Ухвала

від 19.10.2020 по справі 125/1513/20

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/1513/20

2/125/462/2020

УХВАЛА

про забезпечення позову

19.10.2020 м. Бар Вінницької області

Суддя Барського районного суду Вінницької області Питель О.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Барського районного суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства Приватна агрофірма "Вікторія" про розірвання договору оренди.

Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить забезпечити позов шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчинювати (здійснювати) будь-які реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та проводити будь-які інші дії з набуття, зміни або припинення державної реєстрації будь-яких речових прав, похідних від права власності, зокрема права оренди земельної ділянки, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520255300:02:001:0011, що належить позивачу, до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача вказав, що позивач передбачає, що відповідачем можуть вживатися незаконні заходи щодо реєстрації додаткових угод про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, що є предметом позову. Представник позивача посилається на те, що позивач пояснювала, що керівник відповідача пропонував позивачеві продовжити строк дії договору, на що позивач відмовилася та керівник відповідача погрожував позивачеві невиплатою орендної плати. Крім того, представник позивача вказує, що з судової практики вбачається, що посадовими особами Приватного підприємства Приватна агрофірма "Вікторія" неодноразово було сфальсифіковано підписи у договорах оренди землі, на підтвердження чого представником долучено копії судових рішень. Таким чином, представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити в подальшому виконання рішення суду, у разі задоволення позову ОСОБА_1 .

Ознайомившись з заявою, дослідивши докази, що долучені до неї, судом встановлено таке.

Позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520255300:02:001:0011, що підтверджується даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Між ОСОБА_1 та Приватною агрофірмою "Вікторія" укладено договір оренди землі, предметом якого є належна позивачу земельна ділянка з кадастровим номером 0520255300:02:001:0011.

Позивач звернулася до Барського районного суду Вінницької області з позовом про розірвання договору оренди землі, у зв`язку з систематичним порушенням його умов відповідачем.

Обставини, що зазначені представником позивача у заяві про забезпечення позову щодо того, що посадовими особами Приватного підприємства Приватна агрофірма "Вікторія" неодноразово було сфальсифіковано підписи у договорах оренди землі , суд не бере до уваги та не приймає у якості доказу вказаних обставин копії судових рішень, що надані представником позивача, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, обставини, що зазначені представником позивача щодо фальсифікації підписів певними особами повинні бути підтверджені обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Таких документів суду не надано. До заяви про забезпечення позову долучено копію рішення Барського районного суду Вінницької області від 14.09.2020, що не набрало законної сили, та копію постанови Вінницького апеляційного суду від 07.05.2020, що не може бути належним доказом, відповідно до положень ст. 77 ЦПК України.

Разом з тим, суд ураховує те, що позивач просить забезпечити позов шляхом накладення заборони вчиняти (здійснювати) будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки, яка належить саме позивачу, тобто у даному випадку не будуть порушені права інших учасників цивільних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України у постанові Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006 у п. 4 роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний з позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд ураховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення у справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак і до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд ураховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням викладеного вище, приходжу висновку щодо обґрунтованості доводів заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, у тому числі, спроможності заходу, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду, у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти (здійснювати) будь-які реєстраційні дії з земельною ділянкою, що належить позивачу, є доцільним, оскільки позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на його користь, а, відтак, порушить права заявника на судовий захист.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149-153, 157, 258-260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчинювати (здійснювати) будь-які реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та проводити будь-які інші дії з набуття, зміни або припинення державної реєстрації будь-яких речових прав, похідних від права власності, зокрема права оренди земельної ділянки, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520255300:02:001:0011, до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя