Постанова

від 13.10.2020 по справі 500/1351/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1351/20 пров. № А/857/10437/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А,

за участю секретаря судових засідань - Михальської М.Р.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року з питань ухвалення додаткового рішення (головуючий суддя: Дерех Н.В., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління Державної казначейської служби України у Гусятинському районі Тернопільської області про зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у Гусятинському районі Тернопільської області подання про повернення сплаченого позивачем збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4536,30 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року позов задоволено повністю.

Представник позивача подав до суду заяву про винесення додаткового рішення у цій адміністративній справі, у якій просив вирішити питання про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11700,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що 21.04.2020 між позивачем та Адвокатським об`єднанням Міжнародна рада адвокатів укладено Договір № 21/04/2020 про надання правової (правничої) допомоги. У пункті 2.1.10 Договору зазначено, що для надання правничої допомоги Замовнику, Виконавець призначає відповідальних осіб, зокрема, ОСОБА_2 . Вказує, що на підставі Актів № 01, № 02, № 03, № 04, № 05 Виконавцем сформовано та передано Замовнику для оплати Рахунок на оплату № 01 від 16 липня 2020 року, на суму 11700,00 грн, який станом на день подання даної заяви не оплачено, у зв`язку з тим, у відповідності до пункту 3.2.1. Договору оплата здійснюється протягом 10 календарних днів, з дня винесення рішення, тобто кінцевою датою оплати рахунку 01, на думку представника позивача, є 24.07.2020.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у задоволенні заяви представника позивача про винесення додаткового рішення відмовлено.

Позивач не погодився з вказаним судовим рішення та просив його скасувати, ухвалити нове яким вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається, на аналогічні підстави викладені у заяві.

Представник позивача, 06.10.2020 подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач, 08.10.2020 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може, з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що до матеріалів справи не подано доказів фактичної оплати позивачем наданої адвокатом правової допомоги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 252 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції додано, зокрема: договір № 21/04/2020 про надання правничої допомоги від 21.04.2020; додаток № 1 до договору № 21/04/2020 Вартість правничої допомог ; Акт № 01 від 25.04.2020 про надання правничої допомоги (консультування - 700 грн); Акт № 02 від 25.04.2020 про надання правничої допомоги (підготовка позовної заяви та надсилання її до Тернопільського окружного адміністративного суду - 8000 грн); Акт № 03 від 23.06.2020 про надання правничої допомоги (підготовка адвокатом заяви про усунення недоліків та надсилання до Тернопільського окружного адміністративного суду - 2500 грн); Акт № 04 від 03.07.2020 про надання правничої допомоги (підготовка заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та надсилання до Тернопільського окружного адміністративного суду - 250 грн); Акт № 05 від 10.07.2020 про надання правничої допомоги (підготовка заяви про розгляд справи за відсутності сторони та надсилання до Тернопільського окружного адміністративного суду - 250 грн); рахунок на оплату № 01 від 16.07.2020 на суму 11700 грн.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що до матеріалів справи не подано докази, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката у цій справі, що унеможливлює компенсацію витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно п. 3.1 п. п. 3.2.1. договору № 21/04/2020 про надання правничої допомоги від 21.04.2020 (а. с. 53), вартість наданих послуг оплачується Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця, наступними етапами, зокрема, при представництві інтересів Замовника у суді першої інстанції - протягом 10 календарних днів з дня винесення рішення по суті справи, закриття провадження по справі, залишення позову без розгляду.

Однак, на момент постановлення ухвали суду першої інстанції 31.07.2020, документи, які б підтверджували оплату за надані послуги Замовником, тобто ОСОБА_1 , не надано, всупереч п. 3.1 п. п. 3.2.1. договору № 21/04/2020 про надання правничої допомоги від 21.04.2020.

Крім цього, такі документи не були надані і до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини , суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу не підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень, оскільки матеріалами справи не доведено обставини, які свідчать про фактичне понесення позивачем витрат на правову допомогу у справі № 500/1351/20.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, судове рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 143, 252 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року з питань ухвалення додаткового рішення у справі № 500/1351/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш Повне судове рішення складено 21.10.2020.