально оформлених між ТОВ БТК - ЛАД ПЛЮС та ТОВ Рейка у 2018 року.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються, на наступних обставинах:

- неподанні ТОВ Рейка до податкового органу податкової звітності (звіту 1-ДФ за IV квартал 2018 року та звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) за грудень 2018 року);

- листі оперативного управління ГУ ДФС у Черкаській області, яким надано копію пояснення від 27.03.2019 року, відібраного у гр. ОСОБА_1 (засновника ТОВ Рейка ), яка повідомила, що вона не є посадовою особою та засновником ТОВ Рейка , та не причетна до ведення фінансово-господарської діяльності ТВ Рейка ;

- відомостей з google maps в мережі інтернет - за податковою адресою ТОВ Рейка знаходиться одноповерхове житлове приміщення, будь-які рекламно-інформаційні вивіски, що свідчить про відсутність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Рейка за вказаною адресою;

- ухвалі Заводського районного суду м. Миколаїв від 19.04.2019 року у справі №487/2796/19,в якій зазначено, що в ході досудового розслідування допитаний свідок ОСОБА_2 , який повідомив, що ТОВ Рейка за цією адресою ніколи не знаходилось, приміщення в оренду не надавались;

- ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 22.05.2019 року у справі №755/3881/19, в якій зазначено, зокрема, що проведеними слідчими діями та оперативно-розшуковими заходами встановлено: ... До злочинної схеми ухилення від сплати податків, легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та фіктивного підприємництва причетні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які придбали, зареєстрували на підставних осіб ряд підприємств з ознакою фіктивності, серед яких, зокрема, ТОВ Рейка та інші... .

Колегія суддів зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які сукупно з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що на момент здійснення господарської операції та складення згаданих вище первинних документів контрагент позивача мав статус платника податків та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або контрагент позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов`язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, зворотнього не доведено.

Посилання контролюючий орган на матеріали кримінального провадження, в т.ч. ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22.05.2019 року у справі №755/3881/19, та на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаїв від 19.04.2019 року у справі №487/2796/19, коленія суддів вражає безпідставними та зазначає наступне.

У відповідності до відповідей на адвокатські запити, листом № 09/2/1-8521-20 від 06.02.2020 року Офіс Генерального прокурора повідомив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32017100110000030 від 20.03.2017 року на теперішній час не закінчено.

Також листом № 04.8/04.8/3295 від 17.02.2020 року, ТУ ДБР у м. Миколаєві повідомило, що 11.01.2020 року кримінальне провадження № 42019000000000638 від 22.03.2019 року було передано до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби .

Таким чином, на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду у кримінальній справі за вищезазначеними кримінальними провадженнями.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, щцо підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій.

Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, пдо розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять вироку у вказаних вище кримінальних провадженнях, а і факт наявності кримінального провадження не може свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридична особа та установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались, тому реальності спірних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України. Вказані первині бухгалтерські документи містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, податковим органом, не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності та, що йому було відомо про порушення, які допускали його контрагенти або, що єдиною метою здійснення господарських операцій було одержання необгрунтованої вигоди.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.08.2019 року №0009401402 та №0009411402 прийняті Головним управлінням ДФС у Черкаській області є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Беспалов О.О.