Рішення

від 13.10.2020 по справі 645/5605/19

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/5605/19

Провадження № 2/645/272/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Горпинич О.В..,

за участю секретаря Іванії К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати -

встановив:

Представник Харківської міської ради звернувсядо суду з позовною заявою до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 201 907,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначалося, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.08.2019 року №177082467 право власності на нежитлові будівлі літ. А-1 площею 147,1 кв.м., літ. Б-1 площею 243,4 кв.м., літ. В-1 площею 367,8 кв.м., літ. Г-1 площею 124,1 кв. м., літ. Д-1 площею 92,0 кв.м., літ. Е-1 площею 121,8 кв.м., літ. З-1 площею 152,6 кв.м., літ. И-1 площею 47,8 кв.м.. літ. Н-1 площею 6,0 кв.м., літ. Л-1 площею 12,6 кв.м.. літ. М-1 площею 14,4 кв.м., літ. К-1 площею 53,2 кв.м., по АДРЕСА_1 з 25.12.2013 року зареєстроване: 7\100 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2013 року №3645, 93\100 за ТОВ Техноспецсервіс на підставі договору купівлі-продажу від 09.08.2006 року №6700. Відповідно до інформації ГУ ДФС у Харківській області від 30.03.2018 року ОСОБА_1 не зареєстрований як платник земельного податку за земельну ділянку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 з 01.08.2016 року по 31.07.2019 року використовує земельну ділянку площею 1,4154 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав, земельна ділянка площею 1,4154 га по АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Відповідач свого обов`язку щодо сплати за користування земельною ділянкою не здійснює, у зв`язку з чим, має перед позивачем заборгованість в розмірі 201 907,78 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив повернути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по АДРЕСА_1 .

06 вересня 2019 року на адресу суду надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, отримана в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України з Реєстру територіальної громади м. Харкова.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.09.2019 року провадження по справі відкрито та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 11.12.2019 року підготовче провадження у справі закрито та призначено до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву в якій зазначив, що не має змоги прибути до суду і зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі. Просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

В судові засідання відповідач ОСОБА_1 жодного разу не з`являвся. Надавав до суду заяву, в якій просив відкласти судове засідання через погане самопочуття та знаходження на самоізоляції у зв`язку із контактом з особою, хворою на COVID-19. Крім того, посилався за запровадження карантину на всій території України.

В установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 2020 року № 211 (зі змінами) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року по 31 серпня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22 травня 2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня 2020 року перевезення пасажирів метрополітенами. Тобто з 25.05.2020 року Кабінетом Міністрів України запроваджено адаптивний карантин, яким було значно послаблено жорсткі карантинні обмеження, що свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Крім того, відповідачем не надано жодних належних доказів, які підтверджують його погане самопочуття, а також той факт, що відповідач контактував із особою, хворою на COVID-19 через, що змушений знаходитись на самоізоляції.

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки .

За положеннями статті 129 Конституції України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Враховуючи вищевикладене, суд не визнає неявку ОСОБА_1 такою, що відбулась з поважних причин, а тому з метою дотримання розумності строків розгляду справи вважає за доцільне розглянути її без відповідача.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.08.2019 року №177082467 право власності на нежитлові будівлі літ. А-1 площею 147,1 кв.м., літ. Б-1 площею 243,4 кв.м., літ. В-1 площею 367,8 кв.м., літ. Г-1 площею 124,1 кв. м., літ. Д-1 площею 92,0 кв.м., літ. Е-1 площею 121,8 кв.м., літ. З-1 площею 152,6 кв.м., літ. И-1 площею 47,8 кв.м.. літ. Н-1 площею 6,0 кв.м., літ. Л-1 площею 12,6 кв.м.. літ. М-1 площею 14,4 кв.м., літ. К-1 площею 53,2 кв.м., по АДРЕСА_1 з 25.12.2013 року зареєстроване: 7\100 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2013 року №3645, 93\100 за ТОВ Техноспецсервіс на підставі договору купівлі-продажу від 09.08.2006 року №6700.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2019 року НВ-003542732019 земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:12:001:0013 площею 1,4154 га за адресою АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності. Цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних. підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

Згідно листа Головного Управління ДФС України в Харківській області, встановлено, що станом на 16.04.2018 року ОСОБА_1 зареєстрованим платником земельного податку на землю розташовану за адресою: АДРЕСА_1 не значиться. ТОВ Техноспецсервіс , ЄДРПОУ 32337503. зареєстровано як платника земельного податку за користування вищезазначеної земельної ділянки.

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 19.08.2019 року, складеного Департаментом територіального контролю Харківської міської ради щодо обстеження земельної ділянки, встановлено, що ОСОБА_1 та ТОВ Техноспецсервіс використовують земельну ділянку площею 1,4154 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитловомх будівель.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів з 01.08.2016 року по 31.12.2016 року складає 26 665,05 грн.. з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року складає 67 835,92 грн., 01.01.2018 року по 31.07.2019 року складає 107 406,81 грн., що в загальному розмірі становить 201 907,78 грн.(а.с. 17, 18, 19).

Позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що Харківською міською радою договір оренди землі по АДРЕСА_1 з відповідачем не укладався.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оренду землі та приписами 93 ЗК України передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до частини 2 статті 120 ЗК України, у випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При зверненні з даним позовом позивач послався на положення статей 1212 - 1214 ЦК України як на правову підставу своїх вимог та при цьому зауважив, що заявлена до стягнення сума є несплаченою відповідачем платою за використання земельної ділянки комунальної власності, без укладення договору оренди за період 01.08.2016 року по 31.07.2019 року, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано шкоди у виді неодержаної орендної плати за землю.

Виходячи зі змісту статті 120 ЗК України, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі. Водночас виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас зі змісту статті 125 ЗК України випливає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на положення статті 125 ЗК України, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Отже, з моменту виникнення права власності на вищезазначене нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нежитловими будівлями.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 ПК).

Правомірне набуття відповідачем права власності на нерухомість, що в силу положень Земельного кодексу України породжує у нього, як у власника нерухомого майна, виникнення обов`язку з оформлення відповідного речового права на землю.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна І не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Таким чином, заявлена до стягнення сума є несплаченою відповідачем та безпідставно збереженою платою за використання земельної ділянки комунальної власності, без укладення договору оренди за період з 01.08.2016 року по 31.07.2019 року у розмірі 201 907,78 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, враховуючи їх доведення та обґрунтованість під час розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3028,62 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 22, 1212- 1214 ЦК України, ст.ст. 83, 93, 120, 125, 141, 206 ЗК України, -

ухвалив:

Позовні вимоги Харківської міської ради - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 201 907 (двісті одна тисяча дев`ятсот сім) гривень 78 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 62 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 21.10.2020 року.

Сторони:

Позивач - Харківська міська рада. 61003, м. Харків, пл. Конституції, 7;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя: О.В. Горпинич