Рішення

від 19.10.2020 по справі 148/818/19

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/818/19

Провадження №2/148/341/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

( Заочне )

19 жовтня 2020 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Мрочко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського районного відділу ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тульчинської державної нотаріальної контори про скасування арешту на майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до Тульчинського районного відділу ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Тульчинської державної нотаріальної контори про скасування арешту на майно, мотивуючи свої вимоги тим, що вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.12.1999 вона була засуджена по ст.229-1 ч.2 КК України (в редакції 1961 року) до двох років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного їй майна. Конфіскація була проведена ДВС у Тульчинському районі у 2000 році. В зв`язку з виконанням вироку 05.05.2000 державною виконавчою службою за №2-247 було направлено в державну нотаріальну контору повідомлення про арешт її майна та реєстратором Тульчинської державної нотаріальної контори 24.07.2007 було зареєстровано дане обтяження за №5353304.

Після виконання вироку інших правопорушень вона не вчиняла, заборгованості не мала, виконавчі провадження відносно неї не відкривались, однак арешт з її майна знято не було.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 . Після їх смерті їй були видані свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.11.2012 та від 31.01.2018, внаслідок яких вона стала власником земельних ділянок площами 2,95 га та 2,92 га. Земельна ділянка, яка раніше належала її матері, перебуває в оренді. Однак, орендну плату їй не виплачують через накладення арешту на її майно. Також вона не може переукласти договір оренди.

З метою зняття арешту на майно вона звернулась до ДВС, однак їй відмовили та повідомили, що жодних документів у них відносно неї немає.

В зв`язку з вказаними обставинами вона змушена звернутися до суду з даним позовом. Просить скасувати арешт на належне їй майно, накладений державною виконавчою службою 05.05.2000 за №2-247, зареєстрований 24.07.2007 за №535304 реєстратором Тульчинською державною нотаріальною конторою.

Позивач в судове засідання не з`явилася, від її представника надійшла заява, згідно якої він просить розглянути справу без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач - представник Тульчинського районного відділу ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи згідно розписки, і не повідомилв суд про причини своєї неявки, у встановлений судом строк відзив не подав.

Третя особа - представник Тульчинської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи наявна заява від неї, згідно якої вона просить розглянути справу без представника Тульчинської державної нотаріальної контори, проти задоволення позову не заперечує.

За таких обставин, суд ухвалив, розглянути справу заочно за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії вироку Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.12.1999 (а.с.7-9) ОСОБА_1 визнано винною по ст.229-1 ч.2 КК України та з приміненням ст.44, 43 КК України піддано покаранню у вигляді двох років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного їй майна.

Відповідно до довідки Тульчинського районного суду Вінницької області від 19.12.2019 (а.с.41) кримінальна справа №1-376 за 1999 рік по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст.229-1 ч.2 КК України відповідно до акту №8 від 2008 року, схваленого протоколом №5 ЕК архівного відділу Тульчинської райдержадміністрації від 12.05.2008 знищена в 2015 році.

Згідно повідомлення Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) від 26.02.2020 №6954 (а.с.49) надати виконавче провадження щодо конфіскації майна ОСОБА_1 в межах якого було накладено арешт не має можливості у зв`язку із закінченням строків його зберігання , дане виконавче провадження знищено.

Згідно копій свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих Тульчинською державною нотаріальною конторою 31.01.2018 серія ННА 932312(а.с.12) та від 30.11.2012 серія ВТА №567786 (а.с.13), копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.01.2018 № 112374691 (а.с.10) 1 позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 2,95 га в межах згідно з планом, кадастровий номер: 0524384800:01:001:0029, розташована на території Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, а також на праві спільної часткової власності належить 1/2 частка земельна ділянка, площею 2,92 га в межах згідно з планом, кадастровий номер: 0524384800:01:001:0030, розташована на території Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Згідно копії відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 09.10.2018 (а.с.6) вбачається, що на все майно ОСОБА_1 накладено арешт на підставі повідомлення відділу ДВС від 05.05.2000 №2-2247, який зареєстровано Тульчинською державною нотаріальною конторою за №5353304.

Згідно довідки Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області від 11.10.2018 №111 (а.с.11) на виконанні Тульчинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області не має виконавчих документів про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь фізичних, юридичних осіб та держави.

В даний час позивач не має можливості розпоряджатися належним їй майном, оскільки на нього накладено арешт.

Відповідно до ст.ст.316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Наявність обтяження на належне позивачу майно не позбавляє її права володіння ним. Разом з тим, його наявність, порушує право власності позивача, зокрема, право щодо розпорядження цим майном.

За обставин того, що відсутні відомості про примусове виконання судового рішення, на підставі якого було накладено арешт на майно позивача, відсутні правові підстави його подальшого застосування.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, подані представником позивача до заяви, яка була подана ним 19.10.2020, докази суд до уваги не бере, так як відсутнє підтвердження надсилання їх копій іншим учасникам справи, як то передбачено нормою ч.9 с.83 ЦПК України.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що на даний час позивач позбавлена можливості належним чином розпоряджатися своїм правом власності, підстави для збереження обтяження, накладеного відповідачем на це майно відсутні, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, згідно її вимог, залишити за нею.

На підставі викладеного, керуючись ст.10 Загальної декларації прав людини, ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 83, 141, ч.4 ст. 206, ст. 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Тульчинського районного відділу ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Тульчинської державної нотаріальної контори про скасування арешту на майно задовольнити.

Скасувати арешт, накладений відділом державної виконавчої служби 05.05.2000 за №2-247 на майно ОСОБА_1 , зареєстрований 24.07.2007 за №535304 реєстратором Тульчинською державною нотаріальною конторою.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення з врахуванням п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з врахуванням п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: