Рішення

від 30.09.2020 по справі 686/18456/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/18456/20

Провадження № 2/686/4208/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької

області в складі :

головуючого - судді Бондарчука В.В.

секретаря Петльованої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Малинецької сільської ради про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

24 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Малиницької сільської ради Хмельницького району про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що позивач разом із своєю бабою ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_3 , проживали у будинку по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача ОСОБА_3 . Бабі на праві власності належав вищезазначений будинок, який після її смерті був успадкований ОСОБА_3 , а після смерті останньої був успадкований позивачкою. Оскільки у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу було відмовлено Хмельницькою районною державною нотаріальною конторою, листом ввід 04 липня 2020 року з підстав недоведеності родинних відносин між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивач просить її вимоги задовольнити.

Позивач, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача також подав до суду заяву, в якій не заперечив, щодо задоволення позову, крім цього справу просив розглянути за його відсутності.

Ухвалою суду від 08 вересня 2020 року з Хмельницького районного відділу ДРАЦС було витребувано копію актового запису про смерть ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що станом на 15 квітня 1991 року у житловому будинку по АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані ОСОБА_2 (баба позивача), ОСОБА_3 (матір позивача), ОСОБА_5 (рідний брат позивача), ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (син позивача), що підтверджується випискою із по господарської книги наданою Малинецькою сільською радою 11 вересня 2020 року №784, копією свідоцтва про народження ОСОБА_6

16 вересня 1988 року Хмельницькою районною радою на підставі її ж рішення від 15 вересня 1988 року №115 було видано свідоцтво про право особистої власності на цілий житловий будинок за АДРЕСА_2 , який належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією відповідного актового запису про смерть за №22 від 15 липня 1991 року.

Батько позивачки, який був сином ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1 .

Після його смерті спадкова справа не заводилась, що підтверджується витягом із спадкового реєстру від 07 липня 29020 року.

Після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась, що підтверджується витягом із спадкового реєстру від 07 липня 2020 року, наданого Хмельницькою районної державною нотаріальною конторою.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла матір позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва серії НОМЕР_2 .

Після її смерті на підставі заяви ОСОБА_1 була заведена спадкова справа №13/2020, однак Хмельницькою районною державною нотаріальною конторою у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено з підстав відсутності документів, які б доводили родинні стосунки між ОСОБА_4 та його матір`ю ОСОБА_2 , а також між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідні обставини підтверджуються листом №82/02-14 від 04 липня 2020 року.

Факт родинних відносин між ОСОБА_2 , яка є бабою позивачки та ОСОБА_4 , який є батьком позивачки в судовому засіданні був підтверджений показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , випискою із погосподарської книги за 1986-1995 роки, довідкою Малиницької сільської ради №78 від 22 січня 2020 року, в якій зазначено, що після смерті ОСОБА_2 , спадщину було прийнято онукою ОСОБА_1 , батько якої ОСОБА_4 , є сином померлої ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Оскільки житловий будинок із відповідними господарськими будівлями та спорудами, належав до категорії колгоспних дворів, набуття права власності на нього здійснювалось на підставі Закону України Про власність , 1991 року та ЦК України, 1963 року.

Зокрема згідно ст.120 ЦК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (статті 112 цього Кодексу).

Постановою Пленуму Верховного суду України №20 від 22 грудня 1996 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , у п.6 судам було роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону "Про

власність" ( 697-12 ) щодо спільної сумісної власності поширюються

на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону

(з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і

збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності

часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами

в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Враховуючи, що станом на 15 квітня 1991 року у домоволодінні по АДРЕСА_1 були зареєстровано та проживало п`ять осіб, їх частки є рівними та становлять по 1/5.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України від 1963 року, в редакції чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину шляхом вступу у фактичне володіння спадковим прийняли її онуки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як спадкоємці першої черги відповідно до ст. 529 ЦК України, оскільки син померлої ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Частка ОСОБА_2 у колгоспному дворі становила 1/5. Частки спадкоємців становили по 1/10.

Після смерті брата позивача ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва НОМЕР_3 належну йому частку у колгоспному дворі, яка становила 1/5 + 1/10 прийняла його матір ОСОБА_3 , шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном. Таким чином частка ОСОБА_3 у колгоспному дворі становила 1/5 + 1/5 + 1/10 = Ѕ.

Частка у колгоспному дворі сина позивачки ОСОБА_6 становить 1/5.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, від 16.01.2003 року, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину прийняла її дочка ОСОБА_1 , яка постійно проживала із спадкодавцем до моменту відкриття спадщини.

Таким чином відбувся перехід до ОСОБА_1 права на спадкування Ѕ колгоспного двору, що складається із житлового будинку та господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що загальна частка ОСОБА_1 у колгоспному дворі становить Ѕ + 1/5 + 1/10 = 4/5.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ст.321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України визначено ,що право власності набувається на підставах,що незаборонені законом,зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності на домоволодіння підлягають задоволенню щодо визнання права власності за позивачкою на 4/5 його частини.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 328, 334, 391, 1212, 1216, 1218, 1268 ЦК України, ст.120 ЦК України від 18.07.1963 року, ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 17,18 Закону України Про власність , суд -

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Встановити факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була матір`ю ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) право власності на 4/5 житлового будинку, загальною площею 59,1 кв.м., житловою площею 54,4 кв.м., хлів літер Б , площею 48,2 кв.м., підвал літер б , загальною площею 5,9 кв.м., хлів з літньою кухнею літер В , загальною площею 76,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги .

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Малиницька сільська рада Хмельницького району, місцезнаходження вул.Мирна, 2 с. Малиничі Хмельницького району, код ЄДРПОУ 04403723.

Текст рішення складено 30.09.2020 року.

Суддя: