Рішення

від 21.10.2020 по справі 619/1210/20

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №619/1210/20

провадження №2/619/713/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Булах С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поділ спільного майна та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить розірвати шлюб укладений між нею та ОСОБА_2 ; здійснити поділ спільного майна подружжя, яке є об`єктом спільної сумісної власності, визнавши за ОСОБА_1 2/3 права власності на автомобіль Hyundai Ассеnt 2013 р.в., д.н. НОМЕР_1 та за ОСОБА_2 1/3; стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки, в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і до повноліття дитини; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначила, що між нею та відповідачем 12.06.2014 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області. Від спільного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим виконавчим комітетом Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області. Спільне життя з відповідачем не склалося, із-за різних поглядів на сімейне життя та сімейні обов`язки, відсутнє взаєморозуміння та повага один до одного. Подружні відносини припинилися з серпня 2019 року. З цього часу спільне господарство не ведеться. Можливості зберегти сім`ю немає. Під час перебування у шлюбі 11.04.2019 позивачем та відповідачем був придбаний автомобіль Hyundai Ассеnt 2013 р.в., д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів.

Позивач у судове засідання не з`явилася, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відповідно телефонограми, просив розгляд справи провести без його участі. Надав письмовий відзив, відповідно до якого зазначив, що не заперечує проти розірвання шлюбу, що стосується вимоги про стягнення аліментів просив її задовольнити частково та стягнути на користь позивача на утримання дитини ј частину його заробітку щомісячно. Щодо вимоги про розподіл автомобіля відповідач зазначив, що за час шлюбу шлюбний договір (контракт) сторони не укладали та домовленості між ними не було, передбачені законом підстави для відступлення від засад рівності часток відсутні, а тому позовні вимоги в частині поділу спільного майна подружжя - автомобіля Hyundai Accent 2013 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 підлягають частковому задоволенню виходячи з рівності часток сторін, тобто по 1/2 частині кожному.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано 12.06.2014 у Виконавчому комітеті Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, актовий запис - 04.

Від даного шлюбу у сторін є неповнолітня донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів справи судом встановлено, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами були припинені. Позивач вважає, що збереження сім?ї є неможливим, в зв`язку з чим просить розірвати шлюб.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому,що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Статтею 1 Сімейного Кодексу України передбачено, що побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Згідно ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу жінки та чоловіка не допускається.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного Кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

На підставі ст.112 Сімейного Кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.

Враховуючи, що сторони мають різні інтереси та погляди на життя, шлюбно-сімейні стосунки між сторонами припинені, суд приходить до висновку, що вимога про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст.114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму ВСУ Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів 15.05.2006р. N3 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Що стосується вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини та поділу спільного майна подружжя, суд вважає що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Від даного шлюбу у сторін є неповнолітня донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем.

Документально підтверджено, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з чим повинен виділяти кошти на її утримання (свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 ).

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У відповідності до ст.181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при призначенні аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.182 СК України, мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ст.191 Сімейного Кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а оскільки позов було пред`явлено 21.04.2020, то вони і мають бути присудженими з цього дня.

Як встановлено під час розгляду справи та не заперечується відповідачем, 11.04.2019 позивачем та відповідачем був придбаний автомобіль Hyundai Ассеnt 2013 р.в., д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів.

Вирішуючи питання про розподіл майна подружжя суд виходить з наступного.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені ст.60 СК України. За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Так, у ст.60 Сімейного кодексу закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Верховний Суд 12.02.2020 прийняв постанову у справі №725/1776/18 та вказав, що зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

За ч.2 ст.61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно ч.1 ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до положень ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Вказані норми гарантують кожному із співвласників право на поділ того майна, яке знаходиться у їх спільній сумісній власності колишнього подружжя.

Судом встановлено, що вказаний спірний автомобіль є об`єктом права спільної сумісної власності позивача та відповідача, частки яких є рівними.

Відповідно до положень ч.1 ст.71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд враховує, що автомобіль Hyundai Ассеnt 2013 р.в., д.н. НОМЕР_1 який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Вартість автомобіля згідно висновку експерта від 05.08.2020 №6/1/148СЕ-20 становить 223690,00 грн.

З урахуванням зазначеного, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині поділу майна подружжя, підлягають частковому задоволенню, визнавши по 1/2 частині спірного автомобіля за кожним з подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, а частиною 7 статті 81 ЦПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. за вимогу про стягнення аліментів, від якої позивач при поданні позову була звільнена. Також необхідно стягнути з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збір за подання позовної заяви про розірвання шлюбу та розподіл майна в розмірі 840 грн. 80 коп.

Крім того, позивач просила стягнути з відповідача на її користь суму витрат за надання правничої допомоги в розмірі 17 000 грн.

Так, Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В даному випадку позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та їх вартість, в зв`язку з чим дана вимог не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 200, 206, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 104, 110, 112-113 Сімейного Кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поділ спільного майна та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12.06.2014 у Виконавчому комітеті Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, актовий запис - 04- розірвати.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.04.2020 року, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. та 840 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в Харківський апеляційний суд через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. В. Калиновська