Рішення

від 21.10.2020 по справі 451/541/19

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

21 жовтня 2020 рокуСправа №451/541/19 Провадження № 2/451/184/20

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/541/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Радехівська Державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно за спадкоємцем за заповітом,-

в с т а н о в и в:

В квітні 2019 року адвокат Огірко Соломія Ростиславівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Радехівська Державна нотаріальна конторапро визнання права власності на нерухоме майно за спадкоємцем за заповітом.

В позовній заяві зазначає, що спадкодавець, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в Литовській республіці. Це підтверджує Запис про смерть №9 Відділу реєстрації актів цивільного стану Тракайського району Литовської Республіки від 8 березня 2017 року. Також це підтверджує Довідка про особисті дані Служби реєстру населення №13392632 від 9 січня 2017 року. Переклад цих документів із литовської мови на українську зробила ОСОБА_4 , 31 березня 2017 року її підпис посвідчила ОСОБА_5 , нотаріус 1-ї нотаріальної контори Вільнюського району Литовської Республіки. Спадкодавець залишив заповіт на її користь, який він склав та підписав 4 листопада 2008 року в м.Паневєжіс. Заповіт був посвідчений нотаріусом міста ОСОБА_6 , що підтверджує переклад з литовської мови на українську мову, який здійснила перекладач ОСОБА_4 . 31 березня 2017 року її підпис посвідчила ОСОБА_5 , нотаріус 1-ї нотаріальної контори Вільнюського району. Наявність цього заповіту в нотаріальному реєстрі підтверджує довідка Державного підприємства Центру Реєстрів Литовської Республіки за №(1.23.44)s-9849 від 31 жовтня 2018 року; переклад з литовської мови на українську мову здійснено в "Перекладацькому Центрі" Галерея Мов" у Львові. Отже, батько заповів їй все своє майно, що знаходиться в Україні. Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на нерухоме майно, яке знаходиться в Радехівському районі Львівської області, а саме: на будинок за АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,25га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд; на земельну ділянку площею 0,1598 на для ведення особистого селянського господарства; земельні ділянки площею 0,1889 га та 1,3728 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться па території Стремільченської сільради. Позивач, як спадкоємець за заповітом, у відповідності до вимог ст.1269 ЦК звернулася в Радехівську державну нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 . Спадкову справу за її заявою 17 травня 2017 року завів державний нотаріус Червоноградської нотаріальної контори Заєць М.В., який на той час виконував обов`язки нотаріуса Радехівської державної нотаріальної контори. Проте державний нотаріус Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори, виконуючий обов`язки нотаріуса Радехівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_9 30 травня 2018 р. винесла Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину. Відповідачем по справі є мати позивача, ОСОБА_10 , спадкоємець першої черги, як дружина померлого, що підтверджує Довідка про особисті дані служби реєстру населення Литовської республіки від 9 січня 2017 року, перекладена з литовської мови на українську ОСОБА_11 , підпис якої посвідчений нотаріусом 1-ї нотаріальної контори Вільнюського району 13 квітня 2017 року. На спадкове майно відповідач ОСОБА_10 не претендує. Вона із заявою про прийняття спадщини в м.Паневєжіс не зверталася. Це підтверджує Свідоцтво, видане 5-ю нотаріальною конторою м.Паневєжіс; перекладене 23 серпня 2018 року у Перекладацькому Центрі Галерея Мов у Львові. Також це підтверджує заява ОСОБА_12 , про відмову від спадкування після смерті ОСОБА_3 від 23 серпня 2018 року. Заяву посвідчила нотаріус 5-ї нотаріальної контори м.Паневєжіс ОСОБА_13 та внесла до нотаріального реєстру за №6313. Заява перекладена 19 листопада 2018 року. З литовської мови на українську в "Перекладацькому Центрі "Галерея Мов" у Львові. Враховуючи вказані обставини, просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на вище вказане спадкове майно як за спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер у м.Вільнюсі, що в Литовській Республіці 2 січня 2017р. (а.с.4-8, 54-57).

Позивач в підготовче судове засідання не з`явилася. Скерувала в адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовну заяву підтримує та просить задовольнити позовні вимоги (а.с.104).

Відповідач ОСОБА_10 в підготовче судове засідання не з`явилася. Надіслала в адресу суду відзив на позовну заяву, яку вона отримала 1 жовтня 2019 року. У відзиві зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спадкове майно визнає повністю; вона відмовилася від прийняття спадщини та бажає щоб усю спадщину, яка відкрилася після смерті чоловіка ОСОБА_14 прийняла її дочка, позивачка у справі, на підставі складеного ним заповіту. Тому просить позов задовольнити в повному обсязі та розглянути справу за її відсутності (а.с.65).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалася відповідач.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи з його участю суду не подав (а.с.77).

Із врахуванням наведеного, на підставі ч.1 ст.223 та ч.1 ст.247 ЦПК України розгляд справи проведено в загальному позовному провадженні з повідомленням сторін, з застосуванням фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 496 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 73 Закону України Про міжнародне приватне право встановлено, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 3 Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07.07.1993 року, ратифікованого Постановою ВР № 3737-XII (3737-12) від 17.12.1993 року, громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно і без перешкод звертатися до суду, прокуратури, нотаріальних контор і до інших установ іншої Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні, сімейні та кримінальні справи, можуть виступати в них, подавати клопотання, пред`являти позови і здійснювати інші процесуальні дії за тих же умов, що і громадяни цієї держави.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Відповідно до ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

Суд встановив, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в Литовській республіці, що підтверджується Записом про смерть за №9 Відділу реєстрації актів цивільного стану Тракайського району Литовської Республіки від 8 березня 2017 року та довідкою про особисті дані служби реєстру населення №13392632 від 9 січня 2017 року. Переклад цих документів із литовської мови на українську зробила ОСОБА_4 , її підпис посвідчила ОСОБА_5 , нотаріус 1-ї нотаріальної контори Вільнюського району Литовської Республіки (а.с.13-16 зворот).

Після його смерті залишилося спадкове майно, яке знаходиться на території України, це зокрема: житловий будинок АДРЕСА_2 , що належав ОСОБА_14 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 22 квітня 2003 року Державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори Луців І.П., що також підтверджує Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1477558 від 15 вересня 2003 року (а.с.37-38); земельна ділянка, площею 0,2500 га, яка розташована на території Стремільченської сільської ради Радехівського району Львівської області для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, та належала ОСОБА_14 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЛВ №053813, виданого 18.02.2004 року Стремільченською сільською радою Радехівського району Львівської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.04.2003 року ВАЕ №917160, та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №3 (а.с.39); земельна ділянка, площею 0,1598 га, яка розташована на території Стремільченської сільської ради Радехівського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства, та належала ОСОБА_14 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЛВ №053814, виданого 18.02.2004 року Стремільченською сільською радою Радехівського району Львівської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.04.2003 року ВАЕ №917160, та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №4 (а.с.40); земельна ділянка, площею 1,3728 га, яка розташована на території Стремільченської сільської ради Радехівського району Львівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належала ОСОБА_14 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЛВ №053811, виданого 18.02.2004 року Стремільченською сільською радою Радехівського району Львівської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.04.2003 року ВАЕ №917160, та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1 (а.с.41); земельна ділянка, площею 0,1889 га, яка розташована на території Стремільченської сільської ради Радехівського району Львівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належала ОСОБА_14 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЛВ №053812, виданого 18.02.2004 року Стремільченською сільською радою Радехівського району Львівської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.04.2003 року ВАЕ №917160, та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2 (а.с.42).

Спадкодавець все належне йому рухоме і нерухоме майно, що знаходиться в Україні і записане на його ім`я заповів своїй дочці ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений 4 листопада 2008 року нотаріусом міста ОСОБА_6 та записаний в нотаріальному реєстрі №VJ-4629. Заповіт перекладений з литовської мови на українську мову ОСОБА_15 31 березня 2017року, її підпис посвідчила ОСОБА_5 , нотаріус 1-ї нотаріальної контори Вільнюського району (а.с.17-18 зворот).

Наявність цього заповіту в нотаріальному реєстрі підтверджує довідка Державного підприємства Центру Реєстрів Литовської Республіки за №(1.23.44)s-9849 від 31 жовтня 2018 року; переклад з литовської мови на українську мову здійснено 19.11.2018 року в "Перекладацькому Центрі" Галерея Мов" у Львові (а.с.27-30).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою Литовської Республіки (а.с.23-24).

ОСОБА_16 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Панєвєжіс Литовської РСР, є дочкою ОСОБА_14 та ОСОБА_17 , що підтверджуються свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 від 28.03.1981 року, перекладеного з литовської мови на українську мову ОСОБА_15 31 березня 2017 року, її підпис посвідчила ОСОБА_5 , нотаріус 1-ї нотаріальної контори Вільнюського району (а.с.19,20).

ОСОБА_18 та ОСОБА_19 уклали шлюб 10.01.2004 року, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_20 , що підтверджуються свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_2 від 10 січня 2004 року, перекладеного з литовської мови на українську мову ОСОБА_15 31 березня 2017 року, її підпис посвідчила ОСОБА_5 , нотаріус 1-ї нотаріальної контори Вільнюського району (а.с.21,22).

Відповідач ОСОБА_10 є спадкоємцем першої черги, як дружина померлого, що підтверджує Довідка про особисті дані служби реєстру населення Литовської республіки від 9 січня 2017 року, перекладена з литовської мови на українську ОСОБА_11 , підпис якої посвідчений нотаріусом 1-ї нотаріальної контори Вільнюського району 13 квітня 2017 року (а.с.16-17).

На спадкове майно відповідач ОСОБА_10 не претендує. Вона із заявою про прийняття спадщини в м.Паневєжіс не зверталася. Це підтверджує Свідоцтво, видане 5-ю нотаріальною конторою м.Паневєжіс; перекладене 23 серпня 2018 року у Перекладацькому Центрі Галерея Мов у Львові (а.с.34-35).

Також це підтверджує заява ОСОБА_2 про відмову від успадкування після смерті ОСОБА_7 від 23 серпня 2018 року. Заяву посвідчила нотаріус 5-ї нотаріальної контори м.Паневєжіс ОСОБА_13 та внесла до нотаріального реєстру за №6313. Заява перекладена 19 листопада 2018 року з литовської мови на українську у "Перекладацькому Центрі "Галерея Мов" у Львові (а.с.31-33).

Позивач, як спадкоємець за заповітом, у відповідності до вимог ст.1269 ЦК звернулася в Радехівську державну нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 , однак державним нотаріусом Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори, виконуючим обов`язки нотаріуса Радехівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_9 30 травня 2018 року було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.12 зворот).

Вказане також підтверджується копіями матеріалів спадкової справи №64/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_14 (а.с.79-105).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Спірні правовідносини є з іноземним елементом, тому регулюються нормами Конституції України, Цивільним процесуальним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України Про міжнародне приватне право , Договором між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07.07.1993 року, ратифікованого Постановою ВР № 3737-XII (3737-12) від 17.12.1993 року, та Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, ратифікованого Законом України № 240/94-ВР (240/94-ВР) від 10.11.1994 року.

Відповідно до ч.5 ст.10 ЦПК України, норми права інших держав суд застосовує у разі, коли це встановлено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною радою України.

У відповідності до ч.1 ст.3 Закону України Про міжнародне приватне право , якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України Про міжнародне приватне право , право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

За правилами статті 70 Закону України Про міжнародне приватне право з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося.

У відповідності до ст. 71 Закону України Про міжнародне приватне право спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07.07.1993 року, ратифікованого Постановою ВР № 3737-XII (3737-12) від 17.12.1993 року, право успадкування нерухомого майна регулюється законодавством Договірної Сторони, на території якої майно знаходиться.

Аналогічна норма закріплена і ч.2 ст. 45 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, ратифікованої Законом України № 240/94-ВР (240/94-ВР) від 10.11.1994 року.

Згідно з ст. 72 Закону України Про міжнародне приватне право здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання акта або в момент смерті. Заповіт або акт його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержання форми, якщо остання відповідає вимогам права місця складання заповіту або права громадянства, або права звичайного місця перебування спадкодавця у момент складання акта чи в момент смерті, а також права держави, у якій знаходиться нерухоме майно.

Відповідно до ст. 34 Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07.07.1993 року, ратифікованого Постановою ВР № 3737-XII (3737-12) від 17.12.1993 року, громадяни однієї Договірної Сторони прирівнюються в правах до громадян іншої Договірної Сторони, які проживають на її території, у відношенні здатності складання або скасування заповіту на майно, яке знаходиться на території іншої Договірної Сторони, чи прав, які мають бути там здійснені, а також у відношенні здатності набуття за спадщиною майна або прав. Майно чи права переходять до них за тих же умов, які встановлені для власних громадян Договірної Сторони, які проживають на її території.

Відповідно до ст. 37 Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07.07.1993 року, ратифікованого Постановою ВР № 3737-XII (3737-12) від 17.12.1993 року, форма заповіту визначається законами Договірної Сторони, громадянином якої був заповідач на момент складання заповіту. Однак, достатньо, щоб було дотримано законодавство Договірної Сторони, на території якої був складений заповіт. Це положення застосовується і відносно скасування заповіту.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 38 Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07.07.1993 року, ратифікованого Постановою ВР № 3737-XII (3737-12) від 17.12.1993 року, провадження по справах про успадкування нерухомого майна провадять установи Договірної Сторони, на території якої це майно знаходиться. Положення цієї статті застосовуються відповідно і до спорів по справах про успадкування.

З урахуванням положень Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та обставин справи, суд застосовує до спірних правовідносин норми національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв`язку з тим що спадкоємець не є громадянином України, заповіт посвідчений за межами України, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування за заповітом.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Частиною 5 статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Водночас, ч.4 ст.81 Земельного кодексу України допускається можливість отримання такими особами земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення у спадщину, але з умовою їх наступного відчуження протягом року.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи визнання позову відповідачем, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування та у Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-754/0/4-13 від 16.05.2013 року Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом , суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 є іноземцем, а саме громадянкою Литовської Республіки, успадкована нею земельна ділянка має бути відчужена протягом року. За нормами земельного законодавства невідчуження земельної ділянки іноземними особами у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом України, є підставою для припинення права власності на земельну ділянку (пункт е ст. 140 ЗК України).

Невідчуження земельної ділянки іноземними особами у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом України є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку (пункт д ст. 143 ЗК України).

Відповідно до ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за ЗК України не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Виходячи з вищевикладеного, нормами Земельного кодексу України чітко визначені права іноземців щодо успадкування земельних ділянок сільськогосподарського призначення та обов`язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її відчуження протягом року.

Відтак, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що успадковані земельні ділянки, а саме: земельна ділянка, площею 0,1598 га, кадастровий номер 4623985900:01:003:0045, яка знаходиться на території Стремільченської сільської ради Радехівського району і призначена для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка, площею 1,3728 га, кадастровий номер 4623985900:04:000:0203, яка знаходиться на території Стремільченської сільської ради Радехівського району і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельна ділянка, площею 0,1889 га, кадастровий номер 4623985900:03:000:0203, яка знаходиться на території Стремільченської сільської ради Радехівського району і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України із відповідача в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,200,258-259,263-265,279 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на спадкове майно як за спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_14 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Вільнюсі, що в Литовській Республіці, а саме на:

- житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 4623985900:01:003:0044, яка знаходиться на території Стремільченської сільської ради Радехівського району і призначена для обслуговування житлового будинку і господарських споруд;

- земельну ділянку, площею 0,1598 га, кадастровий номер 4623985900:01:003:0045, яка знаходиться на території Стремільченської сільської ради Радехівського району і призначена для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку, площею 1,3728 га, кадастровий номер 4623985900:04:000:0203, яка знаходиться на території Стремільченської сільської ради Радехівського району і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- земельну ділянку, площею 0,1889 га, кадастровий номер 4623985900:03:000:0203, яка знаходиться на території Стремільченської сільської ради Радехівського району і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з ОСОБА_2 , 1943 року народження, особистий код в Литовській Республіці НОМЕР_4 , проживаючої в АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої в АДРЕСА_4 , судові витрати в розмірі 1329 (одна тисяча триста двадцять дев`ять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті 21 жовтня 2020 року.