Постанова

від 21.08.2007 по справі а11/363-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А11/363-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07.08.07р.

Справа № А11/363-07

За позовом  Дніпропетровського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ  

до  дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" акціонерноїсудноплавної компанії "Укррічфлот", м. Дніпропетровськ  

про стягнення 191 127, 74 грн.

Суддя  Мельниченко І.Ф.

Представники сторін:

  Від позивача: Петренко Н.В., довіреність №03-06/0395 від 07.08.07р., провідний спеціаліст  

     Від відповідача: Іщенко В.Ф., довіреність №05.08.07 р., представник

    В засіданні приймали участь: Булавка Л.С., посвідчення №33 від 01.03.07р., помічник прокурора  

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровський транспортний прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ про стягнення з дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Дніпропетровськ 187 527, 10 грн. адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця та 3 600, 64 грн. пені.   

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підприємстві відповідача яке  використовує найману працю, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів в 2006р. була менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в зв'язку з чим останній відповідно до ст. 20 цього Закону повинен сплатити  адміністративно-господарські санкції.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що про незайняті вакансії робочих місць для працевлаштування інвалідів останній повідомив районний центр зайнятості Амур-Нижньодніпровського району в серпні - грудні 2006р., з проханням направити інвалідів на атестовані робочі місця, але центром зайнятості Амур-Нижньодніпровського району в 2006р. інваліди, для працевлаштування направлені не були.     

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови (ст. 167  Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та помічника прокурора, господарський суд, -  

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2006 рік, що залучено позивачем до матеріалів справи, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становила 516 працівника, у зв'язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"  від 21 березня 1991 року №875-ХІІ  (далі - Закон) становить 21 робоче місце,  тоді як фактично було зайнято 11 робочих місць.

Згідно ст.19 Закону для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі  підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних  осіб,  які  використовують найману працю, установлюється норматив  робочих  місць  для працевлаштування інвалідів у розмірі  чотирьох    відсотків    середньооблікової   чисельності   штатних працівників  облікового  складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,   організації   громадських  організацій інвалідів, фізичні    особи,    які    використовують   найману   працю,   де середньооблікова   чисельність   працюючих  інвалідів  менша,  ніж установлено  нормативом,  передбаченим  статтею  19  цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів    адміністративно-господарські   санкції,   сума   яких визначається  в  розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на  відповідному  підприємстві,  установі,  організації,  у тому числі підприємстві,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичної  особи,  яка  використовує найману працю, за кожне робоче місце,  призначене  для  працевлаштування  інваліда  і  не зайняте інвалідом.  Для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі підприємств,   організацій   громадських   організацій  інвалідів, фізичних   осіб,   на  яких  працює  від  8  до  15  осіб,  розмір адміністративно-господарських  санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в   розмірі   половини   середньої   річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  в установі, організації, у тому числі підприємстві,  організації  громадських  організацій  інвалідів, у фізичної  особи,  яка  використовує  найману працю.  

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, (далі-Положення), затвердженим постановою КМ України від 03.05.1995 року №314, визнано, що робоче місце інваліда – це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1); робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3); підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (п.5).

П.14 Положенням встановлено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Частиною першою ст.18 Закону і п.10 Положення, передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з врахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Вимоги чинного законодавства України встановлюють, що виконанню відповідними органами обов'язку з безпосереднього працевлаштування інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належить, як зазначено вище, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативну та інформування визначених державних органів про наявність вакантних посад для інвалідів.    

Відповідачем надані документи, які підтверджують виконання останнім вимог чинного законодавства щодо здійснення заходів направлених на працевлаштування інвалідів, а саме на підприємстві відповідача проведено атестацію робочих місць інвалідів, про що свідчать надані копії висновків комісії про атестацію робочих місць інвалідів, передбачених для працевлаштування в 2006р.

Надані відповідачем і документи, які свідчать про інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про наявність вакантних місць на підприємстві.  

Беручи до уваги зазначене вище, а також відсутність доказів, які б свідчили про направлення на підприємство відповідача інвалідів, яким було відмовлено у працевлаштуванні - у суду відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на викладене позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів,  ст.ст. 94, 121, 160-163, 167, 186, 254, п.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу Адміністративного судочинства України,  господарський суд, -  

                                                   ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.Ф. Мельниченко